---

ні встановлюватись не менше двох сходів чи трапів. Верхній кінець

сходів або трапа повинен бути закріплений до поперечного риштування.

Отвори в настилі риштувань для виходу зі сходів повинні бути

огороджені. Кут нахилу сходів не повинен перевищувати 60 градусів до

горизонтальної площини. Ухил пандуса не повинен перевищувати 1:3.

8.8.13. Трапи та містки повинні бути жорсткими та мати

кріплення, які виключають можливість їх зміщення. Прогинання настилу

під максимальним розрахунковим навантаженням не повинно перевищувати

0.02 м.

8.8.14. Якщо довжина трапів чи містків перевищує 3 м, під ними

повинні встановлюватись проміжні опори. Ширина трапів та містків по-

винна бути не менше 0.6 м.

Трапи та містки повинні мати поруччя, закраїни та один

проміжний горизонтальний елемент.

8.8.15. Сходи площадки постійного робочого місця висотою понад

1.5 м повинні мати нахил відносно горизонту не більше 45 градусів,

меншої висоти - не більше 60 градусів. Сходи на висоті 3-5 м повинні

мати перехідну площадку.

Площадка повинна мати табличку з наведенням максимально допус-

тимого для неї загального та зосередженого навантаження.

Виконання настилів площадок та сходів повинно виключати сков-

зання.

Риштування та підмостки висотою до 4 м повинні допускатись до

експлуатації лише після приймання їх виконавцем робіт, а понад 4 м -

після їх технічного огляду комісією, призначеною наказом по

підприємству.

8.8.16. Перед початком експлуатації і кожні півроку приставні

драбини необхідно випробовувати статичним навантаженням 1180 Н

(120 кгс), що прикладене до однієї із сходинок посередині прольоту

драбини, яка встановлена під кутом 70 градусів до горизонту.

 

 

94

8.9. Монтаж та ремонт технологічного устаткування

8.9.1. Монтажні роботи з установлення технологічного устатку-

вання та ремонтні роботи повинні відповідати вимогам СНиП 3.05.05-84,

СНиП III-4-80, стандартам та технічним умовам.

8.9.2. Монтажні та ремонтні роботи повинні виконуватись у

відповідності з проектом виконання цих робіт (ПВР), затвердженим

власником підприємства.

8.9.3. При необхідності використання вантажопідйомних засобів

під час монтажу, транспортування, зберігання та ремонту на виробнич-

ному устаткуванні та його окремих частинах повинні бути позначені

місця приєднання вантажопідйомних засобів та маса, що підіймається.

8.9.4. Складові частини устаткування масою понад 16 кг повинні

транспортуватись на робочі місця за допомогою вантажопідйомних за-

собів.

8.9.5. Місця приєднування підйомних засобів повинні бути поз-

начені та вибрані таким чином, щоб виключити можливість пошкодження

або перевертання устаткування при підійманні та переміщенні.

8.9.6. Виробниче устаткування для монтажу, знімання та вста-

новлення окремих деталей та складальних одиниць якого під час періо-

дичного технічного обслуговування та ремонтних робіт неможливе засто-

сування вантажопідйомних засобів, пристроїв та інструменту загального

призначення, повинне комплектуватись спеціальними (індивідуальними)

пристроями, приладами та інструментом. Експлуатаційна документація

повинна містити опис його будови, правила монтажу, експлуатації та

налагодження.

8.9.7. Під час монтажу устаткування повинен здійснюватись опе-

раційний контроль якості виконуваних робіт. Виявлені дефекти підляга-

ють усуненню до початку подальших операцій.

8.9.8. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись

відповідно з вимогами ГОСТ 12.3.009-76, при переміщенні машини на

підприємстві - за ГОСТ 12.3.020-80.

8.9.9. Конструкція устаткування та його частин (пакувальних

місць) повинна забезпечувати можливість надійного їх закріплення в

пакувальній тарі та на транспортному засобі.

8.9.10. Складальні одиниці устаткування, які під час наванта-

ження (розвантаження), транспортування і зберігання, можуть самовіль-

но переміщуватись, створюючи при цьому небезпечні ситуації, повинні

мати пристрої для їх фіксування в певному положенні.

8.9.11. Конструкція та маркірування вузлів,агрегатів, скла-

дальних одиниць устаткування повинна виключати помилки під час монта-

жу устаткування, що приводять до виникнення небезпеки.

8.9.12. Монтаж, демонтаж та ремонт устаткування у приміщеннях

категорій А,Б,В або устаткування, в якому знаходились вибухопожежоне-

безпечні, легкозаймисті та токсичні речовини, повинні здійснюватись

за письмовим нарядом-допуском відповідно до додатка 14.

8.9.13. Можливість подальшої експлуатації устаткування та тру-

бопроводів вибухопожежонебезпечних виробництв після відпрацювання

встановленого заводом-виготовлювачем ресурсу визначається підприємст-

вом на основі комплексного обстеження та висновку спеціалізованої ор-

ганізації, що має на це дозвіл Держнаглядохоронпраці.

8.10. Контрольно-вимірювальні прилади, автоматика,

прилади безпеки та запобіжні пристрої

8.10.1. Вимірювальні прилади повинні відповідати діючій норма-

тивно-технічній документації, мати необхідний клас точності та вико-

нання. Використовувати контрольно-вимірювальні прилади не за призна-

 

 

95

 

ченням не допускається (застосовувати кисневі манометри замість аце-

тиленових, вимірювати тиск парів аміаку приладами, які для цього не

призначені тощо).

8.10.2. Стаціонарні контрольно-вимірювальні прилади повинні

бути сконцентровані та встановлені на робочих місцях не вище 2 м від

рівня підлоги чи робочої площадки.

8.10.3. Між манометром та посудиною повинен бути встановлений

триходовий кран або замінюючий його пристрій, що дозволяє проводити

періодичну перевірку манометра за допомогою контрольного.

У необхідних випадках манометр в залежності від умов роботи та

властивостей середовища, яке знаходиться у посудині, повинен обладну-

ватись сильфонною трубкою або іншим пристроєм, який захищає його від

безпосередньої дії середовища та температури.

8.10.4. Перевірку, регулювання всіх контрольно-вимірювальних

приладів та автоматичних пристроїв необхідно проводити у відповіднос-

ті з ГОСТ 8.001-80 та ГОСТ 8.002-86.

Точність показання приладів повинна відповідати паспортним да-

ним завода-виготовлювача.

8.10.5. Перевірка манометрів з їх пломбуванням або клеймуван-

ням повинна здійснюватись не рідше одного разу на 12 місяців. Окрім

того, не рідше одного разу на 6 місяців, власником посудини, апарату,

устаткування проводиться додаткова перевірка робочих манометрів конт-

рольним манометром з записом результатів у журналі контрольних пе-

ревірок. При відсутності контрольного манометра допускається пе-

ревірка перевіреним робочим манометром, що має однакову шкалу та клас

точності з тим, що перевіряється.

8.10.6. На всіх манометрах, вакуумметрах, амперметрах, дис-

танційних термометрах тощо повинно бути клеймо (пломба) з позначенням

терміну перевірки. Використовувати прилади, що вчасно не пройшли пе-

ревірки, а також прилади без клейма не дозволяється.

8.10.7. Контрольно-вимірювальні прилади повинні вибиратись з

такою шкалою, щоб при робочому тискові стрілка знаходилась у середній

третині шкали. На циферблаті цих приладів повинна бути нанесена чер-

вона риска, що вказує дозволені робочий тиск або розрідження.

Замість червоної риски на циферблаті дозволяється закріплювати

назовні металеву пластинку червоного кольору, яка щільно прилягає до

скла над відповідною позначкою шкали. Наносити фарбою риски на скло

приладу не дозволяється.

8.10.8. Устаткування, посудини, які працюють під тиском, по-

винні бути обладнані запобіжними пристроями від підвищення тиску по-

над допустимий (пружинні та важільно-тягарцеві запобіжні клапани,

імпульсні та мембранні запобіжні пристрої тощо).

8.10.9. Посудина, що працює під тиском, меншим ніж тиск дже-

рела, яке її живить, повинна мати на живильному трубопроводі автома-

тичний редукційний пристрій з манометром та запобіжним клапаном,

встановленим з боку меншого тиску за редукційним пристроєм.

8.10.10. Для групи посудин, апаратів, що працюють під однако-

вим тиском, допускається встановлення одного редукційного пристрою з

манометром та запобіжним клапаном на загальному живильному трубопро-

воді до першого відгалуження до однієї з посудин. У цьому випадку

встановлення запобіжних пристроїв безпосередньо на посудинах не

обов'язково, якщо в них виключена можливість підвищення тиску.

8.10.11. Кількість запобіжних клапанів та їх пропускна

здатність повинні бути вибрані у відповідності з розрахунком за ГОСТ

12.2.085-82. Між посудиною та запобіжним клапаном не повинно бути

запірного органу.

8.10.12. Настроювання та регулювання запобіжних клапанів по-

винно виконуватись у відповідності з ГОСТ 12.2.085-82.

 

 

96

 

Відвідні трубопроводи запобіжних клапанів та імпульсні лінії

(ІЗП) в місцях можливого накопичення конденсату повинні бути облад-

нані дренажними пристроями для видалення конденсату. Встановлення

запірних органів або іншої арматури на дренажних трубопроводах не до-

пускається. Середовище, що відходить з запобіжних клапанів та дре-

нажів, повинне відводитись до безпечного місця.

8.10.13. Запобіжні клапани протягом єксплуатації повинні щомі-

сяця перевірятись на справність дії продувкою в робочому стані або

перевіркою на стенді. Порядок та термін перевірки справності клапанів

в залежності від умов технологічного процесу повинні бути наведені в

інструкції з експлуатації запобіжних клапанів, яка опрацьована

відповідно до вказівок завода-виготовлювача і затверджена власником

підприємства.

8.10.14. Покажчики рівня повинні встановлюватись вертикально

або похило у відповідності з інструкцією заводу-виготовлювача, при

цьому повинна бути забезпечена добра видимість рівня рідини.

8.10.15. На посудинах, що обігріваються полум'ям або горючими

газами, в яких можливе зниження рівня рідини нижче допустимого, по-

винно бути встановлено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.

8.10.16. На кожному покажчику рівня повинні бути вказані до-

пустимі верхній та нижній рівні.

8.10.17. Покажчики рівня повинні бути оснащені арматурою (кра-

нами та вентилями) для їх відключення від посудини та продування.

8.10.18. При застосуванні в покажчиках рівня як прозорого еле-

мента скла або слюди для запобігання травмування персоналу у разі їх

розриву повинно бути передбачено захисний пристрій.

8.11. Вимоги безпеки при хімічному очищенні

устаткування

8.11.1. Роботи з хімічного очищення устаткування (парових

котлів, випарних апаратів, теплообмінників тощо ) виконуються у

відповідності з інструкцією, затвердженою власником підприємства.

8.11.2. Відповідальним за підготовку схеми хімічного очищення

устаткування, що промивається, є посадова особа, у веденні якої воно

знаходиться.

8.11.3. При виконанні робіт спеціалізованою організацією

відповідальним за підготовку та проведення хімічного очищення є

керівник роботи цієї організації.

8.11.4. Внутрішній огляд устаткування після закінчення

хімічного очищення повинен провадитись після його вентиляції та нас-

тупного виконання аналізу повітря у ньому на відсутність шкідливих

речовин.

8.11.5. Хімічне очищення (виварювання) випарних апаратів для

запобігання накопиченню вибухопожежонебезпечних газів повинне прова-

дитись при працюючому повітряному насосі.

8.11.6. Для приготування та подавання реагентів для виварюван-

ня випарних апаратів повинна бути обладнана спеціальна установка, яка

повинна розміщуватись на першому поверсі у ізольованому приміщенні,

оснащеному витяжною вентиляцією.

8.11.7. Безсодове очищення поверхонь нагріву випарних апаратів

від накипу повинне виконуватись у відповідності з вимогами Інструкції

з безсодового способу очищення від накипу поверхонь нагріву випарних

апаратів, інгібірованими солянокислими розчинами.

8.11.8. Під час виварювання випарних апаратів соляною кисло-

тою, а також при огляді корпусів після виварювання для запобігання

вибуху не дозволяється користування відкритим вогнем (куріння, запа-

лювання сірників, користування світильниками з відкритим полум'ям то-

що), про що повинна бути вивішена табличка.

 

 

97

9. ВИМОГИ *) ДО ПОСУДИН, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМ

НЕ БІЛЬШЕ 0.07 МПа (0.7 кгс/кв.см)

 

 

9.1. Загальні вимоги

9.1.1. Технічний нагляд та експлуатація посудин, які працюють

під тиском не більше 0.7 кгс/кв.см, повинні здійснюватись у відповід-

ності з інструкцією,**) затвердженою власником.

 

*) Ці вимоги поширюються на:

- посудини та балони місткістю не більше 0.025 куб. м (25 л),

для яких добуток тиска у МПа (кгс/кв. м) на місткість у куб. м (л)

не перевищує 0.02 (200);

- повітряні резервуари гальмового устаткування рухомого скла-

ду залізничного транспорту, автомобілів та інших засобів пересування;

- прилади парового і водяного опалення;

- трубчасті печі;

- частини машин, що не являють собою самостійних посудин (кор-