ДБН В.2.7-64-97 сторінка 5 з 15
40
50
105
140
НК; ННК
10
5
7
-5
20
30
40
100
110
15
8
10,5
-10
15
25
35
105
120
20
11
14
-15
10
25
35
105
140
25
15
17
-15
15
30
40
120
150
Примітка 1. Індекс "м" означає тверднення бетону при мінусовій температурі;
індекс "н" - нормальне тверднення бетону після відтавання.
Примітка 2. При використанні пластифікуючих добавок наведені значення міцності бетону помножують на 0,7.
9 ДОГЛЯД ЗА БЕТОНОМ
9.1 Догляд за укладеним в конструкцію бетоном повинен передбачати в початковий період його тверднення сприятливий температурно-вологісний режим, що забезпечує зростання міцності бетону і запобігає температурно-усадним деформаціям.
9.2 Сприятливий температурно-вологісний режим включає в себе охорону бетону від впливу вітру, прямих сонячних променів, систематичне зволоження протягом 7-14 днів. Тривалість підтримки такого режиму залежить від погоди, виду цементу, інтенсивності набирання міцності і дотримується до досягнення бетоном 50-70 % маркової міцності. У жаркий час року зволоженню підлягає і дерев'яна опалубка.
9.3 Вологісний режим тверднення досягається укриттям поверхні бетону брезентом, мішковиною, які підтримуються у вологому стані, або укриттям вологонепроникними матеріалами, плівкоутворюючими сумішами (емульсіями) на основі бітумів БН-1, БН-2 тощо. Плівкоутворюючі суміші наносяться на поверхню укладеного бетону через 2-3 год за допомогою фарбопультів.
9.4 Догляд за бетоном при температурі зовнішнього повітря 5 °С і нижче повинен передбачати обов'язкове утеплення відкритих поверхонь бетону, а час витримування його у таких умовах встановлюється лабораторією і базується на результатах випробування контрольних зразків, які показують зростання міцності бетону.
9.5 Догляд за бетоном з протиморозними добавками, що витримується в умовах мінусових температур зовнішнього повітря, повинен полягати у наступному:
- для запобігання втраті вологи або підвищеного зволоження від атмосферних опадів поверхня бетону в конструкції після закінчення бетонування зразу ж покривається шаром гідроізоляційного матеріалу (рубероїд, поліетиленова плівка, прогумована тканина та ін.); не захищені опалубкою поверхні покриваються шаром теплоізоляційного матеріалу (тирса, войлок, шлак тощо);
- термічний опір опалубки та покриття повинен забезпечувати в бетоні температуру не нижче розрахункової до набору потрібної міцності;
- при зниженні температури бетону нижче розрахункової бетонну конструкцію необхідно утеплювати та обігрівати до набирання бетоном потрібної міцності.
10 БУДІВЕЛЬНІ РОЗЧИНИ З ХІМІЧНИМИ ДОБАВКАМИ
10.1 Хімічні добавки застосовуються при приготуванні цементних та цементно-вапняних будівельних розчинів марок 25-200.
10.2 Матеріали, що використовують при приготуванні розчинів (цемент, пісок, вода, хімічні добавки), повинні відповідати вимогам діючих стандартів, зазначених в розділі 3 цих норм. Вапно, що застосовується для приготування вапняного тіста, повинно відповідати вимогам ГОСТ 9179-77*.
10.3 Хімічні добавки МН, СДО, ПДК і ПДКО застосовуються для підвищення легкоукладальності, нерозшаровуваності розчинових сумішей, а також для забезпечення водоутримуючої здатності будівельного розчину, необхідної при інтенсивному відсмоктуванні води із розчину пористою основою в процесі мурувальних робіт.
Для поліпшення технологічних властивостей розчинових сумішей рекомендується така кількість хімічних добавок, % від маси цементу: СДО - 0,03-0,08; МН - 0,02-0,05; ПДК, ПДКО - 0,5-0,8.
Зазначені витрати добавок повинні уточнюватися пробними замісами для призначення оптимальної їх кількості в залежності від виду цементу, який застосовується, вмісту в'яжучого в розчині та тривалості перемішування суміші в розчинозмішувачі.
10.4 При застосуванні добавки ПДК поряд з поліпшенням технологічних властивостей розчинових сумішей забезпечується приріст міцності розчину на 8-10 %. При приготуванні будівельних розчинів з рухливістю, що дорівнює рухливості бездобавочного розчину, приріст міцності розчину з добавкою ПДК досягає 15-20 %.
10.5 Добавки МН і СДО, забезпечуючи втягування повітря в розчинову суміш, сприяють економії вапна в будівельних розчинах до 50 %. При повній заміні вапна в розчині зазначеними
добавками розрахунковий опір мурування з цегли всіх видів знижується на 10 %. В останньому випадку повинні враховуватися вимоги СН 290-74 і нормативних документів з проектування кам'яних та армокам'яних конструкцій. При повному використанні розрахункових опорів мурування цементні розчини з Повітроутягувальними добавками застосовувати не рекомендується.
Густина розчину при застосуванні добавок, які утягують повітря, повинна знижуватися не більше ніж на 6 %.
10.6 В якості добавок - уповільнювачів тужавлення, які сприяють збереженню рухливості, розчинових сумішей, застосовуються: ЛСТ, УПБ, КБМ, комплексні добавки ГКЖ-10 (ГКЖ-11) + ЛСТ (УПБ) - (таблиця 11).
Таблиця 11
Рекомендована кількість добавок і орієнтовний строк придатності розчину Вид добавки
Кількість добавки, % від маси цементу
Строк придатності розчину, г ЛСТ(УПБ)+ГКЖ-10(ГКЖ-11)
0,2+0,2
4-12
Те саме
0,4+0,4
4-16
ЛСТ
0,3-0,7
4-14
УПБ
0,3-0,7
4-10
КБМ
0,2-2,5
4-24
10.7 Хімічні добавки вводяться в будівельні розчини з водою замішування при їх приготуванні у вигляді водних розчинів.
Вміст безводних добавок у водних розчинах і їх густина визначаються відповідно до обов'язкового додатка 5.
10.8 Будівельні розчини з хімічними добавками повинні готуватися на централізованих розчинових вузлах, які устатковані спеціальним обладнанням для зберігання, приготування і подачі водних розчинів добавок. До технологічних ліній подачі та дозування розчинів добавок повинні пред'являтися вимоги, зазначені в розділі 5 цих норм.
Приготування і застосування будівельного розчину з добавками повинно робитися у відповідності з СН 290-74.
10.9 Підбір складу будівельного розчину з добавками полягає в коригуванні складу розчину без добавки, підібраного (або призначеного згідно зі СН 290-74) з урахуванням потрібної рухливості розчинової суміші і марки розчину.
Із підібраного будівельного розчину без добавки і з добавкою у кількості, встановленій згідно з таблицями 11 і 12, приготовляються контрольні заміси. З метою встановлення оптимальної кількості добавки повинно прийматися не менше трьох її значень.
Потрібна кількість добавки встановлюється за результатами випробування контрольних зразків. виготовлених згідно з вимогами ГОСТ 5802-86*.
При підборі складу розчину підвищеної збереженості витрату води замішування необхідно зменшити на 8-10 % у порівнянні з розчином без добавки.
10.10 Розчинові суміші підвищеної збереженості повинні транспортуватися на будівельні об'єкти у розчиновозах. На об'єкті розчинові суміші в процесі зберігання необхідно обов'язково перемішувати через кожні 2-4 год протягом 3-5 хвилин.
Зазначений режим перемішування розчинової суміші може змінюватися у залежності від конкретних умов (температура навколишнього середовища, характеристика матеріалів, що застосовуються. тощо).
10.11 При приготуванні будівельних розчинів з протиморозними добавками повинні застосовуватися матеріали, що відповідають вимогам відповідних стандартів на дані матеріали та вимогам розділу 3 цих норм.
Таблиця 12
Кількість добавки, що вводиться в залежності від середньодобової температури витримування
Протиморозна добавка
Кількість добавки, % від маси цементу, при середньодобовій температурі витримування, °С
(0) – (-5)
(-6) – (-10)
(-11) – (-15)
(-16) – (-20)
(-21) – (-25)
НН
5
8
10
-
-
П, (П+Б)
5, (6+1,2)
10, (8+1,6)
10, (10+2)
12, (12+2,4)
12, (15+3)
ХН+ХК
3+0
3,5+1,5
3+4,5
-
-
ННХК
7
9
10
12
12
НК, ННК
6
8
10
-
-
НКМ(НК+М)
5(2,5+2,5)
8(4+4)
10(5+5)
10
-
ННК+М
4+1,5
8+3
8+3
-
-
ННХК+М
4+1,5
8+3
8+3
9+4
9+4
Примітка 1. Протиморозні добавки, які включають хлористий кальцій, повинні застосовува-тися лише в неармованому муруванні.
Примітка 2. Кількість протиморозних добавок рекомендується призначати, виходячи із середньодобової температури за прогнозами на декаду.
10.12 При зведенні будинків безобігрівним способом повинні застосовуватися будівель-ні розчини марок не нижче 50.
10.13 Вибір виду та призначення кількості протиморозної добавки в будівельні розчини проводять у залежності від очікуваної температури повітря (див. таблицю 12), потрібної міцності розчину, темпів його тверднення (таблиця 13), умов експлуатації будинків та обмежень щодо застосування хімічних добавок, зазначених в обов'язковому додатку 1.
10.14 Застосування цементів марок нижче 300 і цементів з вмістом у клінкері більше 8 % допускається за умови проведення попередньої експериментальної перевірки легкоукладальності і темпів тверднення розчинів.
10.15 Застосування протиморозних добавок у будівельних розчинах не допускається:
- при будуванні цехів, пральних та інших приміщень з підвищеною (більше 60 %) вологістю повітря, гарячих (з температурою більше 40 °С) хімічних цехів, а також конструкцій, що розташовані в зоні перемінного рівня води або підлягають зволоженню в період експлуатації;
- добавки П і П+Б у розчинах, які приготовлені на заповнювачах, що містять реакційноздатний кремнезем;
- при муруванні стін з силікатної цегли з добавкою П у кількості більше 10 % від маси цементу (за умови застосування П до 10 %) марка цегли повинна бути не нижче 100;
- при безпосередньому контакті будівельного розчину з протиморозними добавка-ми із закладними деталями з алюмінію і цинку або захисними покриттями з них;
- в зоні дії блукаючих струмів.
10.16 Підбір складу розчину для зимової кладки повинен проводитися за методикою, наведеною в СН 290-74.
10.17 Для підвищення легкоукладальності цементного розчину рекомендується:
- при використанні добавок П і П+Б вводити глиняне тісто в об'ємі не більше 40 % від об'єму цементу;
Побачили розбіжність з офіційним текстом?