---

6.3.19 Контроль якості влаштування бурозмішувальних паль здійснюється аналогічно вказівкам 6.3.17.

6.3.20 Термічне закріплення ґрунтів (глибинний випал) застосовується для ліквідації просадних і здимальних властивостей ґрунтових основ, зміцнення укосів, влаштування зі зміцнених ґрунтів фундаментів і підпірних стінок. Цей спосіб слід застосовувати переважно в

лесових і глинистих фунтах зі вмістом глинистих часток не менше 7 % при ступені вологості не більше 0,8.

6.3.21 Форми і розміри термоґрунтових паль і масивів установлюються проектом і кон- трелюються бурінням у радіальному напрямку від нагрівальної свердловини.

Перевірка міцності закріпленого ґрунту повинна виконуватися випробуванням зразків, відібраних з випаленого масиву, контрольним бурінням, розкриттям шурфами. Необхідність випробування обпалених масивів штампом визначається проектом.

6.4 Способи ремонту і підсилення фундаментів

6.4.1 Для ремонту і підсилення фундаментів слід застосовувати наступні способи:

- ін'єктування в тіло фундаменту цементного розчину, синтетичних смол та ін.;

- влаштування залізобетонних обойм (сорочок) навколо існуючого фундаменту;

- збільшення опорної площі підошви фундаменту;

- введення додаткових опор для розвантаження існуючого фундаменту;

- підсилення фундаментів палями.

6.4.2 Підсилення тіла фундаментів ін'єкцією цементного розчину чи синтетичних смол роблять шляхом пробурювання перфораторами в тілі фундаменту шпурів або отворів, установки ін'єкторів і подачі через них під тиском закріплюючого розчину, що заповнює наявні в тілі фундаменту тріщини, порожнечі, ослаблені ділянки.

6.4.3 При підсиленні фундаментів залізобетонними обоймами для зв'язку з існуючим фундаментом обойми анкерують стержнями.

Для забезпечення зчеплення нового бетону зі старим необхідно виконувати очищення поверхні старого бетону шляхом напірного промивання водою, хімічними речовинами (на- приклад, розчином соляної кислоти), з допомогою піскоструминного очищення сухим чи мокрим способами, з наступним насіканням перфораторами або відбійними молотками тощо.

Для включення в роботу ґрунтової основи під новою частиною фундаменту (обоймою) грунт під цією частиною слід ущільнювати шляхом утрамбовування щебеню.

6.4.4 При недостатній несучій спроможності ґрунтів основи застосовується спосіб збі-льшення опорної площі фундаментів. У цьому випадку влаштовують односторонні (при від-центровому навантаженні) і двосторонні (при центральному навантаженні) розширення.

6.4.5 При тісному розташуванні в плані існуючих фундаментів доцільно поєднувати їх у єдину конструктивну систему ( плиту або коробчасту конструкцію) для перерозподілу навантажень і вирівнювання осідань, а також для можливості влаштування суцільної гідроізоляції з метою запобігання подальшому проникненню в ґрунт технологічних вод.

6.4.6 Підсилення фундаментів палями полягає в передачі на них всього або частини навантаження, що припадає на фундамент, залежно від стану основ і фундаментів, характеру і величини нерівномірних осідань фундаментів і деформації надземних конструкцій.

6.4.7 Для підсилення фундаментів слід застосовувати наступні типи паль: такі, що вдавлюються (суцільні чи багатосекційні), бурові, набивні і пневмонабивні, буроін'єкційні.

6.4.8 Суцільні палі, що вдавлюються, застосовуються за наявності вільного доступу до фундаментів, які підсилюються, що забезпечує занурення паль необхідної довжини.

6.4.9 Багатосекційна паля являє собою складену палю із секцій довжиною 0,5 - 1,5 м. По мірі вдавлювання секції стикуються до проектної довжини.

6.4.10 Реактивні зусилля від домкратів при вдавлюванні багатосекційних паль у зале- жності від умов виробництва можуть сприйматися власною масою будинків (споруд), що і силюються, масою залізобетонних плит (ростверків), тимчасовими привантаженнями, ани ними пристроями (наприклад, гвинтовими).

6.4.11 При використанні маси будинків (споруд), що підсилюються, упором для домкрата при вдавлюванні паль може слугувати підошва існуючого фундаменту, верх ніші в стіні чи упорні елементи, що влаштовуються додатково, у вигляді забитих у конструкції фунда­ментів або стін поздовжніх чи поперечних балок.

6.4.12 Стикування секцій паль суцільного перерізу виконують зварюванням чи болтами. Стики секційних паль повинні бути розраховані на навантаження, що виникають при зануренні та при експлуатації будинків (споруд).

6.4.13 Стикування секцій залізобетонних паль із центральним наскрізним каналом здійснюється за допомогою внутрішніх чи зовнішніх тонких сталевих бандажів, що відіграють роль напрямних при зануренні, і заповненням каналу дрібнозернистим бетоном, який утворює монолітне осереддя, що забезпечує міцність і жорсткість палі.

6.4.14 При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні як секцію паль, що вдав-люються, використовують труби чи зварні короби, які стикуються по мірі занурення зварюванням чи болтами. Порожнини таких паль підлягають обов'язковому заповненню дрібнозе­рнистим бетоном.

6.4.15 Всі елементи палі (секції, стики, упорні елементи) повинні бути захищені від корозії у відповідності з вимогами СНіП 2.03.11.

6.4.16 За відсутності в ґрунтах агресивного середовища стосовно бетону і залізобетону для підсилення фундаментів можуть використовуватися буронабивні і буроін'єкційні палі.

6.4.17 Буронабивні палі за технологією влаштування і характером роботи розподіляться на:

- набивні (штамповані), що влаштовуються на місці шляхом занурення в ґрунт (вдав-ленням, забиванням) трубчастих елементів з башмаком, що втрачається, чи днищем, що відкривається, з наступним заповненням свердловини бетоном або розчином по мірі витягу-вання трубчастих елементів;

- бурові, що влаштовуються бурінням свердловин з вийманням ґрунту з наступним заповненням їх бетоном.

6.4.18 Застосовувати для підсилення фундаментів буронабивні палі діаметром більше 400 мм слід у відповідності зі СНіП 3.02.01 та "Руководством по проектированию и устройству фундаментов из буронабивных свай и опор-колонн». К., НДІБВ, 1991 р.

6.4.19 Бурові палі діаметром менше 400 мм допускається застосовувати в ґрунтових умовах, що забезпечують стійкість стінок свердловин при бетонуванні стовбура палі.

При діаметрі свердловини 200 - 400 мм бетонування стовбура виконується вільним скиданням бетонної суміші консистенції литва (Пб 4). Армування стовбура в цьому випадку виконується після бетонування свердловини шляхом установлення у свіжоукладений бетон окремих стержнів або опускання каркаса.

Якщо арматурний каркас встановлюється у свердловину до бетонування, а також якщо діаметр свердловини менше 200 мм, то заповнення останньої бетонною сумішшю чи розчином здійснюється через бетонолитну трубу, опущену у вибій свердловини.

6.4.20 Набивні (штамповані) палі діаметром менше 400 мм допускається застосовувати як у стійких, так і в нестійких ґрунтах.

Бетонування стовбура набивних паль у стійких ґрунтах виконується відповідно до 6.4.19, а в нестійких (що спливають) ґрунтах - під тиском бетонної суміші або глинистого розчину, що перевищує побутовий тиск ґрунту на рівні низу обсадної труби, що витягається.

6.4.21 При застосуванні буроін'єкційних паль для підсилення фундаментів необхідно керуватися вимогами СНіП 2.02.03 і СНіП 3.02.01.

6.5 Розрахунок і проектування підсилення фундаментів і основ

6.5.1 Розрахунок і проектування підсилення фундаментів мілкого закладання повинні виконуватися відповідно до вимог СНіП 2.02.01.

При збільшенні площі підошви фундаментів необхідно враховувати зростання глибини активної зони основ фундаментів і різні деформаційні й міцнісні характеристики ґрунтів під підошвою існуючих фундаментів і під уширеннями. Тиск під підошвою фундаменту, що підсилюється, визначається відповідно до додатка Д.

6.5.2 Розрахунковий опір ґрунту R_t кПа, під підошвою існуючого фундаменту з ура- хуванням ущільнення тиском від фундаменту повинен визначатися за фактичними показниками с_IІ , _II, _II несучого шару на глибині до 0,5 м під підошвою фундаменту відповідно до додатка Е.

6.5.3 Для попередніх розрахунків допускається визначати R_t за формулою

R_t= R_om K_s , (6.2)

де r_o- розрахунковий опір природного (неущільненого) ґрунту, прийнятий за СНіП 2.02.01 як для нового будівництва, кПа;

т - коефіцієнт, що враховує зміну фізико-механічних властивостей ґрунту за період експлуатації будинку (споруди), прийнятий у залежності від ступеня обтиснення ґpyнту P₀ / R₀. При P₀ / R₀> 0,8 m=1,3; при P₀ / R₀= 0,7 – 0,8 m=1,15; при P₀ / R₀< 0,7, m=1,0;

Р₀- тиск під підошвою існуючого фундаменту, кПа;

K_s- коефіцієнт, що характеризує зміну стискальності ґрунту і приймається за таблицею 1 у залежності від ступеня реалізації граничного осідання фундаменту (відношення роз- рахункового осідання S_k при тиску, рівному розрахунковому, до гранично допустимого oсі- дання S_u.).

Таблиця 1 - Залежність коефіцієнта К_s, від ступеня реалізації граничного осідання фундаменту

6.5.4 Для пилувато-глинистих ґрунтів з показником консистенції I_l  0,5 і терміном експлуатації менше 15 років і для будинків на ґрунтах різних видів у випадку, якщо розрахун- кове осідання при тиску, рівному допустимому, перевищує 70 % граничного осідання, наван- таження допускається збільшувати тільки в межах значень величини R₀.

6.5.5 Якщо в існуючому будинку є тріщини і ознаки нерівномірних деформацій, на- вантаження на основу під існуючими фундаментами не допускається приймати більше R₀..

6.5.6 При виконанні перевірних розрахунків тисків на ґрунт під підошвою підсиленого відцентрово навантаженого стовпчастого фундаменту будинків з мостовими кранами

вантажопідйомністю 75 т і вище, труб, доменних печей та інших споруд баштового типу, а також фундаментів відкритих кранових естакад із кранами вантажопідйомністю 15 т і вище при розрахунковому опорі ґрунту основи не вище 0,15 МПа епюра тисків на ґрунт під підошвою фундаменту повинна мати трапецоїдну форму з відношенням крайових тисків Р_min: Р_max  0,25.

6.5.7 Розрахунок додаткових фундаментів (що розвантажують основні) роблять з ура-хуванням глибини їх закладання та взаємного впливу з існуючими фундаментами. За необ­хідності заглиблення нового фундаменту нижче глибини закладення існуючого слід дотриму­ватися умови (4) СНіП 2.02.01.

6.5.8 При проектуванні підсилення основ і фундаментів необхідно визначати розраху­нком величини прогнозованих осідань з урахуванням зміни розмірів фундаментів у плані і по глибині, зміни навантажень на них, глибини активної зони тощо. При цьому необхідно ви­значати можливу нерівномірність осідань.

6.5.9 Розрахунок і проектування паль і їх основ при підсиленні фундаментів необхідно виконувати відповідно до вимог СНіП 2.02.03. При цьому палі підсилення повинні передавати на основу додаткову частину зовнішнього навантаження, а також запобігати і забезпечувати стабілізацію подальших осідань фундаментів і деформацій наземних конструкцій. Виключення з роботи по ґрунту існуючих фундаментних конструкцій допускається тільки при встановленні їх повної технічної непридатності.

6.5.10 Для підсилення фундаментів слід застосовувати вертикальні зв'язки. Похилі палі допускається використовувати лише за неможливості влаштування вертикальних паль або за наявності горизонтальних навантажень на фундамент.

6.5.11 Несучу спроможність похилої палі за матеріалом ствола та грунтом визначають розрахунком за додатком СНіП 2.02.03 на одночасну дію поздовжньої і горизонтальної сил, що одержують від розкладання вертикального навантаження на палю вздовж і поперек її осі, а також згинального моменту при жорсткому закладанні палі у фундамент.

Крім того, ствол похилої палі перевіряють розрахунком на згинання від впливу тиску грунту, що передається від підошви існуючого фундаменту.

6.5.12 Розрахункову несучу спроможність по грунту палі, що вдавлюється Р, кН, у непросадних ґрунтах допускається визначати за формулою

, (6.3)

де: N_вд– зусилля вдавлення палі наприкінці занурення, кН;

К_н – коефіцієнт надійності, прийнятий рівним 1,2;

К_гр – коефіцієнт, що враховує зміну несучої спроможності палі в часі, який визначається у залежності від ґрунтів основи, за таблицею 2.

Величина N_вд у формулі (6.3) призначається проектувальником у межах її максимально можливого значення, обмеженого реактивним навантаженням, що допускається на упорні елементи, вантажопідйомністю домкратів (гідроциліндрів), що застосовуються для вдавлювання, і несучою спроможністю палі по матеріалу.