---

захищені таким чином, щоб їхнє приєднання здійснювалося без

ускладнень і виключалася можливість випадкового дотику до частин

під напругою або штирів.

11.7.8. Неструмоведучі частини установок (кожухи і корпуси

електрокалориферів, електродвигунів вентиляторів, кожухи

рубильників, магнітних пускачів, пускових кнопок) необхідно

занулювати.

11.7.9. У відгалуженнях від магістральних ліній водопроводу

до автонапувалок, електроводопідігрівачів та інших

електроприймачів, з'єднаних з водопроводом, необхідно передбачати

ізолюючі вставки довжиною не менше 1 м.

11.7.10. Електричні проводи і водопровідні труби не повинні

торкатися. Відстань між проводами і трубопроводом, які розташовані

паралельно, всередині приміщень повинна бути не менше 100 мм.

11.7.11. Живильна напруга для опромінювальних установок

повинна бути не більш 250 В. Висота підвіски установок

регламентується технологічними вимогами. Випромінювальні установки

повинні мати огородження контактних частин ламп, патронів й

пускорегулювальних приладів.

11.7.12. Бак, насосний агрегат, реле тиску і станція

керування автоматичної водопідіймальної установки повинні бути

заземлені, а клеми електродвигуна ізольовані і закриті муфтою.

11.7.13. Пересувні електричні дробарки, подрібнювачі,

коренерізки напругою 220 В повинні бути заземлені відповідно до

вимог ПУЭ; якщо немає такої можливості, слід застосовувати прилади

захисного відключення.

11.7.14. Захист працівників від ураження електричним струмом

під час експлуатації ручного технологічного обладнання з кабельним

або тролейним електроживленням повинен забезпечуватися шляхом

застосування приладу захисного відключення, заземлення і

занулення.

11.7.15. Заземленню підлягають корпуси електричних машин,

трансформаторів і апаратів, каркаси розподільних щитів і шаф,

металеві корпуси освітлювальних приладів і оболонки кабелів,

металеві труби електропроводки та інші металеві конструкції,

з'єднані з установкою й огородженням електрообладнання; металеві

корпуси пересувних і переносних приймачів струму.

11.7.16. Відповідно до ПУЭ заземленню або зануленню

підлягають металеві частини електроустановок, машин та обладнання,

що можуть опинитися під напругою при порушенні ізоляції:

при напругах змінного струму 380 В, постійного 440 і вище - в

усіх випадках;

при номінальних напругах 42-380 В змінного і 110-440 В

постійного струму - тільки у приміщеннях з підвищеною небезпекою,

особливо небезпечних і в зовнішніх установках;

при будь-яких напругах змінного і постійного струму в

вибухонебезпечних приміщеннях.

11.7.17. Всі роботи на стінах, панелях; перекриттях,

підлогах, де можливе розміщення електропроводів, повинні

виконуватися електротехнічним персоналом. При цьому повинні бути

вжиті заходи щодо попередження появи на них напруги.

11.7.18. Електроустановки в сільськогосподарських

підприємствах підлягають щорічним лабораторним випробуванням.

11.8. Вимоги безпеки під час ремонту і технічного

обслуговування машин та обладнання

11.8.1. Для підтримання машин і обладнання в технічно

справному і безпечному стані роботодавець зобов'язаний

організувати їхнє технічне обслуговування і ремонт.

11.8.2. Ремонтні роботи і операції технічного обслуговування

повинні виконуватися працівниками, які пройшли спеціальну

підготовку. Працівники повинні бути забезпечені справним

інструментом.

11.8.3. Періодичність і об'єм робіт з технічного

обслуговування повинні відповідати вимогам експлуатаційної

документації на машини або обладнання.

11.8.4. Якість і повнота виконання операцій технічного

обслуговування повинні контролюватися посадовими особами

підприємства.

11.8.5. Пуск обладнання в роботу після зупинок на технічне

обслуговування може бути здійснений лише після перевірки:

правильності складання і надійності закріплення кріпильних

деталей;

відсутності в обладнанні сторонніх предметів;

збалансованості вузлів, що обертаються;

роботи систем змащення;

комплектності передавальних і приводних пасів;

наявності огороджень і їхньої справності;

справності запірних і герметизуючих пристроїв, люків, кришок,

дверцят;

наявності і справності блокувальних і контрольних приладів.

11.8.6. Після випробування роботи обладнання на холостому

ходу та усунення можливих дефектів і несправностей допускається

випробування під невеликим навантаженням з поступовим збільшенням

його до необхідного.

11.8.7. Про виконання робіт з технічного обслуговування,

ремонту і заміні деталей повинні бути зроблені відповідні записи у

журналі.

11.8.8. На машини підвищеної небезпеки повинні бути складені

річні графіки технічного обслуговування і ремонту (котли,

теплогенератори, агрегати для сушіння трав'яного борошна, посудини

і установки, що працюють під тиском, вантажопідйомні машини і

механізми, охолоджувальні і газові установки). Графіки повинні

бути затверджені роботодавцем або особою, відповідальною за їхній

технічний стан.

12. Вимоги до розміщення виробничого

обладнання і організації робочих місць

12.1. Розміщення обладнання у виробничих приміщеннях (на

виробничих майданчиках) повинне забезпечувати безпеку й зручність

його використання за призначенням, під час технічного

обслуговування й ремонту, а також передбачати можливість оснащення

засобами захисту, що не входять до конструкції.

12.2. Відповідно до ВНТП-СГіП-46-2.95 при розміщенні

виробничого обладнання у приміщеннях необхідно дотримуватися таких

норм проходів і відстаней:

між виступаючими частинами машин і огороджувальними

будівельними конструкціями з урахуванням проходу - не менше 0,8 м,

без урахування проходу - не менше 0,5 м, окрім випадків, коли

огороджувальні будівельні конструкції використовуються для

кріплення складників обладнання;

між обладнанням при розміщенні його фронтами одне до одного -

не менше 1,5 м.

12.3. Обладнання повинне бути розміщене й встановлене так,

щоб не закривати світлових і віконних прорізів і завдяки цьому не

знижувати освітленості, не створювати місць, недосяжних для

прибирання і дезінфекції.

12.4. Підходи до обладнання і робочих місць не повинні

завалюватися кормами, інвентарем і сторонніми предметами.

12.5. Установлення котлів поза приміщенням допускається в

тому випадку, якщо котел спроектований для роботи в заданих

кліматичних умовах.

12.6. При встановленні котлів, що вимагають бокового

обслуговування, ширина проходів між котлами або між котлом і

стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.

12.7. Відстань від верхньої частини обмурування котлів і

площадок, з яких обслуговуються арматура й гарнітура котлів,

контрольно-вимірювальні прилади, вентилятори, електродвигуни, до

найближчих елементів покриття або стельового перекриття приміщення

повинна бути не менше 1,9 м.

12.8. Згідно з вимогами Правил будови і безпечної

експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів

і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР від 07.12.71

(ДНАОП 0.00-1.13-71) компресорну установку необхідно розміщувати в

окремому утепленому приміщенні, що провітрюється.

12.8.1. У приміщенні компресорної ширина основного проходу

повинна бути не менше 1,5 м, а висота - не менше 1,9 м. Прохід між

частинами компресорів, що виступають, допускається шириною не

менше 1 м, між стіною й компресором - не менше 0,8 м, якщо він не

є проходом для обслуговування. Допускається установка компресорів

біля стін без наявності проходів.

12.8.2. Фундаменти під компресори і їхні електродвигуни не

повинні бути зв'язані з фундаментами стін або колон будівлі,

машинного відділення.

12.9. Відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95 канали

гноєвидалення глибиною більш 200 мм необхідно перекривати

решітками, а місця проходів, розміщення приводних валів і приямків

контрприводів - дерев'яними щитами.

12.9.1. Приямки для скидання гною повинні огороджуватися

захисними решітками, привідні агрегати й люк - перилами з сталевих

труб висотою не менше 1,6 м, а отвори похилого транспортера в

холодний час року повинні закриватися щитами або фартухами з

щільної тканини.

12.10. Згідно з будівельними нормами і правилами

"Технологическое оборудование и технологические трубопроводы"

(СНиП 3.05.05-84) вентиляційні канали, а також водопровідні і

паропровідні труби та інші подібні комунікації, розташовані над

робочою зоною працівника і над проходами, повинні мати

теплоізоляцію і обладнуватися конденсатовідводами.

12.10.1. Нагрівальні прилади повинні мати решітчасті

огородження, які виключають доступ працівників до гарячих

поверхонь.

12.10.2. Регулююча й запірна арматура систем опалення повинні

бути встановлені в місцях, легкодоступних для обслуговування.

12.11. Електроапаратура, встановлена на відкритому

майданчику, повинна бути закрита кожухами, які запобігають

попаданню на неї атмосферних опадів.

12.12. Усі відкриті отвори в підлозі, переходи і містки через

обладнання, трубопроводи повинні бути обгороджені перилами висотою

не менше 1 м.

12.13. Перестановку, заміну або установку додаткового

обладнання необхідно здійснювати відповідно до затвердженої

технічної документації.

12.14. Робочі місця повинні відповідати вимогам

ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78.

12.15. При роботі сидячи робочі місця обладнуються сидіннями,

стільцями з регульованою висотою, а при роботі стоячи-сидячи -

відкидними сидіннями. В необхідних випадках робочі місця

обладнуються підлоговими решітками (теплоізолюючим настилом);

підібраними з урахуванням зросту працівника.

12.16. При розташуванні робочого місця вище рівня підлоги

повинні бути передбачені площадки, східці, огородження та інші

пристосування, розмір і конструкція яких повинні забезпечувати

зручне й безпечне виконання виробничих операцій і виключати

можливість падіння працівника.

12.16.1. Вимоги до влаштування площадок і сходинок-підніжок

повинні відповідати ГОСТ 12.2.042-91.

12.16.2. Вимоги до влаштування переходів, містків,

стаціонарних драбин повинні відповідати вимогам державного

стандарту "Конвейеры. Общие требования безопасности" із змінами в

1986 і 1990 роках (ГОСТ 12.2.022-80), переносних - державному

стандарту "Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ.

Общие технические условия" (ГОСТ 26887-86).

12.16.3. Площадки довжиною більш 5 м повинні мати не менше

двох сходів, розташованих в протилежних кінцях.

12.16.4. Площадки й східці драбин повинні бути виконані з

матеріалів, що забезпечують протисковзання. Не допускається

виготовлення східців із круглого металу з гладкою поверхнею.

12.16.5. Переносні драбини й стрем'янки повинні мати

пристрої, що запобігають можливості зрушення і перекидання під час

роботи. Нижні кінці переносних драбин і стрем'янок повинні мати

окуття з гострими наконечниками при встановленні на ґрунт, а при

використанні на більш твердій основі - башмаки з гуми або іншого

неслизького матеріалу.

12.16.6. Вертикальні драбини, драбини з кутом нахилу більше

75 град. при висоті більше 5 м повинні мати, починаючи з висоти

3 м, огородження у вигляді дуги. Дуги повинні бути розміщені на

відстані не більш 0,8 м одна від іншої і з'єднуватися між собою не

менше, ніж трьома повздовжніми смугами.

13. Вимоги до виробничих процесів

13.1. Загальні вимоги до виробничих процесів

13.1.1. Виробничі процеси на свинарських підприємствах

повинні відповідати вимогам державного стандарту "Процессы

производственные. Общие требования безопасности" із змінами в 1980

та 1981 роках (ГОСТ 12.3.002-75, СТ СЭВ 1728-79) та Правил.

13.1.2. Для забезпечення безпеки виробничих процесів на

свинарських підприємствах необхідно:

дотримання безпечного режиму утримання тварин;

усунення безпосереднього контакту працівників із тваринами,

виключення фізичних та нервово-психічних перевантажень шляхом

заміни ручної праці механізованою або автоматизованою;

виключення шкідливого впливу на працівників продуктів

життєдіяльності тварин, матеріалів, що мають небезпечні або

шкідливі властивості, шляхом застосування дистанційного управління

виробничими процесами, використання засобів колективного та

індивідуального захисту;

заміна виробничих процесів й операцій, пов'язаних з

виникненням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, процесами

і операціями, при яких указані чинники відсутні або вміст

шкідливих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій,

рівнів;

запобігання прояву небезпечних та шкідливих виробничих

чинників у випадку аварії;

дотримання порядку експлуатації машин і обладнання у

відповідності з експлуатаційною документацією;

використання сигнальних приладів, кольорів і знаків безпеки у

відповідності з ГОСТ 12.4.026-76;

своєчасне видалення, знешкодження і поховання виробничих

відходів, що є джерелом шкідливих виробничих чинників;