Кодекс 3325-VII. Исправительно-трудовой кодекс Украины


<br> ВИПРАВНО-ТРУДОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ<br> <br> ( Затверджується Законом N 3325-VII ( <A HREF="958">3325а-07</A> )<br> від 23.12.70, ВВР, 1971, N 1, ст.6 )<br> <br> ( Iз змінами, внесеними згідно з Указами ПВР<br> N 1735-08 від 05.06.73, ВВР 1973, N 25, ст. 212<br> N 1850-09 від 23.03.77, ВВР 1977, N 14, ст. 130<br> N 3645-09 від 21.07.78, ВВР 1978, N 31, ст. 449<br> N <A HREF="114742">5082-10</A> від 15.04.83, ВВР 1983, N 17, ст. 346<br> N <A HREF="114047">6030-10</A> від 31.10.83, ВВР 1983, N 46, ст. 923<br> N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85, ВВР 1985, N 42, ст. 986<br> N <A HREF="113626">2278-11</A> від 27.05.86, ВВР 1986, N 23, ст. 458<br> N <A HREF="962">3546-11</A> від 10.02.87, ВВР 1987, N 8, ст. 149<br> N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87, ВВР 1987, N 50, ст.1016<br> N <A HREF="106504">6346-11</A> від 03.08.88, ВВР 1988, N 33, ст. 807<br> N <A HREF="1943">7544-11</A> від 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст. 237<br> N <A HREF="2301">9280-11</A> від 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст. 367<br> N <A HREF="3095">662-12</A> від 28.01.91, ВВР 1991, N 8, ст. 55<br> N <A HREF="3028">1125-12</A> від 03.06.91, ВВР 1991, N 27, ст. 328<br> Законами<br> N <A HREF="4522">2175-12</A> від 06.03.92, ВВР 1992, N 23, ст. 337<br> N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35<br> N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст. 342<br> N <A HREF="14067">265/94-ВР</A> від 01.12.94, ВВР 1994, N 52, ст. 456 <br> N 312-XIV ( <A HREF="50179">312-14</A> ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35 )<br> <br> ( У назві Кодексу та його тексті найменування "Українська<br> РСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із Законом<br> N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <br> <br> <a name="RI"></a>Розділ I<br> ВИПРАВНО-ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ<br> <br> ( Назва розділу I із змінами, внесеними згідно із Законом<br> N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <a name="G1"></a>Глава 1<br> Виправно-трудове законодавство України<br> <br> ( Назва глави 1 із змінами, внесеними згідно із Законом<br> N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Завдання виправно-трудового законодавства України<br> <br> Виправно-трудове законодавство України має своїм завданням<br>забезпечення виконання кримінального покарання з тим, щоб воно не<br>тільки було карою за вчинений злочин, але виправляло<br>та перевиховувало засуджених у дусі чесного ставлення до праці,<br>точного виконання законів, відвертало вчинення нових злочинів як<br>засудженими, так і іншими особами, а також сприяло викорененню<br>злочинності.<br> Виконання покарання не має на меті заподіянням фізичних<br>страждань або приниження людської гідності.<br>( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від<br>15.12.92 )<br> <br> <a name="S2"></a>Стаття 2. Виправно-трудове законодавство України<br> <br> Виправно-трудове законодавство України складається з цього<br>Кодексу та інших законів України.<br> Виправно-трудове законодавство України встановлює порядок і<br>умови відбування покарання і застосування заходів<br>виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі<br>і виправних робіт без позбавлення волі, порядок відбування<br>покарання особами, засудженими до направлення в дисциплінарний<br>батальйон, виконання та відбування інших видів кримінального<br>покарання, а також порядок діяльності установ і органів, які<br>виконують вироки до цих видів покарання, і участі громадськості у<br>виправленні і перевихованні засуджених.<br>( Стаття 2 в редакції Закону N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92)<br> <br> <a name="S3"></a>Стаття 3. ( Виключена на підставі Закону N <A HREF="5860">2857-12 від<br> 15.12.92 )<br> Застосування виправно-трудового законодавства</A><br> <br> Відповідно до статті 3 Основ виправно-трудового законодавства<br>Союзу РСР і союзних республік щодо осіб, які засуджені до<br>позбавлення волі, заслання та виправних робіт без позбавлення волі<br>і відбувають покарання на території Української РСР,<br>застосовується виправно-трудове законодавство Союзу РСР і<br>Української РСР, а щодо засуджених до інших видів покарання -<br>виправно-трудове законодавство Союзу РСР, а також союзної<br>республіки за місцем засудження.<br> <br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Підстава відбування покарання<br> <br> Підставою відбування кримінального покарання і застосування<br>до засуджених заходів виправно-трудового впливу є тільки вирок<br>суду, який набрав законної сили.<br> <br> РОЗДIЛ II<br> ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИГЛЯДI<br> ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI I ВИПРАВНИХ РОБIТ БЕЗ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI<br> <br> ( Назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом<br> N <A HREF="4522">2175-12</A> від 06.03.92 )<br> <br> <a name="G2"></a>Глава 2<br> Загальні положення виконання покарань у вигляді<br> позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі<br> <br> ( Назва глави 2 із змінами, внесеними згідно із Законом<br> N <A HREF="4522">2175-12</A> від 06.03.92 )<br> <br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Установи та органи, які виконують вироки судів до<br> позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення<br> волі<br> <br> Вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без<br>позбавлення волі виконуються виправно-трудовими установами і<br>органами Державного департаменту України з питань виконання<br>покарань.<br> Виправно-трудові установи організуються і ліквідуються<br>Державним департаментом України з питань виконання покарань.<br>( Стаття 5 в редакції Закону N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92; із змінами,<br>внесеними згідно із Законом N 312-XIV ( <A HREF="50179">312-14</A> ) від 11.12.98 )<br> <br> <a name="S6"></a>Стаття 6. ( Виключена на підставі Закону N <A HREF="4522">2175-12 від<br> 06.03.92 )<br> Місця відбування покарання</A><br> <br> Відповідно до статті 6 Основ виправно-трудового законодавства<br>Союзу РСР і союзних республік:<br> особи, вперше засуджені до позбавлення волі, які проживали до<br>арешту або були засуджені на території Української РСР, відбувають<br>покарання, як правило, в межах Української РСР. З метою більш<br>успішного виправлення і перевиховання засуджених вони можуть бути<br>направлені для відбування покарання у відповідні виправно-трудові<br>установи іншої союзної республіки в порядку, встановлюваному<br>Міністерством внутрішніх справ СРСР за погодження з Прокуратурою<br>Союзу РСР;<br> особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення<br>волі, засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено<br>позбавленням волі в порядку помилування або амністії, засуджені за<br>особливо небезпечні державні злочини, а також засуджені іноземні<br>громадяни та особи без громадянства направляються для відбування<br>покарання у виправно-трудові установи, визначені для тримання цих<br>категорій засуджених, незалежно від того, в якій союзній<br>республіці вони проживали до арешту або були засуджені;<br> засуджені до позбавлення волі жінки, особи, які потребують<br>спеціального лікування, і неповнолітні, при відсутності<br>відповідної виправно-трудової установи в Українській РСР, де вони<br>проживали до арешту або були засуджені, можуть бути направлені для<br>відбування покарання у виправно-трудову установу іншої союзної<br>республіки;<br> перелік місцевостей, в яких відбувають покарання особи,<br>засуджені до заслання, а також перелік місцевостей, в яких<br>забороняється пороживати особам, засудженим до вислання,<br>встановляються Радою Міністрів та Радою Міністрів Української РСР;<br> засуджені до виправних робіт без позбавлення волі відбувають<br>покарання за місцем роботи або в інших місцях у районі їх<br>проживання.<br>( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A><br>від 15.04.83, N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87 )<br> <br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Основні засоби виправлення і перевиховання<br> засуджених<br> <br> Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є:<br>режим відбування покарання, суспільно-корисна праця,<br>виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання.<br> Засоби виправлення і перевиховання повинні застосовуватися з<br>урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого<br>злочину, особи засудженого, а також поведінки засудженого і його<br>ставлення до праці.<br>( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від<br>15.12.92 )<br> <br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Правове становище осіб, які відбувають покарання у<br> вигляді позбавлення волі і виправних робіт без<br> позбавлення волі<br> <br> Особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і<br>виправних робіт без позбавлення волі, несуть обов'язки і<br>користуються правами, встановленими законодавством для громадян<br>України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для<br>засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму,<br>встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.<br> Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства,<br>які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних<br>робіт без позбавлення волі, визначається законодавством України,<br>що встановлює права та обов'язки цих осіб під час їх перебування<br>на території України, з обмеженнями, що передбачені законодавством<br>для засуджених, а також випливають з вироку суду та режиму,<br>встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.<br>( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A> від<br>15.04.83; Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Участь громадськості у виправленні та<br> перевихованні засуджених<br> <br> У виправленні та перевихованні засуджених, а також у<br>здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів,<br>які виконують вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт<br>без позбавлення волі, бере участь громадськість.<br> Форми і порядок участі громадськості у виправленні та<br>перевихованні засуджених встановлюються цим Кодексом та іншими<br>законами України.<br>( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N <A HREF="4522">2175-12</A> від<br>06.03.92 )<br> <br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Додержання законів при виконанні покарання<br> <br> Вся діяльність виправно-трудових установ та інших органів,<br>які виконують покарання, повинна основуватись на суворому<br>додержанні законів. Відповідальність за забезпечення законності в<br>їх діяльності несуть службові особи цих установ і органів.<br> Особи, які відбувають покарання, зобов'язані неухильно<br>додержувати вимог законів.<br> <br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Прокурорський нагляд за виконанням покарання<br> <br> Нагляд за додержанням законів при виконанні вироків до<br>позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі<br>здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими<br>йому прокурорами. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів,<br>прокурор зобов'язаний вживати заходів до усунення їх порушень, від<br>кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в<br>установленому законом порядку до відповідальності осіб, які<br>допустили ці порушення.<br> Постанови і вказівки прокурора щодо додержання правил<br>відбування покарання, встановлених виправно-трудовим<br>законодавством України, є обов'язковими і підлягають негайному<br>виконанню адміністрацією виправно-трудових установ і органів, які<br>виконують вироки судів до виправних робіт без позбавлення волі.<br>( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A><br>від 15.04.83; Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <a name="RIII"></a>Розділ III<br> ПОРЯДОК I УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ<br> У ВИГЛЯДI ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI<br> <br> <a name="G3"></a>Глава 3<br> Виправно-трудові установи<br> <br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Види виправно-трудових установ<br> <br> Виправно-трудовими установами, які виконують покарання у<br>вигляді позбавлення волі, є: виправно-трудові колонії, тюрми і<br>виховно-трудові колонії.<br> Повнолітні особи, засуджені до позбавлення волі, відбувають<br>покарання у виправно-трудовій колонії або в тюрмі, а неповнолітні<br>віком до вісімнадцяти років - у виховно-трудовій колонії.<br> Виправно-трудові колонії є основним видом виправно-трудових<br>установ для тримання засуджених до позбавлення волі, які досягли<br>повноліття.<br> <br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Види виправно-трудових колоній<br> <br> Виправно-трудові колонії поділяються на колонії-поселення для<br>осіб, які вчинили злочини з необережності, колонії-поселення для<br>осіб, які вчинили умисні злочини, колонії-поселення для осіб, які<br>твердо стали на шлях виправлення, колонії загального режиму,<br>посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму.<br>( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85 )<br> <br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Виправно-трудові колонії, в яких відбувають<br> покарання засуджені чоловіки<br> <br> Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у<br>виправно-трудових колоніях:<br> загального режиму - вперше засуджені за злочини, що не є<br>тяжкими, крім засуджених за злочини, перелічені в абзаці третьому<br>частини четвертої статті 25 Кримінального кодексу України<br>( <A HREF="305">2001-05</A> );<br> посиленого режиму - вперше засуджені за тяжкі злочини;<br> суворого режиму - засуджені за особливо небезпечні державні<br>злочини або ті, що раніше відбували покарання у вигляді<br>позбавлення волі;<br> особливого режиму - визнані особливо небезпечними<br>рецидивістами і засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари<br>замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії.<br> У виправно-трудових колоніях загального або посиленого, або<br>суворого режиму можуть відбувати покарання, крім відповідних<br>категорій засуджених, перелічених у частині першій цієї статті, і<br>інші засуджені до позбавлення волі чоловіки, яким даний вид<br>колонії визначено відповідно до частини сьомої статті 25<br>Кримінального кодексу України.<br> У виправно-трудових колоніях загального і посиленого режиму<br>можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з<br>виховно-трудових колоній в порядку, встановленому статтею 26 цього<br>Кодексу, а у виправно-трудових колоніях суворого режиму -<br>засуджені, переведені з колоній особливого режиму в порядку,<br>встановленому статтею 46 цього Кодексу.<br> У виправно-трудових колоніях загального режиму можуть<br>відбувати покарання також засуджені, переведені з колоній-поселень<br>для осіб, що вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень<br>для осіб, що вчинили умисні злочини в порядку, встановленому<br>статтею 47 цього Кодексу.<br>( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1735-08<br>від 05.06.73, N 3645-09 від 21.07.78, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85 )<br> <br> <a name="S15"></a>Стаття 15. Виправно-трудові колонії, в яких відбувають<br> покарання засуджені жінки<br> <br> Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у<br>виправно-трудових колоніях загального і суворого режиму. В<br>колоніях суворого режиму відбувають покарання жінки, засуджені за<br>особливо небезпечні державні злочини або визнані особливо<br>небезпечними рецидивістками, і жінки, яким покарання у вигляді<br>смертної кари замінено позбавленням волі в порядку помилування або<br>амністії.<br> У виправно-трудових колоніях загального або суворого режиму<br>можуть відбувати покарання, крім відповідних категорій засуджених,<br>перелічених у частині першій цієї статті, і інші засуджені до<br>позбавлення волі жінки, яким даний вид колонії визначено<br>відповідно до частини сьомої статті 25 Кримінального кодексу<br>України ( <A HREF="305">2001-05</A> ).<br> У виправно-трудових колоніях загального режиму можуть<br>відбувати покарання засуджені особи жіночої статі, переведені з<br>виховно-трудових колоній загального режиму в порядку,<br>встановленому статтею 26 цього Кодексу, а також засуджені жінки,<br>переведені з колоній-поселень для осіб, що вчинили злочини з<br>необережності, і з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні<br>злочини в порядку, встановленому статтею 47 цього Кодексу.<br>( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3645-09<br>від 31.07.78, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85 )<br> <br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Виправно-трудові колонії-поселення<br> <br> У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили<br>злочини з необережності, відбувають покарання засуджені вперше до<br>позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.<br> У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили<br>умисні злочини, відбувають покарання засуджені вперше до<br>позбавлення волі за злочини, перелічені в абзаці третьому частини<br>четвертої статті 25 Кримінального кодексу України ( <A HREF="305">2001-05</A> ).<br> У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які твердо<br>стали на шлях виправлення, відбувають покарання особи, переведені<br>в ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з<br>колоній загального, посиленого і суворого режимів.<br>( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85 )<br> <br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Тюрми<br> <br> У тюрмах відбувають покарання:<br> засуджені до позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі<br>особливо небезпечні рецидивісти, особи які по досягненні<br>вісімнадцятирічного віку вчинили особливо небезпечні державні<br>злочини, особи, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили<br>інші тяжкі злочини і засуджені за них до позбавлення волі на строк<br>більше п'яти років;<br> особи, переведені з виправно-трудових колоній за підставами,<br>передбаченими статтею 47 цього Кодексу.<br> У тюрмах також відбувають покарання особи, залишені в тюрмі в<br>порядку, встановленому статтею 24 цього Кодексу, для роботи по<br>господарському обслуговуванню.<br> Допускається тимчасове тримання в тюрмі осіб, засуджених до<br>позбавлення волі у виправно-трудовій чи виховно-трудовій колонії,<br>але залишених в тюрмі або переведених до неї відповідно до статей<br>23 і 25 цього Кодексу.<br> Крім того, в тюрмах допускається тимчасове (не більше десяти<br>діб) тримання осіб, які переводяться з одного місця позбавлення<br>волі в інше, а також засуджених до заслання, які направляються до<br>місця відбування покарання під конвоєм.<br>( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1735-08<br>від 05.06.73 )<br> <br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Виховно-трудові колонії<br> <br> Виховно-трудові колонії поділяються на колонії загального<br>режиму і посиленого режиму.<br> У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають<br>покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до<br>позбавлення волі, причому засуджених за злочини, що не є тяжкими,<br>тримають окремо від засуджених за тяжкі злочини, а також всі<br>засуджені неповнолітні жіночої статі.<br> У виховно-трудових колоніях загального режиму можуть<br>відбувати покарання також і інші неповнолітні чоловічої статі,<br>засуджені до позбавлення волі, яким цей вид колонії визначено<br>відповідно до частини сьомої статті 25 Кримінального кодексу<br>України ( <A HREF="305">2001-05</A> ).<br> У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають<br>покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували<br>покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з<br>виховно-трудових колоній загального режиму за злісне порушення<br>вимог режиму (стаття 47 цього Кодексу).<br>( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1735-08<br>від 05.06.73, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85 )<br> <br> <a name="G4"></a>Глава 4<br> Направлення і розміщення засуджених<br> до позбавлення волі<br> <br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Визначення засудженому виду виправно-трудової<br> установи<br> <br> Вид виправно-трудової установи з відповідним режимом, в якій<br>засуджені відбувають покарання, визначається судом на підставі<br>статті 25 Кримінального кодексу України ( <A HREF="305">2001-05</A> ).<br> <br> <a name="S20"></a>Стаття 20. Направлення засуджених до позбавлення волі для<br> відбування покарання<br> <br> Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються до<br>виправно-трудових установ для відбування покарання не пізніше<br>десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з<br>дня звернення його до виконання.<br> Порядок направлення засуджених до виправно-трудових установ<br>визначається Державним департаментом України з питань виконання<br>покарань.<br> Адміністрація місця попереднього ув'язнення одночасно з<br>направленням засудженого до виправно-трудової установи зобов'язана<br>повідомити сім'ю засудженого про місце, куди він направлений для<br>відбування покарання.<br> На кожного засудженого до позбавлення волі ведеться особиста<br>справа.<br>( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N <A HREF="5860">2857-12</A> <br>від 15.12.92; N 312-XIV ( <A HREF="50179">312-14</A> ) від 11.12.98 )<br> <br> <a name="S21"></a>Стаття 21. Роздільне тримання засуджених у виправно-трудових<br> установах<br> <br> У виправно-трудових установах встановлюється роздільне<br>тримання: чоловіків і жінок; неповнолітніх і дорослих.<br> Вперше засуджених до позбавлення волі чоловіків тримають<br>окремо від тих, хто раніше відбував позбавлення волі, вперше<br>засуджених за злочини, що не є тяжкими, - від уперше засуджених за<br>тяжкі злочини; засуджених до позбавлення волі жінок і<br>неповнолітніх тримають роздільно відповідно до правил,<br>передбачених статтями 15 і 18 цього Кодексу. Iзольовано від інших<br>засуджених, а також роздільно тримають: засуджених за особливо<br>небезпечні державні злочини; особливо небезпечних рецидивістів,<br>засуджених за злочини, перелічені в частині шостій статті 52,<br>пунктах 2 і 3 статті 52-1 Кримінального кодексу України<br>(2001-05), а також особливо небезпечних рецидивістів, засуджених<br>за злочини, вчинені в період відбування покарання у вигляді<br>позбавлення волі; особливо небезпечних рецидивістів, засуджених за<br>інші злочини; засуджених, яким покарання у вигляді смертної кари<br>замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії.<br>Засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства тримають, як<br>правило, окремо від засуджених громадян України. У різних<br>колоніях-поселеннях тримають: засуджених, яких направлено<br>відповідно до вироку суду в колонії-поселення для осіб, що вчинили<br>злочини з необережності; засуджених, яких направлено відповідно до<br>вироку суду в колонії поселення для осіб, що вчинили умисні<br>злочини; засуджених, яких переведено в колонії-поселення для осіб,<br>що твердо стали на шлях виправлення, в порядку, передбаченому<br>статтею 46 цього Кодексу.<br> Вперше засуджених до позбавлення волі жінок тримають окремо<br>від тих, хто раніше відбував позбавлення волі.<br> Неповнолітніх, які досягли сімнадцятирічного віку і твердо<br>стали на шлях виправлення, можуть тримати окремо від інших<br>засуджених неповнолітніх. Крім того, неповнолітніх, засуджених за<br>вчинення в період відбування покарання умисних злочинів, а також<br>неповнолітніх, які систематично або злісно порушують режим<br>відбування покарання, можуть тримати окремо від інших засуджених<br>неповнолітніх.<br> Встановлені цією статтею вимоги роздільного тримання<br>засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення<br>волі і виправно-трудові колонії, призначені для тримання і<br>лікування інфекційних хворих засуджених. Осіб, яких направляють в<br>названі колонії, тримають на умовах режиму колонії того виду, який<br>призначено їм судом. Порядок тримання засуджених у них, а також у<br>лікувальних закладах визначається Державним департаментом України<br>з питань виконання покарань за погодженням з Генеральною<br>прокуратурою України.<br>( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1735-08<br>від 05.06.73, N 1850-09 від 23.03.77, N 3645-09 від 21.07.78,<br>N <A HREF="114742">5082-10</A> від 15.04.83, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85, N <A HREF="1047">4995-11</A> від<br>01.12.87; Законами N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92; N 312-XIV ( <A HREF="50179">312-14</A> )<br>від 11.12.98 )<br> <br> <a name="S22"></a>Стаття 22. Відбування засудженими всього строку покарання в<br> одній виправно-трудовій установі<br> <br> Засуджених до позбавлення волі повинен відбувати весь строк<br>покарання, як правило, в одній виправно-трудовій колонії, тюрмі<br>або виховно-трудовій колонії.<br> Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з<br>однієї колонії в іншу того самого режиму або з однієї тюрми в іншу<br>допускається в разі його хвороби при істотній зміні обсягу чи<br>характеру виконуваної засудженими роботи, а також при наявності<br>інших виняткових обставин, які перешкоджають дальшому триманню<br>засудженого в даній колонії або тюрмі. Порядок переведення<br>засуджених визначається Державним департаментом України з питань<br>виконання покарань за погодженням з Генеральною прокуратурою<br>України.<br> Переведення засудженого з однієї колонії в іншу колонію<br>іншого виду режиму, з колонії в тюрму, а також з тюрми в колонію<br>може провадитися судом за підставами, передбаченими статтями 26,<br>46, і 47 цього Кодексу.<br>( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A><br>від 15.04.83; Законами N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92; N 312-XIV<br>( <A HREF="50179">312-14</A> ) від 11.12.98 )<br> <br> <a name="S23"></a>Стаття 23. Тимчасове залишення в слідчих ізоляторах і тюрмах<br> засуджених до позбавлення волі при необхідності<br> провадження слідчих дій<br> <br> При необхідності провадження слідчих дій в справі про злочин,<br>вчинений іншою особою, засуджений до позбавлення волі з<br>відбуванням покарання у виправно-трудовій, виховно-трудовій<br>колонії або дисциплінарному батальйоні може бути залишений в<br>слідчому ізоляторі або тюрмі з санкції прокурора Республіки Крим,<br>області, міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів на<br>строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора<br>України - до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора<br>України - до шести місяців.<br> Засуджений може бути також тимчасово залишений в слідчому<br>ізоляторі або в тюрмі за ухвалою суду на час розгляду справи в<br>суді.<br> В разі, коли засуджений притягається до кримінальної<br>відповідальності в іншій справі і щодо нього обрано запобіжний<br>захід у вигляді взяття під варту, строки тримання його у слідчому<br>ізоляторі визначаються відповідно до статті 156<br>Кримінально-процесуального кодексу України ( <A HREF="307">1002-05</A> ).<br>( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A><br>від 15.04.83; Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S24"></a>Стаття 24. Залишення в слідчому ізоляторі чи в тюрмі<br> засуджених до позбавлення волі для роботи по<br> господарському обслуговуванню<br> <br> У виняткових випадках осіб, вперше засуджених до позбавлення<br>волі за злочини, що не є тяжкими, яким відбування покарання<br>призначено у виправно-трудових колоніях загального режиму, а також<br>осіб, вперше засуджених на строк не більше п'яти років за тяжкі<br>злочини, може бути за їх згодою залишено в тюрмі або в слідчому<br>ізоляторі для роботи по господарському обслуговуванню.<br> Залишення засуджених для виконання роботи по господарському<br>обслуговуванню провадиться наказом начальника слідчого ізолятора<br>чи тюрми при наявності письмової згоди засуджених.<br>( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A><br>від 15.04.83, N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87; Законом N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від<br>27.07.94 )<br> <br> <a name="S25"></a>Стаття 25. Переведення засудженого з виправно-трудової<br> установи в слідчий ізолятор або в тюрму<br> <br> Переведення засудженого з виправно-трудової установи в<br>слідчий ізолятор або в тюрму допускається:<br> - у зв'язку з розглядом справи в суді - за ухвалою суду на<br>час розгляду справи;<br> - у зв'язку з провадженням слідчих дій у справі про злочин,<br>вчинений іншою особою, - з санкції прокурора Республіки Крим,<br>області, міста Києва та прирівняних до них прокурорів, на строк до<br>двох місяців, з санкції заступника Генерального Прокурора України<br>до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України до<br>шести місяців.<br>( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A><br>від 15.04.83; Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S26"></a>Стаття 26. Переведення засуджених з виховно-трудових колоній<br> у виправно-трудові колонії<br> <br> Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться<br>з виховно-трудової колонії для дальшого відбування покарання у<br>виправно-трудову колонію загального або посиленого режиму залежно<br>від ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, числа<br>судимостей, особи і поведінки засудженого.<br> Засуджені жіночої статі, які досягли вісімнадцятирічного<br>віку, переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму<br>для дальшого відбування покарання у виправно-трудову колонію<br>загального режиму.<br> Питання про переведення засудженого, який досяг<br>вісімнадцятирічного віку, з виховно-трудової колонії у<br>виправно-трудову колонію вирішується судом за поданням начальника<br>виховно-трудової колонії, погодженим з комісією в справах<br>неповнолітніх.<br>( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N <A HREF="113908">1010-11</A><br>від 30.09.85, N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87 )<br> <br> <a name="S27"></a>Стаття 27. Залишення у виховно-трудових колоніях засуджених,<br> які досягли вісімнадцятирічного віку<br> <br> З метою закріплення результатів виправлення і перевиховання,<br>завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання<br>засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути<br>залишені у виховно-трудовій колонії до закінчення строку<br>покарання, але не більш як до досягнення ними двадцятирічного<br>віку. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку,<br>у виховно-трудовій колонії провадиться за мотивованою постановою<br>начальника колонії, погодженою з комісією в справах неповнолітніх.<br> На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і<br>залишені у виховно-трудових колоніях, поширюються режим, умови<br>праці, норми харчування та матеріально-побутового забезпечення,<br>встановлені для засуджених неповнолітніх.<br>( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N <A HREF="113908">1010-11</A><br>від 30.09.85, N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87 )<br> <br> <br> <a name="G5"></a>Глава 5<br> Режим у місцях позбавлення волі<br> <br> <a name="S28"></a>Стаття 28. Основні вимоги режиму в місцях позбавлення волі<br> <br> Основними вимогами режиму в місцях позбавлення волі є:<br>обов'язкова ізоляція засуджених і постійний нагляд за ними з тим,<br>щоб виключалася можливість учинення ними нових злочинів чи інших<br>антигромадських вчинків; точне і неухильне виконання ними своїх<br>обов'язків; різні умови тримання залежно від характеру та ступеня<br>суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи і поведінки<br>засудженого.<br> Засуджені носять одяг єдиного зразка, їх піддають обшукові;<br>особистий обшук провадиться особами однієї статі з обшукуваним.<br>Кореспонденція засуджених підлягає цензурі, а посилки, передачі і<br>бандеролі - переглядові.<br> У виправно-трудових установах встановлюється<br>суворо-регламентований внутрішній розпорядок.<br> Зберігання засудженими при собі грошей та цінних речей, а<br>також предметів, які заборонено використовувати у<br>виправно-трудових установах, не допускається. Виявлені у<br>засуджених гроші та цінні речі вилучаються і, як правило,<br>передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника<br>виправно-трудової установи, санкціонованою прокурором.<br> Перелік і кількість предметів та речей, які засуджені можуть<br>мати при собі, а також порядок вилучення предметів, які заборонено<br>використовувати у виправно-трудових установах, встановлюються<br>Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ.<br> У порядку, встановлюваному цим Кодексом, засудженим<br>дозволяється купувати за безготівковим розрахунком продукти<br>харчування і предмети першої потреби, мати побачення, одержувати<br>посилки, передачі, бандеролі, грошові перекази, листуватися,<br>відправляти грошові перекази родичам.<br>( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77; Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S29"></a>Стаття 29. Особливості режиму в тюрмах<br> <br> У тюрмах встановлюється два види режиму: загальний і суворий.<br> На загальному режимі тримаються особи, засуджені вперше до<br>тюремного ув'язнення, і особи, переведені з суворого режиму.<br> На суворому режимі тримаються: особи, які раніше відбували<br>тюремне ув'язнення; особи, засуджені до тюремного ув'язнення за<br>злочини, вчинені у місцях позбавлення волі; особи, переведені з<br>колоній для відбування покарання в тюрмі; особи, переведені у<br>встановленому порядку на суворий режим як захід стягнення.<br> Особи, які раніше відбували тюремне ув'язнення; особи,<br>засуджені до тюремного ув'язнення за злочини, вчинені у місцях<br>позбавлення волі; особи, переведені з колоній для відбування<br>покарання в тюрму, - перші два місяці тримаються на суворому<br>режимі.<br> Засудженим, які переводяться на суворий режим як засіб<br>стягнення, строк тримання на суворому режимі встановляється за<br>мотивованою постановою начальника тюрми в межах від двох до шести<br>місяців.<br> В разі злісного порушення дисципліни засуджениим, якого<br>тримають на суворому режимі, йому може бути призначений за<br>мотивованою постановою начальника тюрми новий строк тримання на<br>цьому режимі, проте і в цьому разі загальний строк тримання на<br>суворому режимі не може перевищувати шести місяців.<br> На суворому режимі не можуть триматися вагітні жінки, а також<br>жінки, які мають при собі грудних дітей.<br> Засуджених тримають в тюрмах у загальних камерах. У<br>необхідних випадках за мотивованою постановою начальника тюрми і<br>за згодою прокурора засуджені можуть триматися в одиночних<br>камерах.<br> Засуджені, яких тримають у тюрмі на загальному режимі,<br>користуються щоденною прогулянкою тривалістю одна година, а ті,<br>яких тримають на суворому режимі, - тривалістю тридцять хвилин.<br> <br> <a name="S30"></a>Стаття 30. Особливості режиму для осіб, засуджених до<br> позбавлення волі, яких залишили в слідчому<br> ізоляторі або в тюрмі в зв'язку з провадженням<br> слідчих дій<br> <br> Засуджені до позбавлення волі, які тимчасово залишені в<br>слідчому ізоляторі чи в тюрмі або переведені до них у зв'язку з<br>провадженням слідчих дій в справах про злочини, вчинені іншими<br>особами, користуються грішми, одержують побачення, посилки,<br>передачі і бандеролі, відправляють листи за нормами, встановленими<br>для засуджених того виду виправно-трудової установи, в якому вони<br>за вироком суду повинні відбувати покарання. Побачення їм<br>надаються тільки короткострокові. Вони користуються щоденною<br>прогулянкою тривалістю дві години.<br> <br> <a name="S31"></a>Стаття 31. Особливості режиму для осіб, засуджених до<br> позбавлення волі, яких залишили в слідчому<br> ізоляторі або в тюрмі для роботи по господарському<br> обслуговуванню<br> <br> Засуджені, яких залишено відповідно до статті 24 цього<br>Кодексу для роботи по господарському обслуговуванню слідчих<br>ізоляторів або тюрем, користуються грішми, дістають побачення,<br>одержують посилки, передачі та бандеролі за нормами, встановленими<br>для засуджених, що їх тримають у виправно-трудових колоніях<br>загального або посиленого режиму, відправляють листи без обмеження<br>їх кількості. Два тривалих побачення замінюються шістьма<br>короткостроковими. Таких засуджених тримають в окремому приміщенні<br>слідчого ізолятора або тюрми. Якщо ці засуджені працюють у<br>закритих приміщеннях, їм щоденно надається прогулянка тривалістю<br>дві години.<br>( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87 )<br> <br> <a name="S32"></a>Стаття 32. Особливості режиму у виправно-трудових колоніях<br> особливого режиму<br> <br> Засуджені, які відбувають покарання у виправно-трудових<br>колоніях особливого режиму, тримаються в приміщеннях камерного<br>типу або в звичайних жилих приміщеннях і носять одяг спеціального<br>зразка. В приміщеннях камерного типу тримають осіб, визнаних<br>особливо небезпечними рецидивістами, засуджених за злочини,<br>перелічені в частині шостій статті 52, пунктах 2 і 3 статті 52<br>Кримінального кодексу України ( <A HREF="305">2001-05</A> ), і за злочини, вчинені в<br>період відбування покарання у вигляді позбавлення волі, а також<br>засуджених, яким покарання у вигляді смертної кари замінено<br>позбавленням волі в порядку помилування або амністії.<br>( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N <A HREF="1047">4995-11</A><br>від 01.12.87 )<br> <br> <a name="S33"></a>Стаття 33. Особливості режиму у виправно-трудових<br> колоніях-поселеннях<br> <br> У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів засуджені:<br> - тримаються під наглядом, а на території житлової зони - під<br>охороною;<br> - у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються<br>правом вільного пересування в межах території колонії;<br> - з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без<br>нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту,<br>якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у<br>зв'язку з навчанням;<br> - можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні<br>речі, користуватися грішми без обмеження;<br> - мають право відправляти листи, отримувати бандеролі,<br>посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без<br>обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць;<br> - після відбуття шести місяців покарання у колонії-поселенні<br>у разі відсутності порушень Правил внутрішнього розпорядку,<br>наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть<br>проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, з<br>своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства<br>жилий будинок і заводити особисте господарство на території<br>колонії.<br> При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки засудженим,<br>які відбули покарання в колоніях-поселеннях усіх видів, суд за<br>спільним клопотанням органу, який відає виконанням покарання, і<br>спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради<br>народних депутатів може включити час їх роботи в<br>колоніях-поселеннях до загального трудового стажу.<br> В одній колонії-поселенні можуть триматися засуджені чоловіки<br>і жінки незалежно від того, в колоніях якого виду режиму їх раніше<br>тримали.<br>( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85; Законом N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від<br>27.07.94 )<br> <br> <a name="S34"></a>Стаття 34. Заходи до збереження майна засуджених при<br> переведенні їх з колонії-поселення в іншу колонію<br> <br> В разі переведення засуджених в порядку, передбаченому<br>статтею 47 цього Кодексу, для відбування покарання з<br>колонії-поселення у виправно-трудову колонію того виду режиму,<br>який їм раніше був визначений судом, або з колонії-поселення для<br>осіб, що вчинили злочини з необережності, чи колонії-поселення для<br>осіб, що вчинили умисні злочини, у виправно-трудову колонію<br>загального режиму адміністрація колонії-поселення вживає заходів<br>до збереження придбаного засудженими майна, що знаходиться на<br>території колонії-поселення, якщо засуджені не розпорядилися ним.<br>( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="113626">2278-11</A> від 27.05.86 )<br> <br> <a name="S35"></a>Стаття 35. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі,<br> поза колонією<br> <br> Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і<br>додержують вимог режиму, постановою начальника виправно-трудової<br>установи за погодженням із спостережною комісією може бути<br>дозволено проживання поза колонією на час звільнення від роботи у<br>зв'язку з вагітністю та родами, а також до досягнення дитиною<br>трирічного віку.<br> Засуджені жінки, яким дозволено проживання поза колонією:<br> - оселяються поблизу колонії і перебувають під наглядом<br>адміністрації колонії;<br> - можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, і мати<br>при собі гроші та цінні речі;<br> - можуть без обмеження: листуватися, одержувати грошові<br>перекази, посилки, передачі і бандеролі, витрачати гроші, мати<br>побачення з родичами й іншими особами;<br> - користуються правом вільного пересування по території, межі<br>якої визначаються начальником колонії;<br> - в разі родів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони<br>можуть поміщуватися в місцеві лікувальні заклади органів охорони<br>здоров'я;<br> - після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з<br>вагітністю та родами виконують роботу за вказівкою адміністрації<br>колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з<br>іншими засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудовій<br>установі даного виду.<br> Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами<br>вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які<br>відбувають покарання у виправно-трудовій колонії.<br> В разі систематичного або злісного порушення встановлених<br>правил поведінки право на проживання поза колонією скасовується за<br>постановою начальника виправно-трудової установи, погодженою з<br>спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію<br>для дальшого відбування покарання.<br>( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N <A HREF="14807">137/94-ВР</A><br>від 27.07.94 )<br> <br> <a name="S36"></a>Стаття 36. Внутрішній розпорядок у виправно-трудових<br> установах<br> <br> Внутрішній розпорядок у виправно-трудовій установі<br>передбачає: розпорядок дня засуджених і роботи служб<br>виправно-трудової установи; порядок виконання обов'язків і<br>здійснення прав засудженими; порядок взаємовідносин засуджених та<br>адміністрації виправно-трудової установи, а також виконання<br>адміністрацією своїх функцій по організації і здійсненню режиму.<br> Розпорядок дня засуджених має передбачати час для прийняття<br>їжі, для роботи, навчання, безперервного восьмигодинного сну<br>засуджених, проведення з ними політико-виховних та інших заходів,<br>а також від однієї до двох годин вільного часу, який<br>використовується засудженими за своїм розсудом.<br> Розпорядок дня засуджених і роботи служб виправно-трудової<br>установи встановлюється начальником цієї установи відповідно до<br>цього Кодексу і Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових<br>установю<br> <br> <a name="S37"></a>Стаття 37. Придбання засудженими продуктів харчування і<br> предметів першої потреби<br> <br> Засудженим дозволяється купувати за безготівковим розрахунком<br>продукти харчування і предмети першої потреби на кошти, зароблені<br>в місцях позбавлення волі, а засудженим чоловікам віком понад<br>шістдесят років, жінкам - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам<br>першої та другої груп, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у<br>будинках дитини при виправно-трудових колоніях, неповнолітнім, а<br>також засудженим, які перебувають у виправно-трудових установах на<br>правах лікувальних та лікарень при виправно-трудових установах для<br>тримання інфекційних хворих, - також на кошти, одержані за<br>переказами.<br> Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які<br>дозволяється купувати засудженим, а також порядок їх придбання<br>визначаються Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових<br>установ.<br>( Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N <A HREF="14807">137/94-ВР</A><br>від 27.07.94 )<br> <br> <a name="S38"></a>Стаття 38. Сума грошей, яку дозволяється витрачати засудженим<br> до позбавлення волі<br> <br> Засудженим дозволяється витрачати на місяць для купівлі<br>продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі:<br> - у виправно-трудових колоніях загального режиму - до ста<br>процентів мінімального розміру заробітної плати; виправно-трудових<br>колоніях посиленого режиму - до дев'яноста процентів мінімального<br>розміру заробітної плати, суворого режиму - до вісімдесяти<br>процентів, особливого режиму - до сімдесяти процентів;<br> - у виховно-трудових колоніях - до ста процентів мінімального<br>розміру заробітної плати;<br> - у тюрмах на загальному режимі - до п'ятдесяти процентів<br>мінімального розміру заробітної плати, на суворому режимі - до<br>тридцяти процентів.<br> У разі відсутності злісного порушення режиму відбування<br>покарання і сумлінного ставлення до праці після відбуття не менш<br>як половини строку покарання засудженим може бути додатково<br>дозволено витрачати на місяць: у виправно-трудових колоніях<br>загального режиму гроші в сумі п'ятдесят п'ять процентів<br>мінімального розміру заробітної плати, посиленого режиму -<br>п'ятдесят процентів, суворого режиму - сорок процентів, особливого<br>режиму - тридцять процентів; у тюрмах на загальному режимі після<br>відбуття половини строку тюремного ув'язнення - двадцять процентів<br>мінімального розміру заробітної плати; у виховно-трудових колоніях<br>загального режиму після відбуття засудженими чверті строку<br>покарання, а у колоніях посиленого режиму після відбуття<br>засудженими третини строку покарання - шістдесят процентів<br>мінімального розміру заробітної плати.<br> Засудженим, перевиконують норми виробітку, а тим, що працюють<br>на почасових роботах і по господарському обслуговуванню, які<br>зразково виконують встановлені завдання, може бути додатково<br>дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцять процентів<br>мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які<br>перевиконують норми виробітку на важких роботах і на роботах з<br>шкідливими умовами праці - п'ятдесят процентів незалежно від<br>відбутого строку покарання.<br> Газети, журнали, книги, письмове приладдя купуються<br>засудженими на гроші, які є на їх особових рахунках, понад суми,<br>встановлені цією статтею.<br> Суми грошей, зазначені в частинах першій, другій і третій<br>цієї статті, можуть збільшуватися відповідно до індексації цін і<br>доходів Міністерством внутрішніх справ України за погодженням з<br>Генеральною прокураторою України.<br>( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N <A HREF="113908">1010-11</A><br>від 30.09.85, N <A HREF="3095">662-12</A> від 28.01.91, N <A HREF="3028">1125-12</A> від 03.06.91;<br>Законом N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від 27.07.94 )<br> <br> <a name="S39"></a>Стаття 39. Побачення і телефонні розмови засуджених до<br> позбавлення волі з родичами та іншими особами<br> <br> Засудженим надаються побачення: короткострокові тривалістю до<br>чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення<br>надаються з родичами або з іншими особами у присутності<br>представника виправно-трудової установи. Тривалі побачення<br>надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими<br>родичами (матір'ю, батьком, чоловіком, дружиною, дітьми, рідними<br>братами і сестрами, онуками, дідом і бабою, усиновителями,<br>усиновленими).<br> Побачення надаються: у виправно-трудових колоніях загального,<br>посиленого, суворого, особливого режиму та у виховно-трудових<br>колоніях загального і посиленого режиму - тривалі - один раз на<br>три місяці, короткострокові - один раз на місяць; у тюрмах на<br>загальному режимі - короткострокові - один раз на шість місяців; у<br>виправно-трудових колоніях-поселеннях - без обмежень.<br> Засудженим один раз на три місяці за наявності технічних<br>можливостей надається право на одні платні телефонні розмови<br>тривалістю п'ятнадцять хвилин під контролем адміністрації.<br> Засудженим за їх бажанням дозволяється заміняти тривалі<br>побачення короткостроковими, а також тривалі та короткострокові -<br>телефонними розмовами. Порядок надання і проведення побачень та<br>телефонних розмов визначається Правилами внутрішнього розпорядку<br>виправно-трудових установ.<br>( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N <A HREF="3095">662-12</A> від<br>28.01.91; Законом N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від 27.07.94 )<br> <br> <a name="S39-1"></a>Стаття 39-1. Короткострокові виїзди за межі місць<br> позбавлення волі<br> <br> Засудженим, яких тримають у виправно-трудових колоніях<br>загального режиму, колоніях-поселеннях усіх видів і<br>виховно-трудових колоніях, може бути дозволено короткострокові<br>виїзди за межі місць позбавлення волі на строк не більше семи діб,<br>не включаючи час, необхідний для проїзду в обидва кінці (не більше<br>п'яти діб), у зв'язку з винятковими особистими обставинами: смерть<br>або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого;<br>стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди засудженому<br>або його сім'ї.<br> Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при<br>виправно-трудових колоніях, може бути дозволений короткостроковий<br>виїзд за межі колонії для влаштування дітей у родичів, опікунів<br>або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без<br>урахування часу знаходження в дорозі.<br> Дозвіл на короткостроковий виїзд дається начальником<br>виправно-трудової установи за погодженням з прокурором, з<br>урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування<br>засудженого поза межами виховно-трудової установи зараховується до<br>строку відбування покарання. Вартість проїзду засудженого<br>оплачується ним особисто або його родичами. За час перебування<br>засудженого за межами виправно-трудової установи заробіток йому не<br>нараховується.<br> Порядок надання засудженим короткострокових виїздів за межі<br>місць позбавлення волі у зв'язку з винятковими особистими<br>обставинами визначається Державним департаментом України з питань<br>виконання покарань за погодженням з Генеральною прокуратурою<br>України.<br>( Доповнено статтею 39-1 згідно з Указом ПВР N 1850-09 від<br>23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N <A HREF="114742">5082-10</A> від<br>15.04.83, N <A HREF="113908">1010-11</A> від 30.09.85; Законами N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92,<br>N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від 27.07.94; N 312-XIV ( <A HREF="50179">312-14</A> ) від 11.12.98 )<br> <br> <a name="S40"></a>Стаття 40. Побачення засуджених з адвокатом<br> <br> Для одержання юридичної допомоги засуджені, які відбувають<br>покарання у вигляді позбавлення волі, за їх письмовою заявою або<br>за заявою їх близьких родичів чи представників громадськості<br>можуть мати побачення з адвокатом. За бажанням засудженого або<br>адвоката їх побачення у виправно-трудових установах провадяться<br>віч-на-віч.<br> Побачення засуджених з адвокатами до числа побачень,<br>встановленого статтею 39 цього Кодексу, не зараховуються, їх<br>кількість і тривалість не обмежуються.<br> Побачення надається після пред'явлення адвокатом ордера<br>юридичної консультації і документа, що посвідчує його особу.<br> <br> <a name="S41"></a>Стаття 41. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок,<br> передач і бандеролей<br> <br> Засудженим, яких тримають у виправно-трудових колоніях,<br>дозволяється одержувати протягом року: у колоніях загального<br>режиму - сім посилок (передач), посиленого режиму - шість посилок<br>(передач), суворого і особливого режиму - п'ять посилок (передач).<br>Засудженим, яких тримають у виховно-трудових колоніях,<br>дозволяється одержувати протягом року: у колоніях загального<br>режиму - десять посилок (передач), посиленого режиму - дев'ять<br>посилок (передач).<br> Засудженим, які відбувають позбавлення волі в тюрмах,<br>одержання посилок і передач не дозволяється.<br> Засудженим, незалежно від призначеного їм виду режиму,<br>дозволяється одержання не більш як двох бандеролей на рік, а також<br>придбання без обмеження літератури через книготорговельну мережу.<br> У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів кількість<br>посилок, передач і бандеролей, одержуваних засудженими, не<br>обмежується.<br> Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які<br>дозволяється одержувати засудженим у посилках, передачах і<br>бандеролях, а також порядок приймання та вручення засудженим<br>посилок, передач і бандеролей встановлюються Правилами<br>внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ.<br>( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="113626">2278-11</A> від 27.05.86, N <A HREF="3095">662-12</A> від 28.01.91;<br>Законом N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від 27.07.94 )<br> <br> <a name="S42"></a>Стаття 42. Одержання і відправлення засудженими до<br> позбавлення волі грошових переказів<br> <br> Засудженим дозволяється одержувати без обмеження грошові<br>перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу<br>адміністрації виправно-трудової установи і іншим особам. Одержані<br>по переказах гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.<br>Якщо в посилках, бандеролях і листах, що надійшли на ім'я<br>засудженого, будуть виявлені гроші, вони також зараховуються на<br>його особовий рахунок.<br> У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів гроші,<br>одержані на ім'я засудженого, видаються йому на руки.<br>( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="113626">2278-11</A> від 27.05.86, N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87 )<br> <br> <a name="S43"></a>Стаття 43. Листування осіб, засуджених до позбавлення волі<br> <br> Засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових і<br>виховно-трудових колоніях усіх видів режиму, дозволяється<br>одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості.<br> В тюрмах засуджені можуть одержувати листи без обмеження їх<br>кількості, а відправляти листи за такими нормами: на загальному<br>режимі - один лист на місяць, на суворому режимі - один лист на<br>два місяці.<br> Листування між перебуваючими у місцях позбавлення волі<br>засудженими, які не є родичами, забороняється.<br> Вручення листів, що надійшли на ім'я засуджених, а також<br>відправлення листів засуджених адресатам провадяться<br>адміністрацією виправно-трудової установи в триденний строк з дня<br>надходження листа чи здачі його засудженим.<br> Якщо засуджений вибув з даної виправно-трудової установи,<br>листи, які надійшли на його ім'я, в триденний строк надсилаються<br>за місцем його перебування.<br>( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1850-09<br>від 23.03.77, N <A HREF="113626">2278-11</A> від 27.05.86, N <A HREF="3095">662-12</A> від 28.01.91 )<br> <br> <a name="S44"></a>Стаття 44. Пропозиції, заяви і скарги осіб, засуджених до<br> позбавлення волі<br> <br> Засуджені мають право звертатися з пропозиціями, заявами і<br>скаргами до державних органів, громадських організацій і до<br>службових осіб. Пропозиції, заяви і скарги засуджених надсилаються<br>відповідно до Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових<br>установ за належністю і вирішуються у встановленому законом<br>порядку.<br> Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокуророві,<br>переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк<br>надсилаються за належністю.<br> Про результати роз