6.5.2 Сталева арматура
Клас сталевої арматури має підтверджуватись або вимірюванням за відповідними стандартами або сертифікатами відповідності вимогам, наведеним у 6.4.2, які мають надаватись замовником (постачальником).
6.5.3 Вогнезахисні матеріали
Фактична товщина, густина і вміст вологи матеріалів вогнезахисного матеріалу мають бути виміряні і зареєстровані під час випробування безпосередньо на вогнезахисному матеріалі чи матеріалах, або на спеціально відібраних зразках. Вони мають кондиціонуватись так, як вказано в розділі 8. Процедури вимірювання, що відповідають різним типам матеріалів, наведено в додатку В.
Відхил товщини вогнезахисного матеріалу плитного типу від середнього значення по всій його поверхні не повинен бути більше за 15 %.
Середнє значення має використовуватись під час оцінювання результатів і обмежень прийнятності результатів оцінювання. Якщо ці відхили більше 15%, під час оцінювання має використовуватись максимальне зареєстроване значення товщини.
Відхил товщини вогнезахисного матеріалу пасивного або реактивного типу, який напилюється або наноситься на поверхню, не повинен бути більше 20 % від середнього значення по всій поверхні. Середнє значення має використовуватись під час оцінювання результатів і обмежень прийнятності результатів оцінювання. Якщо ці відхили більше 20 %, під час оцінювання має використовуватись максимальне зареєстроване значення товщини.
Густина вогнезахисного матеріалу, що наноситься на бетон з мінімальною і максимальною товщиною, має реєструватись. Під час оцінювання результатів випробування має використовуватись середнє значення густини вогнезахисного матеріалу при мінімальній і максимальній товщині, у разі, якщо різниця між ними становить більше 15 %, то під час оцінювання має використовуватись максимальне зареєстроване значення густини.
6.6 Перевірка зразка для випробування
Огляд і перевірка зразка для випробування на відповідність до технічних умов має проводитись так, як вказано в EN 1363-1.
Властивості матеріалів, що використовуються під час виготовлення зразка, у разі необхідності мають вимірюватись на спеціальних зразках, як указано в 6.5, за методами, визначеними в додатку В.
Замовник має контролювати процес правильного використання вогнезахисного матеріалу, і у разі використання матеріалів, що напилюються або наносяться на поверхню, бути впевненим, що склад матеріалів і їх конструкція відповідає технічним вимогам (умовам).
Національний відхил
Замінити "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"
7.1 Залізобетонні плити
Випробувальна конструкція, що складається із залізобетонної плити, будь-якої опорної конструкції або випробувальної рами і системи вогнезахисту, має встановлюватись на стінках печі таким чином, щоб була забезпечена можливість вільного поздовжнього переміщення і руху відповідно до 5.2.1.
Особлива увага має приділятися вибору розмірів зразка для випробування відповідно до очікуваної тривалості випробування (6.2.1) та ізолюванню від впливу нагріву опор, утримуючих плиту.
Також необхідно вжити заходи, щоб під час установлення зразка на стінках печі або через деякі пересування (деякий рух) зразка під час випробування, система вогнезахисту не піддавалась впливам, пов'язаним з розширеннями або з тисненням, які відсутні під час її використання на практиці.
7.2 Залізобетонні балки
Випробувальна конструкція, що складається із залізобетонної балки, будь-якої опорної конструкції або рами для випробування і системи вогнезахисту, має бути встановлена так, щоб була забезпечена можливість вільних поздовжніх деформацій і руху відповідно до 5.2.1. Особлива увага має приділятися ізолюванню від впливу нагріву опор, на які встановлена балка.
На навантажені балки має бути встановлено залізобетонне покриття (плита) з легкого бетону. Між покриттям з легкого бетону і верхом балки прокладається шар плити з мінерального волокна завтовшки від 10 мм до 15 мм, номінальної густини (350±50) кг/м3. Ширина плити має дорівнювати ширині полиці балки.
Також необхідно вжити заходи, щоб під час установлення зразка на стінках печі або через деякі пересування (деякий рух) зразка під час випробування, система вогнезахисту не піддавалась впливам, пов'язаним з розширеннями або з тисненням, які відсутні під час її використання на практиці.
Випробувальна конструкція і зразки для визначення властивостей матеріалів (указаних у 6.5) мають кондиціонуватися відповідно до EN 1363-1. Властивості матеріалу мають визначатись відповідно до методів, указаних у 6.5, EN 1363-1 і додатку В.
Рекомендований мінімальний час кондиціонування для залізобетонних плит і балок становить 90 днів.
Національний відхил
Замінити "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"
Вилучити останнє речення
9.1 Загальні положення
Засоби вимірювальної техніки для вимірювання температури, тиску у печі і деформацій мають відповідати вимогам EN 1363-1.
9.2 Засоби вимірювальної техніки для вимірювання температури у печі
9.2.1 Випробування зразків із залізобетонними плитами
Для вимірювання температури у печі використовують пластинчасті термопари відповідно до EN 1363-1. Термопари мають бути рівномірно розташовані так, щоб принаймні одна термопара була розміщена у центрі поверхні зразка, яка піддається вогневому впливу, площею 1,5 м2. При цьому, площу поверхні, яка піддається вогневому впливу, необхідно вимірювати у плані зразка.
Пластинчасті термопари мають бути встановлені так, щоб сторона "А" була повернута до підлоги печі. Для зразків з площею поверхні, яка піддається вогневому впливу, меншою 6 м2, необхідно використовувати як мінімум чотири пластинчасті термопари.
9.2.2 Випробування зразків із залізобетонними балками
Для вимірювання температури у печі використовують пластинчасті термопари відповідно до EN 1363-1. На кожен метр довжини балки або частини балки, яка піддається вогневому впливу, має бути встановлено щонайменше дві термопари. Вони мають бути рівномірно розташовані по довжині балки.
Наведені вище термопари необхідно розташовувати на відстані (100±50) мм від нижньої поверхні (полиці) балки та відстані (100±50) мм від кожного краю балки.
Для балок вище ніж 500 мм пластинчасті термопари мають установлюватись так, як вказано вище, але не на відстані (100±50) мм від нижньої поверхні (полиці) балки, а на середині висоти балки.
Половина кількості пластинчастих термопар має бути встановлена так, щоб сторона "А" була повернута до підлоги печі, інша частина кількості - щоб сторона "А" була повернута до довших бокових стін печі. Розподіл різних орієнтацій має бути таким, щоб забезпечувалась рівна кількість повернутих до підлоги і стіни печі на кожній стороні балки.
Національний відхил
Замінити перше речення у 9.2.1 і 9.2.2 та таке: "Конструкція термопар для вимірювання температури у печі має відповідати ДСТУ Б В.1.1 -4"
Вилучити другий абзац у 9.2.1 та останній абзац у 9.2.2.
9.3 Засоби вимірювальної техніки для вимірювання температури зразка
9.3.1 Загальні положення
Для вимірювання температури на поверхні бетону під вогнезахисним матеріалом, на арматурі і бетоні всередині плити або балки використовують термопари з подвійною скловолоконною ізоляцією з дротом, тип якого вказаний в EN 1363-1, та розташовують і закріплюють їх так, як вказано в EN 1363-1.
Для забезпечення захисту від пошкодження при заливанні бетону такі термопари можуть вставлятись у другий корпус, який має вибиратись так, щоб він не впливав на показання термопари протягом випробування. Для випробувань згідно з цим стандартом слід використовувати нові термопари.
Для вимірювання температури на бетонній поверхні, яка протилежна вогневому впливу, використовують дискові мідні термопари, вказані в EN 1363-1, які розташовують та закріплюють так, як указано в EN 1363-1.
9.3.2 Великі і малі зразки залізобетонних плит
Термопари мають забезпечувати можливість вимірювання і реєстрації температури на поверхні бетону, всередині бетону та на арматурі.
Ці термопари мають бути такими, як представлено нижче і показано на рисунках 1 - 4:
і) п'ять термопар (номери 1 - 5), закріплених на необігрівній поверхні плити, їх установлюють на відстані не менше ніж 100 мм від будь-якої частини системи навантаження;
іі) термопари на поверхні бетону під застосованою системою вогнезахисту, на нижній поверхні плити, яка піддається вогневому впливу, як мінімум одна на 1 м2 (на рисунках показано п'ять термопар з номерами 6 - 10). Як мінімум має бути використано термопари, наведені нижче:
- термопара напроти кожної термопари на необігрівній поверхні, які вказані вище в (і);
- термопара напроти кожного арматурного стержня, які вказані нижче в (ііі);
- термопара напроти кожної вимірювальної станції, позначеної a, b або с у (iv) і (v), наведених нижче.
Ці термопари слід установлювати одним із таких шляхів:
прикріплюванням до опалубки перед заливкою бетону (див. рисунок 7) негорючою плівкою (наприклад, керамічною плівкою) з помірною здатністю до прилипання. Необхідно проявляти обережність при витягуванні бетонної плити з форми таким чином, щоб стрічка відставала від форми і термопара не пошкоджувалась;
або вкладанням термопари після виготовлення плити у вертикальні отвори з максимальним діаметром 8 мм, які просвердлюють у бетоні. Вони мають бути на мінімальній відстані 50 мм від арматурних стержнів. Термопару вставляють в отвір, а гарячий спай розташовують на ізотермі на відстані 50 мм від отвору. Термопара має надійно закріплюватись до поверхні бетону негорючою липкою стрічкою, а отвір заповнюватись негорючим заповнювачем (див. рисунок 7);
ііі) п'ять термопар закріплюють на поздовжніх арматурних стержнях (номери 11 - 15), гарячий спай яких має бути розташований посередині між двома поперечними стержнями і в центральній зоні плит між точками навантаження. Гарячий спай термопар має бути точечно приварений до верхніх частин стержнів і між ребрами стержнів.
iv) для малих плит, три комплекти по чотири термопари має вводитись усередину плит (позначених a, b і с на рисунку 1).
v) для великих плит, три комплекти по п'ять термопар має вводитись усередину плит (позначених а, b і с на рисунку 2).
Термопари, наведені вище в iv) і v), мають бути розташовані між точками навантаження і жорстко закріплені на напружених U-подібних стержнях діаметром 5 мм, закріплених до верхніх арматурних стержнів для того, щоб забезпечити їх розташування на відстані 15 мм від центрів арматури.
Такі термопари мають кріпитись до U-подібних стержнів діаметром 5 мм по ізотермі на відстані 50 мм. Гарячий спай відводять від U-подібного стержня так, щоб він знаходився на відстані від 5 мм до 10 мм від стержня і нижче стержня (з боку вогневого впливу) і розташовувався точно на необхідній глибині. Фіксатори для кріплення термопар і термопари мають бути розташовані на відстані 50 мм від кожної вимірювальної станції по глибині плити (див. рисунок 4).
9.3.3 Балки
Термопари мають забезпечувати можливість вимірювання і реєстрації температури на поверхні бетону, всередині бетону та на арматурі. Ці термопари мають бути розташовані в кожній з трьох зон поперечного розрізу у місцях:
Зона Y: центральна секція, розташована на відстані ½ Lexp;
Зона X: (600±100) мм від однієї сторони центральної секції, розташована на відстані приблизно ¼ Lexp;
Зона Z: (600±100) мм від іншої сторони центральної секції, розташована на відстані приблизно ¾ Lexp.
Термопари в межах кожної зони поперечного перерізу мають бути такими, як представлено нижче і на рисунку 3:
і) три термопари (номери 1 - 3 на рисунку 3), закріплені до бетонної поверхні під системою вогнезахисту. Ці термопари мають бути розташовані і закріплені відповідно до 9.3.2 (іі);
іі) три термопари, закріплені до скоб (номери 4 - 6 на рисунку 3). Ці термопари мають бути розташовані і закріплені відповідно до 9.3.2 (ііі);
ііі) дві термопари, закріплені до нижніх арматурних стержнів (номери 7 - 8 на рисунку 3). Ці термопари мають бути розташовані і закріплені відповідно до 9.3.2 (ііі);
iv) чотири термопари, розташовані по центру всередині балки (номери 9 - 12 на рисунку 3). Ці термопари мають бути розташовані і закріплені відповідно до 9.3.2 (iv/v);
v) дві термопари, закріплені до верхньої поверхні залізобетонної балки, одна посередині між зонами 1 і 2, а друга - посередині між зонами 2 і 3 (номери термопар 13 і 14 на рисунку 3). Ці термопари мають розташовуватись і кріпитись згідно з EN 1363-1.
9.4 Прилади для вимірювання тиску
Прилади для вимірювання тиску в печі повинні відповідати вимогам EN 1363-1 стосовно метрологічних характеристик приладів, їх розміщення та використання.
9.5 Пристрої для вимірювання деформації
Пристрої для вимірювання вертикальних деформацій мають відповідати вимогам EN 1363-1. їх установлюють посередині прогону, а також відносно опор на кожній з ліній навантаження. Ці прилади встановлюють та використовують згідно з вимогами EN 1363-1 для навантажених залізобетонних плит і балок.
9.6 Прилади для вимірювання вантажів
Прилади для вимірювання ваги вантажів, які встановлюють на великі плити і балки, мають відповідати EN 1363-1.
Замінити у підрозділах 9.3 - 9.6 "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"
10.1 Загальні положення
До початку випробування і процедур, визначених у 10.2 - 10.7, необхідно перевірити правильність показань термопар згідно з EN 1363-1.
