---

6.4.3 3 метою захисту від корозії та відповідного декоративного оформлення ар­хітектурний метал може бути оброблений: поліруванням, вороненням, золоченням, срібленням, покриттям з недорогоцінних металів, тисненням, гравіруванням, штучним патинуванням, емалюванням, фарбуванням.

6.4.4 За видами металів розрізняють вироби:

- з чорних металів (залізо, чавун, сталь);

- з кольорових металів та сплавів.

6.4.5 У кожному конкретному випадку потрібно проводити спеціальні лабораторні дослідження для визначення виду металу або сплаву, а також для визначення методик реставрації (очистка, зварювання, антикорозійна обробка).

6.4.6 Руйнівні чинники, які діють на метали за певних умов, сприяють руйнуванню або корозії (хімічному руйнуванню) архітектурного металу:

- механічні;

- статичні та динамічні навантаження;

- атмосферні чинники;

- надмірна зволоженість;

- вплив агресивних реагентів;

- "гальванічна пара" (контакт металів, різних за електрохімічними потенціалами:

залізо-мідь, свинець-мідь);

- вогонь.

6.4.7 Корозію металу розрізняють за:

а)ступенем руйнування:

- повна;

- сильна;

- середня;

- слаба.

б) характером процесу:

- поверхнева;

- виразкова або крапкова;

- міжкристалічна (руйнується цементуюча речовина);

- вибіркова або селективна (руйнується один із компонентів);

- внутрішньокристалічна (руйнуються мікрокристали металу);

- підповерхнева (під поверхнею металу).

6.4.8 Архітектурний метал при реставрації або консервації потрібно захищати від корозії шляхом проведення правильного водовідведення так, щоб вода не збиралась на горизонтальних поверхнях і в декоративних деталях.

6.4.9 Тип оздоблення або історичний колір виробів із металу не дозволяється радикально змінювати.

6.4.10 Забороняється стикувати несумісні метали разом без забезпечення надійної їх ізоляції.

6.4.11 Архітектурний метал слід очищати для захисту від корозії перед його фар­буванням або застосуванням іншого виду покриття.

6.4.12 Для захисту металу від агресивного впливу навколишнього середовища не допускається його оголювати.

6.4.13 Не рекомендується використовувати фарби та інші покриття на таких металах як мідь, бронза, неіржавіюча сталь, які не потребують захисту.

6.4.14 Не дозволяється використовувати методи очистки, які змінюють або по­шкоджують історичний колір, текстуру і обробку металу.

6.4.15 Не рекомендується знімати природну патину з історичного металу.

6.4.16 Металеві деталі потрібно покривати відповідними фарбами або іншими типами покриття (оліфи, оливи тощо) після очистки.

6.4.17 Не слід залишати без захисного покриття після очистки метали, які потребують покриттів.

6.4.18 При перефарбуванні виробів з металу кольори повинні відповідати історичній будівлі та її оточенню.

6.4.19 Потрібно використовувати захисні покриття, такі як лак на металевих деталях (наприклад, бронзові деталі дверей), що постійно підлягають впливу людського оточення.

6.4.20 Реставрувати (відновлювати) архітектурний метал потрібно шляхом латання, з'єднання або іншими методами. Реставрація також може включати в себе часткова заміну сумісними замінниками дуже зіпсованих або втрачених частин, прототипи яких збереглися.

6.4.21 Не рекомендується використовувати такі замінники, які не підходять за зовнішнім виглядом до тієї частини металевої деталі, яка залишилася, або має фізичну і хімічну несумісність.

6.4.22 Не дозволяється використовувати мідь та мідні сплави в контакті з перекисом водню, розплавленою сіркою, композиціями, які мають аміак та ціаніди.

6.4.23 Види обробки металів, які рекомендується застосовувати при реставраційних роботах:

- ковальська обробка - ручне кування;

- ковальське зварювання;

- дифування (формування);

- карбування;

- лиття;

- басма.

6.4.24 Для утворення монолітних швів при з'єднанні металевих деталей рекомен­дується застосовувати метод паяння з використанням припоїв та флюсів.

Паяльні з'єднання повинні мати добру міцність, герметичність, електропровідність, сумісність електропотенціалів, не викликати корозії з'єднаних металів хімічними реа­гентами паяльних сумішей.

6.4.25 Рекомендується застосовувати наступні з'єднання методом паяння:

- внакид - з косим зрізом, ступінчасті та втулкові, що забезпечують найбільша міцність та герметичність;

- стикові - за відсутності великих навантажень, для спаювання зламаних фраг­ментів або декоративних елементів.

6.4.26 При розробці технологічних карт на реставрацію виробів з металу потрібно вказувати матеріал, марку, форму, розміри, чистоту обробки та оздоблення поверхні, Необхідно також вказати методи очищення, боротьби з корозією; консервації з ура­хуванням специфіки металу, його художньої цінності; ліквідації деформації і зняття напружень та перекристалізації (нагрівання); з'єднання металу: фальцами, в рейку, внаклеп, слюсарними методами (з'єднання на болтах тощо), ковальським зварюван­ням, паянням, методами розбирання та складання з урахуванням основних опорних елементів.

6.4.27 Методи патинування міді в зелений та коричневий кольори при реставрації пам'яток рекомендується використовувати для обробки невеликих декоративних фрагментів з металу і для патинування скульптур.

6.4.28 Спосіб відтворення (реставрації) патини потрібно вибирати залежно від загального стану збереженості конструкції, корозійного стану та зовнішнього вигляду, який повинен бути після реставрації.

Реставрація включає визначення корозійного стану конструкції або її окремих еле­ментів, очистку від продуктів корозії (та плівкових нашарувань), промивання та ста­білізацію металу, механічну обробку та надання матеріалу первісного вигляду і його консервацію.

6.4.29 При реставрації металевих поверхонь для їх фарбування потрібно викорис­товувати олійні фарби, перхлорвінілові, алкідні, меламіно-формальдегідні емалі. Для підготовки поверхонь під фарбування слід застосовувати ґрунтовки.

6.4.30 При виконанні фарбувальних робіт по металу потрібно дотримуватися тех­нології їх нанесення.

Лакофарбові матеріали слід наносити щіткою або фарборозпилювачем при тем­пературі повітря не нижче 10 °С і відносній вологості повітря не більше 70 %.

Наносити лакофарбові матеріали необхідно на очищену від старої фарби, іржі і протерту уайт-спіритом поверхню при дотриманні такого порядку виконання операцій:

нанесення першого шару грунту та його сушіння; нанесення другого шару грунту та його сушіння; нанесення першого шару емалі та її сушіння; нанесення другого шару емалі та її сушіння.

6.4.31 Фарбові нашарування потрібно знімати змивками за допомогою компресів з вати та марлі. Після зняття фарбових нашарувань на поверхні можуть виявитись вогнища розпиленої корозії зеленого кольору, який можна усунути шляхом накладання компресів, змочених 10 % розчином сульфамінової кислоти. Потім ці місця слід об­робити 2 % спиртовим розчином бензотриазолу.

6.4.32 При реставрації бронзових експонатів забороняється використовувати інші матеріали - залізо, свинець, цинк, олово та застосовувати різноманітні замазки і шпаклівки. Для всіх робіт з очищення та ремонту (вставка латок, закриття раковин, тріщин, швів тощо) потрібно використовувати метал відповідного складу, а з'єднання виконувати зварюванням або зачеканкою за умови максимального вирівнювання якості поверхні доробок та пам'ятника.

6.4.33 Для позитивного впливу на процес утворення патини необхідно регулярно (декілька разів на рік) промивати щітками поверхні гарячою водою з будь-яким нейт­ральним синтетичним миючим засобом.

6.4.34 При реставрації кованих та литих художніх виробів з чорного металу потрібно виконувати наступні технологічні операції:

- очищення поверхні від продуктів корозії та старих фарбових шарів (піско-дро-боструминний та гідро-піскоструминний; очищення механізованим або ручним інст­рументом; термічний; хімічний - змивками, розчинами мінеральних та органічних кислот);

- ремонт або відновлення відсутніх елементів (зварювання, паяння, механічне клепання);

- грунтування;

- фарбування.

Роботи з нанесення фарбувальних покриттів повинні проводитись під дашком або в приміщенні з припливно-витяжною вентиляцією і при зовнішній температурі не нижче 12 °С та відносній вологості повітря не вище 80 %.

6.5 Консервація, реставрація та відновлення мурувань та виробів з каменю

6.5.1 Підсилення мурованих конструкцій

6.5.1.1 При проведенні реставраційних робіт на пам'ятках можуть виконуватися ремонт, реставрація, консервація або відновлення втрачених мурувань стін, пере­городок, простінків і стовпів, перемичок, арок і склепінь розчинами, сумісними з старими будівельними матеріалами із використанням природних або штучних каменів (керамічних - цегла, плінфа, камені з вапняку і туфів), маса яких дає змогу укладати їх вручну.

6.5.1.2 Несуча здатність мурованих кам'яних конструкцій залежить від міцності каменів, якості і марки розчину і повинна забезпечувати при виконанні ремонтно-реставраційцних робіт монолітність мурування, здатного витримувати передбачене проектом навантаження.

Камені потрібно укладати із збереженням характеру стародавніх мурувань з пе­рев'язуванням (перекриттям) вертикальних швів, щоб тиск від вищерозташованих ка­менів рівномірно передавався нижчим. Всі шви повинні бути повністю заповнені роз­чином. При цьому жоден камінь, укладений в конструкцію на розчині, не повинен переміщуватися під дією навантажень. Забезпечувати монолітність мурування при виконанні реставраційних робіт або відтворенні зруйнованих конструкцій пам'яток по­трібно з дотриманням технологічних правил розрізу мурування, які передбачають від­повідне розміщення рядів, розділення кожного з них на окремі камені і розташування швів у суміжних рядах.

6.5.1.3 При проведенні робіт з мурування при відновленні втрачених окремих частин або конструкцій і необхідності їх відтворення потрібно дотримуватись таких правил розрізування мурування:

- постелі каменів, що укладені в ряди, повинні бути перпендикулярні до сил, які на них діють, і сприймати зусилля під кутом, що виключає зсув каменів;

- масив мурування повинен розмежовуватися на окремі камені системою вер­тикальних площин (швів), одна з яких перпендикулярна до верстових рядів муру, а інші були їм паралельні;

- перев'язування вертикальних швів повинно виключати збіг у суміжних рядах мурування поперечних і поздовжніх швів.

При невиконанні цього правила мурування виявиться розрізаним на окремі стовпчики, які при поздовжньому згинанні будуть деформуватися, що спричинить руйнування конструкції.

6.5.1.4 До початку робіт із мурування при відтворенні пам'ятки на ремонтно-рес­тавраційному майданчику повинні бути завершені всі підземні роботи з улаштування фундаментів, підвальної частини споруди, а також підготовчі і земляні роботи. Крім цього, потрібно:

- розмістити відповідно до ПОРР механізми вертикального підйому матеріалів;

- доставити на майданчик необхідний інструмент, інвентар і пристосування;

- укомплектувати робітниками комплексну бригаду, забезпечити її завданням на виконання робіт.

6.5.1.5 При проектуванні ремонту, реставрації або відтворення мурувань конст­рукцій пам'яток з природного або штучного каменю потрібно вказувати склад чи марку розчину, виходячи з вимог сумісності матеріалів, міцності і довговічності споруди, характеру і умов роботи конструкції. Проектом можуть призначатися розчини марок М10, М25, М50, М75, М100, М150, М200. У кожному конкретному випадку склад розчинів потрібно підбирати у спеціалізованих технологічних реставраційних лабораторіях.

Крім міцності, розчин повинен мати рухливість і водоутримувальну здатність. Рухливість розчину залежить від водов'яжучого відношення (В/В) і визначається ве­личиною занурення у нього стандартного конуса. Для бутового мурування потрібно застосовувати розчин рухливістю від 4 см до 6 см, для мурування з каменів правильної форми (плінфа, цегла тощо) - від 9 см до 13 см. Для підвищення рухливості і водо-утримувальної здатності розчинів у них слід вводити пластифікатори.

6.5.1.6 Роботи з мурування при ремонті, реставрації або відтворенні втрачених конструкцій пам'яток потрібно виконувати із збереженням характеру стародавніх му­рувань при дотриманні технологічної структури процесу і виконання усіх операцій:

встановлення і перестановки порядовок і причалки; подачі і укладання цегли і розчину;

мурування кутів споруди в примиканнях і пересіченнях стін висотою 4-5 рядів у вигляді штраби; укладання цегли у верстові ряди і забутки; обрубування і тесання цегли та розшивання швів (за необхідності). Роботи потрібно виконувати на основі проекту реставрації, ПВРР і ТК.

6.5.1.7 При реставраційних роботах замуровування прорізів, ніш, гнізд і борозен у конструкціях стін потрібно виконувати з того ж матеріалу, з якого виконана існуюча конструкція, з обов'язковим перев'язуванням з нею і відповідним розшиванням швів. При замуровуванні прорізів спочатку потрібно викласти останній ряд забутки і за-чеканити тим же розчином, який використовувався в існуючій конструкції, шви між старим і новим муруванням, потім слід укласти лицьові ряди з закладанням швів аналогічно стародавньому муруванню. Ніші, гнізда і борозни потрібно замуровувати на всю товщу муру конструкції.

6.5.1.8 Замуровувати тріщини потрібно тільки після усунення причин тріщиноутво-рення. Для перевірки припинення розвитку тріщин у декількох місцях перпендикулярно до них, підготувавши відповідним чином основу, слід ставити марки (гіпсові шириною 50...100 мм і товщиною 6...10 мм чи спеціальні, які дозволяють проводити інстру­ментальні вимірювання), зазначивши на них дату їх встановлення. Тривалість спо­стережень залежить від характеру причин, що викликають деформації.