4.6.6. В колодязі, неочищеному від газу, не дозволяється проводити роботи
або операції, що можуть визвати утворення іскр.
4.6.7. Під час роботи в колекторах бригада повинна складатися не менше, ніж із пяти чоловік: один працюючий в колекторі, по одному наглядачеві в колодязях, між якими колектор знаходиться та по одному працівнику на поверхні біля тих же колодязів.
Наглядачі в колодязях, відповідно до вимог ДНАОП 0.00-4.26-96,
ДНАОП 0,05-3.03-81 та ДНАОП 0.00-3.03-98 повинні бути забезпечені ізолюючи-ми протигазами зі шлангом, працюючий у колекторі - кісневим приладом, електроліхтарем і переносним газоаналізатором або індикатором.
4.7. Освітлення, опалення та вентиляція
4.7.1. Освітлення виробничих приміщень повинно відповідати вимогам
СНиП II-4-79, ВСН 645/755-76 та розділу 8 ВСТП 645/1368-86.
4.7.2. В цехах підприємства, в залежності від характеру технологічного процесу (надмірна вологість, висока температура та інш.), повинна бути установ-лена вентиляція: природня, механічна або змішана відповідно до вимог
ГОСТ 12.4.021-75 та СНиП 2.04.05-91.
4.7.3. Метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, а категорія робіт - ВСТП 645/1368-86.
4.7.4. В цехах з відкритим технологічним процесом (виробництво кисломо-
лочного сиру та твердих сирів, виробництво дитячих продуктів, розфасування сгущеного молока з цукром, стерилізованого молока та інш.) повинно бути передбачене очищення припливного повітря від пилу.
4.8. Виробничий шум, вібрація та електромагнітні поля
4.8.1. Під час експлуатації обладнання та організації робочих місць, в залеж-
ності від важкості та напруженості праці, слід вживати заходи щодо зниження шуму.
Допустимі рівні звукового тиску в октановых смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях не повинні перевищувати величин, установлених ДНАОП 0.03-3.14-85 та ГОСТ 12.1.003-83 (п. 2.3 та 2.4).
4.8.2. Категорія напруженості та важкості праці повинна визначатись з урахуванням ергономічних критеріїв оцінки важкості та напруженості праці, приведених в ДНАОП 0.03-3.14-85.
4.8.3. Контроль рівнів шуму на робочих місцях повинен проводитись не
рідше одного разу на рік відповідно до вимог ГОСТ 12.1.003-83 та
4.8.4. Машини та агрегати, відповідно до плану періодичного ремонту,
повинні оглядатися з метою своєчасного виявлення та усунення всіх дефектів,
які можуть визивати підищення шуму.
Шуми в джерелах їх утворення слід зменшувати шляхом заміни ударних процесів безударними та іншими організаційно-технічними заходами, для чого потрібно:
- слідкувати за спрацьованістю обладнання, особливо підшипників, шесте-рень та інших з`єднаних деталей, заміняти підшипники качання підшипниками ковзання;
- зменшувати амплітуду коливань;
- замінювати металеві деталі деталями з матеріалів, що мають більший акустичний опір;
- заміняти пасові передачі клинопасовими;
- заміняти зворонто-поступальний рух обертальним;
- перевіряти стан балансування рухомих частин обладнання та динамічно врівноважувати всі деталі, що обертаються;
- застосовувати демпфуючі матеріали з більшим внутрішнім тертям (резина, пластмаси, войлок та інш.);
- застосовувати замість прямих зубчатих передач косозубі або шевронні;
- перевіряти стан кріплення окремих вузлів один з одним і всього обладнання до фундаменту, підлоги та інших будівельних конструкцій;
- влаштовувати екрани, звукоізолюючі кожухи, огородження або звукоізолю-ючі та вібродемпфуючі покриття, а також звукоізольовані кабіни спостереження або дистанційного управління;
- установлювати глушники аэродинамічних шумів, які створюють вентилятори, компресори, газодинамічні та інші технологічні установки, а також установлюва-ти глушники вихлопів на ручних механізованих інструментах з пневматичним приводом;
- приміщення, в якому розміщене обладнання з підвищеним рівнем шуму та
вібрації, повинно бути ізольоване та обладнане засобами шумо- та віброізоляції (обладнання встанавлюється на віброізоляційних та шумопоглинальних підмур-ках і т. інш.);
- виробництво, під час роботи якого утворюється шум, слід відокремлювати від межі житлового району та інших виробництв шумозахисною зоною з чагарників і дерев листяних або хвойних порід;
- застосовувати методи та засоби колективного захисту відповідно до вимог ГОСТ 12.1.029-80;
- застосовувати засоби індивідуального захисту відповідно до вимог
4.8.5. Зони з рівнем звуку або еквівалентним рівнем звуку вище, ніж 80 дБА повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76. Працюючих в цих зонах адміністрація повинна забезпечувати засобами індиві-дуального захисту відповідно до вимог ГОСТ 12.4.051-87.
4.8.6. Не дозволяється навіть короткочасне перебування працюючих у зонах
з октановими рівнями звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октановій смузі.
4.8.7. Особи, що зазнають в процесі трудової діяльності впливу шуму, підляга-ють попереднім, під час приймання на роботу, та періодичним медичним оглядам.
4.8.8. Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна переви-щувати гранично допустимий рівень відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.11-84, ДНАОП 0.03-3.12-84 та ГОСТ 12.1.012-90.
Обладнання, що не відповідає вимогам санітарних норм, підлягає заміні.
4.8.9. Періодичний контроль за дотриманням установленого режиму праці
на робочих місцях повинна здійснювати адміністрація підприємства (цеху, діль-ниці і т. інш.) методами хронометражних спостережень з залученням санітарних служб і служб охорони праці.
4.8.10. Параметри вібрації машин визначаються за даними технічної докумен-тації для нових машин, а для тих, які експлуатуються - за даними фактичного виміру, що виконується не рідше одного разу на рік, а також під час заміни технології та заміни обладнання, що впливають на вибір і установлення режиму праці, з отриманих даних виміру щодо зміни вібраційного навантаження на оператора, а після ремонту для всіх видів обладнання - не рідше двох разів на рік, а за показаннями і частіше.
4.8.11. Маса вібруючого обладнання або його частин, яка утримується руками працюючого в різних положеннях у процесі роботи, не повинна перевищувати
10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають інших обмежень.
Вібрація, що створюється ручними машинами, обладнаними двигунами, під час роботи з якими маса ручної машини повністю або частково сприймається руками працюючого, не повинна перевищувати допустимі рівні відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.11-84 та ГОСТ 17770-86.
4.8.12. Під час роботи з вібруючим обладнанням сумарний контакт з його
вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75 % тривалості робочої
зміни. Понадурочні роботи з таким обладнанням не дозволяються.
4.8.13. Основними організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними, лікувально-профілактичними та загальнооздоровчими заходами, що зменшують несприятливий вплив вібрації на працюючих, повинні бути:
- застосування заходів по заміні парку вібронебезпечних машин і обладнання, що експлуатуються та вдосконалення існуючих технологічних процесів і організації їх таким чином, щоб вібрації на робочих місцях, на робочих площадках, на підлозі робочого приміщення були вилучені або знижені до гранично допустимих величин;
- під час організації технологічних процесів слід передбачати заміну операцій, які виконуються вібруючим обладнанням, на процеси, вільні від вібрацій, що передаються через руки на організм працюючих;
- при неможливості повністю вилучити застосування вібруючих ручних інстру-ментів і механізмів слід трудові операції, що супроводжуються контактом рук
працюючих з вібруючими поверхнями, чергувати з роботами, вільними від вібра-ції, або з регламентованими перервами та активним відпочинком;
- відповідно до вимог ДНАОП 0.03-8.07-97, до роботи з машинами, що генеру-ють вібрацію, допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли попередній медичний огляд, мають відповідну кваліфікацію та пройшли навчання по пра-вилах безпечного ведення робіт;
- на підприємстві повинні бути організовані спеціальні дільниці по планово-
попереджувальному ремонту вібруючих машин з обов`язковим післяремонтним контролем параметрів генеруючих вібрацій;
- для профілактики вібраційної патології підготовку працівників вібронебез-печних професій слід проводити по програмах, які передбачають оволодіння двома спеціальностями рівноцінної кваліфікації, що дозволить в подальшому, під час проявлення віброзахворювання, забезпечити переведення на іншу роботу;
- робота з вібруючим обладнанням повинна проводитись в опалювальних приміщеннях з температурою повітря не менше, ніж 18 °С при відносній вологос-ті його від 40 до 60 % та швидкості руху не більше, ніж 0,2 м/с;
- під час роботи в холодний період року в неопалюваних приміщеннях або
на відкритому повітрі, для періодичного обігрівання працюючих, повинні перед-бачатися опалювані приміщення з температурою повітря від 22 до 24 °С при швидкості його руху не більше, ніж 0,2 м/с і відносній вологості від 40 до 60 %, а на робочих місцях рекомендуеться передбачати місцеве обігрівання працюючих;
- проведення будь-яких робіт, які супроводжуються шумом, під час обідньої перерви в цехах, де застосовується віброінструмент, не дозволяється;
- всі працюючі з машинами, що генерують вібрацію, повинні проходити періодичний медичний огляд відповідно до вимог ДНАОП 0,03-4.02-94;
- працюючі повинні бути забезпечені антивібраційними рукавичками та антивібраційними рукавицями відповідно до вимог ДНАОП 0.00-4.26-96;
- зменшення вібрацій, що передаються на руки працюючих, слід забезпечувати по шляху їх розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, зокрема застосуванням пружинних і резинових амортизаторів, прокладок, облицювання рукояток вібропоглинальними матеріалами, застосуванням динамічних віброгас-ників, демпфіруючих зажимів і т.інш.;
- перевірка наявності вібраційних характеристик (далі - ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути приведені
ВХ і методи їх контролю відповідно до вимог ГОСТ 12.1.012-90), а під час їх відсутності, а також за необхідністю, повинен проводитись вхідний контроль;
- вироби, що обробляються ручними інструментами, слід укладати або закріп- ляти пристроями так, щоб усунути виникнення додаткових вібрацій виробу;
- виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями за межами робочого місця або робочої зони (установлення огороджень, сигналізації, блоку-вання, попереджувальних написів і т. інш.);
- не дозволяється знаходитись працюючим на вібруючих поверхнях виробни-чого обладнання під час його роботи.
4.8.14. Контроль за дотриманням гранично допустимих рівнів електромагніт-них полів (далі - ЕМП) радіочастот повинен здійснюватись вимірюванням нап-руженості та щільності потоку енергії ЕМП на робочих місцях і в місцях можли-вого находження персоналу, що зазнвє в умовах виробництва впливу ЕМП.
4.8.15. Напруженість ЕМП і щільність потоку енергії ЕМП на робочих місцях
і в місцях можливого знахождення персоналу, пов`язаного особисто з впливом ЕМП, не повинні перевищувати гранично допустимі рівні відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.13-85, ДНАОП 0.03-3.16-86, ДНАОП 0.03-3.21-91 та
4.8.16. Вимірювання напруженості та щільності потоку ЕМП слід проводити не рідше одного разу на рік у порядку поточного санітарно-гігієнічного нагляду,
а також у слідуючих випадках:
- під час введення в дію нових установок, які працють в режимі випроміню-вання;
- під час внесення змін у конструкцію, розміщення та режим роботи діючих установок;
- під час і після проведення ремонтних робіт, які супроводжуються зміною випромінюваної потужності;
- під час внесення змін у засоби захисту від ЕМП;
- під час організації нових робочих місць.
4.8.17. Вимірювання напруженості та щільності потоку ЕМП дозволяється
не проводити в випадках, якщо: установка не працює в режимі випромінювання на відкритий хвильовід, антену або інщий элемент, який призначений для випро-мінювання ЕМП у навколишнє середовище та його номінальна потужність, відповідно з паспортними даними, не перевищує гранично допустимі рівні відповідно до вимог ДНАОП 0.03-3.13-85, ДНАОП 0.03-3.16-86, ДНАОП 0.03-3.21-91 та ГОСТ 12.1.006-84.
Особа, що проводить вимірювання, не повинна знаходитися між джерелом випромінювання та вимірювальною антеною. Під час проведення вимірювань обслуговуючому персоналу знаходитись в зоні вимірювання не дозволяється (при неможливості виконання цієї вимоги, в протоколі обстеження робиться відмітка).
4.8.18. Під час введення в експлуатацію нового обладнання, що є джерелом випромірювання ЕМП, воно повинно мати паспорт, в якому вказуються рівні випромінювання для проектного режиму роботи, які заміряні заводом-виготовлю-вачем.
4.19. Для захисту персоналу від ЕМП слід застосовувати слідуючі способи
та засоби:
- зменшення напруженості та щільності потоку енергії ЕМП за допомогою використання погоджених навантажень та поглиначів потужності;
- екранування робочого місця;
- віддалення робочого місця від джерела ЕМП;
