Додаток W
(обов'язковий)

Методика перевірки несучої здатності підстильного шару ґрунту

Перевірку несучої здатності підстильного шару ґрунту слід виконувати, виходячи з умови

де р – середній тиск на ґрунт, що діє під підошвою умовного фундаменту мілкого закладення, кПа (тс/м²);

 – середнє (по шарах) значення розрахункової питомої ваги ґрунту, розташованого над покрівлею шару підстильного ґрунту, що перевіряється; припускається приймати  = 19,62кн/м³(2тс/м³);

d – заглиблення підошви фундаменту мілкого закладення від розрахункової поверхні ґрунту, м, прийняте відповідно до обов'язкового додатка S;

z_i – відстань від підошви фундаменту до поверхні шару підстильного ґрунту, що
перевіряється, м;

 – коефіцієнт, прийнятий відповідно до таблиці;

R – розрахунковий опір підстильного ґрунту, кПа (тс/м²), визначається згідно з формулою (1) обов'язкового додатка S для глибини розташування покрівлі шару ґрунту, що перевіряється;

_п – коефіцієнт надійності за призначенням споруди, що приймається 1,4.

Значення коефіцієнта  приймається за таблицею в залежності від співвідношення z_i/b для круглого і від співвідношення z_i/b і a/b для прямокутного в плані фундаментів. Тут a – більша сторона прямокутного в плані фундаменту, b – менша його сторона або діаметр круглого в плані фундаменту.

Перевірку несучої здатності шару ґрунту під фундаментом з паль або з опускного колодязя необхідно виконувати як під умовним фундаментом розмірами, що приймаються відповідно до обов'язкового додатка S.

Додаток Y
(обов'язковий)

Методика визначення додаткових тисків на основу стояна від ваги примикальної частини підхідного насипу

1 Додатковий тиск на ґрунти основи під задньою гранню стояна (у рівні підошви фундаменту) від ваги підхідного насипу (див. рис) р₁ кПа (тс/м²), слід визначати за формулою

р₁ = ₁h₁(1)

Для обсипного стояна додатковий тиск на ґрунти основи під передньою гранню підвалини від ваги конуса стояна р₂', до Па (тс/м²), слід визначати за формулою

р₂ = ₁h₂ (2)

Тиск р₁ і р₂ слід визначати підсумовуванням по відповідних гранях фундаменту тиску від розрахункових навантажень з додаванням р₁ і р₂.

У формулах (1) і (2):

 – розрахункова питома вага насипного ґрунту, припускається приймати = 17,7кН/м³
(1,8 тс/м³);

h ₁ – висота насипу, м;

h ₂ – висота конуса над передньою гранню фундаменту, м;

₁ і _2 – коефіцієнти, прийняті відповідно за табл. 1 і .2

Рисунок – Додаткові тиски від ваги підхідного насипу на ґрунти основи обсипного стояна
1 - передня грань; 2 – задня грань

2 Відносний ексцентриситет рівнодійної навантажень у рівні підошви фундаменту дрібного закладення слід визначати за формулою

(3)

де а –довжина підошви фундаменту, м (див. рис.);

у – відстань від головної центральної осі підошви фундаменту до більш навантаженого
ребра, м;

е₀, r – ті ж значення, що й у 7.7.

Таблиця 1

Додаток Z
(довідковий)

Розрахунок міцності круглих перерізів залізобетонних елементів при позацентровому стисненні

Міцність позацентрово стиснених залізобетонних елементів круглого перерізу (див. рис.) з ненапруженою арматурою, рівномірно розміщеною по колу (при кількості поздовжніх стержнів не менше 6) визначається з умови

(1)

де r – радіус поперечного перерізу;

– коефіцієнт, що враховує вплив прогину на міцність, визначається згідно з 3.52;

ξ_cir – відносна площа стисненої зони бетону, що визначається:

при виконанні умов

N ≤ 0,77R_bA_b+ 0,645R_sA_s,tot (2)

– з розв’язку рівняння

, (3)

– при невиконанні умов (2) – з розв’язку рівняння

; (4)

де π ξ _cir – кут в рад. (див. рис.1);

φ – коефіцієнт, що враховує роботу розтягнутої арматури і дорівнює:

при виконанні умови (2)

φ = 1,6(1-1,55 ξ _cir) ξ _cir, але не більше 1;

при невиконанні умови (2)

φ = 0;

A_s,tot – площа перерізу всієї поздовжньої арматури;

r_s – радіус кола, що проходить через центр тяжіння стержневої поздовжньої арматури.

Ексцентриситет e_cвизначається згідно з 3.52 – 3.54 і 3.70.

Для бетону класу вище В30 значення R_b приймається як для бетону класу В30.

Рисунок 1 –Схема, що приймається при розрахунку круглого
перерізу позацентрово стисненого елемента

Додаток Ω
(довідковий)

Огорожі безпеки на мостах під автомобільний рух

1 Класифікація конструкцій

1.1 Залежно від розташування конструкцій огорожі в межах мостового полотна вона поділяється на такі, що розташовані:

• між проїзною частиною і тротуаром (службовим проходом);

• на крайці мостової споруди без тротуарів (службових проходів);

• на розділовій смузі.

За класифікацією ГОСТ 26804 зазначені конструкції є однобічними (наїзд автомашини можливий лише з одного боку). Конструкції, розташовані на розділовій смузі, можуть бути двобічними.

1.2 За зовнішнім виглядом конструкції огорожі розділяють на огорожі бордюрного, парапетного та бар’єрного типів(далі – бордюрні, парапетні та бар’єрні огорожі).

Бордюрні огорожі (бордюр) – елемент мостового полотна, що визначає межу проїзної частини та перешкоджає виїзду транспортних засобів за її межі. До бордюрів належать елементи (наприклад, бордюрні блоки)) висотою до 50 см з вертикальною гранню або будь-якої іншої конфігурації, при якій зберігаються умови взаємодії колеса з бордюром, характерні для вертикальної поверхні.

Парапетна огорожа – елемент мостового полотна у вигляді стінки висотою від 50 до 75 см, що розташована на межі проїзної частини.

Бар’єрна огорожа – елемент мостового полотна, розташований на межі проїзної частини. Він являє собою безперервну напрямну балку, прикріплену до стояків, тобто для бар’єрних огорож обов’язковою є наявність стояків та поздовжніх балок.

За ступенем піддатливості бар’єрні огорожі поділяються на:

• жорсткі з залізобетонними стояками і поздовжніми брусами:

• напівжорсткі зі стійками, здатними до деформації та гнучкими балками або напрямними елементами з тросів.

Нижче описано напівжорсткі огорожі з конструкціями, орієнтованими згідно з ГОСТ 26804 – найефективніші для мостових споруд.

2 Класифікація умов руху транспорту

Вимоги до утримувальної здатності огорожі залежать від рівня умов руху транспорту (важкі, складні, легкі), що мають наступні параметри (табл. 1):