6.1.23. Виробничі процеси , при яких можливе утворення статичної електрики, організовуються таким чином, щоб можливість накопичення зарядів статичної електрики була виключена.
6.2. Заходи безпеки при проведенні електрозварювальних і газозварювальних робіт.
6.2.1. При проведенні електрозварювальних та
газозварювальних робіт необхідно керуватися вимогами СНиП
Техника безопасности в стоительстве. До роботи щодо
електрозварки допускаються особи, які пройшли відповідне
навчання, інструктаж і перевірку знань вимог безпеки з
оформленням у спеціальному журналі і які мають кваліфікаційне
посвідчення. Електрозварники повинні мати кваліфікаційну групу
щодо вимог безпеки не нижчу за другу.
6.2.2. Усе електрообладнання стаціонарних та пересувних установок необхідно надійно заземлювати.
6.2.3. Електрозварників необхідно забезпечувати
брезентовими костюмами, щитками з темним склом, гумовими
килимками з повстяною підкладкою, гумовими шлемами,
діелектричними галошами, брезентовими рукавицями.
6.2.4. При проведенні електрозварювальних робіт усередині закритих приміщень необхідно встановлювати витяжну вентиляцію.
При цьому присутність робочих інших професій не допускається.
При несправній вентиляції провадити зварювальні роботи забороняється.
6.2.5. Робочі місця електрозварників, що знаходяться як у приміщеннях, так і на відкритому повітрі, необхідно огороджувати переносними щитками або ширмами.
6.2.6. Переносні огородження повинні бути міцними і легкими, виготовлятися із листової сталі або азбестового полотна.
6.2.7. Над зварювальними установками, що знаходяться на відкритому повітрі, необхідно влаштовувати навіси.
6.2.8. Дерев'яні стіни та перегородки, розташовані ближче за 5 м від зварювальних і газозварювальних постів, оштукатурюються або оббиваються листовим азбестом чи листовою сталлю по повсті, змоченій в глиняному розчині. Обшивка стін сталлю не допускається.
6.3. Заходи безпеки при підійманні і переміщенні вантажів
6.3.1. Вантажити і розвантажувати тяжкі і громіздкі вантажі слід з обов'язковим дотримуванням безпечних способів вантаження, розвантажування і транспортування вантажів, вказаних у ГОСТ
12.3.009-76 ССБТ. Работы погрузоразгрузочные. Общие требования безопасности.
6.3.2. Розвантажувати, переміщувати і піднімати тяжкі вантажі слід, як правило, механізованим способом за допомогою спеціальних механізмів. Механізований спосіб провадження вантажно-розвантажувальних робіт є обов'язковим при роботі з вантажами, важчими за 50 кг, а також при підніманні вантажів на висоту більшу за 3 м.
При користуванні вантажопідйомними механізмами слід дотримуватись вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.
6.3.3. При перенесенні тяжких речей підлітками необхідно керуватися Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми.
6.3.4. Шляхи переміщення вантажів і проходи для вантажників повинні бути рівними і гладкими, звільненими від сторонніх предметів.
6.3.5. У вечірній і нічний час територію, на якій провадяться вантажно-розвантажувальні роботи, необхідно освітлювати.
6.3.6. Тара для вантажів, що транспортуються,повинна бути справною, без задирок, рваних країв, виступаючих цвяхів. На перев'язаних вантажах не допускаються звисаючі кінці або петлі вірьовок, дроту, пакувальної тканини тощо.
6.3.7. Для піднімання вантажів потрібно застосовувати канати і ланцюги, які відповідають вимогам державних стандартів.
6.4. Заходи безпеки при експлуатації вантажопідйомних ліфтів.
6.4.1. Ліфтами слід користуватися в повній відповідності до Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів.
6.4.2. Кожний щойно установлений чи реконструйований вантажний ліфт необхідно зареєструвати в органах Держнагляжохоронпраці. Експлуатація ліфта допускається тільки після його огляду і випробування, а також письмового дозволу інспектора Держнаглядохоронпраці.
6.4.3. Діючі ліфти підлягають огляду і випробуванню в термін, встановлений Держнаглядохоронпраці. Експлуатація ліфта , у якого закінчився указаний у його паспорті термін наступного випробування, не допускається.
6.4.4. Стіни шахти ліфта, що розміщений усередині будинку і з'єднує декілька поверхів, а також підлога і перекриття шахти виготовляються із вогнетривких або напіввогнетривких матеріалів.
6.4.5. Шахту і кабіну ліфта необхідно огороджувати. Огороджування шахти ліфта в межах нижнього поверху допускається виконувати для зручності огляду і обслуговування зйомними щитами. Кабіну грузового ліфта можна огороджувати металевою сіткою із дроту, з діаметром, не меншим за 1,2 мм, з отворами не більшими за 20 мм при умові влаштування по низу кабіни огородження із металевих листів заввишки від рівня підлоги 1000 мм і більше.
6.4.6. Приямок ліфта, машинне приміщення, приміщення верхніх блоків, площадку перед дверима ліфтів, проходи і коридори, що ведуть до ліфта, необхідно обладнувати стаціонарним електричним освітленням.
6.4.7. Машинне відділення ліфта повинне бути ізольованим, сухим, добре вентилюватись. Прохід до машинного відділення повинен бути вільним.
6.4.8. У машинному відділенні і приміщенні верхніх блоків забороняється:
- установлення механізмів та приладів, що не мають відношення до ліфта;
- зберігання змащувальних масел і вогненебезпечних матеріалів.
6.4.9. На зовнішньому боці всіх дверей шахти ліфта
прикріплюються таблички з указанням типу ліфта (вантажний,
вантажний з провідником тощо) і його граничної
вантажопідйомності. На дверях першого поверху або біля них
вивішується реєстраційний номер ліфта .
6.4.10. Біля дверей шахти на всіх поверхах і всередині кабіни необхідно вивісити інструкцію про порядок користування ліфтом зважаючи на правила охорони праці.
6.4.11. Технічний нагляд за ліфтом доручається особі, яка має посвідчення про проходження спеціального навчання і права на нагляд за ліфтами. У паспорт кожного ліфта заноситься прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, що відповідає за справний стан і безпечну дію ліфта.
6.4.12. Технічний огляд ліфта провадиться не рідше одного разу на десять днів. У випадку виявлення несправностей в роботі ліфта його необхідно негайно зупинити.
6.4.13. На основному завантажувальному поверсі вказується номер телефону, по якому необхідно повідомити про несправність ліфта.
6.4.14. По закінченні роботи ліфт необхідно відключити від живильної мережі.
6.4.15. Двері машинного відділення, приміщення верхніх блоків і вхід у приямок необхідно замикати на замок; ключі зберігаються в чергового електромонтера.
7. УМОВИ ПРАЦI ПРАЦЮЮЧИХ У ВИРОБНИЧИХ
ПРИМIЩЕННЯХ ПIДПРИЄМСТВ ХIМIЧНОЇ
ЧИСТКИ ТА ФАРБУВАННЯ
7.1. Мікроклімат виробничих приміщень
7.1.1. Мікроклімат у виробничих приміщеннях підприємств хімічної чистки і фарбування одягу повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.15-86 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень N 4088-86.
7.2. Опалення та вентиляція
7.2.1. Виробничі і допоміжні приміщення необхідно обладнувати системами опалення та вентиляції, які забезпечують рівномірну температуру і стан повітряного середовища у відповідності до вимог СНиП 2.04.05-86 Отопление, вентиляция и кондиционирование.
7.2.2. Для забезпечення вимагаючих санітарними нормами параметрів повітряного середовища на підприємствах встановлюють системи опалення, які забезпечують рівномірне нагрівання повітря на протязі всього опалювального періоду, а також безпеку в пожежному відношенні.
7.2.3. У складах, що не опалюються, необхідно обладнувати спеціальні приміщення для зігрівання працюючих та оформлення документів.
7.2.4. При центральному опаленні цехи зі значними тепловиділеннями від технологічного обладнання необхідно забезпечувати пристроями для вимкнення нагрівальних приладів і відключення окремих частин опалювальної системи без шкоди для решти цехів, допоміжних і адміністративних приміщень.
7.2.5. Нагрівальні прилади систем опалення потрібно розміщувати безпосереньо під світловими отворами з урахуванням необхідності захисту працюючих від падаючих потоків холодного повітря при розміщенні постійних робочих місць на віддалі 2 м і менше від вікон у зовнішних стінах.
7.2.6. Нагрівальні прилади системи опалення захищаються
спеціальним загороджуючим обладнанням.
7.2.7. Прилади опалення не повинні закриватися або захаращуватися обладнанням, сировиною, напівфабрикатами, продукцією тощо і повинні бути доступними для чищення.
7.2.8. В усіх виробничих приміщеннях необхідна наявність термометрів.
7.2.9. Для створення та підтримування необхідних умов повітряного середовища в робочих приміщеннях влаштовується природна, примусова приточно-витяжна або змішана вентиляція.
7.2.10. Концентрації токсичних речовин, парів і пороху в робочій зоні виробничих приміщень не повинні перевищувати гранично допустимих концентрацій.
Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинна відповідати ДНАОП 0.03.-3.15-86 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.
7.2.11. Повітря, що подається системами припливно вентиляції з механічним побудженням, забирається ззовні в найменш забрудненій зоні або підлягає попередньому очищенню.
7.2.12. Видалення повітря належить передбачати
безпосередньо від місць виділення виробничих шкідливостей або із
зон найбільшого забруднення повітря в приміщенні.
7.2.13. У приміщеннях, де можливі виділення
вибухонебезпечних речовин, встановлюють вентилятори у
вибухобезпечному виконанні.
7.2.14. Повітропроводи вентиляційних систем виготовляється з антикорозійних і негорючих матеріалів з ретельною герметизацією швів і з'єднань.
7.2.15. Забір свіжого повітря вентиляційною системою провадиться з висоти не меншої за 2 м від землі з навітряної сторони, а в зеленій зоні - не меншої за 1 м. Забруднене повітря видаляється через спеціальний отвір. Засоби захисту від метеоопадів не повинні заважати усуненню забрудненого повітря.
7.2.16. Незалежно від наявності шкідливих виділень і вентиляційних пристроїв у вікнах виробничих приміщень для забезпечення природного провітрювання необхідно передбачити фрамуги чи кватирки, що відчиняються.
7.2.17. Для відкривання фрамуг, вікон, створок ліхтарів влаштовуються зручні пристосування, що управляються з підлоги.
7.2.18. Усі вентиляційні системи і місця установлення вентиляційного обладнання повинні бути легко доступними для огляду, очищення і ремонту.
7.2.19. Рівень шуму і вібрації, який створюється вентиляційним обладнанням, не повинні перевищувати граничних значень.
7.2.20. На вентиляційні установки необхідно обов'язково мати паспорти та періодично їх випробовувати.
7.2.21. Контрольні випробування витяжних систем провадяться один раз на два роки, приточних систем - один раз на три роки.
7.2.22. Для забезпечення нормальної експлуатації
вентиляційного господарства наказом по підприємству
призначається відповідальна особа, складаються графіки чищення,
опрацьовується інструкція щодо обслуговування вентиляційних
установок.
7.2.23. Вентиляційні камери розміщуються в ізольованих приміщеннях, вентиляційне обладнання установлюється з дотриманням правил звукоізоляції.
7.2.23. В усіх випадках, коли в робочому приміщенні установлюється додаткове чи нове обладнання, що виділяє тепло, вологу, пил або гази, провадиться переобладнання і перепланування цехів або зміна технологічних процесів, зв'язані з цим діючі вентиляційні системи теж відповідним чином переобладнуються, щоб забезпечувати в нових умовах установлені для робочих приміщень метеорологічні параметри і гранично допустиму концентрацію шкідливих речовин.
7.3. Освітлення
7.3.1. Природне та штучне освітлення виробничих, допоміжних службово-побутових приміщень і території підприємств хімічної чистки та фарбування повинне відповідати вимогам СНиП П-4-79 Естественное и искусственное освещение.
7.3.2. Територія підприємств, місце пересування людей і транспорту, а також місце робіт відповідно діючим нормам повинні бути забезпечені штучним освітленням, що вмикається з настанням темноти або при поганій видимості (туман, дощ).
7.3.3. Скляні поверхні світлових отворів, світильники освітлювальну арматуру необхідно утримувати в чистоті та справності. Скло вікон і ліхтарів необхідно очищати від бруду не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях зі значними виділеннями пилу, парів і газів не рідше чотирьох разів на рік.
7.3.4. Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати тарою, обладнанням, матеріалами тощо.
7.3.5. Біля вікон, що обернені на сонячний бік, необхідно влаштовувати пристосування для захисту від прямих сонячних променів (козирки, штори).
7.3.6. Загальне освітлення території підприємства, складів, транспортерів здійснюється прожекторами, світильниками, дуговими, кварцевими, ксеноновими лампами.
7.3.7. Штучне освітлення можна забезпечувати як лампами розжарювання, так і люмінісцентними лампами у вигляді загального чи комбінованого освітлення.
7.3.8. Місцеве освітлення робочих поверхонь обладнується так, щоб світильники можна було встановлювати з необхідним напрямком світла. Напруга для ламп місцевого освітлення, розташованих на висоті меншій за 2,5 м від підлоги повинна бути не вищою за 36 В. Як виняток дозволяється застосовувати напругу до 220 В включно для світильників спеціальної конструкції, які є складовою частиною аварійного освітлення, що отримує живлення від незалежного джерела.
7.3.9. Застосування одного місцевого освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях не допускається.
7.3.10. При застосуванні місцевого освітлення лампи обладнуються відбивачами.
Застосування відкритих ламп без відбивачів забороняється.
Відбивачі виготовляються із матеріалу, що не просвічується.
7.3.11. Аварійне освітлення для виходу людей із приміщень повинно забезпечувати освітленність на підлозі за лінією основних проходів і на сходах не менше за 0,3 лк.
