3.9.3 Стінові блоки повинні бути армовані просторовими каркасами. Неармовані блоки допускаються в районах сейсмічністю 7 балів у будівлях висотою до трьох поверхів, а в районах сейсмічністю 8 балів - в одноповерхових будівлях. Стінові блоки, як для зовнішніх, так і для внутрішніх стін повинні використовуватися тільки з пазами із шпоночною поверхнею на торцевих вертикальних гранях.
3.9.4 Антисейсмічні пояси в великоблочних будівлях можуть бути монолітними або збірно-монолітними з армованих блоків-перемичок. Блоки-перемички з'єднуються між собою в двох рівнях за висотою шляхом зварювання випусків арматури або закладних деталей з подальшим замоно-лічуванням.
3.9.5 На рівні перекриттів і покриттів, виконаних зі збірних залізобетонних плит, по всіх стінах повинні влаштовуватися антисейсмічні обв'язки з монолітного бетону, які об'єднують випуски арматури з торців плит перекриттів та випуски з поясних блоків.
Зв'язок між поздовжніми та поперечними стінами забезпечується ретельним бетонуваннямвертикальних пазів прилеглих блоків, укладанням арматурних сіток у кожному арматурному шві таантисейсмічними поясами.
Стрижні вертикальної арматури повинні бути встановлені на всю висоту будівлі в кутах,місцях зламів стін у плані та сполучення зовнішніх стін з внутрішніми, в обрамленні прорізів у внутрішніх стінах, по довжині глухих стін не більше ніж через 3 м, по довжині зовнішніх стін в обрамленні простінків.
При неперервному вертикальному армуванні поздовжня арматура пропускається через отвори в поясних блоках та стикується зварюванням. Пази в блоках у місцях улаштування вертикальної арматури повинні замонолічуватися бетоном на дрібному щебені класу не менше В15 з вібруванням.
Вертикальна ненапружена арматура повинна встановлюватися переважно в тілі стінових блоків з їх торців та бути зв'язана з арматурою блоків.
Вертикальна арматура з подальшим натягом повинна передбачатися з обов'язковим ін'єктуванням каналів високомарочними розчинами.
Площа перерізу напруженої та ненапруженої вертикальної арматури визначається розрахунком, але повинна бути не менше 2 см2.
3.10 Будівлі зі стінами з цегли або кам'яної кладки
3.10.1 В залежності від типу підсилення стіни можуть бути:
з цегляної (кам'яної) кладки;
комплексної конструкції;
каркасно-цегляні (каркасно-кам'яні);
підсилені вертикальним армуванням, попереднім напруженням або іншими експериментально обґрунтованими методами.
Комплексні конструкції виконуються влаштуванням у кладці вертикальних залізобетонних включень (сердечників) або використанням тришарових стін, внутрішній шар яких із монолітного залізобетону.
Каркасно-цегляні (каркасно-кам'яні) стіни передбачають підсилення монолітними залізобетонними колонами з використанням кладки як опалубки. Колони спільно з горизонтальними монолітними або збірно-монолітними поясами утворюють каркас з несучим заповненням із кладки.
3.10.2 Для кладки стін дозволяється застосовувати:
а) при сейсмічності 6, 7 і 8 балів - цеглу порожнисту або повнотілу марки не нижче 75, з отворами розміром до 16 мм, пустотністю до 20 %, з ненаскрізними пустотами до 60 мм. У 9-баль-них зонах належить приймати тільки повнотілу цеглу. Використання керамічних каменів дозволяється тільки у 7-бальних зонах у будівлях до двох поверхів;
б) бетонні камені, повнотілі та порожнисті блоки з бетону (у тому числі з легкого густиною не менше 1200 кг/м3) марки 50 і вище;
в) камені та блоки правильної форми з черепашників або вапняків марки не нижче 35 або туфів (крім фельзитового) та інших природних матеріалів марки 50 і вище;
г) розчини марки не нижче 50 на основі цементу з пластифікаторами та (або) спеціальними добавками, які підвищують зчеплення розчину з цеглою або каменем.
3.10.3 Кам'яна кладка повинна мати тимчасовий опір осьовому розтягу по неперев'язаних швах (нормальне зчеплення) не нижче Rnt≥120 кПа (1,2 кг/см2).
У 7-бальних районах для малоповерхових будівель при розрахунковому обгрунтуванні допускається використання кладки з більш низьким тимчасовим опором осьовому розтягу, але не менше 60 кПа (0,6 кг/см2). При цьому висота будівель повинна бути не більше трьох поверхів, ширина простінків не менше 0,9 м, ширина отворів не більше 2 м, а відстань між осями поперечних стін не більше 12 м.
При проектуванні значення Rnt належить призначати в залежності від результатів випробувань, що виконуються в районі будівництва.
Перевірка міцності кам'яних стінових конструкцій повинна виконуватися на позацент-ровий стиск, зріз і на похилих перерізах у площині стіни на головні напруження розтягу. Значення розрахункових опорів кладки Rt, Rsq, Rtw по перев'язаних швах належить приймати згідно з нормативними документами щодо проектування кам'яних і армокам'яних конструкцій, а по неперев'язаних швах визначати в залежності від величини Rnt, отриманій у результаті випробувань, які виконуються в районі будівництва: Rt = 0,45Rnt, Rsq = 0,7Rnt, RtwRn= 0, 8 Rnt.
Значення Rt, Rsq, Rtw не повинні перевищувати відповідних значень при руйнуванні кладки по цеглі або каменю.
Розміри елементів капітальних стін із цегли та відстані між ними повинні перевірятися розрахунком та задовольняти вимоги, наведені у таблиці 3.2.
Внутрішню поздовжню стіну будівлі та крайні поперечні стіни належить виконувати без зламів.
3.10.8 Висота поверхів будівель з несучими стінами із штучної кладки, не підсилених залізо
бетонними включеннями, не повинна перевищувати при розрахунковій сейсмічності 7, 8 і 9 балів
відповідно 5 м, 4 м і 3,2 м. При підсиленні кладки залізобетонними включеннями висоту поверху
допускається приймати відповідно 6 м, 5 м, 4,2 м.
Співвідношення висоти поверху до товщини стіни повинно бути не більше 12.
3.10.9 На рівні перекриттів і покриттів, виконаних із збірних елементів, по всіх стінах без
розривів повинні встановлюватися антисейсмічні пояси з монолітного залізобетону з неперервним
армуванням.
Плити перекриттів (покриттів) повинні з'єднуватися з антисейсмічними поясами за допомогою анкерування випусків арматури або зварюванням закладних деталей. Антисейсмічні пояси верхнього поверху повинні бути зв'язані з кладкою вертикальними випусками арматури.
Необхідно влаштування стрижневих випусків з кладки в залізобетонний пояс, а також із пояса в кладку, що лежить вище, при висоті пояса більше 40 см, та влаштування кріплень мауерлата і фронтонів.
У будівлях з монолітними залізобетонними перекриттями, замурованими по контуру в стіни, у випадку опирання монолітного перекриття на всю товщину стіни антисейсмічні пояси в рівні цих перекриттів допускається не влаштовувати.
Антисейсмічний пояс (з опорною ділянкою перекриття) повинен улаштовуватися, як
правило, на всю ширину стіни; у зовнішніх стінах завтовшки 500 мм і більше ширина пояса може бути
менше на 100-150 мм. Висота пояса повинна бути не менше 150 мм і не менше товщини плити
перекриття, клас бетону не нижче В15. Поздовжня арматура поясів встановлюється за розрахунком,
але не менше 4Ø10 при розрахунковій сейсмічності 7 і 8 балів і не менше 4 Ø 12 - при 9 балах.
У сполученнях стін у кладку повинні укладатися арматурні сітки загальною площею
перерізу поздовжньої арматури не менше 1 см2, завдовжки не менше 120 см у кожний бік через
70 см за висотою при сейсмічності 7 і 8 балів і через 50 см - при 9 балах.
Ділянки стін над горищним перекриттям, які мають висоту більше 40 см, а також
фронтони повинні бути підсилені вертикальним армуванням або вертикальними залізобетонними
включеннями, заанкереними в антисейсмічний пояс.
У стінах комплексної конструкції сердечники повинні влаштовуватися в місцях сполучення стін, у віконних простінках, у місцях обрамлень дверних прорізів внутрішніх стін, на глухих
ділянках стін кроком, який не перевищує висоту поверху. Сердечники повинні з'єднуватися з
антисейсмічними поясами, анкеруватися за допомогою сіток у прилеглій кладці та виконуватися
відкритими не менше ніж з одного боку. Якщо залізобетонні включення виконуються на торцях
простінків, то поздовжня арматура включень повинна бути з'єднана хомутами, укладеними в горизонтальних швах кладки.
Внутрішній залізобетонний шар тришарових стін повинен мати товщину не менше 100 мм і бетон класу не нижче В15. Зовнішні шари тришарових стін зв'язуються між собою горизонтальним армуванням. Перекриття та покриття повинні обпиратися на внутрішній залізобетонний шар стін.
У каркасно-кам'яних будівлях монолітні залізобетонні колони повинні виконуватись
у місцях сполученнь стін перерізом не менше 40 см × 40 см, відкритими не менше ніж з одного боку, з бетону класу не нижче В15. Відстань між колонами допускається не більше 8 м. Арматура колон повинна анкеруватися в поповерхових монолітних (збірно-монолітних) поясах і в фундаментах. Збірно-монолітні пояси повинні забезпечувати контакт кладки з монолітним бетоном не менше ніж на 60 % від загальної площі обпирання пояса на кладку. Поперечне армування колон виконується відповідно до вимог армування колон каркасних будівель.
У будівлях з несучими стінами перші поверхи, які використовуються як приміщення,
що вимагають великої вільної площі, належить виконувати із залізобетонних або сталевих конструкцій.
Перемички повинні замуровуватись у кладку на глибину не менше 350 мм. При ширині
отвору до 1,5 м допускається замуровування перемичок на 250 мм.
Дверні та віконні отвори в кам'яних стінах сходових кліток при розрахунковій сейсмічності 8 і 9 балів повинні мати залізобетонне обрамлення.
У будівлях на майданчиках сейсмічністю 9 балів виходи зі сходових кліток належить влаштовувати на дві сторони будівлі.
3.11 Особливості проектування сталевих конструкцій
Вибір матеріалів для сталевих каркасів повинен провадитися за вказівками таблиці 50* СНиП ІІ-23-81* як для конструкцій групи 1. Зварні шви в з'єднаннях повинні виконуватися електродами, що забезпечують достатню пластичність з'єднання. При ручному дуговому зварюванні рекомендуються електроди типу Э42А, Э46А і Э50А. Для болтових з'єднань рекомендуються болти класів точності В і С.
При проектуванні сталевих несучих каркасів необхідно створювати умови для розвитку пластичних деформацій. При виборі конструктивних схем перевагу належить віддавати схемам, у яких зони пластичності виникають у першу чергу в в'язях і в горизонтальних елементах каркаса (ригелях, перемичках, об'вязувальних балках тощо). Належить за можливості виносити стики з зони максимальних напружень.
Сталеві колони багатоповерхових каркасів рамного типу належить, як правило, проектувати замкнутого (коробчастого або кругового) перерізу, однаково стійкого відносно головних осей інерції, а колони рамно-в'язевих каркасів - двотаврового або замкнутого перерізів. Ригелі сталевих каркасів належить проектувати, як правило, із прокатних або зварних двотаврів. Для елементів, що працюють в пружно-пластичній стадії, повинні застосовуватися маловуглецеві і низько-леговані сталі з відносним подовженням не менше 20 %.
Несуча здатність елементів сталевих каркасів повинна бути такою, щоб пластичні шарніри утворювалися в ригелях або в з'єднаннях ригелів із колонами, але не в колонах. Ця вимога може не дотримуватися, якщо стиск у колоні від постійного навантаження не перевищує 30 % від значення несучої здатності колони на стиск.
Відношення розрахункової висоти стінки колони до її товщини обмежується значеннями згідно з 7.14* СНиП ІІ-23-81*, його перевищення не допускається.
У каркасах із розтягнутими діагональними в'язями безрозмірна гнучкість в'язей повинна бути обмежена діапазоном 1,3 < < 2,0, для напіврозкісних стиснуто-розтягнутих зв'язків належить дотримуватися умови < 2,0.
У болтових кріпленнях в'язей опір зрізу болтів повинен бути як мінімум у 1,2 раза більшим, ніж опір зім'яттю поверхонь, що з'єднуються.
Деформативність сталевих каркасів під дією сейсмічного навантаження слід приймати з урахуванням вимог таблиці 2.8.
При проектуванні сталевих веж рекомендується застосовувати конструктивні схеми, за яких елементи решітки суміжних граней (розкоси, стояки) сходяться в один вузол.
Фундаменти для сталевих веж рекомендується застосовувати, як правило, у вигляді суцільної плити. При застосуванні окремо розташованих фундаментів для поясів вежі необхідно забезпечувати жорсткий зв'язок між окремими фундаментами.
3.11.10 При проектуванні наземних резервуарів належить виконувати динамічний розрахунок, у якому враховуються горизонтальні і вертикальні навантаження від рідини, що заповнює резервуар, викликані сейсмічним впливом. Рекомендується резервуар вважати абсолютно жорстким, а рідину - в'язкою.
Для резервуарів із стаціонарним дахом у процесі динамічного розрахунку слід визначати висоту хвилі рідини і передбачати достатній зазор між рівнем рідини і дахом, щоб уникнути гідродинамічного удару.
3.12 Конструктивні вимоги до будівель, що споруджуються в районах сейсмічністю 6 балів
Поверховість будівель не повинна, як правило, перевищувати значень, вказаних в таблиці 3.1. Для спорудження будівель вищих ніж зазначені в таблиці необхідні техніко-економічні та розрахункові обґрунтування. Довжина будівлі (секції) повинна бути не більше 100 м.
Будівлі з цегляними (кам'яними) стінами належить передбачати, як правило, простої та симетричної форми в плані.
