1.2.9. При розробці загальної концепції соціального і територіального розвитку сільських населених пунктів у межах базової адміністративно-територіальної одиниці – сільської (селищної) Ради:
- намічаються заходи щодо удосконалення розселення і організації системи культурно-побутового обслуговування, розвитку транспортних та інженерних комунікацій з розрахунком місткості, потужності і обгрунтуванням розміщення відповіднихоб‚єктів;
- прогнозується проектна кількість населення;
- виносяться пропозиції щодо організації перебудови сільських населених пунктів, першочергові завдання і необхідні обсяги містобудівної документації на першу чергу будівництва;
- визначаються перспективи розвитку і раціональне розміщення виробничих підприємств і об‚єктів агропромислового комплексу, а також фермерських господарств (на основі Державного земельного кадастру);
- передбачаються заходи щодо охорони навколишнього середовища, пам’яток історії, культури, а також територій і об’єктів з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами у відповідності з порядком використання земель рекреаційного та історико-культурного призначення.
Чисельність населення, яке прогнозується на проектний період, повинна визначитися з урахуванням тенденцій розвитку і місця населеного пункту в системі розселення.
ВИКОРИСТАНА ТЕРМІНОЛОГІЯ
2. Загальна організація поселень, планування і зонування.
. Функціонально-планувальна організація міських поселень
Функціональне зонування території — членування території міського поселення на функціональні зони — частини території міського поселення, в межах яких відбуваються притаманні тільки їм містобудівні процеси, концентруються певні спеціалізовані функції та формується відповідна інфраструктура.
Сельбищна територія (зона) — територія поселення, переважно призначена для розміщення житлової забудови різних видів та громадської забудови (окремих установ або їх комплексів громадського обслуговування населення, адміністративно-управлінських, комерційно-підприємницьких та ін.).
Промислово-виробнича територія (зона) — територія поселення, переважно призначена для розміщення промислових підприємств та об’єктів пов’язаної з ними виробничої діяльності, у т.ч. науково-виробничих.
Комунальна територія (зона) — територія поселення, переважно призначена для розміщення складського господарства, комунальних підприємств, установ міського транспорту, виробничої бази побутового обслуговування, зв’язку, інформації.
Ландшафтно-рекреаційна територія (зона) — територія міського поселення та приміської зони, де розташовані масиви зелених насаджень, водоймища, інші елементи природного ландшафту, які переважно використовуються для відпочинку й оздоровлення населення (разом із рекреаційною інфраструктурою) та створюють єдину систему відкритих просторів поселення.
Режимне зонування території міського поселення (його частин) — визначення територій з особливим режимом використання: водоохоронних, природоохоронних, зон охорони курортів, історико-культурної спадщини, санітарно-захисних зон, шумозахисних, сейсмічних, непридатних для будівництва (оповзні, крутосхили та ін.), технічних коридорів інженерних мереж тощо.
Зона невідповідності — територія (або окрема ділянка) у межах функціональної зони, на якій здійснюється діяльність, що не відповідає визначеній містобудівною документацією, та якій надається тимчасовий статус із наступним перепрофілюванням і виносом невідповідних об’єктів.
Зона облаштування — ділянка з тимчасовим статусом, призначена для реалізації будівництва, де здійснюється попередня інженерна підготовка території, її благоустрій, прокладання інженерно-дорожніх мереж тощо.
Детальне зонування території (зонінг) — виділення на території поселення, його районів, кварталів зон, підзон, мікрозон, окремих ділянок різного функціонального призначення та режиму використання, які встановлюються місцевими правилами використання і забудови територій та закріплюються паспортами ділянок, що мають конкретного власника (користувача), або є об’єктами сервітуту (колективного використання).
Функціонально-планувальна організація міського поселення — функціональне зонування території поселення, встановлення порядку взаєморозміщення основних функціональних зон, їх меж, функціональних взаємозв’язків; здійснення режимного зонування з виділенням (у межах функціональних зон) територій з особливим режимом використання; визначення функціонально-планувальної структури території міста та його основних функціональних зон: із виділенням структурно-планувальних одиниць різного характеру, ємності, ієрархії та громадських центрів при них; здійснення їх детального зонування з режиму використання окремих ділянок, конкретних вимог і обмежень щодо їх планування й забудови, номенклатури об’єктів забудови та інженерно-транспортної мережі.
Функціонувально-планувальна структура — ієрархічна побудова території міського поселення та його основних функціональних зон (їх комплексів і частин), в залежності від величини поселення, розміру зон, їх взаєморозміщення, взаємозв’язків, місцеположення в плані поселення, внутрішньої планувальної організації з визначенням основних і підпорядкованих членувань території — її структурно-планувальних одиниць різних ієрархічних рівнів та громадських центрів при них.
Структурно-планувальні одиниці — елементи території міського поселення та його основних функціональних зон різної величини та демографічної ємності — залежно від величини поселення, його конфігурації, природно-ландшафтних та містобудівних умов, народногосподарського профілю, системи громадського обслуговування населення тощо, які знаходяться між собою у ієрархічному підпорядкуванні, найбільш складному в найкрупніших містах, де послідовно виділяються: планувальні зони, які складаються з планувальних районів, а ті, в свою чергу, із міських районів (житлових, виробничих, рекреаційних та інших), в яких, відповідно, виділяються квартали (комплекси, мікрорайони) — житлові або інші; житлові райони можуть також групуватися у сельбищні райони (житлові масиви).
Система громадських центрів — визначення видів, взаєморозташування, складу громадських центрів різного ієрархічного рівня (та спеціалізації), згідно функціонально-планувальної структури поселення та зв’язків поміж її елементами, із врахуванням ступінчастості громадського обслуговування населення. Серед них визначаються: структурні центри загальноміського значення — загальноміський громадський центр, громадські центри планувальних районів, зон; місцевого значення — районні, мікрорайонні; відокремлені спеціалізовані міські центри — медичні, учбові, спортивні, виставкові, спеціалізованої торгівлі тощо.
Загальноміський центр — територія міського поселення, що розташована в його центральному районі, на якій формується основний багатофункціональний структурний громадський центр міста, призначений для центральних міських функцій: адміністративно-управлінських, ділових (комерційно-підприємницьких), культурних, духовних (релігійних) та інших із додатковими функціями розміщення репрезентабельного житла, окремих виробничих та науково-виробничих об’єктів. У місцях концентрації спеціалізованих функцій виділяються спеціалізовані функціональні зони загальноміського центру: житлові, виробничі, громадської забудови, в т.ч. зі створенням моно(полі)функціональних громадських центрів і комплексів.
Багатофункціональне центральне ядро — основний елемент загальноміського центру (як правило, формується в найкрупніших, крупних та великих містах), який є зоною переважної концентрації центральних громадських функцій та, відповідно, закладів і установ вищого ієрархічного рівня, у першу чергу, адміністративно-управлінських, громадських, політичних, міжнародних.
Архітектурно-просторова організація міського поселення, його частин — взаєморозміщення забудови і відкритих просторів, архітектурних ансамблів, акцентів і домінант у взаємозв’язку з ієрархічною побудовою функціонально-планувальної структури поселення, із врахуванням просторового і візуального сприйняття, ієрархії архітектурно-планувальних і композиційних осей і вузлів, містобудівних, природно-ландшафтних, культурно-історичних умов та з врахуванням загальних законів і принципів архітектурної композиції.
________
