6.3. Будівлі та споруди (за винятком резервуарів) складів для
зберігання ЛЗР та ГР повинні бути не нижчими II ступеня
вогнестійкості. Загальна кількість ЛЗР та ГР в одній будівлі для
зберігання у тарі не повинна перевищувати 1200 куб. м ЛЗР або 6000
куб. м ГР. При одночасному зберіганні ЛЗР та ГР їх загальна
приведена кількість не повинна перевищувати вищезгаданих значень і
визначається з розрахунку 1 куб. м ЛЗР прирівнюється до 5 куб. м
ГР.
У одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше
200 куб. м ЛЗР або 1000 куб. м ГР, при цьому не допускається
спільне зберігання ГР у тарі і ЛЗР у цистернах і бочках.
6.4. Приміщення сховищ мають бути обладнані витяжною
вентиляцією (зокрема аварійною) відповідно до вимог будівельних
норм, освітлення повинне забезпечуватися світильниками,
виготовленими у вибухозахищеному виконанні.
6.5. Підлога у складських приміщеннях повинна мати гладку
поверхню і нахил у бік, протилежний дверям, для стікання ЛЗР та
ГР.
6.6. При вході на склад повинен бути поріг з пандусом не
менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії.
6.7. У складських приміщеннях зберігання готової продукції
(ефірної олії), а також ЛЗР у дрібній (об'ємом до 1 літра) тарі
слід здійснювати на стелажах відкритого типу або у шафах,
виконаних з негорючих матеріалів, а у великій тарі - штабелями.
При стелажному зберіганні необхідно встановити максимально
допустиму кількість (масу) вантажних місць для одночасного
зберігання на стелажі.
6.8. При організації штабельного зберігання ручне укладання
діжок з ефірною олією на підлозі допускається не більше ніж у два
яруси. При механізованому укладанні діжок на підлозі кількість
ярусів не повинна перевищувати п'яти - для ГР і трьох для - ЛЗР.
6.9. Діжки для зберігання ЛЗР та ГР повинні мати пробки на
різьбленні та укладатися пробками догори, діжки слід зберігати
постійно закритими. Не можна допускати ударів діжок одна об одну.
При розкритті діжок з ЛЗР необхідно притримувати пробки, не
допускаючи їх викиду з горловини.
6.10. При зберіганні ефірної олії в суліях останні повинні
бути захищені корзинами або дерев'яними решітками.
6.11. У складських приміщеннях мають бути передбачені
проходи: головний прохід має бути не менше 1,8 м завширшки,
допоміжні проходи між штабелями або стелажами чи групами бутлів -
не менше 1 м завширшки. Проти дверних отворів необхідно залишати
проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Ширина
проходів та місця штабельного зберігання повинні бути позначені
обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які видно. Відстань
між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м.
6.12. Відстань від електросвітильників до матеріалів, що
зберігаються на стелажах і в штабелях, має бути не менше 0,5 м.
6.13. У складських будівлях (приміщеннях) усі операції,
пов'язані з розкриттям та дрібним ремонтом тари, розфасуванням
продукції, приготуванням робочих сумішей пожежонебезпечних рідин
та іншими роботами слід здійснювати в ізольованих приміщеннях,
обладнаних місцевою вентиляцією, у яких забороняється зберігати
пакувальні матеріали (папір, стружку, вату тощо).
6.14. Миття залізних діжок, бідонів та іншої тари з-під ЛЗР,
ГР, у тому числі й ефірної олії, повинне проводитися із
застосуванням пожежонебезпечних мийних засобів на окремих мийних
ділянках або в спеціальних приміщеннях, обладнаних місцевою
вентиляцією.
6.15. Порожню тару з-під розчинників після промивання та
пропарювання слід закривати пробками та зберігати на спеціальних
майданчиках під навісами.
6.16. Етиловий ефір слід перевозити та зберігати в сталевих
діжках, що закриваються бронзовими пробками з різьбленням і
свинцевою прокладкою, або в скляних бутлях з темного скла з
притертими пробками. Заповнювати діжки, банки і бутлі ефіром слід
не більше ніж на 4/5 місткості (у разі розширення).
6.17. Температура в ефіросховищах не повинна перевищувати
25 град. С. Забороняється зберігання етилового ефіру на відкритих
майданчиках.
6.18. Транспортувати скляні бутлі з ефірною олією необхідно
на спеціальних візках або ношах з бортами заввишки не менше
половини висоти бутля, який транспортується.
6.19. Наземні резервуари для зберігання ЛЗР та ГР слід
розміщувати групами або окремо на майданчиках, які мають нижчу
позначку щодо розташованих поблизу виробничих приміщень,
технологічних установок і населених пунктів, якщо це неможливо,
слід передбачати заходи, що унеможливлюють розливання ЛЗР та ГР
під час аварії на територію підприємства, населеного пункту.
6.20. Кожна група наземних резервуарів має бути захищена
суцільним земляним валом або стінкою з негорючих матеріалів, що
перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Ширина обвалування у
верхній частині має бути не менше 0,5 м. Вільний об'єм усередині
обвалування має дорівнювати: для резервуарів, що стоять окремо, -
місткості резервуара, для групи - місткості більшого резервуара і
бути на 0,2 м вище за рівень рідини, що розлилася.
6.21. Земляні обвалування (стінки), їх перехідні містки,
сходи і захисні пристрої резервуарів повинні перебувати в
справному стані. Майданчики всередині обвалування мають бути
рівними, утрамбованими і засипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР
та ГР слід негайно засипати піском і прибрати.
6.22. Для запобігання дії сонячного проміння наземні
резервуари для зберігання ЛЗР мають бути пофарбовані світлою
фарбою.
6.23. Резервуари для зберігання ЛЗР мають бути оснащені
арматурою та засобами автоматизації (рівнемірами, переливними
трубами з виведенням до спеціальної збірки, сигналізаторами
граничного рівня заповнення, дихальними клапанами, дихальними
лініями, виведеними назовні і забезпеченими
вогнеперешкоджувачами).
6.24. У процесі експлуатації резервуарів необхідно
контролювати справність дихальних клапанів і вогнезагороджувачів,
результати контролю фіксувати в спеціальному журналі. За
температури повітря вище 0 град. С вогнезагороджувачі повинні
перевірятися не рідше одного разу на місяць, а за температури
нижче за нуль - не рідше двох разів на місяць.
6.25. На кожному резервуарі з ЛЗР та ГР мають бути вказані
вид продукту і максимальний рівень заповнення.
6.26. Забороняється експлуатація резервуарів та іншого
обладнання за наявності підтікань та наскрізних отворів.
6.27. Перед заповненням резервуара рідиною необхідно
перевірити справність мірного пристрою. Під час вимірювання рівня
рідини мірною стрічкою в замірному люку має бути кільце або
колодка з металу, який виключає іскроутворювання.
6.28. Роботи з ремонту резервуарів дозволяється проводити
лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання
від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення
(пропарювання, промивки), відбирання з резервуарів проб повітря та
аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації пари ЛЗР.
6.29. Під час наливання або зливання рідин не можна допускати
ударів у разі закриття кришок люків резервуарів та приєднання
шлангів до резервуарів з ЛЗР. Інструмент, що застосовувався під
час зливання та наливання, має бути виготовлений з металу, який не
дає іскор у разі ударів.
6.30. Автотранспорт для перевезення ЛЗР має бути обладнаний
заземленням, іскрогасником та забезпечений засобами гасіння,
вихлопні труби мають бути виведені під радіатор.
Під час перевезення ЛЗР у діжках слід використовувати
спеціальні прокладки з вирізами для установки діжок угору
пробками.
6.31. Зернова ефірно-олійна сировина (коріандр, аніс, фенхель
тощо) повинна зберігатися в зерносховищах (елеваторах) та складах
силосного типу або напільного зберігання. Допускається зберігання
в бунтах.
6.32. Щороку перед початком сезону (збиранням урожаю)
зерносклади та зерносушарні повинні перевірятися на відповідність
вимогам пожежної безпеки. Виявлені порушення протипожежних вимог
необхідно усувати до початку сушіння та приймання зернової
сировини.
6.33. Перед засипанням зернової сировини бункери мають бути
ретельно зачищені та висушені.
6.34. Бункери та силоси для зберігання зернової сировини слід
обладнати стаціонарними системами термометрії та приладами
газового контролю середовища.
6.35. За температурою зернової сировини в сховищах та газовим
станом у вільному просторі силосів або бункерів необхідно
здійснювати контроль. Порядок здійснення контролю має бути
визначений технологічною інструкцією. У разі підвищення
температури до 35 град. С та при об'ємній частці водню в повітрі
понад 1% мають бути вжиті заходи щодо усунення можливих вогнищ
самонагрівання шляхом переміщення продукту із силосу в силос або
розвантаження силосу. Вивантажене зерно слід спрямовувати на
переробку й сушку.
6.36. Люки бункерів повинні мати щільні з'єднання, що
перешкоджатимуть проникненню запорошеного повітря в приміщення.
6.37. Транспортне обладнання для переміщення зернової
сировини (норії, транспортери) має бути обладнане справними
засобами й елементами, що забезпечують безпеку під час
експлуатації (реле контролю швидкості, гальмівними пристроями,
приладами контролю навантаження, пристроями, що запобігають
зворотному ходу стрічки або пробуксовують), а також системами
аспірації, що блокуються з пусковими пристроями обладнання і
забезпеченими пиловловлювальними пристроями (рукавними фільтрами,
пиловими камерами тощо), що виключають вихід запорошеного повітря
в робоче приміщення складу або елеватора.
6.38. Для освітлення силосів і бункерів необхідно
використовувати переносні світильники або акумуляторні ліхтарі
відповідно до вимог, наведених у п. 5.5.14.
6.39. Протипожежні двері в отворах, що сполучають секції
складів, повинні перебувати в справному стані.
6.40. Ворота зерноскладу повинні відкриватися назовні та
нічим не захаращуватися.
При повному завантаженні складу сировиною має бути залишено
по одній парі вільних воріт з кожного боку.
6.41. Під час приймання зернової сировини на зберігання
повинен здійснюватися вхідний контроль на вологість, порядок якого
для кожного виду сировини повинен визначатися технологічною
інструкцією. Забороняється зберігання в силосах елеваторів сирої і
вологої зернової сировини.
6.42. Зерно, що надходить на сушіння, має пройти попереднє
очищення. Електромагніти сепараторів мають блокуватися з подачею
зерна на очищення, щоб виключити надходження зерна за відсутності
постійного струму.
6.43. Під час роботи сушильного агрегата повинен
здійснюватися контроль температури зерна шляхом відбору проб через
кожні дві години. Температура теплоносія не повинна перевищувати
паспортних даних сушильного агрегата.
У разі самозагорання сировини необхідно зупинити агрегат,
продути його інертним газом або парою, здійснити вивантаження
зерна, не припиняючи подачі інертного газу (пари).
6.44. Щоб уникнути утворення застійних ділянок, очищення
завантажувально-вантажних механізмів сушарки від пилу і зерна
необхідно проводити через кожну добу.
6.45. Під час роботи зерносушильного агрегата
обслуговувальний персонал повинен виконувати вимоги інструкції
заводу-виробника щодо його експлуатації.
6.46. Під час експлуатації зерноскладів та зерносушарень
забороняється:
зберігати вкупі із зерном пожежонебезпечні матеріали;
застосовувати всередині складських приміщень зерноочисні та
інші машини з двигунами внутрішнього згоряння;
працювати на пересувних механізмах, якщо зачинені ворота з
обох боків складу;
засипати зерно вище рівня транспортерної стрічки і допускати
тертя стрічки об конструкцію транспортера;
залишати без нагляду зерносушарки, що працюють.
6.47. У будинках, крім V ступеня вогнестійкості, дерев'яні
елементи горищних покриттів (крокви тощо) і навісів складів
повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І
групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363-98 "Средства
огнезащитные для древесины. Методы определения огнезащитных
свойств".
6.48. Складські приміщення залежно від площі, призначення,
пожежонебезпечних властивостей матеріалів, які зберігаються, мають
бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння, УПС та АУП
відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для
защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" і цих
Правил.
7. Лабораторії.
7.1. Організація роботи в лабораторіях повинна відповідати
вимогам НАОП 1.3.10-1.06-77 "Основные правила безопасной работы в
химических лабораториях", затвердженого Міністерством хімічної
промисловості СРСР 27.07.77.
7.2. Співробітники лабораторій зобов'язані знати пожежну
небезпеку застосовуваних речовин та матеріалів, сировини і
дотримуватись заходів пожежної безпеки під час роботи з ними.
7.3. Лабораторні меблі та обладнання повинні розміщуватися
так, щоб не перешкоджати евакуації людей у разі пожежі. Ширина
мінімально допустимих проходів між обладнанням повинна бути не
менше 1 м.
7.4. Роботи, пов'язані з можливістю виділення
пожежовибухо-небезпечної пари, повинні проводитися при ввімкненій
вентиляції у витяжних шафах, що мають верхнє та нижнє
відсмоктування, або на столах, обладнаних місцевими
відсмоктувачами.
7.5. Робочі столи та витяжні шафи, призначені для роботи з
пожежонебезпечними речовинами, повинні мати негорюче покриття, а
під час роботи з кислотами, лугами та іншими хімічно активними
речовинами - антикорозійні покриття і борти.
