Страница 32: ДБН В.2.3-14:2006. Споруди транспорту. Мости та труби. Правила проектування (56223)

У табл. 4.21 позначено:

l – геометрична довжина елемента (відстань між центрами вузлів) у площині ферми;

l₁ – відстань між вузлами, закріпленими від зміщення з площини ферми.

* Розрахункову довжину опорних розкосів і опорних стійок біля проміжних опор нерозрізних прогонових будов треба приймати як для інших елементів решітки.

4.47 Розрахункову довжину l_ef елемента, за довжиною якого діють різні стискальні зусилля n_i, n₂ (причому n₁>n₂ ), із площини ферми (з трикутною решіткою зі шпренгелем або з напіврозкосною і т.і.) треба обчислювати згідно з формулою

, (4.43)

де l₁ – відстань між вузлами, закріпленими від зміщення з площини ферми.

Розрахунок стійкості в цьому випадку треба виконувати на зусилля ₁.

Застосування формули (4.43) припускається при розтягувальній силі n₂, у цьому випадку значення n₂ слід приймати зі знаком „мінус", a l_ef  0,5l₁.

4.48 Розрахункові довжини l_еf елементів перехресної решітки головної ферми треба приймати:

• у площині ферми – рівними 0,8l, де l – відстань від центра вузла ферми до точки їхнього перетинання;

• з площини ферми:

• для стиснутих елементів – відповідно до табл. 4.22;

• для розтягнутих елементів – такими, що дорівнюють повній геометричній довжині елемента (l_ef= l₁, де l₁ – див. табл. 4.21).

Таблиця 4.22

4.49 При перевірці загальної стійкості балки розрахункову довжину стиснутого пояса треба приймати такою, що дорівнює:

• відстані між вузлами ферми поздовжніх в'язей – при наявності поздовжніх в’язей у зоні верхніх і нижніх поясів і поперечних в'язей в опорних перерізах;

• відстані між фермами поперечних в’язей – при наявності поздовжніх в’язей тільки в зоні розтягнутих поясів, при цьому ферми поперечних в’язей мають бути центровані з вузлами поздовжніх в’язей, а гнучкість поясів зазначених ферм має не перевищувати 100;

• прогону балки – при відсутності в прогоні поздовжніх і поперечних в’язей;

• відстані від кінця консолі до найближчої площини поперечних в’язей за опорним перерізом консолі – при навісному монтажі прогонової будови або поздовжнім насувом.

4.50 Розрахункову довжину l_ef стиснутого пояса головної балки або ферми „відкритої" прогонової будови, що не має поздовжніх в’язей по цьому поясі, треба визначати, як правило, з розрахунку стійкості стержня на пружних опорах, стиснутого перемінною за довжиною поздовжньою силою.

Припускається визначати зазначену розрахункову довжину за формулою

l_ef= l (4.44)

де l – довжина пояса, що дорівнює розрахунковому прогону для балок і ферм із паралельними поясами, повній довжині пояса для балок із криволінійним верхнім поясом і ферм із полігональним верхнім поясом;

 – коефіцієнт розрахункової довжини.

Коефіцієнти розрахункової довжини  для поясів балок і ферм із паралельними поясами треба приймати відповідно до табл. 4.23.

Коефіцієнти розрахункової довжини  для ферми з полігональним або балки з криволінійним верхнім поясом необхідно визначати відповідно до табл. 4.23, при цьому найбільше переміщення  треба приймати для рами, розташованої посередині прогону.

Таблиця 4.23

У табл. 4.23 позначено:

де d – відстань між рамами, що закріплюють пояс від поперечних горизонтальних переміщень;

 – найбільше горизонтальне переміщення вузла рами (крім опорних рам) від сили F = 1 ;

I_m– середнє (по довжині прогону) значення моменту інерції стиснутого пояса балки (ферми) відносно вертикальної осі.

Примітка 1. Якщо отримана за даними табл.4.23 розрахункова довжина l_ef < 1,3d, то її слід визначати з розрахунку стійкості стержня на пружних опорах.

Примітка 2. Для проміжних значень  коефіцієнт  треба визначати за лінійною інтерполяцією.

4.51 Розрахунок арок за стійкістю виконується на ЕОМ з урахуванням спільної роботи арок і елементів проїзної частини і елементів, що її підтримують.

При перевірці загальної стійкості арки суцільного сталого перерізу припускається визначати розрахункову довжину l_ef у її площині за формулою

, (4.45)

де l – довжина прогону арки;

= f/l – коефіцієнт (тут f – стріла підйому арки);

 – коефіцієнт, прийнятий відповідно до табл. 4.24.

Значення  для двошарнірної арки перемінного перерізу при зміні її моменту інерції в межах ±10% середнього його значення за довжиною прогону припускається визначати за поз. 4 табл. 4.24, приймаючи при цьому EI_bog у чверті прогону.

В усіх випадках розрахункова довжина I_еf арки в її площині повинна бути не менше відстані між вузлами прикріплення стійок або підвісок.

Таблиця 4.24

В таблиці 4.24 позначено:

₁,  ₂ – коефіцієнти, що приймаються відповідно до табл.4.25 ;

a – див. формулу (4.45);

=EI_bal/EI_bog ; тут I_bal, I_bog – моменти інерції перерізів відповідно до балки жорстокості та арки.

Примітка. При відношенні жорсткостей затяжки й арки, більшому від 0,8, розрахункова довжина арки визначається як для двошарнирной арки з нерозрізною балкою жорсткості, з'єднаною з аркою стійками.

Таблиця 4.25

4.52 Розрахункову довжину l_ef елементів поздовжніх і поперечних в’язей з будь-якою решіткою, крім хрестової, треба приймати такою, що дорівнює:

• у площині в’язей – відстані l₂ між центрами прикріплень елементів в’язей до головних ферм або балок, а також балок проїзної частини;

• з площини в’язей – відстані l₃ між точками перетину осі елемента в’язей з осями крайніх рядів болтів прикріплення фасонок в’язей до головних ферм або балок, а також балок проїзної частини.

Розрахункову довжину l_ef перехресних елементів в’язей треба приймати:

• у площині в’язей такою, що дорівнює відстані від центру прикріплення елемента в’язей до головної ферми або балки, а також до балки проїзної частини, – до точки перетину осей в’язей;

• з площини в’язей: для розтягнутих елементів такою, що дорівнює l_з; для стиснутих елементів – відповідно до табл. 4.22, приймаючи при цьому за l відстань від точки перетину осі елемента в’язей з віссю крайнього ряду болтів прикріплення фасонок в’язей до точки перетину осей елементів в’язей, за
  l₁ – відстань l₃ .

Для елементів в’язей з будь-якою решіткою, крім хрестової, з одиночних кутників розрахункову довжину l_ef треба приймати такою, що дорівнює відстані l між крайніми болтами прикріплень їхніх кінців. При хрестовій решітці в’язей l_ef= 0,6 l. Радіус інерції перерізів треба приймати мінімальним
(i = i_min).

4.53 У суцільностінчатих балках розрахункову довжину l_ef опорних стійок, що складаються з одного чи декількох опорних ребер жорсткості і ділянок стінки, що примикають до них, треба визначати за формулою

l_ef=  l_с , (4.46)

де  – коефіцієнт розрахункової довжини;

l_с – довжина опорної стійки балки, що дорівнює відстані від верха домкратної балки до верхнього пояса або до найближчого вузла поперечних в’язей.

Коефіцієнт розрахункової довжини  опорної стійки необхідно визначати за формулою

(4.47)

тут

де І_с– момент інерції перерізу опорної стойки відносно осі, що збігається з площиною стінки;

I_r, l_r– відповідно момент інерції перерізу і довжина розпорки поперечних в’язей; у „відкритих" прогонових будовах у формулі (4.47) треба приймати n = 0.

При визначенні площі, моменту інерції і радіуса інерції опорної стійки з одним ребром жорсткості до складу її перерізу треба включати крім опорного ребра жорсткості ділянки стінки, що примикають до нього, шириною b_l= ₁t (тут t – товщина перерізу, ₁- коефіцієнт, прийнятий згідно з табл. 4.26).

При визначенні площі, моменту інерції і радіуса інерції опорної стійки з декількома ребрами жорсткості при відстанях між ними b₂= ₂t (тут ₂- коефіцієнт, прийнятий відповідно до табл. 4.27) до складу її перерізу треба включати всі зазначені ребра жорсткості ділянки стінки між ними, а також ділянки стінки, що примикають із зовнішньої сторони до крайніх ребер жорсткості шириною b_l=z₁t , де z₁треба приймати puslyj p табл. 4.26.

Таблиця 4.26

Таблиця 4.27

Гранична гнучкість стержневих елементів

4.54 Гнучкість стержневих елементів не повинна перевищувати значень, наведених у табл. 4.28

Таблиця 4.28