---

• у стійких зв'язних грунтах при високому рівні грунтових вод - широкотраншей­ний (напівмеханізований) з використанням одноковшових екскаваторів та влаштуванням "полиці" і укладанням дренажних труб і фільтра ручним способом;

• у незв'язних грунтах при високому стоянні рівня грунтових вод - траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406 і ЕД-3 за умови попереднього водозниження. Спосіб водозниження визначається у проекті виконання робіт.

10.13 В обводнених грунтах для зниження рівня грунтових вод на період будівництва дренажу застосовується, як правило, лідерна дрена, яка влаштовується пара­лельно осі дрени на відстані від 8 до 10 м, на глибині, що на 1 м нижче за проектне поло­ження дрени.

10.14 Під час будівництва дренажу з улаштуванням "полиці" водовідвідну траншею слід копати на 0,75 м нижче відмітки дрени, забезпечуючи повне осушування "полиці".

Дренаж у зоні осушування

10.15 Будівництво дренажу в цій зоні може виконуватись траншейним, вузько-траншейним та безтраншейним способами із застосуванням керамічних (гончарних) і пла­стмасових труб як у літній, так і в зимовий період згідно з 10.12-10.14.

10.16 Підготовка траси повинна включати в себе розбивку, нівелювання, а також очищення від дерев та чагарників, а в окремих випадках - прокладання тимчасових боро­зен для скидання поверхневих вод.

ДБН В.2.4 -1-99 С. 142

Будівництво вертикального дренажу

10.17 Свердловини вертикального дренажу, як правило, слід бурити обертальним способом з промиванням водою, а у разі розкриття високонапірних водоносних гори­зонтів - ударно-канатним способом.

10.18 За результатами буріння свердловини уточнюється інтервал встановлення фільтра. У разі відхилення його від проектного положення, за узгодженням з проектною ор­ганізацією, провадиться корегування встановлення фільтра.

10.19 3 метою встановлення експлуатаційної витрати свердловини та вибору на­сосно-силового обладнання слід провадити відкачування води з свердловини в період будівництва.

10.20 Під час будівництва надземних споруд, монтажу насосів і засобів автомати­зації слід керуватись ДБН А.3.1-5 і СНіП ІІІ-4.

Кротовий дренаж

10.21 Умови застосування кротового дренажу встановлюються проектом, виходячи з властивостей мінеральних та торф'яних грунтів зберігати форму дрени, на основі яких розробляються технологічні карти з влаштування кротового дренажу.

10.22 Кротовий дренаж слід закладати спеціальними механізмами-кротувачами за умов вологості грунту від 21% до 27% за масою.

11 РЕКОНСТРУКЦІЯ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

11.1 Будівельні роботи слід організовувати виходячи з технічних рішень проектів реконструкції та переобладнання меліоративних систем.

11.2 У проекті виконання робіт з реконструкції меліоративних систем слід пере­дбачати, крім загальноприйнятих правил проведення будівельних робіт, розрахунки три­валості реконструкції та зайнятості будівельної організації на той період, коли за умовами сільськогосподарського використання меліорованих земель виконання будівельних робіт на системі не передбачається.

11.3 Тривалість реконструкції зрошувальних систем визначається, в основному, двома факторами:

• можливістю відведення земель під реконструкцію протягом вегетаційного періоду;

• комплексом намічених будівельно-монтажних робіт, які складаються з таких видів: роботи на каналах та спорудах, реконструкцію яких можна здійснити тільки у міжвегетаційний період, і роботи на всіх інших каналах, спорудах і елементах системи, реконструкцію яких можна провадити протягом усього року.

11.4 Розраховуючи тривалість реконструкції, розподіл по роках капітальних вкла­день та обсяги будівельно-монтажних робіт, площі меліорованих земель, які підлягають

ДБН В.2.4-1-99 С. 143

реконструкції, визначаючи строки введення в дію потужностей і основних фондів, не­обхідно враховувати такі умови:

• реконструкція систем площею понад 250 га повинна виконуватись протягом року (у вегетаційний та міжвегетаційний періоди);

• меліоровані площі, на яких система реконструюється в міжвегетаційний період, не повинні виключатися із сільськогосподарського обороту; будівельні роботи на таких землях слід закінчувати до початку вегетації;

• землі, на яких система реконструюється протягом вегетаційного періоду, повинні бути вилучені із сільськогосподарського обороту на один рік.

12 ТОЧНІСТЬ ЗВЕДЕННЯ ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

12.1 Вибір класу точності визначається класом капітальності мережних споруд.

12.2Класи точності мережних споруд, якими слід керуватись при розробці техно­логічних карт на монтаж мережних споруд, наведені у таблиці 12.1.

Таблиця 12.1 - Класи точності мережних споруд

12.3 У технологічних картах на будівництво і монтаж мережних споруд повинні бути встановлені допуски:

• на розбивочні геодезичні роботи;

• на встановлення елементів споруд.

12.4 При визначенні величин допусків слід керуватись ГОСТ 21778, ГОСТ 21779, ГОСТ 21780.

ДБН В.2.4-1-99 С. 144

13 БУДІВНИЦТВО ДОРОЖНЬОЇ МЕРЕЖІ НА МЕЛІОРАТИВНИХ

СИСТЕМАХ

13.1 Будівництво дорожньої мережі на меліоративних системах слід здійснювати у відповідності з вимогами СНіП 3.06.03 та цього розділу.

13.2 На меліорованих землях будуються дороги різних класів залежно від їх при­значення (таблиця 13.1).

13.3 При будівництві доріг на зрошуваних землях слід забезпечити перевищення верху земляного полотна над розрахунковим рівнем грунтових вод, не допускаючи підсмоктування капілярної вологи до основи дороги та її деформації.

13.4 На осушуваних заболочених ділянках земляне полотно будують з урахуванням категорії дороги і типу боліт.

Таблиця 13.1- Класифікація доріг на меліорованих землях

13.5 Мінімальне перевищення верху земляного полотна над рівнем грунтових вод залежно від кліматичної зони наведено в таблиці 13.2.

ДБН В.2.4-1-99 С. 145

Таблиця 13.2 - Мінімальне перевищення верху земляного полотна

У метрах

13.6 Вибір грунтів для влаштування земляного полотна, а також тип і конструкція дорожнього покриття визначаються проектом (робочим проектом).

13.7 Будівництво доріг на меліоративних системах повинно здійснюватись за спеціальними технологічними картами у складі проекту виконання робіт.

13.8 Для виконання дорожніх робіт можна застосовувати майже всі види землерий­них та землерийно-транспортних машин, які використовуються на будівництві меліоративної системи. При цьому слід вибирати машини, які є економічно най­доцільнішими для виконання основних обсягів робіт уданих умовах.

14 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

14.1 Під час організації будівництва необхідно здійснювати заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, в тому числі рекультивацію земель, щоб запобігти втратам природних ресурсів; очистити шкідливі скиди або припинити їх над­ходження у водойми; попередити викиди в атмосферу і забруднення грунтів; розміщувати відходи тільки за узгодженням з екологічною інспекцією.

Зазначені заходи і роботи слід передбачати у проектно-кошторисній документації.

14.2 Будівельно-монтажні роботи у межах охоронних, санітарних зон і заказників слід виконувати у порядку, встановленому спеціальними правилами і положеннями.

14.3 Роботи, пов'язані з меліорацією земель, створенням ставів і водосховищ, ліквідацією ярів, болотних ділянок і вироблених кар'єрів, які виконуються разом з будівництвом об'єктів промислового та житлово-цивільного призначення, слід здійснювати тільки у разі наявності відповідної проектної документації, узгодженої в установленому по­рядку із зацікавленими організаціями та органами державного нагляду.

14.4 На території об'єктів, що будуються, не допускається знищення дерев та ча­гарників, якщо це не передбачено у проектній документації.

14.5 Не допускається випускання води з будівельних майданчиків безпосередньо на схили без належного захисту від розмивання грунту. Під час виконання планувальних

ДБН В.2.4-1-99 С. 146

робіт шар грунту, придатний для подальшого використання, слід попередньо знімати й укладати в спеціально відведені для цього місця.

14.6 Тимчасові автомобільні дороги та інші під'їзні шляхи повинні влаштовуватись з урахуванням вимог щодо запобігання пошкодженню сільськогосподарських угідь, дерев і чагарників.

14.7 Під час виконання бурових робіт, якщо буде досягнуто водоносних горизонтів, слід вживати заходів щодо запобігання непередбаченому виливанню підземних вод.

14.8 Під час виконання робіт, пов'язаних зі штучним закріпленням слабких грунтів, слід вжити заходів, передбачених проектом, щодо запобігання забрудненню підземних вод нижчих горизонтів.

14.9 Виробничі та побутові стоки, що утворюються на будівельному майданчику, повинні очищатись і знезаражуватись у порядку, встановленому проектом організації будівництва і виконання робіт.

14.10 Попутна розробка природних ресурсів допускається тільки у разі наявності проектної документації, узгодженої відповідними органами державного нагляду і місцевими органами влади.

14.11 Роботи, пов'язані з розчищенням та розширенням русел річок, слід виконува­ти, як правило, у меженний період з невеликою швидкістю течії води, щоб не допустити перенесення завислих частинок грунту.

14.12 Цінні породи тварин, які живуть на водотоках, болотах та водоймах, слід пе­реселити до початку будівництва.

15 ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ

15.1 Протипожежні заходи розробляються в проектах осушення болотних ділянок, потужність торфу в яких у неосушеному стані перевищує 0,5 м, а вологість менша за 50%.

15.2 При розробці протипожежних заходів слід визначити джерела протипожежно­го водопостачання та необхідну кількість води для гасіння пожежі.

15.3 Як джерела протипожежного водопостачання слід використовувати водосхо­вища, водоприймачі та канали осушувальних систем, а також трубопроводи осушувально-зрошувальних систем.

15.4 Витрати води, необхідної для гасіння пожежі Qn, м³/гoд, слід визначати за формулою

де F— площа розрахункової ділянки, м².

Розрахунок протипожежного водопостачання слід виконувати на ділянках, площа яких не перевищує 10 км².

15.5 В проектах осушувальних систем слід передбачати будівництво протипожежних водойм корисним об'ємом не менше 100 м³, якщо діючі вододжерела (річки-водоприймачі,

ДБН В.2.4-1-99 С. 147

осушувально-зволожувальні канали) не забезпечують розрахункову потребу у воді на пожежогасіння.

15.6 Протипожежні водойми слід будувати в зниженнях рельєфу, де забезпечується достатній приплив поверхневих вод та є сприятливі умови для забору води.