Утримання пожежних машин
За кожним пожежним автомобілем повинен бути закріплений водій. Водій (водії) пожежного автомобіля відповідає за збереження закріпленої за ним техніки, постійну її готовність та безперебійну роботу на пожежі.
Пожежні автомобілі слід утримувати в пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети боксах, які повинні мати:
опалення, електропостачання, телефонний зв'язок;
тверде покриття підлог;
утеплені ворота, що відкриваються назовні. Ворота повинні бути обладнані запорами і замикачами, що виключають їх самовільне закривання;
газовідводи для видалення назовні відпрацьованих газів двигунів автомобілів.
Знімати з пожежних автомобілів пожежно-технічне спорядження забороняється.
Гараж для стоянки пожежних автомобілів повинен відділятись від суміжних приміщень (крім приміщень, пов'язаних з несенням служби на автомобілі) глухими стінами з негорючих матеріалів.
Для організації чергування на пожежному автомобілі крім гаражної стоянки необхідно мати приміщення чергової зміни пожежної команди, ВОХР, ППО, ДПД; кімнату для проведення протипожежного інструктажу працівників; комору для зберігання пожежно-технічного спорядження, інструменту та запасних частин; пост ТО з оглядовою канавою. При наявності одного пожежного автомобіля дозволяється пост ТО суміщати з місцем стоянки автомобіля.
За кожною пожежною мотопомпою (причіпною і переносною) повинні бути закріплені мотористи, що пройшли спеціальну підготовку.
Моторист, що обслуговує мотопомпу, відповідає за її збереження і цілість, постійну готовність та безперебійну роботу на пожежі.
Пожежна мотопомпа повинна зберігатись у закритому приміщенні, що опалюється в зимовий період.
На об'єкті повинен бути визначений порядок доставки мотопомп до місця пожежі.
Пожежні автомобілі і мотопомпи повинні бути заправлені пальним.
Пристосована і переобладнана для гасіння пожеж техніка повинна знаходитись у справному стані. Порядок залучення техніки для гасіння пожеж визначається планом пожежегасіння.
Основні вимоги пожежної безпеки до допоміжних технологічних об'єктів різного призначення
Знежирення, миття і фарбування виробів
Фарбування, покриття виробів лаком і емаллю, а також миття і знежирення деталей з застосуванням покриттів на нітрооснові, бензинів та інших легкозаймистих рідин необхідно проводити, як правило, в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених засобами пожежегасіння.
Підлоги у приміщеннях, де виконуються лакофарбоприготувальні, фарбувальні та бензиномийні роботи, повинні бути виконані з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор при ударі.
Фарбування, промивку і знежирення деталей потрібно проводити тільки при діючій припливній та витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, ванн, камер і кабін.
У фарбувальних цехах, фарбоприготувальних відділеннях, на складах лакофарбових матеріалів, у місцях миття і знежирення деталей з застосуванням легкозаймистих і горючих рідин, неприпустимо проводити роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню та іскроутворенням (електрогазове зварювання, заточування та ін.).
Лакофарбові матеріали повинні надходити на робочі місця в готовому вигляді. Змішувати і розчиняти лаки і фарби слід в спеціально виділеному, ізольованому приміщенні, яке добре провітрюється, або на відкритому майданчику.
Тару з-під лакофарбових матеріалів слід щільно закривати і зберігати на спеціальних майданчиках.
Зберігання вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних речовин і матеріалів
Кожна упаковка або тара, що містить небезпечні вантажі, повинна мати чіткий ярлик (або бірку з етикеткою), який вказує на небезпечні властивості речовин і матеріалів, що зберігаються, у відповідності з вимогами ГОСТ 19433-88.
Зберігати речовини і матеріали слід за ознаками однорідності вогнегасних засобів (вода, піна, газ) та їх сумісності. Можливість спільного зберігання речовин і матеріалів повинна виконуватись згідно ГОСТ 12.1.004-91. Порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів повинен виконуватись згідно додатку 4 ППБУ.
В складських приміщеннях при безстелажному способі зберігання матеріали повинні укладатись в штабелі. Місця влаштування штабелів повинні бути позначені обмежувальними лініями. Навпроти дверних прорізів складів повинні залишатись вільні проходи завширшки у двері, але не менше одного метра.
Через кожні 6 м в складах слід влаштовувати, як правило, поздовжні проходи не менше ніж 0.8 м завширшки.
Стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів у складських приміщеннях не допускаються.
Зберігання вантажів, упаковки, піддонів та вантажно-розвантажувальних механізмів на рампах (платформах) складів не допускається. Вантажі і матеріали, розвантажені на рампу (платформу), до кінця робочого дня повинні бути прибрані.
Апарати, призначені для відключення електропостачання складу, повинні розташовуватись поза складським приміщенням на стіні з негорючих матеріалів або на опорі, що стоїть окремо, поміщатись до шафи або ніші з пристосуванням для опломбування і замикатись на замок.
Завідуючий складом (комірник) або працівник, відповідальний за пожежну безпеку, по закінченні роботи повинен оглянути всі приміщення і, тільки пересвідчившись у їх пожежобезпечному стані, відключити освітлення і замкнути склад.
Забороняється зберігання ЛЗР і ГР в тарі (бочках, каністрах, спеціальних контейнерах і т. ін.) на стелажах висотою понад 5, 5 м.
Тару на кожному ярусі стелажа слід розміщувати в один ряд по висоті і два ряди по ширині.
Зберігання ЛЗР та ГР в скляній тарі місткістю 10 л і більше допускається тільки в корзинах або дерев'яних латах.
Корзини з бутлями допускається розміщувати групами, не більше 100 бутлів у кожній, в два ряди по 50 бутлів у кожному ряду. Між групами бутлів повинен бути прохід шириною не менше 1 м.
Зберігання ЛЗР та ГР в більш дрібній фасовці повинно здійснюватись у вторинній транспортній тарі.
Зберігання ЛЗР та ГР у несправній тарі або в тарі, що не відповідає вимогам стандартів на упаковку і зберігання, не допускається.
Зберігати тару з-під ЛЗР та ГР і пакувальний матеріал безпосередньо в складі забороняється.
На неочищеній від залишків ЛЗР та ГР тарі повинен бути напис "Не очищено" з зазначенням виду продукту, який до цього знаходився у цій тарі. Тара з-під ЛЗР та ГР повинна бути щільно закрита.
ЛЗР та ГР на робочих місцях повинні зберігатись у тарі. Після закінчення робочого дня ця тара, а також порожні ємкості повинні бути прибрані до спеціально пристосованих для цього приміщень.
Зберігання ЛЗР та ГР у будівлях і спорудах з масовим перебуванням людей (зали засідань, виставочні зали, і т. ін.) забороняється.
Відкриті майданчики для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути сплановані таким чином, щоб унеможливити потрапляння аварійно розлитих ЛЗР та ГР за їх межі.
У складських приміщеннях, в яких зберігаються пожежовибухонебезпечні речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, яких слід вживати під час гасіння пожежі.
При зберіганні азотної та сірчаної кислот повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість контакту їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
Речовини, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, перекис барію, гідрит натрію та ін.), повинні розміщуватись в сухих приміщеннях в герметично закритій тарі. Рівень і конструкція підлоги приміщень повинні виключати можливість проникнення до них атмосферних осадів і ґрунтових вод. Зберігання хімічних речовин слід виконувати за вимогами ППБУ розділ 7.10.4.
Бутлі, бочки, барабани з вибухопожежонебезпечними і пожежонебезпечними речовинами і матеріалами при зберіганні на відкритих майданчиках слід встановлювати групами не більше 100 штук в кожній, відстань між групами повинна бути не менше 1 м. В кожній групі повинна зберігатись продукція тільки одного виду, про що робиться відповідний показниковий напис. Майданчики повинні бути добре утрамбовані і огороджені бар'єрами, захищені від впливу сонячного проміння.
Порошкові і подрібнені матеріали необхідно зберігати у закритих сухих приміщеннях, захищених від потрапляння атмосферних осадів і ґрунтових вод. Порядок зберігання і кількість продукції, що зберігається, повинні бути відображені в інструкції.
Металеві порошки, здатні до самозаймання (алюмінієвий, цинковий, нікелевий і т. ін.), повинні зберігатись в окремих відсіках, виділених протипожежними перешкодами, в герметично закритій тарі. Зберігання інших горючих матеріалів у цих відсіках забороняється.
Перед завантаженням порошкової і подрібненої продукції приміщення складу необхідно ретельно очистити від залишків матеріалів, що зберігались раніше, та сміття.
При закладці на зберігання полімерних порошкових матеріалів у прорезинених і поліетиленових мішках (наприклад, смоли капролактама) верхня джутова упаковка повинна видалятись або штабелі укриватись прорезиненим брезентом.
У приміщеннях і на відкритих майданчиках, де зберігаються пожежонебезпечні речовини і матеріали, здатні плавитись при пожежі, необхідно передбачати улаштування (бортики, пороги з пандусами і т. ін.), що забезпечують запобігання розтіканню розплаву за межі приміщення або відкритої установки.
Аерозольні упаковки в кількості понад 5000 штук повинні зберігатись в ізольованих складах або ізольованих відсіках загальних складів з легкоскидними конструкціями.
Умови зберігання і кількість аерозольних упаковок в складі визначається ППБУ (розділ 7.10.1).
Складування аерозольних упаковок у багатоповерхових складах допускається тільки на верхньому поверсі.
Не допускається суміщати зберігання аерозольних упаковок з окислювачами, ЛЗР та ГР.
Аерозольні упаковки, балони з газами і пляшки з реактивами не повинні зазнавати дії сонячних променів та інших джерел теплового впливу.
Перевірка функціонування аерозольних упаковок у складських приміщеннях є неприпустимою.
Наповнені газом балони, що мають башмаки, повинні зберігатись у вертикальному положенні в один ряд по висоті. Для запобігання падінню балони слід встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар'єром.
Балони, які не мають башмаків, можуть зберігатись у горизонтальному положенні на спеціальних дерев'яних рамах або стелажах. Висота штабеля при укладці балонів не повинна перевищувати 1, 5 м, всі вентилі повинні бути закриті запобіжними ковпаками і обернені в один бік.
На склад слід приймати балони з газами, вентилі яких повинні бути закриті запобіжними ковпаками. Вимоги до складів балонів з газами слід приймати за ППБУ (розділ 7.10.3).
Попадання масел та жирів на вентилі кисневих балонів і балонів зі стисненим повітрям не допускається.
Розміщення групових балонних установок без розривів від будівель допускається тільки біля глухих стін (стін, що не мають вікон і дверей), виконаних з негорючих матеріалів. При цьому кількість балонів в установках не повинна перевищувати гранично допустимої за нормами проектування. Зберігання групових балонних установок допускається у шафах, що провітрюються, або спеціальних будках, виконаних з негорючих матеріалів.
Забороняється приймання на склад вугілля і торфу з явно вираженими джерелами самозаймання, а також транспортування його по транспортерних стрічках і відвантаження у залізничний транспорт.
Негашене вапно необхідно зберігати у закритих складських будівлях, що стоять окремо, згідно з вимогами ППБУ (розділ 7.10.4). Підлога приміщень цих будівель повинна бути піднята над рівнем землі не менше ніж на 0, 2 м. При зберіганні негашеного вапна слід передбачати заходи, що запобігають потраплянню вологи.
Ями для гасіння вапна дозволяється розташовувати на відстані не менше 5 м від складу її зберігання і не менше 15 м від інших будівель і споруд.
Робота в лабораторіях
Обладнання лабораторії слід встановлювати так, щоб воно не заважало евакуації людей. Ширина мінімально допустимих проходів між обладнанням повинна бути не меншою ніж 1 м.
Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначених для роботи з пожежонебезпечними та вибухонебезпечними рідинами і речовинами, повинні мати неспалиме покриття.
Для роботи з кислотами, лугами та іншими хімічно активними речовинами столи і шафи потрібно виконувати з матеріалів, стійких до їх впливу, з влаштуванням бортиків з негорючого матеріалу (для уникнення проливу рідини за межі шафи або столу).
Витяжні шафи повинні освітлюватись світильниками у вибухозахищеному виконанні. Вимикачі і штепсельні розетки необхідно розташовувати поза витяжними шафами.
Балони зі стисненими, зрідженими, розчиненими горючими газами необхідно встановлювати поза будинком лабораторії в металевих шафах. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні грати для провітрювання.
Вибухопожежонебезпечні речовини (нафтопродукти, бензол, спирт і т.ін.), в тому числі і проби нафтопродуктів, повинні зберігатись у спеціальних ізольованих приміщеннях. Не допускається спільне зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може спричинити пожежу або вибух.
У приміщеннях лабораторій кількість проб нафтопродуктів, легкозаймистих розчинників та інших горючих рідин не повинна перевищувати добової потреби. Ці рідини слід зберігати в металевих шафах (ящиках), що знаходяться з протилежного, по відношенню до виходу з приміщення, боку.
Співробітники лабораторій зобов'язані враховувати пожежну небезпеку нафти і нафтопродуктів, хімічних речовин і матеріалів, що застосовуються, та дотримуватись заходів безпеки при роботі з ними.
