Страница 20: ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ ВНД 33-3.4-01-2000 (45242)

8.3.4. Витратоміри повинні обладнуватись приладами автоматичного записування показань. На насосних станціях, при наявності чергового персоналу, дозволяється записування даних приладів обліку в спеціальні журнали вручну. Періодичність записування повинна визначатись інструкцією (не менше 1 разу в зміну).

8.3.5. Водоспоживання абонентів за звітний період повинне визначатись на основі показань водолічильників.

8.3.6. Засоби водообліку повинен придбати абонент, а їх встановлення повинне виконувати Управління групових водопроводів за рахунок коштів абонента.

8.3.7. Перед встановленням, після кожного ремонту і регулярно один раз на два роки всі водолічильники підлягають метрологічній атестації. Водолічильники, які не пройшли атестації, до експлуатації не допускаються.

8.3.8. Відповідальність за справність, збереження і нормальну роботу водолічильників повинен нести абонент. Про будь який випадок виходу з ладу або пропажі водолічильників абонент зобов'язаний сповістити Управління групових водопроводів.

8.3.9. Абонент, який отримує воду від основного абонента, повинен встановити водолічильник за погодженням з основним абонентом і Управлінням групових водопроводів.

8.3.10. При виході водолічильників з ладу або невірній їх експлуатації представником Управління групових водопроводів і представником місцевих органів державної влади повинен складатись акт. Кількість води, отриманої абонентом, повинне визначатись за пропускною спроможністю трубопроводу при швидкості руху води 1.5 м/с і дії його повним перерізом цілодобово з часу попереднього зняття показань водолічильника до дня виявлення несправності.

8.3.11. Зняття показань водолічильника повинне виконуватись не менше одного разу на місяць в установлені дати представниками підприємства (управління). На вимогу абонента повинен складатись двосторонній акт.

8.3.12. Витрата води абонентам, які не мають водолічильників повинна визначатись у відповідності з розрахунками, виконаними при укладанні договору на подачу води.

8.3.13. Для абонента, які не мають водолічильника, підприємство (управління) в місці водозабору абонента повинне встановить дросельну шайбу, розраховану на пропуск договірної кількості води.

8.3.14. При виникненні розходжень у відношенні кількості води, отриманої абонентом, необхідно виконати спільну контрольну добову перевірку витрачання води одночасно в усіх точках підключення даного абонента.

8.3.15. Прилади, які використовуються для обліку подачі і реалізації води, повинні вчасно проходити Державну перевірку і бути опломбовані.

Державна повірка приладів повинна проводитись один раз на два роки.

8.4. Облік та оцінка втрат

8.4.1. До втрат води відносяться :

• невраховані втрати води до водолічильників - при аваріях на трубопроводах, випусках з систем і споруд на них, випусках з водорозбірних колонок, витрати води на протипожежні заходи, а також розкрадання (непогоджене під'єднання, користування водою без укладання договору);
• втрати води у внутрішній мережі абонента (після водолічильника, але після місця, ге він повинен бути встановлений) - всі види постійних втрат через водорозбірну, змішуючу і наповнюю арматуру через її несправності або невірне регулювання, а також втрати з трубопроводів через їх негерметичність;
• нераціональне витрачання води - використання протікання води при господарсько-побутових роботах.

Примітка. 1. До неврахованих втрат води відноситься також перевитрата води на технологічні потреби підприємства (управління) (промивка фільтрів, трубопроводів і т.ін.).

2. До неврахованих втрат відносяться також витрати :

• незареєстровані приладами обліку через низьку точність або невідповідності приладів витратам;
• не оплачені абонентами через подання занижених даних про кількість водокористувачів або об'ємів виробництва (при відпусканні води без приладів водообліку).

8.4.2. Витрати води на технологічні потреби очисних споруд повинні визначатись за різницею показань витратомірів насосних станцій I і II підйомів.

Примітка. Витрати води на технологічні потреби очисних споруд продуктивністю більше 20 тис.м3 за добу повинні обліковуватись окремими обліковими приладами.

8.4.3.Витрати води при обслуговуванні водопровідних мереж повинні розраховуватись за фактичними об'ємами виконаних робіт, згідно складених актів.

8.5. Експлуатація витратомірів та водолічильників

8.5.1. Експлуатація витратомірів і водолічильників повинна виконуватись у відповідності до інструкцій заводів-виробників.

8.5.2. При виході приладів з ладу вони повинні бути відремонтовані в спеціальних майстернях по ремонту і перевірці приладів.

8.5.3. Параметри відремонтованих водолічильників повинні відповідати вимогам ГОСТів і паспортів заводів-виробників.

8.5.4. Перевірка водолічильників повинна проводитись і відповідати вимогам ГОСТ 8.156-75 службою перевірки і ремонту водолічильників і контролюватись КВПіА підприємства (управління).

9.КАНАЛІЗАЦІЙНІ МЕРЕЖІ

9.1. Завдання технічної експлуатації каналізаційних мереж

9.1.1. Каналізаційна мережу повинна забезпечувати безперебійне та надійне приймання та відведення стічних вод з території населеного пункту до місць їх очистки і використання з різною метою.

9.1.2. Завдання технічної експлуатації каналізаційних мереж :

• контроль стану і збереження мережі, пристроїв та обладнання на ній, технічне обслуговування, ліквідація нагромадження сміття, затоплень;
• поточний та капітальний ремонти, ліквідація аварій;
• контроль і нагляд за експлуатацією каналізаційних мереж і споруд абонентів;
• нагляд за будівництвом і прийманням в експлуатацію каналізаційної мережі і споруд на ній та абонентських приєднань;
• ведення технічної документації і звітності;
• вивчення мережі і складання перспективних планів реконструкції і розвитку мережі.

9.1.3. Роботи по технічній експлуатації каналізаційній мережі повинні покладатись на служби, які в залежності від довжини і об'ємів, можуть бути створені у вигляді ділянок і служб мережі.

9.2. Контроль стану каналізаційної мережі

9.2.1. Технічне обслуговування мережі повинно передбачати внутрішній (технічний) та зовнішній огляди мережі і споруд на ній : дюкерних та з'єднувальних камер, колодязів, напірних самотічних трубопроводів (колекторів), аварійних випусків, естакад і водопропускних труб під каналізаційними трубопроводами і т.ін.

9.2.2. Зовнішній огляд мережі необхідно виконувати не рідше одного разу на місяць шляхом обходу трас ліній мережі і огляду зовнішнього стану пристроїв та споруд мережі.

Примітка. При зовнішньому огляді опускання людей в колодязі не дозволяється.

9.2.3. Під час обходів і оглядів трас ліній мережі необхідно перевіряти :

• стан координатних табличок;
• зовнішній стан колодязів, наявність кришок, цілість люків, кришок, горловин, скоб та драбин шляхом відкривання кришок колодязів;
• рівень наповнення труб, наявність підпору (затоплення), засмічення та інших порушень, помітних з поверхні землі;
• наявність газів в колодязях (за показаннями приладів або по запаху);
• наявність просідання землі по трасі ліній або поблизу колодязів;
• наявність завалів по трасі мережі і на колодязях, розриттів по трасі, а також недозволених робіт по облаштування приєднань до мережі;
• наявність скидання поверхневих або інших вод в каналізаційну мережу.

9.2.4. Зовнішній обхід мережі повинна виконувати експлуатаційна бригада, яка проводить огляд по чітко визначених маршрутах. Кожній бригаді (два працівника) щоденно повинен видаватись наряд обходу. До роботи повинні допускатись особи, які пройшли перевірку знань правил експлуатації мережі і охорони праці.

9.2.5. Бригада повинна мати наступне оснащення : лом, крюк, лопату, попереджувальний знак, акумуляторний ліхтар, складну рейку або жердину, дзеркало, аптечку, схематичне креслення мережі, що підлягає огляду, комплект засобів охорони праці, журнал, в який заносять результати огляду.

1. Технічний огляд внутрішнього стану каналізаційної мережі, пристроїв і споруд на ній повинен виконуватись з періодичністю :

• для оглядових колодязів і аварійних випусків - один раз в рік;
• для камер, естакад і переходів - один раз в квартал;
• для колекторів і каналів - один раз в два роки.

Примітка. Каналізаційні колектори, що відводять стоки в об'ємі більше 3000 л/с повинні оглядатись кожні півроку, а що відводять 1000...3000 л/с - щорічно.

9.2.7. Під час технічного огляду колодязів необхідно обстежувати стіни, горловини, лотки, вхідні і вихідні труби, перевіряти цілість скоб, драбин, люків та кришок; очищати від забруднення полиці і лотки, а також перевіряти винос піску з труб в колодязь. Одночасно необхідно перевіряти прямолінійність труб за допомогою дзеркала.

Примітка. При технічному огляді аварійних випусків повинна перевірятись наявність пломб.

9.2.8. При технічному огляді камер і шахт, крім робіт, перерахованих в п.9.2.7 цих Правил, повинна проводитись :

• перевірка гідравлічних умов роботи камер;
• перевірка, регулювання і профілактичне обслуговування встановленої в камері арматури (заслінок, решіток і т.ін.).

9.2.9. Технічний огляд самотічних колекторів і каналів діаметром 1.5 м і більше повинен здійснюватися шляхом проходу по ним, при умові повного або часткового припинення пропуску стічної води.

Під час огляду цих споруд необхідно звертати увагу на дефекти і пошкодження їх конструкцій :

• зміни геометричної форми перерізу;
• наявність раковин, тріщин, наскрізних отворів, пустот за облицюванням;
• корозію бетону і арматури;
• випадання окремих шматків бетону;
• просідання окремих ділянок.

Бригада для огляду шахт і колодязів на великих колекторах повинна складатись з чотирьох працівників, в том числі три працівники робочих професій і один інженерно-технічний працівник.

Склад бригади і її ланок для внутрішнього огляду великих колекторів повинен затверджуватись головним інженером підприємства (управління). При цьому необхідно виходити з приблизно наступного складу ланок:

• три працівники (в т.ч. один інженерно-технічний працівник) повинні пересуватись по колектору;
• по два працівники (всього чотири) повинні знаходитись на поверхні біля шахт (колодязів) на кінцях дільниці, що оглядається;
• два інженерно-технічних працівники (один з них - керівник робіт) повинні знаходитись на кінцях дільниці колектора, що оглядається.

9.2.10. Працівники робочих професій і ІТП служби експлуатації, що займається оглядом шахт, колодязів, каналізаційних колекторів та інших підземних споруд повинні бути навчені правилам робіт під землею, мати спеціальне оснащення та інструмент, віднесені по оплати праці до працівників робочих професій і ІТП, які будують підземні каналізаційні колектори. Інженерно-технічні працівники повинні мати гірничотехнічну освіту.

9.2.11. Огляд шахт, колекторних тунелів та інших підземних споруд повинен здійснюватись згідно діючих "Правил охорони праці...", місцевих інструкцій, наказів та інших нормативних та розпорядчих документів. Бригада, що виконує технічне обстеження, повинна обов'язково пройти інструктаж по охороні праці.

9.2.12. Результати огляду шахт, каналізаційних колекторів та споруд на них повинні оформлятись актами, дефектними відомостями з наведенням заходів по ліквідації дефектів та строків виконання робіт.

Акти технічного огляду повинні затверджуватись керівником підприємства (управління) з виданням наказу про необхідні дії.

9.2.13. Технічний огляд напірних колекторів повинен зводитись до перевірки дії та регулювання вантузів, засувок і випусків.

9.2.14. Бригада по технічному огляду мережі крім оснащення, перерахованого в п.9.2.5 цих Правил, повинна бути додатково оснащена : бензиновими шахтарськими лампами, трьома перевіреними акумуляторними ліхтарями, рятувальними поясами, протигазами, кисневими ізолюючими приладами, а також засобами для очищення колодязів (камер), регулювання встановленої в них арматури, усунення невеликих недоліків.

9.2.15. Під час виконання зовнішнього і технічного оглядів на проїжджій частині вулиць бригади повинні обов'язково встановлювати попереджуючі знаки для запобіганню наїзду транспорту на працюючих.

9.2.16. Для підготовки до експлуатації мережі в паводковий період необхідно виконати :

• обстеження внутрішніх систем каналізації в будинках, що знаходяться в зоні можливого затоплення і виконати запобіжні заходи проти затоплення підвалів через каналізаційну мережу;
• обстеження аварійних випусків, дюкерів та водовипускних труб;
• герметизацію кришок на каналізаційних колодязях, що знаходяться в зоні можливого затоплення;
• перевірку справності відкачуючих механізмів;
• розробку графіків цілодобового чергування на період повені в найбільш небезпечних районах можливого затоплення.

9.2.17. За 4...5 діб перед повінню всі аварійні випуски повинні бути перевірені та закриті, про що необхідно повідомити місцеві органи Держсаннагляду, а кришки каналізаційних колодязів загерметизовані.

9.2.18. На час повені необхідно назначати цілодобове чергування відповідальних осіб та аварійних бригад, оснащених засобами для відкачування води.

1. Під час весняної повені необхідно підсилити спостереження за каналізаційною мережею і не допускати скидання в неї талих вод, сміття, снігу та льоду.

9.3. Поточний і капітальний ремонт, ліквідація аварій

9.3.1. На основі даних зовнішнього і технічного огляду каналізаційної мережі необхідно складати дефектні відомості, розробляти проектно-кошторисну документацію і проводити поточний та капітальний ремонти.

9.3.2. До поточного ремонту мереж відносять:

• профілактичні заходи : промивання та очищення ліній, очищення колодязів (камер) від забруднень і т.ін.;
• ремонтні роботи : заміна люків, верхніх і нижніх кришок, облаштування скоб, заміну драбин, ремонт горловин колодязів, піднімання та опускання люків, обслуговування та регулювання засувок, вантузів, шиберів і т.ін.