3.1.23. Очистка нагріванням поверхонь, що покриті кам’яновугільними, етинолевими, перхлорвініловими лаками і нітролаками, а також фарбами, що виготовлені на основі таких лаків, або змивання їх розчинниками забороняється.
Видаляти стару фарбу шляхом нагрівання поверхні, що очищується забороняється.
3.1.24. Очистка від іржи пневматичними і електричними машинками із застосуванням металевих щіток дозволяється тільки у доках закритого типу. Робітними, які не беруть безпосередньої участі у цих роботах, повинні усуватися з безпечної зони.
Очистка корпусу судна повинна здійснюватися напівавтоматичними й автоматичними установками.
3.1.25. Виконання оброблювальних робіт із застосуванням лако-фарбних матеріалів (фарб, емалей, лаків, шпатлевок, розчинників, розбавлювачів) повинне задовольняти вимогам “Правил і норм техніки безпеки і виробничої санітарнії для фарбувальних цехів” (109), ТНТП 05-92 “Фарбувальні цехи” (110), ОМРТМР 7312-010-78 “Фарбування металевих поверхонь” (111).
3.1.26. Слід широко використовувати нанесення фарби методом розпилювачів, у тому числі використання безповітряного розпилювання.
3.1.27. При здійснюванні робіт із ручним нанесенням покриття на вироби необхідно передбачити наступне:
- послідовне розміщення за робочими місцями сушильних і під сушильних зон;
- вентиляцію, що забезпечує приплив чистого повітря до робочих місць і відплив забрудненого повітря від зони сушіння і підсушіння;
- робочі місця повинні бути забезпечені зручними підставками та іншими пристосуваннями для виробів і деталей, металевим посудом, що закривається, для оброблювальних сполук і металевими ящиками, що закриваються, для ручного інструменту;
- використання для грунтовки і фарбування сполук масляного й глифального типу, що містить такі різні матеріали і розчинники, як натуральна олія, оліфа, скипидар, уайт-спиріт;
- застосування для шліфування і полірування мастик, що вміщають вазелінове масло, газ, парафін та інші слаболеткі компоненти;
- проводити фарбування і покриття виробів масляними лаками, емалями, фарбами або лаками на етиловим спирту, полірування поверхонь — політурою.
3.1.28. Для зберігання і приготування тертих фарб і грунтів, що містять свинцеві сполуки, спеціально виокремлюють приміщення обладнане вентиляцією.
3.1.29. Застосування при пульверизаційному фарбуванні емалей, фарб, ірунтовок та інших матеріалів, що містять свинцеві сполуки, забороняється. Відхилення припустиме тільки з дозволу органів держсаннагляду у таких випадках, коли заміна свинцевих сполук не менш шкідливим інгредієнтом за технологічними причинами неможлива
3.1.30. У приміщеннях фарбувальних цехів, фарбоприготувальних відділень, цехових складів, лакофарбних матеріалів і на травильних дільницях забороняється проводити зварювальні роботи, палити, запалювати сірники й користуватися ліхтарями з відкритим вогнем.
3.1.31. Усі виробничі процеси пов’язані з підготовкою сумішей розчинників, виготовленням складів лаків і фарб і їх розбавленням розчинниками, необхідно виконувати у спеціальному приміщенні з вентиляцією. Виконання цих робіт в інших приміщеннях забороняється.
3.1.32. Робітники, які зайняти на ізоляційних роботах із скловойлоком, повинні бути забезпечені: закритими комбінезонами із щільної тканини з капюшоном, що щільно прилягає до голови; респіраторами, окулярами закритого пилозахисного типу; рукавичками із щільної м’якої тканини з крагами, які щільно зав’язуються вище ліктя.
3.1.33. У технологічних процесах із застосуванням фенол формальдегідних, епоксидних, поліуретанових та інших токсичних клеїв і смол необхідно передбачувати виконання заходів, що виключають можливість попадання цих речовин на відкритті частини тіла і спецодяг працюючих, на устаткування і підлогу.
3.1.34. Очищувальні і фарбувальні роботи повинні бути всемірно механізовані й по можливості проводитись висихання підводної частини корпусу, що відкрилася. Застосування бортових і днищевих автоматів, ЗіЗ сприяє зменшенню шкідливого впливу на людину продуктів очищення, пилу й випарів. Найбільше оптимальним є застосування гідропісконструмового, вакуумбезструмового і гідравлічного очищення корпусу.
3.1.35. Одшкрябані продукти корозії і обростання необхідно негайно видаляти з доку, не допускаючи попадання їх у воду.
3.1.36. Очищення поверхень, що покриті свинцево місткими фарбами, повинне проводитись з зволоженням поверхень або іншими засобами забезпечення зниження концентрацій свинцю у зоні дихання працюючих до припустимих санітарними нормами.
3.1.37. Металорізальне устаткування при користуванні мастильно-охолоджуючими рідинами (МОР) і технологічними мастилами (ТМ) повинне мати захисні пристрої (кожухи, укриття, екрани та ін.), що запобігають розбризкуванню МОР і забрудненню робочої зони.
3.1.38. Усі виробничі приміщення, в яких при роботі технологічного устаткування застосовуються МОР і ТМ, повинні бути облаштовані вентиляцією відповідно до вимог БНіП 2.04.05-91 (14) і “Санітарних правил при роботі із мастильно-охолоджуючими рідинами і технологічними мастилами” N 3935-85 (112).
3.1.39. Металооброблювальне устаткування, при роботі на якому використовується МОП і ТМ, повинні бути забезпечені місцевими пристроями типу вентиляційних укрить зони обробки металів (кожухів, панелів рівномірного всмоктування і т.ін.).
3.1.40. У конструкціях укрить і відпливних повітроводів місцевих вентиляційних пристроїв бути передбачена можливість стоку парів і аерозолів МОР і ТМ, що конденсуються, до відстійників або фільтруючої системи МОР.
3.1.41. Блокування пускових механізмів технологічного обладнання і місцевої відпливної вентиляції при використовуванні МОР і ТМ повинна бути передбачена таким чином, щоб одночасно із пуском обладнання вмикалася й емкосна відпливна вентиляція, а вимкнення останньої здійснювалася після його зупинки.
3.1.42. Зливання продуктів (кінцевих і проміжних продуктів, кубових залишків та ін.) з ємностей і апаратів повинно проводитися засобами, що виключають виділення у повітрі шкідливих речовин і забруднення шкірного покриття працюючих.
3.1.43. Зачищення, миття, пропарювання і знешкодження цистерн, контейнерів, змінних виробничих апаратів, бочок та інших ємностей, що вмістили шкідливі речовини або агресивні рідини (кислоти, лучи та ін.), повинні проводитися у спеціально обладнаних пропарювальнопромивальних станціях або пунктах.
3.1.44. Забороняється перенесення на спині і плечах отруйних й роз’їдаючих шкіру речовин. Пляшки з кислотами повинно переносити у вербових кошиках застелених соломою (або інші відповідній тарі) двома чоловіками на висоті 15-20 см від поверхні.
3.1.45. при виявленні пошкодження салона з отруйним газом його належить найшвидше віднести на відстань не меншого за 100 м у навітряний бік від житлових і виробничих будинків і причалів, на яких проводяться роботи або стоять судна, і закопати у землю на глибину 1 м.
3.1.46. При роботах з небезпечними і шкідливими речовинами у випадках виявлення щонайменших ознак отруєння або подразнення слизових оболочок рота й очей, шкіри треба негайно припинити роботу, а ураженого відправити до найближчого медпункту. Відновлення роботи дозволяється за узгодженням з органами держсаннагляду після з’ясування й усунення причин отруєння або пошкодження.
3.1.47. Після закінчення роботи з небезпечними і шкідливими речовинами всіх, хто брав участь у них, зобов’язані пройти санобробку у душовій пропускного типу. Пункт обмивання повинен бути забезпечений аптечкою, нейтральним милом, м’яким рушником і мочалками. При цьому повинні бути обладнанні дві роздягальні: одна з індивідуальними шафами для зберігання домашнього одягу робочих, друга для зберігання (до обробки) забрудненого спецодягу. Після користування спецодяг повинен бути знешкодженим (обезпилювання, прання та ін.).
3.1.48. За неможливості забезпечення припустимого рівня шкідливих виробничих факторів хімічної природи загальноцеховими засобами робочий персонал повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту.
3.1.49. Спуск людей у приміщення, де концентрація шкідливих газів і парів у повітрі перевищує санітарні норми дозволяється тільки за аварійних ситуацій з обов’язковим застосуванням ЗіЗ.
У випадках, коли вміст кисню у цих приміщеннях менший за 19%, обов’язкове використання тільки ізоляційних ЗіЗ.
3.1.50. При використанні ртуті та її сполук, приладів з ртутними заповненням необхідне додержання вимог, регламентованих “Санітарними правилами проектування, обладнання, експлуатації і утримання виробничих і лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт із ртуттю її сполуками і приладами з ртутним заповненням” N 780-69 (113) і Додатка N4 до них “інструкція по очищенню спецодягу, забрудненого металевою ртуттю або її сполуками” N 1442-76 (114).
3.1.51. При застосуванні групи азбестовмісних матеріалів необхідне додержання вимог “Методичних вказівок по втіленню державного санітарного нагляду на підприємствах, що виробляють і застосовують азбест” N 2385-81 (115).
При роботах з епоксидними смолами і матеріалами на їх основі слід керуватися вимогами “Санітарних правил при виробництві і використанні епоксидних смол та матеріалів на їх основі” N 5159-89 (116).
3.1.52. Спорудження підпологових припливних і відпливних вентиляційних каналів у фарбувальних цехах (відділеннях) не припустиме, за виключенням каналів для камер із нижнім підсосом і установок безкамерного фарбування на решітках у підлозі. В таких випадках очищення висмоктованного повітря в гідрофільтрах, що розташовані на вході у канал, старого обов’язково.
При цьому ділянки під підлогових каналів повинні бути за безкамерного фарбування мінімальної (технічно обгрунтованої) протяжності, а для камер канали повинні виводитися наверх безпосередньо по їх стінкам. У всіх випадках повинні бути передбачені заходи, що виключають можливість створення у каналах вибухонебезпечних концентрацій. Крім того передня ямка під решіткою повинна бути наповнена шаром води висотою не меншою 50 мм з автоматичним підтриманням постійного рівня.
3.1.53. Припливно-відпливну або відпливну вентиляцію із штучним пробудженням слід передбачувати для приямок глибиною 0,5 м і більше, а також для оглядових каналів, що потребують щоденного обслуговування і розташованих у приміщеннях категорії А і Б або у приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, випари або аерозолі питомою вагою більшою за тапу повітря.
3.1.54. Баки, збірники, вимірники для розчинувача кислот, лугів і солей повинні бути оснащенні кришками, що не відкриваються під час роботи обслуговуючого персоналу і місцевими підсосами.
3.1.55. Кількість припливного повітря, яке необхідно подати до гальванічних і травильних відділень, слід передбачувати з розрахунку компенсації видаленого через місцеві відсоси із перевіркою на асиміляцію тепло-вологонадлишків. У випадку необхідності припливу додаткової кількості припливного повітря слід також передбачувати механічний відплив з верхньої зони для усунення цієї кількості повітря.
3.1.56. У неробочий час слід забезпечувати вентиляцію приміщення цеху (гальванічного і травильного) із розрахунку асиміляції надлишків Волги з метою захисту від руйнування будівельних конструкцій (запобігання конденсації вологи). Для цього повинні включатися частки припливних або відпливних установок з урахуванням цілодобової роботи відпливних установок від Ван, якщо вони не мають покришок або укрить.
Вимоги до попередження шкідливого впливу фізичних факторів
Шум і вібрація
3.1.57. Загальні вимоги безпеки шумової обстановки у приміщеннях на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ на робочих місцях встановлюються за вимогами ДСТ 12.1.003-83 (59) і Зміненням N 1 до нього (60).
3.1.58. Вимоги до вимірювання шуму визначаються за вимогами ДСТ 12.1.050-86 “Методи вимірювання шуму на робочих місцях” (117), ДСТ 12.1.023-80 “Шум. Методи встановлення значень шумових характеристик машин” (118), ДСТ 12.1.026-80 “Шум. Методи визначення шумових характеристик джерел шуму” (119), “Методичних вказівок по проведенню вимірювань і гігієнічної оцінки шумів на робочих місцях” N 1844-78 (120), “Методичних вказівок до розрахунку питомого рівня шуму на території” N 11 МЗ УССР (121), “Методичних вказівок до встановлення рівнів шуму на робочих місцях із урахуванням напружності і важкості праці” N2411-81 (122), “Методичних вказівок з донної оцінки виробничих шумів” N 2908-82 (123).
3.1.59. При оцінці рівнів шуму на робочих місцях належить керуватися СН N 3223-85 (68).
При оцінці рівнів інфразвуку належить керуватися “Гігієнічними нормами інфразвуку на робочих місцях” N 2274-80 (124).
При оцінці рівнів ультразвуку належить керуватися вимогами ДСТ 12.1.01-83 “Ультразвук. Загальні вимоги безпеки” (125), ультразвук, що передається контактним шляхом на руки працюючих, нормується “Санітарними нормами і правилами при роботі з устаткуванням, що витворює ультразвуки, які передаються контактним шляхом на руки працюючих” N 2282-80 (126).
Робітники, що контрактують з ультразвуком, повинні дотримуватися вимог, регламентованих “Санітарними нормами і правилами при роботі на промислових ультразвукових установках” N 1733-77 (127)
3.1.60. Загальні вимоги до безпеки вібраційної обстановки у приміщеннях і на території СБЗ, СРЗ, на робочих місцях визначаються за ДСТ 12.1.012-90 (47).
3.1.61. Вимоги до вимірювання загальної вібрації визначаються за ДСТ 12.1.043-84 “Вібрація. Методи вимірювання вібрації на робочих місцях вимірювань і гігієнічній оцінці виробничих вібрацій” N 3911-85 (129).
3.1.62. При гігієнічній оцінці рівнів вібрації належить керуватися документами, позначеними у п. 3.1.55. і 3.1.56., та СН N 3044-84 (49).
При оцінці локальної вібрації належить керуватися вимогами “Санітарних норм і правил при роботі з машинами і обладнанням, що витворюють локальну вібрацію, яка передається на руки працюючих” N 3041-84 (130). При вимірюванні і оцінці імпульсної вібрації належить керуватися вимогами “Методичних рекомендацій по вимірюванню імпульсної локальної вібрації” N 2946-83 (131), “Методичних вказівок з профілактиці несприятливої дії локальної вібрації” N 3926-85 (132).
