Страница 5: ДБН В.2.4-2-2005. Проектування. Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування (56328)

Для енергетичної установки, де спалюється біогаз (котлоагрегати, промислові печі), блок осушу­вача-очисника біогазу може не передбачатися.

3.99 При використанні біогазу як моторного палива для стаціонарних двигунів-генераторів необхідним є більш високий ступінь його осушення й очищення.

3.100 Через підвищену вибухонебезпечність систем збирання і транспортування біогазу полігонів
ТПВ до них ставляться особливі вимоги.

101. Приміщення, в яких працюють установки збирання і транспортування біогазу полігонів ТПВ, слід відносити до категорії А (НАПБ Б.07.005).

102. Електроустаткування приводів і інших елементів даної системи згідно з вимогами до вибу-
     хонебезпечності ДНАОП 0.00-1.32:

клас 1

• колодязі оголовків свердловин,

• газозбірні пункти,

• камери керування газгольдерами,

• помешкання, де встановлені дегазаційні установки, вологовіддільники і газоочисне устаткування,

• газорегуляторні установки

клас 2

• дегазаційні установки, розміщені під навісом,

• газгольдери.

3.103 Для забезпечення роботи системи збирання й утилізації біогазу слід передбачити контроль
таких технологічних параметрів:

• тиску в трубопроводах біогазу;

• температури біогазу та оборотної води дегазаційної установки;

• витрати біогазу;

• вмісту в біогазі метану, діоксиду вуглецю, сірководню і кисню.

Крім того, слід встановити в приміщеннях сигналізатори довибухонебезпечних концентрацій метану.

3.104 На щит технологічного контролю необхідно вивести світлозвукову сигналізацію, яка попередить про утворення небезпечних концентрацій кисню в трубопроводі біогазу і концентрацій метану в
приміщеннях.

Система збирання і знезараження фільтрату

105. При проектуванні полігона ТПВ слід передбачати заходи, спрямовані на зменшення кількості
     фільтрату: тимчасові протифільтраційні завіси, дамби, а також передбачати такі схеми складування ТПВ,
     при яких забезпечується мінімальне надходження води з незаповненої площі карт ТПВ

106. Для збирання і відведення фільтрату з майданчиків складування ТПВ проектують дренажну
     систему, яка складається з шарового дренажу (галька або щебінь) та дренажних труб. Матеріали, які
     використовують для улаштування шарового дренажу і дренажних труб, повинні бути хімічно і біологічно
     стійкими і підбиратися так, щоб хімічно-фізичні властивості фільтрату та механічна дія ТПВ не приводили б до відмови в роботі системи.

107. Для улаштування водовідвідного шару повинні застосовуватися промиті матеріали. Перевагу
     слід віддавати матеріалам округленої форми з розміром часток 16...32 мм. Вміст карбонату кальцію у
     матеріалі водовідвідного шару не повинен перевищувати 20 % від загальної ваги матеріалу.

108. Для відведення фільтрату використовують труби, поверхня яких на 2/3 має бути перфорованою
     або мати прорізи. Діаметр труб має бути не менше 300 мм. Труби слід укладати на поверхні гідро-
     ізолювального шару так, щоб фільтрат відводився зі всієї основи полігона ТПВ. Несуча здатність труб
     повинна визначатися спеціальним розрахунком.

Розрахунок дренажної системи провадиться згідно зі СНиП 2.01.28.

Дренажна система повинна бути запроектована так, щоб забезпечити можливість контролю і про­мивання її під час експлуатації.

3.109 Кількість фільтрату, що утворюється на полігоні ТПВ, залежить від багатьох факторів і може
бути визначена з рівняння водного балансу полігона ТПВ.

Для попередніх розрахунків середньорічний об'єм фільтрату можна визначити за формулою:

, (3.4)

де - середньорічний об'єм атмосферних осадів;

- середньорічний об'єм поверхневих стоків;

- середньорічний об'єм вологи, що випаровується з поверхні ТПВ;

- середньорічний об'єм вологи, що випаровується з поверхні контрольно-регулюючих ставків, ставків-випарників;

- середньорічний об'єм вологи, що використовується для додаткового зволоження відходів;

- середньорічний об'єм вологи, що фільтрується крізь захисний екран основи полігона ТПВ.

110. Фільтрат, що утворюється на полігоні, збирається в контрольні ставки, а потім направляється
     на очистку. До стадії очистки фільтрату має бути передбачена його груба сепарація, седиментація,
     розподіл фаз.

111. Метод чи спосіб очистки та знешкодження фільтрату визначається на основі проведення
     попереднього аналізу його властивостей за такими параметрами:

• кількість фільтрату;

• кислотність (рН);

• електропровідність;
  - ХПК, БПК₅;

• концентрація аміаку, нітратів, нітритів, фенолу, хлоридів, сульфатів, ціанідів, у т.ч. що легко
  вивільнюються;

• вміст загального азоту, фосфатів;

• концентрація важких металів;

• вміст вуглеводнів, особливо тих, що вміщують хлор тощо.

112. Слід перевіряти токсичність осадів, що утворюються в процесі очищення фільтрату. Якщо клас
     токсичності не вище III, осади можна захоронювати на полігоні ТПВ, при вищому класі токсичності осади
     слід вивозити та захоронювати на полігоні токсичних відходів.

113. Скидання фільтрату у міську водовідвідну мережу допускається тільки у випадку, коли об'єм і
     склад фільтрату відповідають вимогам "Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та
     відомчі системи каналізації міст і селищ України" за погодженням з місцевими установами санепідем-
     служби.

114. Система збирання та видалення фільтрату повинна функціонувати від початку роботи полігона
     ТПВ, а також після його закриття.

Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ

115. Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ проводиться згідно з розробленим проектом.

116. Рекультивація провадиться після завершення стабілізації закритого полігона ТПВ - процесу
     зміцнення звалищного ґрунту, досягнення ним постійного стійкого стану. Строки процесу стабілізації
     наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Рекомендовані строки стабілізації закритих полігонів ТПВ для різних кліматичних зон України

117. Проектом рекультивації земель після закриття полігона ТПВ має бути передбачений один із
     наступних напрямків: сільськогосподарський, лісогосподарський, будівельний.

118. Будівельний напрямок здійснюється тільки після вивезення всього звалищного ґрунту і проведення відповідних санітарно-епідемічних досліджень.

3.119 Обов'язковою документацією проекту рекультивації земель після закриття полігона ТПВ є:

• вихідний план полігона ТПВ на початок рекультивації;

• генплан полігона ТПВ після рекультивації;

• вертикальне планування;

• схема переміщення звалищного ґрунту;

• технологія проведення рекультивації;

• пояснювальна записка, в якій подано характеристику звалищного ґрунту на всю глибину; ґрунтів і
  порід, що завозяться для рекультивації; матеріалів і технічних виробів; застосовуваних у системі дегазації;

• якісний і кількісний добір асортименту рослин і добрив;

• кошториси на проведення робіт.

3.120 Основними вихідними даними для виконання проекту рекультивації є:

• рік закриття полігона ТПВ;

• рік відкриття полігона ТПВ; вид відходів (побутові, промислові, будівельні), що складувалися
  на полігоні ТПВ;

• відстань від полігона ТПВ до найближчих містобудівних об'єктів, км;

• загальна площа відчуження, га;

• площа, зайнята безпосередньо відходами, га;

• загальний об'єм накопичення відходів, тис. м³;

• об'єм надходження відходів по роках експлуатації, тис. м³;

• висота шару відходів, у т.ч. над рівнем землі, м;

• верхній шар ізолюючого матеріалу (ґрунт, шлак, будівельні відходи тощо);

• товщина верхнього шару ізоляції, м;

• місцевість, на якій розташований полігон ТПВ (ліс, поле, яр, кар'єр);

• відомча належність прилеглих земель;

• передбачене використання даної території надалі;

• відстань від місця навантаження рослинного ґрунту до закритого полігона ТПВ, км;

• самозаростання полігона ТПВ, %;

• вид рослин, чагарників, дерев;

• густота травостою, %;

• вік дерев, роки.

121. Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ провадиться в два етапи: технічний і
     біологічний.

122. До процесів технічного етапу рекультивації відноситься стабілізація, виположування і терасу­вання, спорудження системи дегазації, створення рекультиваційного багатофункціонального покриття,
     передача ділянки для проведення біологічного етапу рекультивації.

Перелік устаткування, що використовується при проведенні технічного етапу, наведено в додатку Е.

3.123 Нормативний кут укосу встановлюється залежно від цільового використання і має такі зна­чення:

• для оброблювання сільськогосподарських культур, у т.ч. у рільництві - не більше 2...3°;

• для луків і пасовищ - не більше 5...7°;

• для садів - не більше 11°;

• для посадки лісу (чагарників і дерев) - не більше 18°.

124. Щоб уникнути шкідливого впливу біогазу полігонів ТПВ на навколишнє природне середовище,
     вихід газу з поверхні полігона і розповсюдження його на прилеглій до полігона території необхідно
     блокувати або зменшити до мінімуму.

125. Для збирання біогазу за системою пасивної дегазації проектується газовий дренаж, який
     складається з піщаної постелі, перфорованих дренажних труб діаметром 125...150 мм у обсипці з гравію
     або щебеню. Дренажний шар зверху перекривається слабопроникним покриттям товщиною 0,5 м із
     зв'язаних грунтів з коефіцієнтом фільтрації не більше 10^-9 м/с.

126. Для збільшення площі, з якої збирається біогаз, рекомендується застосовувати комбінацію з
     вертикальних та горизонтальних дренажних елементів. Горизонтальні дренажні елементи, з'єднані з
     дренажним шаром з гравію або щебеню, можуть виконувати функцію радіальної дегазації.

127. Біогаз, що збирається за допомогою проміжних і магістральних трубопроводів, слід вико­ристовувати в енергетичних цілях. При неможливості такого використання за умови відповідного тех-
     ніко-економічного обґрунтування біогаз повинен спалюватися тільки на спеціальній високотемпературній факельній установці.

128. Захисний екран поверхні полігону ТПВ влаштовується для збирання і відведення поверхневої
     (чистої) води і зменшення кількості фільтрату, збирання і утилізації біогазу.

129. Захисний (постійний) екран поверхні полігона ТПВ влаштовується після його закриття і
     закінчення осідання тіла полігона ТПВ, тобто досягнення ним стабільного стану.

130. Захисний екран влаштовується зверху технологічного екрана, який був влаштований при
     експлуатації полігона ТПВ і, як правило, складається з таких шарів (рис. 3.6):

- рекультиваційний шар завтовшки не менше 1 м, що має шар родючого ґрунту завтовшки 30...50 см (табл. 3.5);

• дренажний шар завтовшки не менше 30 см;

• захисний дрібнопіщаний шар завтовшки не менше 20 см;

• шар синтетичної гідроізоляції завтовшки не менше 3 мм, стійкий до хімічної і біологічної агресії та
  до ушкодження гризунами;

• мінеральний гідроізоляційний шар, що складається не менше ніж з двох шарів ущільненої глини,
  загальної товщиною 1 м. (Загальний коефіцієнт фільтрації гідроізоляційних шарів (синтетичного та
  мінерального) повинен бути не більше 10^-9 м/с);

• вирівнювальний шар і газовий дренаж загальною товщиною не менше 0,5 м.

Таблиця 3.5 - Рекомендоване улаштування верхнього рекультиваційного шару

Для збирання і відведення біогазу по вирівнювальному шару передбачають шар, який здійснює спеціальну функцію газового дренажу. Мінімальна товщина газового дренажу, виконуваного з природ­них мінеральних матеріалів, має бути не менше 30 см. Вміст карбонату кальцію у матеріалі газового дренажу повинен бути не більше 10 % (за масою).