Значення встановлених сигналів повинне бути відоме всім робітникам бурової бригади.
Роботи на висоті більше ніж 1, 3 м виконують на обладнаних площадках (містках), що мають поручні і сходи, із застосуванням запобіжного пояса.
Не дозволяється одночасна робота працівників, розташованих на різній висоті один над одним, у разі відсутності між ними запобіжного настилу.
Не дозволяється працювати просто неба на висоті під час зливи, ожеледі, сильного снігопаду і під час вітру силою 5 балів і більше.
Для роботи біля електрощита або генератора, що знаходиться під напругою, обслуговуючий персонал повинен бути забезпечений діелектричними засобами захисту.
Вимоги безпеки під час монтажу, демонтажу і переміщення бурового устатковання
Монтаж, демонтаж і ремонт бурового устатковання, у тому числі щогл, виконується під керівництвом працівника, відповідального за виконання робіт.
У разі піднімання механізмами вантажів робітники не повинні знаходитися на вантажах або під ними. Підтримувати і направляти устатковання, яке переміщується механізмами, слід тільки за допомогою прядив'яних канатів-відтяжок.
Для запобігання пересуванню бурової установки під час підйому щогли під задні колеса автомашини підкладають бруси.
Не дозволяється знаходитися на самохідній буровій установці під час пересування по крутих підйомах або спусках (понад 15 град.).
Не дозволяється:
а) пересувати самохідну бурову установку з піднятою щоглою або з щоглою, опущеною на упори, але не закріпленою хомутами;
б) перевозити на платформі бурової установки вантажі, що не входять у комплект установки.
Не дозволяється під час опускання щогли знаходитися біля ротора верстата, на площадці і в кабіні автомобіля.
У кабіні дозволяється знаходитися тільки працівнику, що керує опусканням щогли.
Не дозволяється під час підйому щогли знаходитися на щоглі або під нею.
Ремонтувати крон-блок і встановлювати талеве оснащення на щоглах, що не мають спеціальної крон-блокової площадки, дозволяється тільки в горизонтальному положенні щогли.
Щоглу самохідної або пересувної бурової установки закріпляють в робочому положенні відповідними запорами, а опори щогли піднімають домкратами.
Вимоги безпеки під час бурових робіт
Бурову установку розташовують не ближче 3 м від брівки прямовисних схилів (уступів).
Усі інструменти, які застосовуються для спуско-підіймальних операцій, повинні мати справні замки і засувки.
Не дозволяється застосовувати стропи не заводського виготовлення та такі, що не відповідають вимогам ДНАОП 0.00-1.03-02 ( v0409203-02 ).
Не дозволяється підіймати бурильні й обсадні труби з горизонтального положення у вертикальне зі швидкістю, що перевищує другу швидкість лебідки на прямому канаті.
Не дозволяється експлуатація насосів попереднього відкачування у разі несправності самих насосів, вихідних ліній, манометрів та запобіжних клапанів.
Біля кожного насоса влаштовують площадку з дерев'яним настилом (суцільним чи ґратчастим), а для відводу розчину роблять відвідні канали.
Не дозволяється вмикати насоси без перевірки прохідності вихідних ліній після тривалих зупинок і особливо взимку.
Перед натяжкою затиснутого в свердловині інструмента керівник робіт зобов'язаний перевірити надійність крон-блока, троса і піднімального гака, справність усіх вузлів щогли, підіймальних інструментів (елеваторів і стропів), лебідки та її гальм.
Не дозволяється до повного усунення всіх несправностей робити натяжку інструмента.
Балансири (відтяжна рама) ударно-канатних верстатів під час їхнього огляду, ремонту, перестановки пальця кривошипа повинні знаходитися в крайньому нижньому положенні.
Не дозволяється проводити бурові роботи з несправним амортизатором ролика робочого каната.
Робочу площадку біля верстата систематично очищають від породи, що витягається, а взимку додатково посипають її піском.
Інструментальний і желоночний канати повинні мати запас міцності не менше 12, 5 одиниць відносно найбільшого проектного навантаження і не менше 2, 5 одиниць відносно максимально можливого навантаження.
Не дозволяється під час забивання обсадних труб виконувати інші роботи під піднятою і незакріпленою забивною "бабою".
Підіймальний гак повинен мати безпечний автоматичний затвор, що запобігає можливому зіскакуванню стропів елеватора і вертлюга.
Перед опусканням або підійманням колони обсадних труб керівник, відповідальний за виконання робіт, зобов'язаний перевірити справність щогли бурового агрегату й іншого устатковання, інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і стан фундаментів. Виявлені несправності усувають до початку опускання або підіймання труб.
Секції колони обсадних труб при їхньому підійманні з містків повинні вільно проходити в бурову щоглу.
Підіймання і опускання труб виконують елеваторами, що мають у вушках штирі для запобігання випаданню строп.
Не дозволяється під час опускання і підіймання обсадних труб допускати розгойдування секції колони обсадних труб, а також утримувати труби від розгойдування безпосередньо руками. Для цього застосовують м'який сталевий або прядив'яний канат.
Вимоги безпеки під час експлуатації талевих канатів
Талеві канати, а також канати для підйому і опускання щогл та вантажів повинні мати не менш ніж триразовий запас міцності відносно найбільшого проектного навантаження.
Талевий канат закріпляють на барабані лебідки спеціальними пристроями, передбаченими конструкцією барабана.
У всіх випадках під час спуско-підіймальних операцій на барабані лебідки повинно залишатися не менше трьох витків каната.
За справним станом канатів установлюється систематичний контроль.
Усі робочі канати перед початком зміни оглядаються бурильником. Крім того, талеві канати для підйому вишок піддаються щодекадному огляду всієї довжини старшим буровим майстром із занесенням результатів у буровий журнал та разовому огляду по всій довжині після роботи на граничних навантаженнях.
Канат, який застосовується для спуско-підіймальних операцій, повинен бути замінений новим, якщо він відповідає нормам бракування сталевих канатів, викладеним у ДНАОП 0.00-1.03-02 ( v0409203-02 ).
Нерухомий (мертвий) кінець талевого каната закріпляють не менше ніж трьома гвинтовими затискачами.
Зрощування каната плетінням вільних кінців виконують так, щоб довжина плетіння дорівнювала 22 діаметрам троса і була не менше 300 мм.
Вимоги безпеки під час цементування свердловин
До початку цементування свердловин всю установку (насоси, трубопроводи, шланги, заливальні головки тощо) випробовують тиском, що у 1, 5 раза перевищує робочий.
Не дозволяється знаходитися стороннім особам біля заливальних агрегатів.
Після закінчення цементування для спостереження за тиском залишають чергового.
Вимоги безпеки під час обслуговування бурових насосів
Бурові насоси і їх обв'язку (компенсатори, трубопроводи, шланги і сальники) перед експлуатацією випробовують тиском, що у 1, 5 раза перевищує робочий.
Не дозволяється вмикати насоси із закритими пусковими засувками холостого викиду.
Запобіжне кріплення нагнітального шланга повинне виключати можливість його замотування навколо робочої труби і падіння разом із сальником у випадку самовільного відгвинчування останнього.
Не дозволяється ремонтувати трубопроводи, шланги і сальники під час подачі рідини, а також утримувати руками нагнітальний шланг.
Вимоги щодо блискавкозахисту
Металеві бурові щогли самохідних і пересувних бурових установок для блискавкозахисту повинні мати заземлення не менше ніж у двох точках і окремо від контуру захисного заземлення. Опір заземлювальних пристроїв повинен бути не більше 10 Ом.
Вимоги до блискавкозахисту повинні відповідати РД 34.21.122-87 "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої Міненергоатом СРСР у 1987 р.
Не дозволяється під час грози знаходитися на відстані ближче 10 м від пристроїв заземлення блискавкозахисту.
Вимоги до санітарно-побутового забезпечення
працівників
Структурні підрозділи, які виконують водопровідно-каналізаційні роботи відповідно до СНиП 2-09.04-87, повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням.
Санітарно-побутові приміщення водопровідноканалізаційних споруд повинні бути обладнані системами опалення та вентиляції відповідно до СНиП 2.04.05-91 і утримуватися в чистоті. Виробничі приміщення і устатковання водопровідно-каналізаційних споруд повинні утримуватися в справному стані, не захаращуватися, своєчасно прибиратися від розлитих рідин (мастила, води, кислот), очищатися від льоду і снігу.
Розміри санітарно-побутових приміщень і їх обладнання залежить від груп виробничих процесів і кількості працюючих.
Оздоблюються побутові і виробничі приміщення вологостійкими матеріалами, які дозволяють легко видаляти забруднення.
Виробничі приміщення водопровідно-каналізаційних споруд повинні бути забезпечені кип'яченою водою, умивальниками і аптечкою. Кип'ячена вода повинна мати температуру не вище 20 град. C і не нижче 8 град. C і зберігатися в щільно закритих бачках із фонтануючими насадками, обладнаними чохлами. Бачки необхідно щодня очищати, промивати і наповнювати свіжою кип'яченою водою.
Якщо водопровідна вода відповідає вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Мін'юсті України 15.04.97 N 136/1940, дозволяється вживання некип'яченої води з дозволу органів санітарного нагляду.
Умивальники розташовують у безпосередній близькості, але не далі 30 м від робочих місць і забезпечують милом і іншими миючими засобами.
Санітарно-побутові приміщення забезпечуються аптечкою з необхідним набором медикаментів і перев'язувального матеріалу.
Якщо роботи виконуються на відкритому повітрі або в неопалювальних приміщеннях, тоді для обігрівання робітників виділяють спеціальні приміщення, які розташовані не далі 150 м від місця роботи.
Хімчистка, прання і ремонт спецодягу забезпечується роботодавцем відповідно до ДНАОП 0.00-4.26-96.
У приміщеннях водопровідно-каналізаційних споруд на видному місці вивішуються адреси і телефони лікувальних (медпункту, медамбулаторії) і пожежних установ (пожежного депо, пожежного поїзда).
Вимоги пожежної безпеки
Будівництво водопровідних і каналізаційних споруд проводиться за проектами, які розробляються на основі вимог норм і правил пожежної безпеки та мають позитивний експертний висновок відповідного органу державного пожежного нагляду.
Для всіх будівель та приміщень виробничого та складського призначення водопровідно-каналізаційних споруд залізниці повинні бути визначені:
а) категорія щодо вибухової та пожежної небезпеки відповідно до НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затвердженого МВС СРСР 27.02.86, із змінами від 11.05.87 N 1;
б) клас вибухонебезпечної або пожежонебезпечної зони відповідно до ДНАОП 0.00-1.32-01, який необхідно позначити на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон всередині приміщення та зовні.
Усі будівлі і приміщення виробничого та складського призначення водопровідно-каналізаційних споруд повинні бути забезпечені справними засобами пожежогасіння та інвентарем.
Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння повинні постійно утримуватися у справному стані та відповідати вимогам НАПБ.
Обслуговуючий персонал зобов'язаний чітко знати і виконувати встановлені правила пожежної безпеки, не допускати дій, які можуть призвести до пожежі.
Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки під час експлуатації і ремонту водопровідно-каналізаційних споруд покладається: а) в структурному підрозділі - на начальника дистанції цивільних споруд і водопостачання; б) на дільниці і в майстерні водопостачання - на старшого майстра, майстра і бригадира водопостачання; в) на очисних спорудах водопостачання і каналізації - на завідуючого або майстра очисних споруд.
Не дозволяється користування відкритим вогнем і паління в приміщеннях резервуарів і решіток водопровідних і каналізаційних насосних станцій; в приміщеннях, де знаходяться хлораторні і амонізаційні установки, не дозволяється підігрів балонів відкритим вогнем.
