Правила застосування хімічних добавок у бетонах і будівельних розчинах

40

50

105

140

НК; ННК

10

5

7

-5

20

30

40

100

110

15

8

10,5

-10

15

25

35

105

120

20

11

14

-15

10

25

35

105

140

25

15

17

-15

15

30

40

120

150

Примітка 1. Індекс "м" означає тверднення бетону при мінусовій температурі;

індекс "н" - нормальне тверднення бетону після відтавання.

Примітка 2. При використанні пластифікуючих добавок наведені значення міцності бетону помножують на 0,7.

9 ДОГЛЯД ЗА БЕТОНОМ

9.1 Догляд за укладеним в конструкцію бетоном повинен передбачати в початковий період його тверднення сприятливий температурно-вологісний режим, що забезпечує зростання міцності бетону і запобігає температурно-усадним деформаціям.

9.2 Сприятливий температурно-вологісний режим включає в себе охорону бетону від впливу вітру, прямих сонячних променів, систематичне зволоження протягом 7-14 днів. Тривалість під­тримки такого режиму залежить від погоди, виду цементу, інтенсивності набирання міцності і дотримується до досягнення бетоном 50-70 % маркової міцності. У жаркий час року зволоженню підлягає і дерев'яна опалубка.

9.3 Вологісний режим тверднення досягається укриттям поверхні бетону брезентом, мішко­виною, які підтримуються у вологому стані, або укриттям вологонепроникними матеріалами, плівкоутворюючими сумішами (емульсіями) на основі бітумів БН-1, БН-2 тощо. Плівкоутворюючі суміші наносяться на поверхню укладеного бетону через 2-3 год за допомогою фарбопультів.

9.4 Догляд за бетоном при температурі зовнішнього повітря 5 °С і нижче повинен передбачати обов'язкове утеплення відкритих поверхонь бетону, а час витримування його у таких умовах вста­новлюється лабораторією і базується на результатах випробування контрольних зразків, які показу­ють зростання міцності бетону.

9.5 Догляд за бетоном з протиморозними добавками, що витримується в умовах мінусових температур зовнішнього повітря, повинен полягати у наступному:

- для запобігання втраті вологи або підвищеного зволоження від атмосферних опадів поверхня бетону в конструкції після закінчення бетонування зразу ж покривається шаром гідроізо­ляційного матеріалу (рубероїд, поліетиленова плівка, прогумована тканина та ін.); не захищені опалубкою поверхні покриваються шаром теплоізоляційного матеріалу (тирса, войлок, шлак тощо);

- термічний опір опалубки та покриття повинен забезпечувати в бетоні температуру не нижче розрахункової до набору потрібної міцності;

- при зниженні температури бетону нижче розрахункової бетонну конструкцію необхідно утеп­лювати та обігрівати до набирання бетоном потрібної міцності.

10 БУДІВЕЛЬНІ РОЗЧИНИ З ХІМІЧНИМИ ДОБАВКАМИ

10.1 Хімічні добавки застосовуються при приготуванні цементних та цементно-вапняних буді­вельних розчинів марок 25-200.

10.2 Матеріали, що використовують при приготуванні розчинів (цемент, пісок, вода, хімічні добавки), повинні відповідати вимогам діючих стандартів, зазначених в розділі 3 цих норм. Вапно, що застосовується для приготування вапняного тіста, повинно відповідати вимогам ГОСТ 9179-77*.

10.3 Хімічні добавки МН, СДО, ПДК і ПДКО застосовуються для підвищення легкоукладаль­ності, нерозшаровуваності розчинових сумішей, а також для забезпечення водоутримуючої здатності будівельного розчину, необхідної при інтенсивному відсмоктуванні води із розчину пористою осно­вою в процесі мурувальних робіт.

Для поліпшення технологічних властивостей розчинових сумішей рекомендується така кількість хімічних добавок, % від маси цементу: СДО - 0,03-0,08; МН - 0,02-0,05; ПДК, ПДКО - 0,5-0,8.

Зазначені витрати добавок повинні уточнюватися пробними замісами для призначення опти­мальної їх кількості в залежності від виду цементу, який застосовується, вмісту в'яжучого в розчині та тривалості перемішування суміші в розчинозмішувачі.

10.4 При застосуванні добавки ПДК поряд з поліпшенням технологічних властивостей роз­чинових сумішей забезпечується приріст міцності розчину на 8-10 %. При приготуванні будівельних розчинів з рухливістю, що дорівнює рухливості бездобавочного розчину, приріст міцності розчину з добавкою ПДК досягає 15-20 %.

10.5 Добавки МН і СДО, забезпечуючи втягування повітря в розчинову суміш, сприяють еко­номії вапна в будівельних розчинах до 50 %. При повній заміні вапна в розчині зазначеними

добавками розрахунковий опір мурування з цегли всіх видів знижується на 10 %. В останньому випадку повинні враховуватися вимоги СН 290-74 і нормативних документів з проектування ка­м'яних та армокам'яних конструкцій. При повному використанні розрахункових опорів мурування цементні розчини з Повітроутягувальними добавками застосовувати не рекомендується.

Густина розчину при застосуванні добавок, які утягують повітря, повинна знижуватися не більше ніж на 6 %.

10.6 В якості добавок - уповільнювачів тужавлення, які сприяють збереженню рухливості, роз­чинових сумішей, застосовуються: ЛСТ, УПБ, КБМ, комплексні добавки ГКЖ-10 (ГКЖ-11) + ЛСТ (УПБ) - (таблиця 11).

Таблиця 11

Рекомендована кількість добавок і орієнтовний строк придатності розчину Вид добавки

Кількість добавки, % від маси цементу

Строк придатності розчину, г ЛСТ(УПБ)+ГКЖ-10(ГКЖ-11)

0,2+0,2

4-12

Те саме

0,4+0,4

4-16

ЛСТ

0,3-0,7

4-14

УПБ

0,3-0,7

4-10

КБМ

0,2-2,5

4-24

10.7 Хімічні добавки вводяться в будівельні розчини з водою замішування при їх приготуванні у вигляді водних розчинів.

Вміст безводних добавок у водних розчинах і їх густина визначаються відповідно до обо­в'язкового додатка 5.

10.8 Будівельні розчини з хімічними добавками повинні готуватися на централізованих роз­чинових вузлах, які устатковані спеціальним обладнанням для зберігання, приготування і подачі водних розчинів добавок. До технологічних ліній подачі та дозування розчинів добавок повинні пред'являтися вимоги, зазначені в розділі 5 цих норм.

Приготування і застосування будівельного розчину з добавками повинно робитися у відпо­відності з СН 290-74.

10.9 Підбір складу будівельного розчину з добавками полягає в коригуванні складу розчину без добавки, підібраного (або призначеного згідно зі СН 290-74) з урахуванням потрібної рухливості розчинової суміші і марки розчину.

Із підібраного будівельного розчину без добавки і з добавкою у кількості, встановленій згідно з таблицями 11 і 12, приготовляються контрольні заміси. З метою встановлення оптимальної кількості добавки повинно прийматися не менше трьох її значень.

Потрібна кількість добавки встановлюється за результатами випробування контрольних зраз­ків. виготовлених згідно з вимогами ГОСТ 5802-86*.

При підборі складу розчину підвищеної збереженості витрату води замішування необхідно зменшити на 8-10 % у порівнянні з розчином без добавки.

10.10 Розчинові суміші підвищеної збереженості повинні транспортуватися на будівельні об'єкти у розчиновозах. На об'єкті розчинові суміші в процесі зберігання необхідно обов'язково пере­мішувати через кожні 2-4 год протягом 3-5 хвилин.

Зазначений режим перемішування розчинової суміші може змінюватися у залежності від конк­ретних умов (температура навколишнього середовища, характеристика матеріалів, що застосову­ються. тощо).

10.11 При приготуванні будівельних розчинів з протиморозними добавками повинні застосову­ватися матеріали, що відповідають вимогам відповідних стандартів на дані матеріали та вимогам розділу 3 цих норм.

Таблиця 12

Кількість добавки, що вводиться в залежності від середньодобової температури витримування

Протиморозна добавка

Кількість добавки, % від маси цементу, при середньодобовій температурі витримування, °С

(0) – (-5)

(-6) – (-10)

(-11) – (-15)

(-16) – (-20)

(-21) – (-25)

НН

5

8

10

-

-

П, (П+Б)

5, (6+1,2)

10, (8+1,6)

10, (10+2)

12, (12+2,4)

12, (15+3)

ХН+ХК

3+0

3,5+1,5

3+4,5

-

-

ННХК

7

9

10

12

12

НК, ННК

6

8

10

-

-

НКМ(НК+М)

5(2,5+2,5)

8(4+4)

10(5+5)

10

-

ННК+М

4+1,5

8+3

8+3

-

-

ННХК+М

4+1,5

8+3

8+3

9+4

9+4

Примітка 1. Протиморозні добавки, які включають хлористий кальцій, повинні застосовува-тися лише в неармованому муруванні.

Примітка 2. Кількість протиморозних добавок рекомендується призначати, виходячи із середньодо­бової температури за прогнозами на декаду.

10.12 При зведенні будинків безобігрівним способом повинні застосовуватися будівель-ні роз­чини марок не нижче 50.

10.13 Вибір виду та призначення кількості протиморозної добавки в будівельні розчини прово­дять у залежності від очікуваної температури повітря (див. таблицю 12), потрібної міцності розчину, темпів його тверднення (таблиця 13), умов експлуатації будинків та обмежень щодо застосування хімічних добавок, зазначених в обов'язковому додатку 1.

10.14 Застосування цементів марок нижче 300 і цементів з вмістом у клінкері більше 8 % допускається за умови проведення попередньої експериментальної перевірки легкоукладальності і темпів тверднення розчинів.

10.15 Застосування протиморозних добавок у будівельних розчинах не допускається:

- при будуванні цехів, пральних та інших приміщень з підвищеною (більше 60 %) вологістю повітря, гарячих (з температурою більше 40 °С) хімічних цехів, а також конструкцій, що розташовані в зоні перемінного рівня води або підлягають зволоженню в період експлуатації;

- добавки П і П+Б у розчинах, які приготовлені на заповнювачах, що містять реакційноздатний кремнезем;

- при муруванні стін з силікатної цегли з добавкою П у кількості більше 10 % від маси цементу (за умови застосування П до 10 %) марка цегли повинна бути не нижче 100;

- при безпосередньому контакті будівельного розчину з протиморозними добавка-ми із за­кладними деталями з алюмінію і цинку або захисними покриттями з них;

- в зоні дії блукаючих струмів.

10.16 Підбір складу розчину для зимової кладки повинен проводитися за методикою, наведеною в СН 290-74.

10.17 Для підвищення легкоукладальності цементного розчину рекомендується:

- при використанні добавок П і П+Б вводити глиняне тісто в об'ємі не більше 40 % від об'єму цементу;