прямій її частині та наявність стежки, що веде до берега річки.
13.3.20. Для вибору найбільш безпечних місць переброду та
навісних канатних переправ необхідно ретельно дослідити характер
дна річки, заміряти глибину води, визначити швидкість її течії.
Виконувати цю роботу потрібно щонайменше двом працівникам, що
вміють плавати. Першим слід іти працівнику, високому за зростом,
який одягнув на себе рятівний нагрудник, жилет чи круг. Він
повинен обережно переставляти ноги, ступаючи лише на перевірені за
допомогою палиці безпечні ділянки дна водойми. З використанням
палиці-глибиноміра необхідно визначити глибину ділянки річки, що
може використовуватись для броду, та характеристику дна водної
перешкоди. Другий працівник за необхідності повинен надати
допомогу першому.
13.3.21. Для неодноразових переходів броду слід вибирати
найбільш мілкі ділянки водойми з твердим дном. Смуга броду повинна
встановлюватись шириною щонайменше 3 м в обхід корчів,
виступаючого каміння та інших затоплених у воді предметів, місць з
бистринами, заглибленнями, з багнистим дном. Останнє характерне
для частин водойм з застійною водою або повільною її течією, що
частіше спостерігається серед боліт, проти протоків річки, у
старицях та заломах рік.
13.3.22. Під час переходів броду на відстані 1,5-3 м від його
осі з обох боків мають встановлюватись віхи, а на обох берегах -
вказівні знаки з позначкою "Брід". Найбільш придатні для
перебродів смуги водних перешкод користувачам лісових земель слід
наносити на планово-картографічні матеріали, періодично очищати
від валунів, корчів тощо.
13.3.23. Переходити вбрід одному працівнику дозволяється лише
через раніше обстежений водний об'єкт по рівному та нев'язкому дну
з глибиною броду, що не перевищує 0,7 м, якщо швидкість течії води
не перевершує 1 м/с, і 0,5 м - при швидкості 2-3 м/с. Такі
переброди доцільно здійснювати навскоси річки.
13.3.24. При глибині броду 0,8-1 м та/або швидкості течії
річки понад 3 м/с переброди дозволяються лише групою працівників у
складі не менше двох чоловік з використанням засобів страхування.
На вузьких річках дозволяються переброди, за яких працівник
тримається за стовбур тонкого, але міцного дерева чи жердину, що
перекинуті через річку.
13.3.25. Під час переброду через широкі водойми для
страхування слід використовувати канат, натягнутий через річкову
долину та надійно закріплений на обох протилежних її берегах (далі
- несучий канат). Спорядження учасника переброду повинне включати
обв'язку грудей та прядив'яний канат, які за допомогою карабіна
або петлі, що вільно рухаються вздовж несучого каната, утримують
працівника під час переброду від падіння в воду, небажаного
відхилення від встановленого маршруту.
13.3.26. Переходи вбрід за температури води нижче 12 град.
без захисного спецодягу дозволяються лише при незначній ширині
річки працівникам, які не схильні до застудних захворювань, за їх
згодою. Такі переброди, як правило, слід робити в водолазних
костюмах, гумових чоботях та в іншому спецодязі, що запобігає
контакту холодної води з тілом працівника.
13.3.27. Якщо глибина броду перевершує 1 м, перехід його дном
за температури води нижче 12 град. дозволяється лише в водолазному
скафандрі.
13.3.28. При заходах на території, повертатись з яких
необхідно вбрід, слід враховувати можливість підняття води в часі.
Так на гірських річках зі значним водозбором рівень води швидко
піднімається після випадання дощу, а на водоймах, що тяжіють до
морів та великих водосховищ і з'єднані з ними, - у періоди, коли
вітер віє з боку останніх. Кращим часом для переходів вбрід
гірських рік у бездощову погоду є вранішній, коли в них
спостерігається найбільш низький рівень води.
13.3.29. Переходити річки вбрід під час сельових потоків, при
переміщеннях водою валунів, грубої гальки та густого мулу, а також
у місцях з заторами залишків деревно-кущової, трав'яно-мохової
рослинності та їх плавнику, крижинами, вкритими снігом каміннях,
брилах, стрибаючи з каменя на камінь, забороняється.
13.3.30. Долати водні об'єкти за допомогою канатних переправ
або вбрід дозволяється лише в денний час.
13.4. Переходи через болотисту місцевість
13.4.1. При переходах через болота та заболочені заплави рік
і озер (далі - болота) основними джерелами небезпеки є так звані
болотні "вікна", вода і рідкий мул у них та під "сплавиною", багно
боліт, що між купинами, втоплені в болота корчі, пеньки, каміння,
металобрухт. Болота з названими небезпечними місцями доцільно
обходити. Разом з цим за певних обставин (під час штормових вітрів
та випадання мокрого снігу, чи появи на деревах ожеледі, що
призводять до падіння дерев або їх частин, насуванні верхової
пожежі, переміщеннях хижих звірів поблизу неозброєних людей тощо)
перехід через болото при дотриманні вимог цих Правил може бути
більш безпечним, ніж лісом. Такий перехід дозволяється здійснювати
групою в складі не менше двох працівників, кожен з яких повинен
бути в змозі швидко надати допомогу тому, хто провалився.
Переходити болото безпечніше з мінімальним вантажем та
використанням плетених з гнучких гілок так званих "ведмежих лап",
які збільшують поверхню опору, або лиж. Переходити необхідно
обережно, не роблячи різких рухів, попередньо встановлюючи за
допомогою загостреної двох-трьохметрової палиці характер поверхні
болота.
13.4.2. За наявності серед болота живих дерев та/чи кущів
маршрут переходу слід максимально наближати до них, обходячи однак
захаращені сушняком місця, згарища, не заходячи всередину дрібних
островків з густими заростями деревно-чагарникової та трав'яної
рослинності, високою травою, де може відсиджуватись звір, особливо
при годуванні молодняку. Переходити болото за інших рівних умов
слід у найбільш вузьких його місцях.
13.4.3. Переходячи болото з "сплавиною" та/чи з "вікнами",
слід проявляти особливу обережність, не наближатись до "вікон".
Палиці, які під час переходів повинен переносити кожен перехідник,
мають бути з одного боку загострені та мати розмітку за довжиною.
За допомогою таких палиць слід визначати міцність "сплавини", а
якщо вона проколюється до кінця, то і її товщину, глибину і
твердість дна водойми під "сплавиною", наявність у болоті
потонулих корчів, каміння тощо. Перехідники повинні бути обв'язані
охоронним прядив'яним канатом і рухатись на відстані 8-10 м один
від одного. Положення каната під час переходу має унеможливлювати
обплутування ним рук та/чи ніг учасників переходу. Той, хто йде
першим, зобов'язаний нести з собою також жердину довжиною в 4-5 м,
тримати її горизонтально і бути в максимально можливій мірі
звільненим від перенесення інших вантажів. У випадках попередньо
непередбачених переходів болота, коли канат відсутній, рухатись
необхідно з інтервалом між людьми в 4-5 м. У цих випадках жердину
довжиною щонайменше 4 м потрібно нести кожному учаснику переходу.
13.4.4. Під час переходів боліт з купинами ступати необхідно
на найбільш широкі купини, опираючись на палицю.
13.4.5. Незамерзлі болота, вкриті снігом, слід переходити на
лижах з палицями, що мають кільця, визначаючи за допомогою палиць
несучу здатність поверхні болота. Рухатись необхідно не відриваючи
лиж від снігу, обходячи місця з підсніжною водою.
13.4.6. У разі провалювання працівника в болото потерпілий
повинен швидко покласти горизонтально на болото жердину, палицю
або лижу, триматись за неї і не робити різких рухів. Рятувати
того, хто провалився, потрібно з стійкого місця, простягнувши
додаткові жердини, палицю, підтягуючи його за них або за канат. За
необхідності в його бік слід підсовувати декілька паралельно
підкладених жердин, що вкриваються гіллям. Рятівник повинен
триматись на безпечній відстані від того, хто провалився.
13.4.7. Переходячи болото з видимим товстим корінням дерев,
ступати необхідно поперек коренів, щоб не защемити ногу між
паралельно розташованими коренями.
13.4.8. У дуже багнистих (топких) місцях боліт та при
організації на болотах постійних переходів рух слід здійснювати
після вистилання траси переходу жердинами, гіллям, дошками.
13.4.9. Безпечні місця переходів через болота, за
необхідності укріплені чи вичищені від предметів, що становлять
небезпеку або ускладнюють переходи, підприємствам, постійним
лісокористувачам слід наносити на планшети та інші
планово-картографічні матеріали, позначати на місцевості чітко
видимими орієнтирами (стовпами) з вказівними знаками тощо.
13.4.10. Переходити болото необхідно в денний час.
13.5. Дії працівника під час грози
13.5.1. Під час грози необхідно переховуватися у приміщенні,
а за його відсутності вжити заходів безпеки: всі металеві предмети
скласти на відстані не менше 10 м від місця, де намічається
перечікувати грозу.
13.5.2. Необхідно знайти безпечне місце на галявині, ділянці
молодняку, між деревами, що ростуть не ближче 20 м одне від
одного, в горах і на пагорбах ближче до середини схилу. За
можливості необхідно розташуватися на ізольованому сухому
матеріалі (сушняк, березовий луб тощо).
13.5.3. Під час грози краще не рухатись і особливо
небезпечно:
перебувати на вершині гір, горбів і на узліссі;
зупинятися біля струмків , річок, озер;
ховатися під скелями і тулитися до них;
підходити ближче ніж на 10 м до окремо стоячих дерев,
стовпів, блискавковідводів, високих каменів;
стояти біля опор і під дротами ліній зв'язку і електромережі,
поблизу веж і геодезичних знаків;
перебувати там, де люди або худоба раніше травмувались під
час грози, де неодноразово при грозі розколювались дерева. Такі
місця постійні лісокористувачі повинні тримати на обліку і
інформувати про їх наявність працівників та відвідувачів лісу.
14.1. Використання гужового транспорту для перевезення
працівників та вантажів у лісах повинно здійснюватись відповідно
до вимог Правил дорожнього руху.
14.2. Керувати гужовим транспортом, перевозити людей та
вантажі, переводити коней через дороги та інші перешкоди
дозволяється працівникам чоловічої статі, які досягли 18 років.
14.3. Робочих коней та інвентар потрібно закріплювати за
конкретними працівниками, які ознайомлені з поведінкою тварин,
знають їх потреби. На кожного коня необхідно виділити правильно
підігнаний комплект збруї. Запрягати коней дозволяється лише у
справні вози чи сані.
14.4. Працівники, які керують гужовим транспортом, повинні
володіти елементарними знаннями щодо роботи в складних умовах,
знати транспортні маршрути, можливість об'їзду небезпечних зон,
виконувати інші вимоги цих Правил, що стосуються водіїв і
пішоходів.
14.5. Транспортні коні, які використовуються для перевезення
людей та вантажів, перед початком роботи повинні бути підковані на
всі ноги, а також оглянуті ветеринаром. Розчищення копит і
підковування коней потрібно виконувати у станку для підковування
або на розв'язках за допомогою постійно закріпленого за конем
возія продукції лісу.
14.6. До роботи слід допускати здорових коней з гарним зором.
14.7. Обслуговуючий коней персонал повинен бути попереджений
роботодавцем про кожного норовистого коня. Не дозволяються гужові
переїзди та перевезення на незагнузданих конях та на полохливих
без наочників.
14.8. Використання гужового транспорту для перевезення
працівників до місця роботи і назад дозволяється за умови
наявності спеціально обладнаних місць для сидіння, які
унеможливлюють звисання ніг пасажирів за бокові чи задні габарити
воза (саней), випадання їх з транспортного засобу, а також
попереджують нанесення удару возію задньою ногою коня. Вози та
сані, що використовуються в лісі, повинні мати координатний захист
і бути обладнані гальмівними пристроями.
14.9. При користуванні гужовим транспортом забороняється:
переміщення його автомагістралями і дорогами для автомобілів,
якщо поруч є інші дороги;
переїжджати через залізничні колії та дороги з удосконаленим
покриттям поза спеціально відведеними місцями;
здійснювати завантажування і розвантажування воза (саней),
якщо кінь не випряжений або не прив'язаний;
здійснювати навалювання лісових матеріалів на віз і
скочування їх з воза без використання допоміжних пристроїв;
залишати на смузі відведення з дороги коней без нагляду за
ними.
14.10. Під час руху на рівних дорогах відстань між підводами
повинна бути не менше 2 м, льодовими дорогами - не менше 5 м, на
спусках - на всю довжину спуску.
14.11. Не слід проводити коней в одній упряжці або
прив'язаних один до одного на вузьких гірських стежках, крутих
схилах, старих гатках, при переправі вбрід.
14.12. Під час спускання зі схилу не дозволяється сідати та
ставати на воза чи сани, підтримувати або підпирати їх руками,
намотувати віжки на руку.
14.13. Глибина броду при переправі верхом не повинна
перевищувати 1,3 м за швидкості течії води до 2 м/с і 0,8 м при
швидкості течії до 3-4 м/с.
14.14. Максимальна глибина броду для кінного воза не повинна
перевищувати 1/2 діаметра колеса.
