При використанні акумуляторних батарей як джерел резервного живлення, ємкість їх повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в черговому режимі і не менше як три години - в режимі "Тривога".
Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги слід виконувати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів.
АУП, змонтовані і введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативних документів. Внесення будь-яких змін в конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнання можливі за узгодженням з проектною організацією з обов'язковим поінформуванням про це органів державного пожежного нагляду.
АУП повинні мати автоматичне, дистанційне та місцеве управління. Виняток - спринклерні установки, які не мають дистанційного і місцевого пуску.
Неприпустимим є переведення установок з автоматичного пуску на ручний, за винятком випадків, зазначених у нормативних документах.
Пристрої ручного пуску АУП мають бути захищеними від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень, а також установлюватись поза можливою зоною горіння, в доступному місці.
Для визначення місцезнаходження АУП слід застосовувати вказівні знаки, розміщуючи знаки як усередині, так і поза приміщенням.
Елементи та вузли АУП мають бути пофарбованими відповідно до вимог чинних стандартів.
Забороняється:
1) використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;
2) приєднувати виробниче обладнання та санітарні прилади до живильних трубопроводів АУП;
3) встановлювати запірну арматуру і фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.
Приміщення, де розташовані вузли управління, насосні станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення та бути постійно зачиненими.
Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечувати телефонним зв'язком з диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуги та оперативного (чергового) персоналу. Над входом до приміщення слід розмістити табло з написом "Станція пожежогасіння".
Посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизились проти значень, встановлених експлуатаційною документацією на 10% і більше, підлягають дозарядженню (перезарядженню).
Посудини і балони АУП слід захищати від прямого сонячного проміння та безпосереднього теплового впливу опалювальних або нагрівальних приладів.
Приміщення, які захищені установками об'ємного пожежогасіння, повинні бути обладнані пристроями для самозачинення дверей.
Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння, які мають електричну частину і призначені для захисту приміщення, де перебувають люди, повинні мати:
1) звукову і світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання в ці приміщення вогнегасної речовини;
2) пристрій переключення автоматичного пуску на ручний з відповідним сигналом у приміщення чергового персоналу;
3) пристрої затримки (сповільнення) випуску вогнегасної речовини в об'єкт, який захищається АУП.
Всередині такого приміщення слід встановлювати світловий сигнал у вигляді напису на світлових табло ("Газ - виходь!" "Піна - виходь!" та ін.) і звуковий сигнал оповіщення. Біля входу в приміщення, яке захищається, слід встановлювати світловий сигнал ("Газ - не заходити!", "Піна - не заходити!" та ін.), а у приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.
Підприємства, окремо розташовані (або віддалені) і ті, що перебувають поблизу населених пунктів, слід забезпечувати засобами пожежного зв'язку (телефонами, радіозв'язком, оповіщувачами), передбачивши можливість використання їх для передання повідомлення про пожежу в будь-яку пору доби.
Потенційно пожежонебезпечні об'єкти повинні мати прямий телефонний зв'язок з найближчим підрозділом пожежної охорони або центральним пультом пожежного зв'язку.
В разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід зазначити на видних місцях (написах-табличках тощо) місце найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.
Таксофони, встановлені на територіях і в приміщеннях підприємства, мають бути справними і забезпечувати можливість безплатного користування ними для передачі повідомлення про пожежу по лінії зв'язку "01".
На телефонах повинні бути таблички з номером виклику пожежної охорони ("01") та призначенням цього номера і інформацією, що дзвонити можна безкоштовно.
У вибухонебезпечних зонах телефонні апарати і сигнальні пристрої до них повинні бути виконані відповідно до категорії та групи вибухонебезпечної суміші.
Вимоги з утримання пожежної техніки та основних засобів гасіння пожеж
Використання пожежної техніки, в тому числі пожежного обладнання, інвентарю, інструментів для господарських, виробничих та інших потреб, не зв'язаних з гасінням пожежі або навчанням протипожежних формувань, забороняється.
При аваріях і стихійних лихах застосовувати пожежну техніку можна тільки з дозволу органів державного пожежного нагляду.
Пересувну пожежну техніку (причіпні та переносні мотопомпи та інше обладнання) слід тримати в опалюваних приміщеннях або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах) з температурою середовища не нижче 10 град.C, які мають освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для гарантування нормальних і безпечних умов роботи.
Пересувна пожежна техніка постійно повинна перебувати в повній готовності до застосування: бути справною, заправленою пальним, мастильними матеріалами, забезпеченою запасом вогнегасних речовин і повним комплектом придатного до застосування пожежнотехнічного озброєння.
За кожною одиницею пожежної техніки слід закріплювати водія (моториста), що пройшов спеціальну підготовку. На пожежні мотопомпи слід виділити бойову обслугу (зі складу членів ДПД).
На підприємстві слід розробити порядок доставки техніки до місця пожежі.
Перед уведенням в експлуатацію (постановкою на бойове чергування) пожежні автомобілі, за їх наявності, мотопомпи та причепи слід випробувати на відповідність вимогам нормативної документації за участю представників пожежної охорони.
Види, періодичність, зміст і технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів, мотопомп і причепів повинні відповідати вимогам, встановленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).
Перевірка стану агрегатів проводиться перед пуском двигуна, про що слід зробити запис у спеціальному журналі, який зберігається в приміщенні, де встановлена ця техніка.
Виробничі, адміністративні, складські й допоміжні приміщення, технологічні установки, а також відкриті площадки для зберігання матеріалів, продукції, обладнання, стоянки автотранспортної техніки повинні бути забезпечені первинними засобами гасіння пожеж: вогнегасниками, пожежним інвентарем (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та ручним пожежним інструментом (гаки, ломи, сокири тощо).
Місця, де зберігається пожежна техніка та засоби гасіння пожеж, треба зазначати на вказівних знаках, які слід розміщувати на видних місцях на висоті 2-2,5 м як усередині, так і назовні приміщення.
Норми і потреби в первинних засобах пожежогасіння для діючих підприємств визначаються відповідно до додатка 6 цих Правил.
Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських та інших приміщеннях, будівлях, спорудах і на території підприємств, як правило, слід установлювати спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах (стендах) слід розміщувати ті первинні засоби гасіння пожеж, які можуть застосовуватись у даному приміщенні, споруді, установці.
Пожежні щити (стенди) і засоби пожежогасіння мають бути пофарбовані у відповідні кольори за ГОСТ 12.4.026-76.
На пожежних щитах (стендах), ящиках для піску і бочках для води слід указувати їх порядкові номери.
Порядковий номер пожежного щита (далі - "ПЩ") позначають після буквеного індексу "ПЩ".
У складі пожежного щита (стенда) пісок можна замінити флюсом, карналітом, кальцинованою содою, вогнегасним порошком, глиноземом або іншими, з належними пожежогасними характеристиками, негорючими та сипкими матеріалами.
Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:
1) захист вогнегасників від потрапляння прямого сонячного проміння, а також захист знімних комплектуючих від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів і стендів, що встановлюються поза приміщеннями);
2) зручність і оперативність зняття (виймання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.
Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкод при евакуації. Їх слід установлювати в легкодоступних і видних місцях (коридорах, на входах і виходах з приміщень тощо).
Переносні вогнегасники слід розміщувати:
1) на висоті не більш як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані не менш як 1,2 м від краю дверей при їх відкриванні;
2) в пожежних шафах разом з пожежними кранами у спеціальних тумбах, або на пожежних щитах (стендах).
Конструкція або зовнішнє оформлення тумби чи шафи для розміщення вогнегасників повинні бути такими, щоб можна було візуально визначити тип вогнегасника, який зберігається в них.
Навішувати вогнегасники на кронштейни, розміщувати їх у тумбах чи пожежних шафах слід так, щоб можна було прочитати маркувальні написи на корпусі.
Придатність заряду пінного вогнегасника треба перевіряти не рідше одного разу на рік, корпус - щороку перевіряється на міцність.
Заряджати і перезаряджати вогнегасники всіх типів треба відповідно до інструкції з експлуатації.
Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:
1) пломби на пристроях ручного пуску;
2) облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на підприємстві системою нумерації;
3) бирки і маркувальні написи на корпусі, червоний сигнальний колір згідно з державним стандартом.
Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами слід перезаряджати або перевіряти, а на цей час на захищуваних площах їх слід заміняти відповідною кількістю заряджених вогнегасників.
Вогнегасники, встановлені ззовні приміщення або в неопалюваному приміщенні підприємства і не призначені для експлуатації при негативних температурах, на холодний період (+5 град.C і нижче) слід знімати.
Біля місць зберігання вогнегасників вивішуються покажчики "Вогнегасники зберігаються тут", а в тих місцях, де були зняті вогнегасники, - таблички із зазначенням найближчого пункту, де вони є.
Грубошерсті полотна і повсть розмірами не менш як 1 х 1 м рекомендується зберігати в металевих футлярах з кришками, які періодично (не рідше одного разу на три місяці) слід просушувати й очищувати від пилу.
В місцях застосування і зберігання ЛЗР та ГР розміри полотен слід збільшити до 2 х 1,5 м та 2 х 2 м.
У вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А та Б комплектування пожежних щитів ломами, сокирами, відрами та металевими лопатами (совками), які можуть спричиняти іскріння, є неприпустимим.
Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами гасіння пожеж, забезпечення технічного обслуговування, навчання працівників підприємств правил користування вогнегасниками несуть керівники цих підприємств або орендарі, згідно з договором оренди.
Вимоги до протипожежного водопостачання
У виробничих, складських, адміністративних і допоміжних приміщеннях підприємств слід передбачити протипожежне водопостачання, яке забезпечує пропуск розрахункової кількості води для гасіння пожежі, виходячи з вимог чинних будівельних норм за кожним типом споруди.
Мережі протипожежного водопроводу повинні забезпечувати необхідні за нормами витрату і напір води. При недостатньому напорі на підприємстві слід установлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.
Відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на водопровідній мережі, несуть відповідні служби (організації, установи), у віданні яких перебувають водопровідні мережі, а на території підприємств - власники або орендарі (згідно з договором оренди).
Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщувати їх треба так, щоб забезпечувати зручний забір води пожежними машинами.
Перевірку роботоздатності пожежних гідрантів здійснюють особи, які відповідають за їх технічний стан, не рідше як двічі на рік (навесні та восени). Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів мають бути очищеними від бруду, льоду і снігу, в холодну пору утепленими, а стояки - звільненими від води.
