ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
Л И С Т
13.06.2003 N 1/33-481
Щодо застосування положень постанови Кабінету
Міністрів України від 30 грудня 2000 р. N 1930
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від
25.01.2003 N 12513 щодо надання роз'яснень з питань застосування
положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня
2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п ) "Про встановлення граничного
розміру залучення коштів замовників на розвиток
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених
пунктів" Держбуд України повідомляє.
Основною метою запровадження граничного розміру залучення
коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної
інфраструктури населених пунктів, встановленого постановою
Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2000 р. N 1930
( 1930-2000-п ) "Про встановлення граничного розміру залучення
коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної
інфраструктури населених пунктів", є створення умов для
стимулювання інвестиційної діяльності у населених пунктах шляхом
обмеження додаткового фінансового навантаження на
інвесторів-замовників будівництва, збільшення за рахунок цього
обсягів нового будівництва та скорочення обсягів незавершеного
будівництва.
З метою визначення ефективності дії зазначеного регуляторного
акта Держбудом України було проведено моніторинг його
застосування, результати якого підтвердили його ефективність:
після введення в дію зазначеної постанови в багатьох містах
України (Сімферополі, Севастополі, Феодосії, Львові, Дрогобичі,
Одесі, Іллічівську) зросли обсяги залучених інвестицій у
будівництво об'єктів соціальної сфери та інженерно-транспортної
інфраструктури.
Моніторинг також свідчить про те, що в більшості регіонів не
виникає питань щодо порядку застосування норми постанови Кабінету
Міністрів України від 30 грудня 2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п )
"Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників
на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населених пунктів".
Для забезпечення прозорості процедури залучення коштів
замовників та уникнення можливих непорозумінь під час вирішення
цього питання у містах Києві, Севастополі, більшості обласних
центрів (Сімферополі, Дніпропетровську, Житомирі,
Івано-Франківську, Кіровограді, Львові, Миколаєві, Одесі, Рівному,
Харкові, Хмельницькому, Чернігові та інших) та містах обласного
підпорядкування (Євпаторії, Феодосії, Кривому Розі, Бердичеві,
Новоград-Волинському, Трускавці, Ізмаїлі та інших) рішеннями
виконавчих комітетів міських рад затверджені положення, згідно з
якими встановлено порядок залучення та визначення розмірів коштів
замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та
соціальної інфраструктури на території відповідних населених
пунктів.
Разом з тим, у ряді міст органи виконавчої влади відповідних
нормативних або методичних документів не затверджували, а питання
залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та
соціальної інфраструктури міста вирішується в кожному конкретному
випадку на договірній основі, в межах граничного розміру,
встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня
2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п ).
Крім того, у ряді областей (Полтавській, Сумській,
Харківській), на території яких нафтогазовидобувними
підприємствами здійснюється буріння пошукових, розвідувальних,
параметричних та експлуатаційних свердловин, виникають питання
щодо розповсюдження норм, встановлених постановою Кабінету
Міністрів України від 30 грудня 2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п )
"Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників
на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населених пунктів", на зазначений вид діяльності.
З метою опрацювання проблемних питань щодо застосування
зазначеного нормативного акта в Держбуді України була проведена
нарада за участю представників Мінфіну, Мінекономіки,
Мінпаливенерго, ДПА України, НАК "Нафтогаз України", ВАТ
"Укртранснафта", ВАТ "Укргазвидобування", Полтавської, Сумської та
Харківської облдержадміністрацій.
За результатами обговорення та з метою уникнення різних
тлумачень щодо порушених питань Держбуд України роз'яснює.
1. Щодо залучення місцевими органами самоврядування на
договірних засадах коштів на розвиток та реконструкцію об'єктів
інженерного забезпечення та транспортного обслуговування.
Відповідно до діючого законодавства, місцевим органам
виконавчої влади надано право щодо залучення коштів у розвиток
соціальної та інженерної інфраструктури у двох випадках.
Перше, коли місцеві органи виконавчої влади мають намір
здійснити будівництво або реконструкцію такої інфраструктури. У
цьому випадку таке право у них є по відношенню до підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності. Зазначене
питання регулюється нормою статті 31 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), згідно з якою виконавчі
органи сільських, селищних, міських рад відповідно до власних
(самоврядних) повноважень можуть залучати на договірних засадах
підприємства, установи та організації незалежно від форм власності
до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і
промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та
реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного
обслуговування. Обмежень щодо граничного розміру коштів при такій
участі підприємств, установ і організацій цим Законом України не
визначено.
Друге, коли місцеві органи виконавчої влади видають дозвіл на
будівництво замовникам будівництва, які мають намір будувати
об'єкт.
У цьому випадку таке право виникає по відношенню до
замовників будівництва, які отримують дозвіл на будівництво
об'єкта на відповідній території.
Зазначене питання регулюється Законами України "Про
планування і забудову територій" ( 1699-14 ), "Про основи
містобудування" ( 2780-12 ) та постановами Кабінету Міністрів
України від 20 грудня 1999 р. N 2328 ( 2328-99-п ) "Про порядок
надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо
інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру
плати за їх видачу" і від 30 грудня 2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п )
"Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників
на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населених пунктів".
2. Щодо понять "містобудівна діяльність", "об'єкт
містобудування", "межі територій забудови", "замовник будівництва
об'єктів", яких стосується постанова Кабінету Міністрів України
від 30 грудня 2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п ) "Про встановлення
граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених
пунктів".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи
містобудування" ( 2780-12 ) містобудівна діяльність - це
діяльність ... по створенню та підтриманню повноцінного життєвого
середовища, яка включає планування, забудову та інше використання
територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування,
спорудження інших об'єктів, ... створення інженерної та
транспортної інфраструктури.
Відповідно до статті 3 цього Закону України ( 2780-12 ) до
об'єктів містобудування віднесено комунікації та споруди
інженерної інфраструктури, будинки і споруди, їх комплекси, які
можуть бути розміщені як в межах населених пунктів, так і за їх
межами на територіях відповідних рад.
Таким чином, містобудівна діяльність здійснюється на
території країни та її адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про планування і
забудову територій" ( 1699-14 ) фізичні і юридичні особи, які
отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують
вихідні дані на його проектування.
Вихідними даними на проектування можуть визначатись також
вимоги до пайової участі замовників на розвиток
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених
пунктів. Граничний розмір коштів замовників на розвиток
відповідної інфраструктури та порядок його визначення
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 20 грудня 1999 р.
N 2328 ( 2328-99-п ) "Про Порядок надання
архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо
інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру
плати за їх видачу" визначив порядок, згідно з яким у технічних
умовах мають бути визначені обґрунтовані розміри пайової участі
замовників у розвитку або реконструкції системи відповідних мереж
населеного пункту.
Граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених
пунктів встановлено постановою Кабінет Міністрів України від 30
грудня 2000 року N 1930 ( 1930-2000-п ) "Про встановлення
граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток
інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених
пунктів" - 25 відсотків вартості будівництва об'єкта, з
урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на
проектування.
Замовник будівництва - це юридична або фізична особа, яка
укладає договір (контракт) на проектування або будівництво
об'єкта, видає завдання на проектування у складі вихідних даних,
контролює хід їх виконання.
Отже, вищезазначені нормативні акти (Закони України "Про
основи містобудування" ( 2780-12 ), "Про планування і забудову
територій" ( 1699-14 ) та постанови Кабінету Міністрів України від
20 грудня 1999 р. N 2328 ( 2328-99-п ) "Про Порядок надання
архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо
інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру
плати за їх видачу" та від 30 грудня 2000 р. N 1930
( 1930-2000-п ) "Про встановлення граничного розміру залучення
коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної
інфраструктури населених пунктів") врегульовують коло питань,
пов'язаних з містобудівною діяльністю.
Виходячи із зазначеного, вимоги постанови Кабінету Міністрів
України від 30 грудня 2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п ) "Про
встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на
розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населених пунктів" розповсюджуються виключно на інвесторів
(замовників), які передбачають здійснити будівництво об'єктів
містобудування (будівництва), спорудження яких передбачає
отримання вихідних даних на їх проектування, як у межах населених
пунктів, так і за їх межами (тобто в межах території відповідних
рад).
Виконавчим органам місцевого самоврядування з метою
запобігання непорозумінь із замовниками будівництва у вирішенні
цих питань доцільно, на прикладі м. Києва, інших міст та виходячи
з конкретних умов розвитку відповідних територій, розробити та
затвердити в установленому порядку методику розрахунків та
нормативи для визначення розмірів залучення коштів замовників на
розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
міста, які б враховували такі параметри як екологічна безпечність
об'єкта (галузі), соціальні пріоритети, ефективність завантаження
інфраструктури міста, розвиток та використання науково-освітнього
потенціалу, перспективність структурних зрушень тощо.
3. Щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів
України від 30 грудня 2000 р. N 1930 ( 1930-2000-п ) "Про
встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на
розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
населених пунктів" до підприємств, які здійснюють буріння
пошукових, розвідувальних та експлуатаційних свердловин, а також
порядку та джерел покриття витрат та відшкодування збитків
власникам землі або землекористувачам, в тому числі неодержаних
доходів, підприємствами, установами і організаціями, які
здійснюють вищезазначені роботи.
Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України ( 1127-14 )
свердловина - це циліндрична виробка, створена бурами або іншими
буровими інструментами. Гірнича виробка - порожнина у гірничому
масиві після виймання корисних копалин та інших порід.
Згідно з пп. 3.15, 3.16 галузевого стандарту України ГСТУ
41-00032626-00-007-97 "Охорона довкілля. Спорудження
розвідувальних і експлуатаційних свердловин на нафту та газ на
суші. Правила проведення" розвідувальна свердловина - це гірнича
виробка, що проводиться для визначення умов залягання гірських
порід і корисних копалин, які в них знаходяться, а також з метою
випробування останніх, а експлуатаційна свердловина - це гірнича
виробка, що проводиться з метою промислового добування корисних
копалин з надр землі.
Законом України "Про основи містобудування" ( 2780-12 )
(стаття 3) не передбачено віднесення до об'єктів містобудування
пошукових, розвідувальних, параметричних та експлуатаційних
свердловин нафтогазового комплексу. Отже, для таких свердловин
законодавством не передбачено отримання у встановленому порядку
вихідних даних на проектування.
У зв'язку з цим, на підприємства, що здійснюють буріння
пошукових, розвідувальних, параметричних та експлуатаційних
свердловин, дія постанови від 30 грудня 2000 р. N 1930
( 1930-2000-п ) не розповсюджується.
Як вже зазначалось вище, питання залучення місцевими органами
виконавчої влади таких підприємств до участі у розвитку
відповідної інфраструктури регулюється Законом України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ).
Що стосується питань відшкодування збитків власникам землі
або землекористувачам, в тому числі неодержаних доходів,
підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють
вищезазначені роботи, а також приведення займаних земельних
ділянок у попередній стан, то при їх вирішенні слід керуватись
нормами, передбаченими ст. 97, 156, 157, 207 - 209, глави 15
розділу 3 Земельного кодексу України ( 2768-14 ). Кошти на
покриття зазначених витрат передбачені главою 1 "Підготовка
території будівництва" зведеного кошторисного розрахунку вартості
влаштування пошукових, розвідувальних, параметричних свердловин, а
їх розмір визначається у порядку, визначеному постановою Кабінету
Міністрів України від 17.11.97 N 1279 ( 1279-97-п ) "Про розміри
та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".
Перший заступник Голови Комітету А.В.Беркута
