К О Д Е К С

ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, NN 47, 48, 49, 50, 51,
52, ст.349 )



Р О З Д I Л I

ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНI ПРАВИЛА

Стаття 1. Завдання Кодексу торговельного мореплавства України

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини,
що виникають з торговельного мореплавства.
Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється
діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення
вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських
промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання
буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю,
також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Стаття 2. Право на торговельне мореплавство

Діяльність, що входить в поняття "торговельне мореплавство"
відповідно до статті 1 цього Кодексу, можуть здійснювати суб'єкти
підприємницької діяльності, у володінні, користуванні або
розпорядженні яких перебувають судна, за наявності у них
спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність, виданого
відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 3. Регулювання торговельного мореплавства і умов праці
на морському транспорті

Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через
Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи
державної виконавчої влади.
Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного
законодавства та міжнародних договорів України Міністерство
транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила,
інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного
мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних
осіб.
Правила перевезення вантажів, пасажирів і багажу
розробляються за участю заінтересованих міністерств і відомств
України і затверджуються Міністерством транспорту України.
Правила перевезення пошти затверджуються Міністерством
транспорту України за погодженням з Міністерством зв'язку України.
Правила перевезення в прямому змішаному і прямому водному
сполученні затверджуються Міністерством транспорту України.
Спеціальні правила експлуатації риболовних суден
затверджуються Міністерством рибного господарства України.

Стаття 4. Застосування загальних засад законодавства
України

До цивільних, адміністративних, господарських та інших
правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не
врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила
цивільного, адміністративного, господарського та іншого
законодавства України.

Стаття 5. Застосування права у зв'язку з заподіянням
судном шкоди

У разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена статтями
296 і 314 цього Кодексу, відшкодування завданих збитків
регулюється законодавством держави, де мала місце дія або інша
обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди,
а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, - законодавством
держави, під прапором якої плаває судно.

Стаття 6. Застосування іноземного законодавства

Включення в договори, передбачені цим Кодексом, умов про
застосування іноземного законодавства і звичаїв торговельного
мореплавства дозволяється у разі, коли сторони можуть відповідно
до цього Кодексу відступати від його правил.

Стаття 7. Міжнародні договори України з питань торговельного
мореплавства

Міжнародні договори України з питань торговельного
мореплавства застосовуються в Україні в порядку, передбаченому
Законом України "Про міжнародні договори України" ( 3767-12 ).

Стаття 8. Вибір суду або арбітражу

Майнові спори, що виникають у зв'язку з договором або іншими
цивільно-правовими відносинами, пов'язаними з торговельним
мореплавством і віднесеними до компетенції Морської арбітражної
комісії при Торгово-промисловій палаті України (Морська арбітражна
комісія), розглядаються цією комісією за наявності згоди сторін.
Майновий спір, пов'язаний з торговельним мореплавством, в
якому бере участь іноземна юридична або фізична особа, може бути
за згодою сторін передано на розгляд іноземного суду або
арбітражу.

Стаття 9. Розрахункова одиниця

Розрахунковою одиницею, зазначеною у статтях 181, 194, 309,
318, 352 цього Кодексу, є одиниця "спеціального права
запозичення", визначена Міжнародним валютним фондом. Суми,
зазначені у статтях 181, 194, 309, 318, 352 цього Кодексу,
переводяться в національну валюту України за офіційним курсом цієї
валюти до одиниці "спеціального права запозичення", що
публікується Національним банком України на день створення
обмежувального фонду, а якщо обмежувальний фонд не створюється -
на день здійснення платежу.

Стаття 10. Державний нагляд за торговельним мореплавством

Державний нагляд за торговельним мореплавством в Україні
покладається на Міністерство транспорту України, що здійснює
контроль за дотриманням законодавства про мореплавство і
міжнародних договорів України щодо мореплавства, а також нагляд за
станом морських шляхів і загальне керівництво державною
реєстрацією морських суден, дипломуванням спеціалістів морського
флоту, рятувальною і лоцманською службою.
Державний нагляд за безпекою мореплавства флоту рибної
промисловості, дотриманням міжнародних договорів України в галузі
регулювання риболовства здійснює Міністерство рибного господарства
України.

Стаття 11. Тарифи

Тарифи на морське перевезення пасажирів і багажу в
прибережному плаванні, а також правила застосування цих тарифів
затверджуються у порядку, встановленому чинним законодавством
України.

Стаття 12. Відведення землі та водного простору для
торговельного мореплавства

Відведення землі та водного простору для торговельного
мореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні дії
навігаційного обладнання і морських шляхів повинно бути
погоджено з Міністерством транспорту України та місцевими органами
влади і самоврядування.
Юридичні і фізичні особи, які порушили правила цієї статті,
зобов'язані на вимогу Міністерства транспорту України здійснити в
зазначений ним термін за власний рахунок знесення, перенесення або
необхідні зміни будівель і споруд, що створюють перешкоди
судноплавству або дії засобів навігаційного обладнання.

ГЛАВА 2. СФЕРА ДIЇ КОДЕКСУ ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ

Стаття 13. Застосування норм Кодексу торговельного
мореплавства України

Правила цього Кодексу поширюються:
на морські судна - під час їх прямування як морськими
шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними
шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними
договорами України не встановлено інше;
на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування
морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та
іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в
іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і
327 цього Кодексу.
Правила цього Кодексу, за винятком передбачених у ньому
випадків, не поширюються на судна, що плавають під
військово-морським прапором України.
До морських військових перевезень правила цього Кодексу
застосовуються в частині, не передбаченій спеціальним
законодавством, що регулює ці перевезення.
До перевезень у прямому змішаному і прямому водному
сполученні, що здійснюються за участю морського транспорту,
правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому
випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним
законодавством, що регулює такі перевезення.

Стаття 14. Колізійні норми

Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче
розділах і главах, застосовуються:
1) у розділі II "Судно" (за винятком статті 40 цього Кодексу)
і в розділі III "Екіпаж судна" - до суден, що зареєстровані в
Україні;
2) у розділі IY "Морський порт" - до морських невійськових
портів України;
3) у главі 3 "Морська лоцманська служба" розділу IY - до
відносин, що виникають у зв'язку з проведенням суден державними
морськими лоцманами України на підходах до портів України, в межах
вод цих портів, а також між цими портами;
4) у главі 6 "Майно, що затонуло в морі" розділу IY - до
відносин, що виникають у зв'язку з затонулим майном у межах
територіального моря і внутрішніх морських вод України;
5) у главі 7 "Морські протести" розділу IX - у разі, коли
морський протест заявляється нотаріусу або іншій посадовій особі;
6) у главі 1 "Межі відповідальності судновласника" розділу Х
- до судновласників, судна яких плавають під Державним прапором
України.
Межі відповідальності судновласника та оператора ядерного
судна, що плаває під прапором іноземної держави, регулюються
законом держави, під прапором якої плаває судно. Якщо ці межі
нижчі від установлених цим Кодексом, то під час розгляду спору про
відповідальність у суді або арбітражному суді України
застосовуються положення цього Кодексу;
7) у главі 2 "Привілейовані вимоги" розділу Х - у разі, коли
спір розглядається в Україні;
8) у розділі XI "Претензії та позови" - у тому разі, коли
відповідні відносини регулюються правилами цього Кодексу.
Відносини за договорами морського перевезення вантажів,
фрахтування судна на термін, фрахтування судна без екіпажу,
лізингу, буксирування, морського страхування регулюються
законодавством держави за згодою сторін, а за договором морського
перевезення пасажира і морського круїзу - також тим, що зазначено
у пасажирському квитку.
У разі відсутності згоди сторін щодо застосування права
відносини сторін регулюються законодавством тієї держави, де
заснована, має основне місце діяльності або постійного перебування
сторона, що є:
а) перевізником - у договорі морського перевезення і
морського круїзу;
б) судновласником - у договорах фрахтування судна на термін і
фрахтування судна без екіпажу;
в) лізингодавцем - у договорі лізингу;
г) власником судна, що здійснює буксирування, - у договорі
буксирування;
д) страховиком - у договорі морського страхування.
Сторони мають право відійти у договорі від правил цього
Кодексу, що стосується відповідного договору, якщо цими правилами
не встановлено інше.

Р О З Д I Л II

СУДНО

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНI ПРАВИЛА

Стаття 15. Поняття судна

Торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи
несамохідну плавучу споруду, що використовується:
1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для
рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування
корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на
морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення
гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;
2) для несення спеціальної державної служби (охорона
промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від
забруднення тощо);
3) для наукових, навчальних і культурних цілей;
4) для спорту;
5) для інших цілей.
Риболовне судно у цьому Кодексі - це будь-яке торговельне
судно, що використовується для рибного або іншого морського
промислу.
Знаряддя промислу є невід'ємною частиною риболовного судна, у
зв'язку з чим морські події, пов'язані з пошкодженням знарядь
промислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються як
зіткнення суден у морі.
Ядерне судно в цьому Кодексі - це судно, що обладнане ядерною
енергетичною установкою.

Стаття 16. Форми власності на судно

Судна України можуть перебувати у всіх формах власності, якщо
інше не передбачено законодавчими актами України.
Ядерне судно має перебувати тільки у державній власності.

Стаття 17. Відчуження державних суден

Відчуження іноземній державі, іноземній юридичній чи фізичній
особі судна, що перебуває у державній власності, здійснюється
згідно з чинним законодавством України.

Стаття 18. Судновий імунітет державних суден

На судна, що перебувають у державній власності, не може бути
накладено арешт чи стягнення без згоди органу, який здійснює
управління майном, що перебуває у державній власності, якщо ці
судна використовуються виключно для несення державної служби.

Стаття 19. Майнові права на судна, що будуються, і судна,
що перебувають за межами України

Право власності на судно, що будується, регулюється
законодавством держави, на території якої перебуває таке судно,
якщо договором на будівництво судна не встановлено інше.
Право власності та інші майнові права на судна, що
перебувають за межами України, а також виникнення, зміна та
припинення цих прав регулюються законодавством держави, під
прапором якої плаває судно.

Стаття 20. Поняття судновласника і власника судна

Судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або
фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від
того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних
підставах.
Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка
здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких
застосовуються правила про право власності.

Стаття 21. Iдентифікація судна

Судно повинно мати свою назву. Назву судну присвоює
власник. Будь-якому судну, що має обладнання зв'язку, присвоюється
позивний сигнал, а також, залежно від його технічної оснащеності,
- ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв'язку і
номер вибірного виклику суднової радіостанції.
Порядок присвоєння судну назви та ідентифікаційного номера
суднової станції супутникового зв'язку визначається Міністерством
транспорту України.
Порядок присвоєння судну позивного сигналу, номера вибірного
виклику суднової станції визначається Міністерством зв'язку
України.

Стаття 22. Технічний нагляд за морськими суднами

Технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від форм
власності судна і його власника, та їх класифікація здійснюються
класифікаційним товариством, обраним судновласником.
Класифікаційне товариство здійснює технічний нагляд за:
1) пасажирськими, наливними суднами, суднами, призначеними
для перевезень небезпечних вантажів, а також буксирами незалежно
від потужності головних двигунів і валової місткості;
2) самохідними суднами, не зазначеними в пункті 1 цієї
статті, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше;
3) суднами, не зазначеними в пунктах 1 і 2 цієї статті,
валовою місткістю 80 одиниць і більше.
Технічний нагляд за суднами, що не підлягають нагляду
класифікаційного товариства, залежно від валової місткості та
потужності головного двигуна здійснюється в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
Нагляд за виконанням на суднах вимог міжнародних договорів
України здійснюється класифікаційним товариством за дорученням
Кабінету Міністрів України.

Стаття 23. Допуск судна до плавання

Судно може бути допущене до плавання тільки після того, як
буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства,
охорони людського життя і навколишнього природного середовища.

Стаття 24. Допуск суден внутрішнього плавання до
виходу в море

Вимоги, яким повинні відповідати судна внутрішнього плавання
України, що виходять в море, а також межі районів морського
плавання цих суден установлює класифікаційне товариство.

Стаття 25. Заходження ядерного судна у води України

Ядерне судно має право зайти в територіальне море України за
усіх таких умов:
а) якщо порт оголошено відкритим для заходження ядерних
суден;
б) якщо інформацію про безпеку цього судна заздалегідь подано
Міністерству транспорту України і Міністерству охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;
в) якщо Міністерство транспорту України і Міністерство
охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки
України не забороняє це заходження.

ГЛАВА 2. РЕЄСТРАЦIЯ СУДЕН I ПРАВО НА ПРАПОР УКРАЇНИ

Стаття 26. Державна реєстрація суден

Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють
класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному
судновому реєстрі України.
Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному
судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України.
Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартером (стаття 203
цього Кодексу), за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але
не більше терміну дії договору, зареєстровано у Державному
судновому реєстрі України або в Судновій книзі України, якщо на
момент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншої
держави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншої
держави, але запис, зроблений в судновому реєстрі цієї держави,
зупинено, про що судновласник повинен подати відповідний
сертифікат.
У разі, коли в іншій державі дозволено внесення судна в
декілька суднових реєстрів, від цієї вимоги можна відмовитися.
Порядок ведення Державного суднового реєстру України і
Суднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Умови реєстрації

Судно може бути зареєстровано у Державному судновому реєстрі
України або Судновій книзі України тільки в одному морському порту
України.
Порт реєстрації судна може бути змінено за бажанням власника
з дотриманням вимог частини першої цієї статті.

Стаття 28. Судновий патент, судновий білет

Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України
засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором
України (судновий патент), а реєстрація у Судновій книзі України -
судновим білетом.
За реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України
або Судновій книзі України і будь-яких подальших змін раніше
зроблених записів у них про зареєстроване судно стягується
встановлений збір, порядок стягнення та розмір якого
встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з
Міністерством економіки України.

Стаття 29. Умови і наслідки реєстрації

З моменту реєстрації судна у Державному судновому реєстрі
України або Судновій книзі України всі раніше зроблені записи щодо
цього судна в суднових реєстрах зарубіжних держав Україною не
визнаються.
Таким же чином Україною не визнається внесення судна України
у судновий реєстр іноземної держави, якщо судно не виключено у
встановленому порядку із Державного суднового реєстру України або
Суднової книги України.
Судно виключається із Державного суднового реєстру України
або Суднової книги України у разі:
1) визнання судна непридатним для подальшої експлуатації і
ремонту;
2) втрати судном права плавання під Державним прапором
України;
3) загибелі судна або пропажі його безвісти.

Стаття 30. Iнформування про зміни відомостей, що вносяться
в реєстри суден

Про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в
Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України,
власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером протягом двох
тижнів з дня цих змін повинен повідомити орган реєстрації судна.

Стаття 31. Відповідальність за порушення правил
реєстрації судна

Особи, які ухиляються від обов'язкової реєстрації судна, або
зареєстрували його у Державному судновому реєстрі України чи
Судновій книзі України незаконним шляхом, або які порушили вимоги
статті 30 цього Кодексу, несуть відповідальність згідно з чинним
законодавством України.

Стаття 32. Національна належність судна. Право плавання
під Державним прапором України

Поняття "українське судно" або "судно України" означає
національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція
України.
Національна належність судна визначається його державною
реєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державним
прапором України.
Право плавання під Державним прапором України має судно, яке
є державною власністю або перебуває у власності фізичної
особи-громадянина України, а також юридичної особи в Україні,
заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке
знаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру.

Стаття 33. Одержання права плавання під Державним
прапором України

Судно одержує право плавання під Державним прапором України з
часу реєстрації його у Державному судновому реєстрі України або
Судновій книзі України та свідоцтва про одержання права плавання
під цим прапором.
Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання під
Державним прапором України з часу видачі консулом України
тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цього
права. Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у
Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України,
але не більше одного року.
За підняття на судні Державного прапора України без одержання
права плавання під цим прапором винні особи несуть
відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Стаття 34. Тимчасова втрата українським судном права
плавання під Державним прапором України

Якщо власник українського судна передає його за
бербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі, то це
судно за згодою Міністерства транспорту України (Міністерства
рибного господарства України) може тимчасово втрачати право
плавання під Державним прапором України за умови, що:
1) законодавство цієї іноземної держави не забороняє зміну
прапора;
2) власник судна згоден на тимчасове переведення судна під
прапор іноземної держави;
3) заставодержателі зареєстрованих застав судна згодні на
тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави.

ГЛАВА 3. СУДНОВI ДОКУМЕНТИ

Стаття 35. Суднові документи

Судно повинно мати такі основні суднові документи:
свідоцтво про право плавання під Державним прапором України
(судновий патент);
свідоцтво про право власності на судно;
класифікаційне свідоцтво;
обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному
нагляду класифікаційного товариства);
свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;
список осіб суднового екіпажу (суднова роль);
список пасажирів, що перебувають на судні;
судновий журнал;
машинний журнал (для суден з механічним двигуном);
санітарний журнал;
суднове санітарне свідоцтво;
пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12
пасажирів;
ліцензію на право користування судновою радіостанцією, журнал
(щоденник радіослужби) та інші документи відповідно до Регламенту
радіозв'язку;
свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для
цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього
Кодексу;
журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря.
Список осіб суднового екіпажу (суднова роль), список
пасажирів, судновий радіо- і машинний журнали ведуться за формою і
правилами, встановленими Міністерством транспорту України, а на
риболовних суднах - Міністерством рибного господарства України.
Санітарний журнал ведеться за формою і правилами,
встановленими Міністерством транспорту України за погодженням з
Міністерством охорони здоров'я України.
Судна, зареєстровані в Судновій книзі України, замість
документів, зазначених у абзацах другому і третьому частини
першої цієї статті, повинні мати судновий білет.
Судно, що плаває за кордон, повинно також мати документи,
передбачені міжнародними договорами України.

Стаття 36. Винятки щодо наявності суднових документів

Судно, що несе спеціальну державну службу, а також спортивне
судно можуть не мати обмірного свідоцтва. Однак місткість судна,
що несе спеціальну державну службу, може бути визначена спрощеним
способом з видачею відповідного посвідчення.
Судно, що плаває в портових або прибережних водах, може не
мати машинного і санітарного журналів, якщо інше не встановлено
правилами ведення цих журналів.

Стаття 37. Документи риболовних суден

Риболовне судно довжиною 24 і більше метрів, крім документів,
зазначених у статті 35 цього Кодексу, повинно мати міжнародне
свідоцтво про безпеку риболовного судна. Це правило не
застосовується до суден, що використовуються виключно для спорту і
відпочинку, обробки риби та інших ресурсів моря, проведення
досліджень і навчання, перевезення риби.

Стаття 38. Органи, що видають суднові документи

Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України і
свідоцтво про право власності на судно видаються капітаном порту,
в якому судно зареєстроване у Державному судновому реєстрі
України. Судновий білет видає орган, що зареєстрував судно у
Судновій книзі України.
Свідоцтво про придатність до плавання, обмірне свідоцтво,
пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, а також інші
суднові документи, що передбачені міжнародними договорами України
з питань безпеки мореплавства, видає класифікаційне товариство за
дорученням Міністерства транспорту України.
З дозволу класифікаційного товариства окремі категорії суден
можуть не мати обмірного свідоцтва або свідоцтва про вантажну
марку.
Ліцензія на право користування судновою радіостанцією
видається Міністерством зв'язку України.
За видачу суднових документів, зазначених у статтях 35 і 37
цього Кодексу, справляються збори, порядок та розмір яких
встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з
Міністерством економіки України.

Стаття 39. Дійсність суднових документів

Документи, зазначені у статті 35 цього Кодексу, повинні
зберігатися на судні в оригіналах, за винятком свідоцтва про право
власності на судно і суднового білета, що можуть бути в
нотаріально засвідченій копії.

Стаття 40. Визнання суднових документів іноземних суден

Визнання обмірного свідоцтва, пасажирського свідоцтва,
ліцензії на право користування судновою радіостанцією, свідоцтва
про вантажну марку судна, що плаває під іноземним прапором і
заходить в порти України, здійснюється на підставі міжнародних
договорів України.
Судно, що плаває під прапором іноземної держави і не має при
заходженні в порти України документів, вказаних у частині першій
цієї статті, підлягає обов'язковому огляду з визначенням
місткості, пасажиромісткості, найменшої висоти надводного борту та
огляду його радіостанції на тих же підставах, що й судна, які
плавають під Державним прапором України.
У разі виникнення сумніву щодо виконання вимог безпеки
плавання будь-яким судном, що плаває під іноземним прапором, при
заходженні в порти України, незалежно від наявності відповідних
документів, воно може бути піддано огляду в порядку технічного
нагляду на тих же підставах, що й судна, які плавають під
Державним прапором України.

ГЛАВА 4. АРЕШТ СУДЕН

Стаття 41. Повноваження на арешт судна

Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки
за рішенням суду, арбітражного суду або голови Морської
арбітражної комісії.
Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в
його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог,
зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в
морському порту України.
Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання
рішень суду чи арбітражного суду, що набрали чинності.
Право суду, арбітражного суду або Морської арбітражної
комісії здійснювати арешт суден згідно з частиною першою цієї
статті не обмежує прав капітана морського порту і начальника
морського порту щодо затримання суден в порядку, передбаченому
статтями 80-82 і 91 цього Кодексу.

Стаття 42. Морські вимоги

Судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська
вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових
прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або
комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення
заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з:
1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження
майна у зв'язку з експлуатацією судна;
2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або
ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з
експлуатацією судна;
3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу;
4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів
або виконання вимог будь-яких договорів про рятування;
5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або
спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних
заходів чи здійснення аналогічних операцій;
6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало
уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами;
7) будь-яким договором використання або фрахтування судна;
8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на
судні;
9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час
перевезення або у зв'язку з ним;
10) загальною аварією;
11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів;
12) буксируванням;
13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива,
запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна
або утримання його;
14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням
судна;
15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а
також у доці;
16) заробітною платою та іншими коштами, що належать
капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у
зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту
судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним
страхуванням, що сплачуються від їх імені;
17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна
капітаном, власником, фрахтувальником або агентом;
18) страховою премією, включаючи внески за взаємне
страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або
фрахтувальником за бербоут-чартером;
19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською
винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або
фрахтувальником за бербоут-чартером;
20) будь-яким спором про право власності на судно або
володіння ним;
21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна
щодо використання судна і розподілу прибутку;
22) заставою судна;
23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу
судна.

Стаття 43. Умови, за яких судно може бути арештовано

Судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бути
арештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов:
а) вимога входить до категорії привілейованих вимог згідно з
пунктами 1, 2, 3-5 і 7 статті 359 цього Кодексу;
б) вимога грунтується на зареєстрованій заставі судна;
в) вимога стосується права власності на судно або володіння
ним;
г) вимога, не зазначена у підпунктах "а", "б" і "в" цієї
статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності на
час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і є
його власником на момент початку процедури, пов'язаної з арештом
судна;
- фрахтувальник судна за бербоут-чартером несе
відповідальність за цією вимогою і є фрахтувальником судна за
бербоут-чартером або власником його на момент початку процедури,
пов'язаної з арештом судна.
Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на
момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден,
вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за
морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником
судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником
такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим
чартером.
Це правило не застосовується до вимог про право власності на
судно чи володіння ним.

Стаття 44. Звільнення судна з-під арешту

Арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання
забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за
розміром.
За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення
морської вимоги суд, арбітражний суд або Морська арбітражна
комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен
перевищувати вартості судна.
Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв'язку
з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання
відповідальності, відмови від засобів захисту або права на
обмеження відповідальності.
Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною
першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в
Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або
анулювання забезпечення.

Стаття 45. Подальший арешт

Судно, що було вже арештовано і звільнено з-під арешту або
стосовно якого забезпечення морської вимоги уже було надано, може
бути арештовано знову або арештовано на ту ж морську вимогу лише
за наявності хоча б однієї з таких умов:
а) розмір забезпечення тієї ж вимоги, одержаного раніше, є
недостатнім за умов, що загальний розмір забезпечення морської
вимоги не може перевищувати вартості судна;
б) особа, яка вже надала забезпечення морської вимоги, не
спроможна виконати своє зобов'язання повністю або частково;
в) судно, що вже було арештовано, або забезпечення морської
вимоги, що вже було надано, було звільнено на прохання або за
згодою особи, яка заявила вимогу, при наявності для цього підстав;
г) особа, яка заявила вимогу, не змогла вжити всіх необхідних
заходів до того, щоб перешкодити звільненню.
Будь-яке судно, яке могло бути арештовано на ту ж морську
вимогу, не підлягає арешту, якщо:
а) розмір забезпечення такої вимоги, що вже отримана, не є
недостатнім або
б) не застосовуються правила, що містяться в пунктах "б" і
"в" частини першої цієї статті.
Правила цієї статті не застосовуються щодо незаконного
звільнення судна з-під арешту.

Стаття 46. Захист інтересів власника арештованого судна
або фрахтувальника його за бербоут-чартером

Особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність
за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його
за бербоут-чартером у результаті необгрунтованого арешту судна або
надання надмірного забезпечення морської вимоги.
Суд, арбітражний суд або голова Морської арбітражної комісії
можуть як умову арешту судна або продовження арешту, накладеного
раніше, зобов'язати особу, яка заявила вимогу про це, надати
забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах, визначених
судом або головою Морської арбітражної комісії, у зв'язку з будь-
якими збитками, що можуть бути заподіяні власникові судна чи
фрахтувальникові його за бербоут-чартером в результаті
необгрунтованого арешту судна або надмірного забезпечення морської
вимоги і за що така особа може нести відповідальність.

Стаття 47. Арешт державних суден

Правила цієї глави застосовуються також до суден, що
перебувають у державній власності та здійснюють виключно
комерційну діяльність.

Р О З Д I Л III

ЕКIПАЖ СУДНА

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНI ПРАВИЛА

Стаття 48. Правове становище екіпажу судна

Правове становище екіпажу судна, що плаває під прапором
України, а також відносини між членами екіпажу, які беруть участь
в експлуатації цього судна, між членами екіпажу цього судна і
судновласником визначаються чинним законодавством України.
Відносини, зазначені у частині першій цієї статті, що
виникають на судні, яке знаходиться в територіальному морі та
внутрішніх водах України і плаває під прапором іншої держави,
регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває
судно, договорами між судновласником і членами екіпажу судна, якщо
інше не передбачено міжнародним договором України.

Стаття 49. Склад екіпажу

До екіпажу судна входять капітан, інші особи командного
складу і суднова команда.
До командного складу судна, крім капітана, належать:
помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки,
радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складу
судновласник може віднести інших суднових спеціалістів.
Суднова команда складається з осіб, які виконують службові
обов'язки на судні та не належать до командного складу судна.


Стаття 50. Мінімальний склад екіпажу

Мінімальний склад екіпажу, при якому допускається вихід судна
в море, встановлюється Міністерством транспорту України
(Міністерством рибного господарства України) залежно від типу,
району плавання, призначення судна та відповідно до чинного
законодавства України.

Стаття 51. Вимоги до кваліфікації членів екіпажу

До зайняття посад капітана та інших осіб командного складу
допускаються особи, які мають відповідні звання, встановлені
Положенням про звання осіб командного складу морських суден та
порядок їх присвоєння, що затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Присвоєння звань засвідчується видачею дипломів або
кваліфікаційних свідоцтв після успішного складання іспитів у
державній кваліфікаційній комісії.
Позбавлення звання і вилучення диплома або кваліфікаційного
свідоцтва допускається тільки за рішенням суду.
До зайняття посад командного складу, для яких не передбачено
присвоєння звання, а також членів суднової команди допускаються
особи, які мають видані у встановленому порядку відповідні
документи, що підтверджують їх кваліфікацію, необхідну для
виконання обов'язків на судні.

Стаття 52. Вимоги до стану здоров'я членів екіпажу

До роботи на судні допускаються особи, визнані придатними для
цього за станом здоров'я. Висновок про придатність для роботи на
судні за станом здоров'я робиться закладом Міністерства охорони
здоров'я України відповідно до правил, встановлених цим
Міністерством.

Стаття 53. Громадянство членів екіпажу

Члени екіпажу судна, зареєстрованого у Державному судновому
реєстрі України або Судновій книзі України, можуть бути
громадянами будь-якої держави. Капітаном судна може бути тільки
громадянин України.

Стаття 54. Трудові відносини на судні

Порядок прийняття на роботу суднового екіпажу, їх права і
обов'язки, умови роботи на судні та оплати праці,
соціально-побутового обслуговування на морі і в порту, а також
порядок і підстави звільнення регулюються законодавством України,
цим Кодексом, статутами служби на морських і риболовних суднах,
генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і
трудовими договорами (контрактами).
Статут служби на морських суднах затверджується Міністерством
транспорту України, Статут служби на риболовних суднах -
Міністерством рибного господарства України.

Стаття 55. Репатріація членів екіпажу

Репатріація за рахунок судновласника здійснюється у таких
випадках :
у разі звільнення з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу;
у разі захворювання і травми;
у разі загибелі судна;
якщо судновласник не може виконувати свої обов'язки, що
випливають з чинного законодавства України, договору (контракту).
Судновласник репатріює моряка в порт, зазначений у контракті,
колективному договорі, а у разі їх відсутності - в порт прийняття
на роботу. Судновласник несе відповідальність за організацію і
витрати на репатріацію в обсязі затрат на проїзд (як правило,
літаком), оплату проживання і харчування, оплату праці і допомогу,
перевезення багажу в кількості, передбаченій договором
(контрактом), лікування (до тих пір, коли моряк не буде
транспортабельним).
Якщо судновласник не може організувати репатріацію і оплатити
витрати, ці обов'язки виконують уповноважені на те Кабінетом
Міністрів України органи з подальшим стягненням ними з
судновласника понесених затрат в безакцептному порядку.

Стаття 56. Особисте майно членів суднового екіпажу

Член суднового екіпажу має право перевозити на судні майно,
призначене для особистого користування.
У разі втрати або пошкодження цього майна внаслідок
аварійної морської події судновласник повинен відшкодувати
членові суднового екіпажу заподіяні збитки виходячи з діючих цін
на майно такого ж роду і якості.
Не підлягає відшкодуванню вартість майна членів екіпажу, які
винні в аварійній морській події.
Перевезення на судні майна, не призначеного для особистого
користування, без дозволу судновласника не допускається. Член
екіпажу, який перевозить таке майно, повинен відшкодувати
судновласникові заподіяні у зв'язку з цим збитки.

Стаття 57. Обов'язки судновласника

Судновласник судна відповідно до правил, що затверджуються
Міністерством транспорту України і Міністерством рибного
господарства України (для риболовного судна), забезпечує:
1) безпечні умови і режим праці на судні;
2) охорону здоров'я членів екіпажу і обладнання судна всіма
необхідними для цього засобами і устаткуванням;
3) постачання продовольства і води в достатній кількості і
належної якості;
4) належні суднові приміщення.
Мінімальні норми, що забезпечують власники торговельних
суден, не можуть бути нижче рівня, встановленого міжнародними
договорами, в яких бере участь Україна.

ГЛАВА 2. КАПIТАН СУДНА

Стаття 58. Управління судном

На капітана судна покладається управління судном, у тому
числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для
забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського
середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню
будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.
Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається
представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних
потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що
стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших
представників судновласника або вантажовласника.
Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі
зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що
перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у
результаті яких можуть бути пред'явлені претензії до
судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів
для документального оформлення цих випадків у порядку,
встановленому чинним законодавством України, а також провести
попереднє розслідування аварійної морської події незалежно від її
класифікування.

Стаття 59. Обов'язки надання допомоги людям, які зазнали
лиха в морі

Капітан судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без
серйозної загрози для свого судна і осіб, які перебувають на
ньому:
1) подати допомогу будь-якій виявленій у морі особі, якій
загрожує загибель;
2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу гинучим, якщо
йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії
з його боку можна розумно розраховувати.
За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан
судна несе відповідальність згідно з чинним законодавством
України.
Судновласник не несе ніякої відповідальності за невиконання
капітаном судна обов'язків надання допомоги.

Стаття 60. Обов'язки надання допомоги після зіткнення суден

Капітан кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після
зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози
для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому
судну, його пасажирам і екіпажу. Капітани суден зобов'язані,
наскільки це можливо, повідомити один одному назву своїх суден,
порти приписки, а також порти відправлення і призначення або
найближчий порт, в який судно зайде.
За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан
несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Судновласник не несе відповідальності за невиконання
капітаном судна обов'язків подання допомоги після зіткнення суден.

Стаття 61. Обов'язок подання невідкладної медичної допомоги

Якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує
невідкладної медичної допомоги, яку неможливо надати в морі,
капітан зобов'язаний зайти в найближчий порт, повідомити про це
судновласника, а у разі заходження в іноземний порт - також
консула України.

Стаття 62. Обов'язки капітана судна у разі воєнної небезпеки,
піратських дій, небезпеки захоплення судна

У випадку воєнної небезпеки, піратських дій капітан судна
зобов'язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятування
людей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна,
документів, вантажу та іншого майна, що знаходяться на ньому.

Стаття 63. Право капітана судна на володіння вогнепальною
зброєю

Капітан судна має право на володіння табельною вогнепальною
зброєю і застосування її для забезпечення особистої безпеки і
безпеки людей та майна, що перебувають на судні, у порядку і
межах, установлених чинним законодавством України.

Стаття 64. Дії капітана судна у разі небезпеки загибелі
судна

Якщо, на думку капітана, судну загрожує неминуча загибель,
після вжиття всіх заходів для рятування пасажирів капітан дозволяє
судновому екіпажу залишити судно.
Капітан залишає судно останнім після вжиття всіх можливих
заходів для рятування суднового, радіо- і машинного журналів, карт
цього рейсу, документів, цінностей.
У разі загибелі судна, куди б його екіпаж не було доставлено,
капітан зберігає свої права і виконує обов'язки стосовно екіпажу.

Стаття 65. Підтримання порядку на судні

Розпорядження капітана судна в межах його повноважень повинні
беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні.
У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають на
судні, законних розпоряджень капітана він вживає щодо цих осіб
необхідних заходів.
Капітан судна має право застосовувати заходи заохочення і
накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до
усунення від виконання службових обов'язків у випадках і в
порядку, передбачених чинним законодавством України про працю.
Якщо дії особи, яка перебуває на судні, не містять
кримінально караного діяння, але загрожують безпеці судна або
людей і майна, що на ньому перебувають, капітан судна має право
ізолювати цю особу в окремому приміщенні. За незаконне утримання в
окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо
підтримання порядку на судні капітан несе відповідальність згідно
з чинним законодавством України.

Стаття 66. Згода капітана судна на прийняття на роботу
членів екіпажу

Ніхто з осіб суднового екіпажу не може бути призначений на
судно без згоди капітана.
Відмова капітана судна прийняти до складу екіпажу особу, яку
направив на судно судновласник, повинна бути обгрунтована. Така
відмова з відповідним обгрунтуванням оформляється у письмовій
формі та передається судновласникові і особі, якій відмовлено у
прийнятті на роботу.

Стаття 67. Капітан судна як орган дізнання

Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння,
передбачені кримінальним законодавством України, капітан судна
виконує функції органу дізнання, керуючись при цьому
кримінально-процесуальним законодавством України та Iнструкцією
про проведення дізнання на морських суднах, що перебувають у
плаванні, яка затверджується Генеральним прокурором України за
погодженням з Міністерством транспорту України та Міністерством
рибного господарства України.
Капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у
вчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповідним
правоохоронним органам у першому порту України. У разі
необхідності капітан судна може направити цю особу і матеріали
дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні.
У разі вчинення діяння, передбаченого кримінальним
законодавством України, під час перебування судна в порту України
капітан судна зобов'язаний передати особу, яка підозрюється у
вчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам в
порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством
України.

Стаття 68. Права капітана судна у разі нестачі продовольства

Якщо усі життєві припаси, у тому числі незнижуваний запас
продовольства, вичерпані, з метою загального розподілу капітан
судна має право провести реквізицію необхідної кількості
продовольства, що є в розпорядженні осіб, які перебувають на
судні, і реквізицію вантажу, що перебуває на судні і який може
бути використаний для харчування. Про реквізицію складається акт.
Вартість реквізованого продовольства та вантажу
відшкодовується судновласником.

Стаття 69. Права капітана судна у разі невідкладної потреби
в грошах

Якщо під час рейсу виникла невідкладна потреба в грошах для
продовження плавання, особливо для ремонту судна або утримання
екіпажу, у разі відсутності можливості або часу для отримання
розпорядження судновласника, капітан судна має право продати
частину дорученого йому майна, яке не є необхідним для продовження
плавання.
Капітан судна має право обрати той спосіб придбання грошей
для продовження плавання, який є найменш збитковим для
судновласника і вантажовласника.
Вартість проданого вантажу повинна бути відшкодована його
власнику, за винятком випадків, коли викликані цим збитки
підпадають під ознаки загальної аварії або коли продаж було
проведено тільки в інтересах вантажу.

Стаття 70. Засвідчення факту народження дитини і укладення
шлюбу

Про кожний випадок народження дитини, укладення шлюбу на
судні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків,
а також зробити запис у судновому журналі.
Цей акт підлягає поданню до органів реєстрації актів
громадянського стану для одержання свідоцтва про народження чи
шлюб.

Стаття 71. Засвідчення заповіту і факту смерті

Капітан судна зобов'язаний засвідчити складений особою, яка
перебуває на судні, заповіт, взяти його на зберігання і зберігати
по одному примірнику посвідчених ним заповітів до передачі
начальникові порту України або консулові України в іноземному
порту для наступного надсилання їх до державного нотаріального
архіву чи державної нотаріальної контори за постійним місцем
проживання заповідача.
Про кожний випадок смерті на судні капітан зобов'язаний
скласти акт у присутності двох свідків, а якщо на судні є лікар
або фельдшер, то і в його присутності, а також зробити запис у
судновому журналі.
До акта про смерть додається опис майна померлого на судні.
Капітан судна вживає заходів до збереження майна померлого.
Капітан судна передає акт про смерть і опис майна консулу
України, якщо судно прибуває в іноземний порт, де є консул
України, або судновласнику, якщо судно прибуває в порт України, і
вживає заходів до поховання померлого. У надзвичайних випадках,
коли судно має тривалий час перебувати у відкритому морі і тіло
померлого не може бути збережено, капітан судна має право віддати
тіло морю згідно з морськими звичаями, про що складається
відповідний акт і вноситься відповідний запис до суднового
журналу.

Стаття 72. Взаємовідносини з консулами України

Взаємовідносини капітана судна та інших осіб суднового
екіпажу з консулами України регулюються Консульським статутом
України.

Р О З Д I Л IV

МОРСЬКИЙ ПОРТ

ГЛАВА 1. ПРАВОВИЙ СТАТУС I ФУНКЦIЇ МОРСЬКОГО ПОРТУ

Стаття 73. Правовий статус морського порту

Морський порт є державним транспортним підприємством,
призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на
відведених порту терит�