Якщо конструкція зазнає фізичного зносу і її стан викликає недопустиме зростання ризику, пов’язаного з подальшою експлуатацією об’єкта, необхідно провести ремонт, який відновлює робо- тоздатність конструкції, змінити умови її експлуатації або провести повну заміну.
Пошкодження або погіршення стану будівель і споруд, окремих конструкцій та основ виявляються в результаті оглядів і обстежень, що проводяться через певні проміжки часу.
За станом конструкцій унікальних або виключно відповідальних будівель та споруд рекомендується стежити з використанням автоматизованих систем контролю.
Заходи, необхідні для підтримання робочого стану конструкцій, і перелік осіб, нідпо'.і дальних за виконання цих заходів, повинні бути встановлені у спеціальних нормах, проектній та експлуатаційній документації з урахуванням значущості конструкцій, умов їх експлуатації, довговічності і стабільності властивостей матеріалу, умов навколишнього середовища, захищеності ні;- зовнішніх впливів і вартості робіт із нагляду та догляду.
Запобігання небезпекам
Безпека об’єкта, як правило, повинна забезпечуватися шляхом реалізації принципу ешелонування захисту, який базується на використанні бар’єрів, які послідовно включаються в роботу, функціонують незалежно один від одного та виконують наступні функції:
перешкоджають виникненню перевантажень, збоїв і аварійних ситуацій;
забезпечують сприйняття аварійних перевантажень і гарантують неруйнівність, а також функціонування (можливо з погіршенням параметрів якості або після ремонту) основної частини об’єкта;
запобігають лавиноподібному розвитку руйнувань і відмов, а також локалізують наслідки аварії, що вже сталася.
Повинні бути передбачені технічні рішення та організаційні заходи для створення і забезпечення ефективності зазначених у 4.5.1 бар’єрів безпеки щодо:
вибору майданчика для розміщення об’єкта;
встановлення санітарно-захисної зони і зони спостереження навколо об’єкта, забезпечення протипожежних розривів тощо;
розроблення проекту на підставі уточнених даних про можливість виникнення і характер проявлення катастрофічних впливів;
використання спеціальних систем безпеки;
забезпечення потрібної якості матеріалів, конструкцій, виробів і якості проведення робіт шляхом організації вхідного, поопераційного і приймального контролю;
експлуатація об’єкта у відповідності з експлуатаційною документацією, яка спеціально розробляється у складі проекту;
підтримання у належному стані важливих для безпеки об’єкта елементів, пристроїв і систем шляхом проведення необхідних профілактичних робіт
;своєчасне діагностування, оцінювання технічного стану і вжиття необхідних заходів щодо усунення виявлених дефектів і пошкоджень;
заходи із запобігання можливим причинам аварій, а при виникненні аварій - локалізації шкідливих наслідків;
підготовка і реалізація (за необхідності) планів аварійних заходів на об’єкті і за його межами, в тому числі і за участю населення;
забезпечення необхідного рівня підготовки персоналу.
Доцільність технічних і організаційних рішень повинна бути спеціально обґрунтована або підтверджена досвідом будівництва та експлуатації аналогічних об’єктів.
Нормативні, організаційно-розпорядчі та інструктивні документи повинні бути сформульовані так, щоб усі особи, які беруть участь у роботах, що впливають на безпеку, знали про характер і ступінь впливу їх діяльності на безпеку та усвідомлювали наслідки, до яких може призвести недотримання або нечітке виконання вимог, зазначених у цих документах.
У проекті та в складі експлуатаційної документації, яка передається замовнику, повинен бути передбачений спеціальний розділ, у якому розглядаються заходи безпеки і міститься перелік:
прийнятих технічних рішень і необхідних організаційних заходів, спрямованих на виявлення аварійних ситуацій, запобігання аваріям і гарантування безпеки;
можливих заходів щодо управління аварією і запобігання її лавиноподібного розвитку;
заходів, спрямованих на зменшення небезпечних наслідків для персоналу, населення і довкілля.
Аварії, для яких проектом передбачено спеціальні засоби активного управління і захисту', називаються проектними аваріями (ПА). їх перелік і основні параметри (пожежне навантаження, сила вибуху, рівень затоплення при повені тощо) визначаються спеціальними нормами на підставі зіставлення можливих соціальних втрат і матеріальних збитків із необхідними для їх запобігання засобами.
. Окрім параметрів ПА, для конкретного об’єкта слід встановити параметри максимально можливої в умовах існування об’єкта природної і (або) техногенної катастрофи (ММК). Методи визначення ММК та її параметрів також встановлюються спеціальними нормами.
Допускається приймати параметри ММК, виходячи з імовірності їх виникнення у 100 разів меншої ніж прийнята ймовірність виникнення ПА.
При розробленні спеціальних норм і визначенні параметрів ПА і ММК слід розглядати явища, які можуть бути викликані наступними вихідними подіями:
катастрофічними перевищеннями інтенсивності природних впливів рівня, встановленого чинними нормами для району будівництва;
техногенними катастрофами (аваріями транспортних засобів, вибухами, пожежами, витіканням розплавленого металу тощо), які відбуваються в межах об’єкта або в його найближчому оточенні;
грубими помилками персоналу на стадіях проектування, зведення або експлуатації об’єкта;
серйозним браком або різкою невідповідністю характеристик будівельних матеріалів і виробів, елементів устаткування вимогам нормативно-технічної документації.
При розгляді і класифікації зазначених у 4.5.7 причин ПА і ММК необхідно враховувати також вплив вторинних факторів (вибухів, виникнення пожеж, руйнувань захисних перешкод, ударів від падіння елементів тощо), причиною яких була первісна аварія. Рекомендується розробляти і аналізувати сценарії розвитку аварій.
5 КЛАСИФІКАЦІЯ БУДІВЕЛЬНИХ ОБ’ЄКТІВ
Класи наслідків (відповідальності) будівель і споруд
Класи відповідальності будівель і споруд визначаються рівнем можливих матеріальних збитків і (або) соціальних втрат, пов’язаних із припиненням експлуатації або із втратою цілісності об’єкта.
Можливі соціальні втрати від відмови повинні оцінюватися в залежності від таких факторів ризику, як:
небезпека для здоров’я і життя людей;
різке погіршення екологічної обстановки у прилеглій до об’єкта місцевості (наприклад, при руйнуванні сховищ токсичних рідин або газів, відмові очисних споруд каналізації тощо);
втрата пам’яток історії і культури або інших духовних цінностей суспільства;
припинення функціонування систем і мереж зв’язку, енергопостачання, транспорту чи інших елементів життєзабезпечення населення або безпеки суспільства;
неможливість організувати надання допомоги потерпілим при аваріях і стихійних лихах:
загроза обороноздатності країни.
Можливі економічні збитки повинні оцінюватися витратами, пов'язаними як з необхідністю відновлення об’єкта, що відмовив, так і з побічними збитками (збитки від зупинки виробництва, прогаяна вигода тощо).
Таблиця 1
|
І Клас наслідків (відповідальності) будівлі або споруди |
Характеристики можливих наслідків від відмови будівлі або споруди |
|||||
|
Можлива небезпека для здоров’я і життя людей, кількість осіб |
Обсяг можливого економічного збитку, м.р.з.п. |
Втрата об'єктів культурної спадщини, категорії об’єктів |
Припинення функціонування комунікацій транспорту, зв’язку, енергетики, інших інженерних мереж, рівень |
|||
|
які постійно перебувають на об’єкті |
які періодично перебувають на об'єкті |
1 які перебувають поза об’єктом |
||||
|
іссз значні наслідки |
понад 300 |
понад 1000 |
понад 50000 |
понад 150000 |
національного значення |
загальнодержавний |
|
СС2 середні наслідки |
від 20 до 300 |
від 50 до 1000 |
від 100 до 50000 |
від 2000 до 150000 |
місцевого значення |
регіональний, місцевий |
|
СС1 незначні наслідки |
до 20 |
до 50 |
до 100 |
до 2000 |
|
— |
Примітка 1. Будівлі або споруді присвоюється найвищий клас наслідків (відповідальності) за однією з усіх можливих характеристик можливого збитку від відмови.
Примітка 2. Вважається, що на об’єкті постійно є люди, якщо вони перебувають там не менше ніж вісім годин на добу і не менше ніж 150 днів на рік. Людьми, які періодично відвідують об’єкт, вважаються ті, що перебувають там не більше трьох годин на добу. Небезпекою для життєдіяльності людей є можливе порушення нормальних умов життєдіяльності більше ніж на три доби.
Примітка 3. Обсяг можливого економічного збитку визначається відповідно до Методики [3].
Примітка 4. Мінімальний розмір заробітної плати (м.р.з.п.) щорічно встановлюється Законом України [4].
Примітка 5. Чисельні значення характеристик, що визначені у колонках 2-5 таблиці, відповідають критеріям, що визначають рівень надзвичайних ситуацій [5].
Примітка 4. Категорії об'єктів культурної спадщини встановлюються відповідно до чинного законодавства [6] :
Примітка 5. Рівень значення комунікацій та інших інженерних мереж установлюється відповідно до чинного законодавства [7].
Примітка 6. Для висотних будівель клас наслідків (відповідальності) приймається не меншим ніж:
СС-2 - для будівель заввишки від 73,5 м до 100 м; ]
СС-3 - для будівель заввишки понад 100 м. |
Класифікація будівель і споруд узгоджена з ДСТУ-Н Б В. 1.2-13 і виконується відповідно до вказівок таблиці 1 незалежно за кожною з наведених в її стовпцях характеристикою можливих збитків та втрат від відмови. Будівлі або споруді в цілому присвоюється найвищий з отриманих (найбільший за номером) клас. Попередню класифікацію об’єктів допускається визначати за даними, наведеними в додатку А. Клас відповідальності унікальних будівель та споруд визначається на основі експертних оцінок.
У технічному завданні на проектування або в іншій договірній документації має бути вказаний клас відповідальності об’єкта, який визначається замовником за узгодженням із генеральним проектувальником та організацією, яка здійснює наукове супроводження проектних робіт. Цей клас має бути відомим власнику об’єкта і за згодою з ним може бути підвищений.
Категорії відповідальності конструкцій та їх елементів
Залежно від наслідків, які можуть бути викликані відмовою, розрізняють три категорії відповідальності конструкцій та їх елементів:
А - конструкції та елементи, відмова яких може призвести до повної непридатності до експлуатації будівлі (споруди) в цілому або значної її частини.
Б - консірукції та елементи, відмова яких може призвести до ускладнення нормальної експлуатації будівлі (споруди) або до відмови інших конструкцій, які не належать до категорії А.
В - консірукції. відмови яких не призводять до порушення функціонування інших конструкцій або їх елементів.
Категорії відповідальності встановлюються проектувальником і мають бути наведені у проектній документації. Рекомендації щодо визначення цих категорій, як правило, мають бути наведені у нормах проектування будівель або споруд певного типу.
У складі категорії А можуть виділятися конструкції категорії А1 (головні несучі конструкції), безвідмовність яких забезпечує будівлю або споруду від повного руйнування при аварійних впливах (див. 4.4.3), навіть якщо її подальше використання за призначенням при цьому стане неможливим без капітального ремонту.
До категорії А1 слід відносити елементи, відмова яких може стати безпосередньою причиною аварійної ситуації з прямою загрозою для людей або довкілля (запобіжні клапани в посудинах високого тиску, деталі та конструктивні елементи, що забезпечують герметизацію резервуарів із силь- нотоксичними речовинами тощо).
У нормах проектування конструкцій із різних матеріалів можуть встановлюватися також інші категорії елементів за ступенем їх відповідальності, які деталізують вказівки 5.2.2.
і
Для конструкцій та елементів категорії А рекомендується використовувати окремо або в будь-яких доцільних комбінаціях наступні принципи гарантування безпеки:
резервування, тобто забезпечення виконання основних функцій за рахунок надмірного числа елементів і пристроїв або їх надмірних можливостей (силових, енергетичних тощо);
незалежність, тобто функціонування одного елемента (підсистеми) за можливості не повинно залежати від здатності до виконання своїх функцій іншим елементом (підсистемою);
розділення функцій, що забезпечує зменшення ймовірності одночасної відмови різних елементів (підсистем) через загальну причину;
відмінність принципів, тобто використання різних за конструкцією і принципом дії захисних пристроїв і елементів.
