7.13 Зовнішні сталеві пожежні сходи належить передбачати на фасадах головних корпусів електростанцій на відстані не менше 20 м від місць розміщення трансформаторів або іншого електротехнічного обладнання, яке перебуває під високою напругою.
7.14 Кабельні споруди енергетичних підприємств (тунелі, поверхи, закриті галереї, шахти) повинні мати ого-роджувальні й несучі будівельні конструкції з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості 45 хв та відділятися від міських кабельних мереж або споживчих кабельних споруд промислових підприємств протипожежними перегородками з такою ж межею вогнестійкості.
7.15 Для кабельних трас на естакадах і в будівлях із кількістю силових кабелів 10 та більше, контрольних — 50 та більше, розташованих на висоті 2,5 м і вище від основних відміток обслуговування, необхідно передбачати площадки з негорючих матеріалів.
7.16 Приміщення масло- та мазутонасосних, розміщених в одній будівлі, повинні розділятися протипожежною стіною й мати самостійні виходи.
Огороджувальні будівельні конструкції й двері приміщень масло- та мазутонасосних, а також приміщень витратних резервуарів дизельних електростанцій повинні передбачатись із межею вогнестійкості не менше 45 хв.
7.17 Протяжні тунелі, в яких прокладаються мазуто-проводи, повинні розділятися перегородками на відсіки довжиною не більше 100 м.
Перегородки та двері в цих тунелях повинні передбачатися з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв.
7.18 Огороджувальні будівельні конструкції приміщень для регенерації, очищення, охолодження й зберігання масла, а також приміщення для ємностей аварійного зливання масла з маслосистем гідрогенераторів і з монтажних площадок дільниць ремонту трансформаторів у будівлях ГЕС повинні передбачатись із межею вогнестійкості не менше 120 хв. У цих приміщеннях повинна забезпечуватися затримка всього об'єму масла, яке вилилося з ємності або обладнання з найбільшою кількістю масла.
7.19 Не допускається розміщення приміщень для зберігання масла над кабельними спорудами, акумуляторними й щитовими приміщеннями, а також під ними.
7.20 У спеціальних приміщеннях для зберігання, регенерації, очищення масла та інших нафтопродуктів, а також у приміщеннях для встановлення силових трансформаторів (закриті розподільні пристрої, закриті підстанції та ін.) підлогу належить виконувати з нахилом не менше 0,01 у бік дренажних пристроїв, а в дверних прорізах передбачати пороги висотою не менше 0,15 м.
7.21 У місцях проходу трубопроводів для аварійного скидання пари або вихлопних труб (від дизельних агрегатів і т.ін.) крізь покрівлю будівель від горючих і важ-когорючих матеріалів покрівлі до зовнішньої поверхні цих трубопроводів повинні бути виконані переділки з негорючих матеріалів не менше 0,5 м.
Вихлопні труби від дизельних агрегатів повинні підніматися над покрівлею не менш ніж на 2 м та обладнуватися іскрогасниками.
7.22 Ущільнення отворів у будівельних конструкціях навколо труб, вентиляційних коробів та інших технологічних комунікацій необхідно виконувати негорючими матеріалами з урахуванням забезпечення меж вогнестійкості, рівних нормативній межі вогнестійкості будівельних конструкцій, крізь які проходять ці комунікації.
7.23 Допоміжні будівлі, склади нафтопродуктів та інші споруди слід захищати пристроями блискавкозахисту, якщо вони не входять у загальну зону блискавкозахисту енергетичного об'єкта,
8 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ
8.1 Загальні вимоги
8.1.1 У будівлях і спорудах електростанцій і підстанцій кількість горючих речовин і матеріалів повинна бути зведена до мінімуму, необхідного для технологічного процесу.
8.1.2 В машинних і котельних відділеннях електростанцій не допускається розміщати обладнання (особливо маслонаповнене), що не належить до технології цих відділень.
8.1.3 Пило- та газопроводи, оглядові й ремонтні люки, а також інші елементи пилоприготувальних установок слід передбачати щільними.
8.1.4 Прокладання транзитних трубопроводів із горючими й легкозаймистими рідинами та газами через машинне відділення й деаераторні етажерки не допускається.
8.1.5 Гарячі трубопроводи повинні мати теплову негорючу ізоляцію.
Теплова ізоляція основних трубопроводів при температурі теплоносія вище 100 °С на ділянках поверхні, що знаходиться близько біля маслопроводів, мазутопроводів, проти їх фланцевих з'єднань, близько кабельних ліній, повинна мати металеві та інші водонепроникні негорючі покриття.
8.1.6 На газопроводах, по яких подається попутний газ від нафтопереробних та інших підприємств, слід установлювати пристрої для вловлювання рідкого горючого конденсату. Газопроводи повинні прокладатися з нахилом не менше 0,003 по ходу газу.
8.1.7 До генераторів і синхронних компенсаторів із повітряним охолодженням слід передбачати підведення води від пожежних кранів через пожежні рукави. Пожежні крани та шафи для зберігання пожежних рукавів належить розташовувати поблизу генераторів, на основній відмітці обслуговування, в безпечному під час пожежі місці.
8.1.8 На газотурбінних електростанціях слід передбачати обладнання з установками об'ємного газового пожежогасіння із ручним включенням закритих контейнерів.
8.2 Системи пилоприготування
8.2.1 Бункери пилу, всі пилогазоповітроводи, люки для огляду й очищення, а також інші елементи пилоприготувальної установки слід виконувати щільними.
8.2.2 Бункери пилу слід виконувати з гладкою внутрішньою поверхнею й такої форми, яка забезпечувала б можливість повного спуску з них пилу самопливом. Усередині бункерів не повинно бути будь-яких виступів, на яких може осідати й затримуватися пил.
8.2.3 Металеві бункери та пилоприготувальні установки для уникнення конденсації водяної пари повинні бути покриті зовні тепловою ізоляцією з негорючих матеріалів.
8.2.4 Для контролю за температурою пилу в бункерах для палива всіх видів, крім антрациту й напівантрациту, в кутках верхньої частини бункерів на відстані 1,0-1,5 м від стінок повинні бути встановлені термометри опору або термопари, показання яких виводяться на місцевий щит керування. Глибина занурення термометрів (термопар) повинна бути не менше 1 м від стелі перекриття.
8.2.5 Пилопроводи повинні бути запроектовані так, щоб у них не відкладався пил. Не допускається влаштування горизонтальних дільниць пилопроводів, мішків і тупиків. Кут нахилу пилопроводу до горизонту повинен бути не менше 45°.
8.2.6 Запобіжні клапани приготування й транспортування пилоподібного палива слід установлювати так, щоб вихідні отвори клапанів не були спрямовані на робочі місця й проходи для персоналу, на трубопроводи з горючими газами й рідинами, а також на кабельні траси. Допускається в місцях розміщення запобіжних клапанів передбачати відбійні щити або захист транзитних комунікацій спеціальними кожухами з негорючих матеріалів на довжині не менше 5 м.
8.2.7 Для гасіння загоряння в бункерах із пилом твердого палива, за винятком антрацитів і напівантрацитів, слід передбачати подавання вуглекислоти або інертних газів від централізованих установок із розрахунком 0,6 кг на 1 м3 об'єму бункера. Ручна запірна арматура подачі вуглекислоти (інертних газів) і манометри тиску встановлюються в спеціальних ящиках (шафах) на основній відмітці обслуговування.
8.2.8 Застосування пари для пожежогасіння в бункерах із пилом і млинах допускається у виняткових випадках за умови, що це не призведе до зволоження пилу й відмови в роботі механізмів пилоподачі котла, а також злипання та відкладення пилу. Подача повинна забезпечуватись у кількості не менше 35% від об'єму, який захищається, а засувки керування слід установлювати на основних відмітках обслуговування.
8.2.9 У системі пневмообвалення пилу в бункерах допускається застосування суміші стисненого повітря з вуглекислим газом або азотом не менше 22%.
8.2.10 У приміщеннях котельних відділень, пило-приготування та подачі пилоподібного палива слід передбачати систему для виконання гідроприбирання.
8.2.11 Пилоприготувальні установки, до яких відносяться млини, сепаратори, циклони, повинні відповідати вимогам Правил вибухобезпеки установок для приготу вання і спалювання пилоподібного палива.
8.2.12 Для кожного пилоприготувального устаткування повинна бути складена місцева експлуатаційна інструкція, в яку обов'язково включається розділ із вимогами вибухо- та пожежної безпеки. Місцеві експлуатаційні інструкції на основне й допоміжне обладнання затверджує головний інженер станції.
8.2.13 Пуск у роботу заново змонтованого чи після капітального ремонту пилоприготувального устаткування повинен проводитися тільки після підписання акта приймання й під керівництвом відповідальної особи, що має навички пуску та експлуатації цього устаткування.
Перед початком експлуатації слід проводити повузлові випробування, пробний пуск основного та допоміжного обладнання або їх комплексне випробовування на холостому ходу.
8.2.14 Перед пробним пуском обладнання або комплексним випробуванням повинні бути задіяні засоби керування, захистів, блокування й зв'язку, а також перевірені запобіжні пристрої та підготовлені до роботи засоби гасіння пожежі.
8.2.15 До пуску устаткування повинні бути закінчені роботи з ізолювання негорючими теплоізоляційними матеріалами всіх гарячих поверхонь трубопроводів і елементів обладнання.
Температура на поверхні ізоляції не повинна перевищувати значень, установлених ПТЕ.
Теплова ізоляція на гарячих трубопроводах повинна обов'язково мати додаткове металеве або інше негорюче покриття в місцях, які розміщені ближче 3 м від кабельних ліній і трубопроводів із нафтопродуктами та горючими газами.
8.2.16 Забороняється пуск пилоприготувального устаткування після монтажу, капітального ремонту або довготривалої зупинки (більше трьох діб) без огляду та прибирання обладнання, перевірки закриття всіх люків, а також за несправних систем технологічних захистів, блокувань і засобів пожежогасіння.
8.2.17 Включення в роботу пилоприготувального устаткування слід здійснювати тільки після повного закінчення всіх ремонтних, ізоляційних і налагоджувальних робіт, усунення виявлених недоробок, особливо щодо ви-бухо- та пожежної безпеки, а також після зняття будівельних пристосувань, що застосовувалися під час будівельно-монтажних і ремонтних робіт.
8.2.18 Температура сушильного агента в усіх режимах роботи пилоприготувального устаткування з урахуванням характеристики твердого палива та технологічної схеми повинна бути вказана в місцевих інструкціях з експлуатації.
8.2.19 Під час роботи пилоприготувального устаткування черговий персонал повинен періодично перевіряти цілісність запобіжних пристроїв шляхом зовнішнього огляду за графіком, визначеним місцевими інструкціями, але не рідше одного разу на квартал.
Усі запобіжні клапани повинні бути обстежені після вибухів (хлопків) у системі пилоприготувального устаткування.
Про всі помічені несправності (порушення щільності) слід доводити до відома старшого зміни й виконувати запис в оперативному журналі.
8.2.20 Для запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування всередині приміщень слід застосовувати діафрагми з азбесту або металу (м'яка жерсть, алюміній), що розраховуються, виготовляються та встановлюються відповідно до технічних вимог. Поза приміщенням установлюються тільки діафрагми з металу,
8.2.21 Забороняється прокладання нових кабельних трас навпроти горловини запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування на відстані ближче 10 м.
Існуючі кабельні траси, що проходять на вказаній відстані, повинні бути захищені металевими кожухами (коробами) на довжині не менше 5 м, або перед запобіжними клапанами слід установлювати відбійні щити.
Відбійні щити (або відводи) встановлюються у запобіжних пристроях в усіх випадках для безпеки персоналу та нормальної роботи обладнання в разі можливого викиду пилогазової суміші.
8.2.22 Прибирання приміщень та обладнання слід проводити регулярно, оскільки велику небезпеку становить розпушення відкладеного пилу. Дозволяється застосовувати зволоження пилу дрібнорозпиленою водою. Графік
і порядок прибирання визначаються місцевими інструкціями.
8.2.23 Для забезпечення нормальної роботи пило-приготувального устаткування необхідно:
• не допускати потрапляння в приміщення та обладнання тліючого палива, або такого, що горить, й інших джерел запалювання;
• негайно усунути місця скупчення пилу на обладнанні;
• не допускати утворення в приміщенні, на будівельних конструкціях та обладнанні відкладень паливного пилу й тліючих (таких, що горять) осередків;
• здійснювати технічні заходи для зведення до мінімуму можливих місць відкладень пилу в патрубках млинів, сепараторах, циклонах, у пилопроводах, бункерах пилу, патрубках запобіжних клапанів, млинових вентиляторах і пилових шнеках;
• знижувати запиленість приміщень до рівня, який нижче допустимого санітарними нормами (10 мг/м3);
• здійснювати технічні заходи для зниження на пило-приготувальному устаткуванні та обладнанні об'ємної концентрації кисню (менше 16%) шляхом подачі в системи інертних або димових газів;
• вести постійний контроль за пилоприготувальним устаткуванням і дотримуватися технологічного режиму його роботи, особливо під час пусків і зупинок пило-систем, а також перебоїв у подачі палива, що можуть призвести до понад допустимих температур пилоповітряної суміші.
Під час пусків і зупинок (вихолощення) млинів рекомендується подавати інертні гази для зменшення вибухо-небезпеки.
8.2.24 Система виявлення пожежі в бункерах з підвищенням температури пилу та інших критеріїв, повинна утримуватись у працездатному стані й видавати на щит керування сигнал "Пожежа в бункері".
Із появою сигналу "Пожежа в бункері" необхідно вжити таких заходів:
• негайно доповісти про ситуацію старшому зміни;
• при працюючому котлі заповнити аварійний бункер пилом палива до найбільшої відмітки;
