ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ Українивід 21 травня 2007 р. N 250
Методичні рекомендації"Організація, проведення епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах і вогнищах туберкульозу"
1. Загальні положення
За останні роки в Україні відзначається значне погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу. З 1995 року офіційно зареєстрована епідемія туберкульозу. Щороку зростає число осіб, які вперше захворіли на туберкульоз. Захворюваність населення на туберкульоз в Україні за період епідемії зросла у 2,6 разів з 32,0 до 83,2 на 100 тис. населення (2006), а смертність від усіх форм туберкульозу - в 2,1 рази, або з 10,7 до 22,1 (2006). Захворюваність дітей, як найбільш вразливої категорії, які сприймають туберкульозну інфекцію з меншою опірністю, ніж дорослі, і чутливо реагують навіть на скритий резервуар інфекції, збільшилась з 4,7 до 9,6 на 100 тис. дитячого населення.
В сучасних умовах відмічено інтенсифікацію екзогенного шляху передачі збудника, про що свідчить збільшення питомої ваги вперше діагностованих хворих (понад 45 %) з занедбаними розповсюдженими формами туберкульозу легень та високим ступенем резистентності штамів мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів, в тому числі, і первинною стійкістю.
Резервуар туберкульозної інфекції, а також кількість вогнищ туберкульозної інфекції постійно збільшується. Це обумовлює швидке зростання захворюваності серед контактних осіб у вогнищах туберкульозної інфекції. Так, за останні 10 років інтенсивний показник захворюваності контактних осіб усіх вікових груп в Україні зріс в 1,6 рази і становить 5,2 проти 3,3 на 1000 контактних осіб в 1995 році.
Показник інфікування дітей із туберкульозних вогнищ в 22 рази вищий, ніж у дітей із здорового оточення. У значній мірі це зумовлено зниженням об'єму профілактичних і протиепідемічних заходів у вогнищах туберкульозу: неповна ізоляція дітей та охоплення хіміопрофілактикою контактних осіб, відсутність ревакцинації БЦЖ за епідпоказами, неможливість з різних причин госпіталізації всіх бактеріовиділювачів. Значний негативний вплив на епідемічну ситуацію в вогнищах туберкульозної інфекції має зростання в них осіб з груп ризику: алкоголіків, наркоманів, звільнених з місць позбавлення волі, безробітних. Саме хворі з цих соціально-дезадаптованих груп є основними джерелами нових вогнищ інфекції в сучасних умовах. Отже, удосконалення методів оздоровлення туберкульозних вогнищ і відповідна організація протиепідемічних заходів серед контактних осіб, особливо серед дітей, є надзвичайно актуальними, оскільки вони спрямовані на зменшення резервуару туберкульозної інфекції та покращення епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні.
В даних методичних рекомендаціях пропонується комплекс профілактичних і протиепідемічних заходів, які необхідно проводити в вогнищах туберкульозної інфекції.
Методичні рекомендації "Організація, проведення епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах і вогнищах туберкульозу" призначені для лікарів-пульмонологів, фтизіатрів, лікарів-дезінфектологів, лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів, лікарів інших спеціальностей.
2. Характеристика вогнищ туберкульозної інфекції
Вогнище туберкульозу - це місце перебування джерела мікобактерій туберкульозу разом з оточуючими його людьми та середовищем в тих межах простору і часу, в яких можливе виникнення нових випадків інфікувань.
Основним джерелом інфікування є хвора людина, а при несприятливій епізоотичній ситуації - хворі тварини та птахи, які виділяють в оточуюче середовище збудників туберкульозу людського - антропонозний туберкульоз, або бичачого типу -зоонозний туберкульоз. Біологічні особливості мікобактерій туберкульозу дозволяють їм зберігати свої вірулентні властивості у зовнішньому середовищі більше року. Інфікування відбувається аерогенним, аліментарним та контактним шляхом.
Осіб, що контактують з бактеріовиділювачами та оточуючими його предметами а також дітей, батьки яких контактують з хворими на туберкульоз тваринами, називають "контактними особами".
В просторові межі вогнища входять житло хворого, місце його праці, навчання, виховання, лікування, установи закритого типу, а також колективи та групи людей, які спілкуються тимчасово чи постійно. Вогнищем може бути місце проживання, роботи, навчання, тривалого перебування тощо.
Часові межі існуючого вогнища включають два терміни: весь період спілкування з джерелом мікобактерій та тривалістю інкубації у контактних. Вірогідність підвищеної захворюваності контактів в вогнищах зберігається ще рік після зняття хворого з бактеріологічного обліку.
Ступінь епідемічної небезпеки вогнища неоднакова і залежить від:
- локалізації процесу у хворого, який супроводжується інтенсивним бактеріовиділенням;
- масивності виділення хворим мікобактерій туберкульозу, їх стійкості в оточуючому середовищі, медикаментозної резистентності, вірулентності, біологічної мінливості збудника;
- якості дотримання бактеріовиділювачами та контактними особами протиепідемічного режиму;
- наявності у вогнищі дітей, підлітків, вагітних жінок і інших осіб з підвищеною сприйнятливістю до туберкульозної інфекції;
- житлових умов (гуртожиток, комунальна або окрема квартира, приватний будинок або установа закритого типу, які визначають можливість ізоляції хворого, тісне спілкування з контактними, їх кількість, а також рівень санітарно-комунального благоустрою житла);
- соціального статусу хворого та дотримання ним протиепідемічного режиму у вогнищі туберкульозної інфекції.
В залежності від ступеня ризику щодо виникнення нових захворювань, вогнища поділяються на 5 категорій (додаток 1).
I категорія - вогнища з найбільшою епідемічною небезпекою. Це вогнища із хворими на туберкульоз органів дихання, з різним ступенем бактеріовиділення із збереженою чутливістю до антимікобактеріальних препаратів, або з резистентністю до виділених штамів.
Оцінка ступеня бактеріовиділення:
1) масивне бактеріовиділення - бактеріоскопічно - 10 і більше мікобактерій туберкульозу (МБТ) в кожному полі зору;
при посіві: 100 - 200 колоній (2+),
200 - 500 колоній (3+),
більше 500 колоній (4+) (суцільний ріст);
2) помірне бактеріовиділення - бактеріоскопічно - поодинокі мікобактерії в кожному полі зору або поодинокі - у препараті, але не менше п'яти;
при посіві: 20 - 100 колоній (1+);
3) незначне бактеріовиділення - бактеріоскопічно - МБТ не знаходять;
при посіві: 1 - 19 колоній (вказується число колоній).
У цій категорії вогнищ наявні всі або значна більшість несприятливих чинників: проживають діти і підлітки в складних побутових умовах, порушується хворими протиепідемічний режим. Такі умови найчастіше зустрічаються в гуртожитках, комунальних квартирах, установах закритого типу, в тому числі, пенітенціарних, в яких неможливо виділити для хворого окрему кімнату. Умовно їх називають соціально-обтяжені вогнища.
II категорія - вогнища зі значною епідемічною небезпекою. Це вогнища, в яких проживають хворі на туберкульоз органів дихання, з незначним виділенням мікобактерій туберкульозу із збереженою чутливістю до антимікобактеріальних препаратів, в окремих квартирах без дітей і підлітків і де хворий дотримується санітарно-гігієнічного режиму. Це соціально-благополучні вогнища.
III категорія - вогнища з мінімальною епідемічною небезпекою. Це вогнища, де проживають хворі на активний туберкульоз легень без встановленого при взятті на облік виділення мікобактерій туберкульозу разом з дітьми та підлітками. В цю групу входять також хворі з позалегеневими локалізаціями туберкульозу з виділеннями або без виділень мікобактерій туберкульозу, з наявністю виразок або нориць.
IV категорія - вогнища з потенційно-епідемічною небезпекою, де перебувають хворі на активний туберкульоз легень (вперше діагностований туберкульоз), в результаті лікування яких припинилося виділення МБТ. А також хворі, які проживають без дітей і підлітків і не мають обтяжуючих чинників. До цієї ж категорії відносяться вогнища, де хворий, який виділяв МБТ, вибув або помер.
V категорія - вогнища зоонозного походження, де джерелом інфекції є хворі тварини, що виділяють мікобактерії з молоком, фекаліями та іншими виділеннями.
Категорія вогнищ визначається дільничним фтизіатром разом з лікарем-епідеміологом. Цей порядок зберігається при переведенні вогнища з однієї епідемічної категорії в іншу в тому випадку, коли змінюються в вогнищі умови і, таким чином, підвищується або знижується ризик зараження контактних осіб або їх захворювання.
На вперше діагностований випадок захворювання туберкульозом органів дихання, в тому числі деструктивний, заповнюється Екстрене повідомлення (ф. N 058/о) і надсилається лікувально-профілактичною установою (тубдиспансером, тубстаціонаром, тубкабінетом) в районну, міську, відомчі санепідстанції за місцем фактичного проживання хворого-бактеріовиділювача не пізніше 12 годин з моменту його виявлення з одночасним повідомленням по телефону. У випадку повідомлення про зміну діагнозу, у пункті 1 екстреного повідомлення вказується змінений діагноз, дата його встановлення та первинний діагноз.
3. Протиепідемічні заходи у вогнищах туберкульозу
Метою протиепідемічних заходів у вогнищах є попередження нових випадків інфікування і захворювання контактних осіб. Протиепідемічні заходи у вогнищі складаються з 3 етапів:
I етап. Первинне обстеження вогнища, планування та проведення в ньому протиепідемічних заходів.
II етап. Динамічне спостереження та оздоровлення вогнища.
III етап. Підготовка вогнища до зняття з обліку та виключення його з числа вогнищ туберкульозу.
У вогнищах туберкульозу з метою його локалізації та попередження розповсюдження фахівці лікувально-профілактичних спеціалізованих протитуберкульозних закладів проводять санітарно-протиепідемічні заходи:
- розробку планів оздоровчих заходів, динамічне спостереження за вогнищем;
- участь у комплексному епідеміологічному обстеженні вогнища антропонозного туберкульозу спільно з епідеміологом, дезінфекціоністом;
- вогнища зоонозного туберкульозу - спільно із фахівцями санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служби;
- оцінка ризику інфікування контактних осіб в вогнищі;
- госпіталізація та лікування хворого або ізоляція бактеріовиділювача в межах вогнища при неможливості його госпіталізації;
- ізоляція дітей;
- замовлення і організація заключної дезінфекції;
- організація поточної дезінфекції, навчання хворого і контактних осіб методиці її проведення;
- організація первинного обстеження контактних осіб (рентгенологічне обстеження, постановка туберкулінової проби - реакція Манту з 2 ТО ППД-Л, бактеріологічне обстеження, загальні клінічні аналізи);
- спостереження за контактними особами і їх динамічне обстеження відповідно до чинного законодавства, проведення контрольованої хіміопрофілактики;
- проведення протиепідемічних заходів серед контактних осіб (ревакцинація БЦЖ, хіміопрофілактика, ізоляція дітей, удосконалення гігієнічних навиків та особистої санітарної культури хворого);
- гігієнічне навчання хворих, членів їх сімей і контактних осіб;
- визначення умов, спільно з епідеміологом, при яких вогнище може бути знятим з обліку;
- заповнення карти, яка відображає характеристику вогнища і заходи, які в ньому проводяться (форма N 357-У);
- організація профілактичного та примусового лікування - згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення боротьби із захворюванням на туберкульоз", ст. 12 "Госпіталізація, лікування та медичний (диспансерний) нагляд за хворими на туберкульоз".
У невеликих населених пунктах, віддалених від диспансеру, ці заходи виконуються спеціалістами амбулаторно-поліклінічної мережі при методичній допомозі фтизіатра та епідеміолога.
В обов'язки фахівців санітарно-епідеміологічної служби у вогнищах туберкульозу входять:
- проведення епідеміологічного обстеження вогнища з визначенням його меж та категорії, облік та проведення заключної дезінфекції спільно з фтизіатром;
- розробка плану протиепідемічних та оздоровчих заходів;
- розробка календарного плану заходів щодо оздоровлення вогнища бацилярного туберкульозу;
- контроль своєчасності, повноти охоплення та ефективності всього комплексу протиепідемічних заходів у вогнищі;
- динамічне спостереження за вогнищем, внесення доповнень до плану оздоровлення вогнища;
- роз'яснювальна робота серед хворих і контактних осіб із вогнищ туберкульозної інфекції;
- проведення оперативного та ретроспективного аналізу з питань організації нагляду за туберкульозом;
|
Методи, засоби та режими знезараження окремих об'єктів при туберкульозі
Найменування об'єкта знезараження |
При поточній дезінфекції |
При заключній дезінфекції |
||
|
Методи і засоби дезінфекції |
Концентрація розчину, % |
Експозиція, хв. |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1. Мокротиння в плювальницях (плювальниці відкриті з вмістом) |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Занурюють в ємність з розчином дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
|
3. Автоклавування плювальниць (не знімаючи кришок) |
0,5 кгс/см2 |
20 |
|
2. Мокротиння |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу або засипають сухим дезінфектантом |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
3. Плювальниці, звільнені від мокротиння |
1. Кип'ятіння в розчині соди 2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
|
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
Примітка: після знезараження мокротиння зливають в каналізацію, а плювальниці та посуд, в якому дезінфікували мокротиння, миють звичайним способом |
||||
4. Посуд без залишків їжі (тарілки, чашки, столові прибори з нержавіючої сталі, скла, алюмінію, склянки з-під ліків) |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
|
3. Обробляють в сушильно-стерилізаційній шафі |
T = +120° C |
45 |
|
5. Посуд (столовий) із залишками їжі |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
6. Залишки їжі |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди або в пароварочному котлі |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Автоклавування |
0,5 кгс/см2 |
20 |
|
|
3. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу або засипають сухим дезінфектантом |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
7. Гумові вироби |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Автоклавування |
0,5 кгс/см2 |
20 |
|
|
3. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
8. Білизна (постільна, столова, натільна, чохли від меблів), носові хустинки, вкладні кишені і футляри для плювальниць |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
9. Санітарно-технічне обладнання |
Протирають або зрошують розчином відповідного дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
10. Приміщення (стіни, двері, підлога, меблі), кімнати в квартирах, палати, кабінети лікувальні, в місцях загального користування |
Протирають або зрошують розчином відповідного дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
'які меблі |
Протирають розчином відповідного дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного деззасобу, враховуючи можливість пошкоджуючої дії дезінфектантів на основі активного хлору та перекису водню |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
12. Предмети прибирання |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
13. Предмети догляду хворих (підкладні судна, сечеприймачі, наконечники для клізм, підкладні кола тощо) |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Протирають або занурюють в розчин дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
14. Іграшки (металеві, гумові, дерев'яні, пластмасові) |
1. Кип'ятіння в розчині питної соди (крім пластмасових) |
2,0 |
15 від моменту закипання |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Протирають або занурюють в розчин дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
'які іграшки |
Малоцінні іграшки спалюють, а коштовні іграшки здають на камерну дезінфекцію |
- |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
|
2. Чистять щіткою, змоченою розчином дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
|
|
16. Книги, папери |
Знезаражують таким чином, як вказано в п. 16 |
Так само, як при поточній дезінфекції |
||
17. Виділення (кал, сеча) |
Знезаражують таким чином, як вказано в п. 2 |
Так само, як при поточній дезінфекції |
||
18. Посуд з-під виділень |
1. Занурюють в розчин дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
19. Транспорт |
Поверхні протирають або зрошують розчином відповідного дезінфекційного засобу |
У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
20. Надвірні вбиральні, помийні ями |
1. Утримувати щільно закритими, не допускати переповнення. Щоденно дезінфікують приміщення вбиральні розчинами деззасобів |
- |
- |
Так само, як при поточній дезінфекції |
|
2. Сміття спалюють або знезаражують розчином деззасобу |
- |
- |
|
21. Заходи по боротьбі з мухами та побутовими комахами |
Здійснюють заходи з недопущення знаходження мух в приміщеннях (засітчування вікон, кватирок, дверей, використання клейких стрічок). Для знищення мух, побутових комах використовують зареєстровані і дозволені до застосування в Україні інсектицидні засоби. |
- |
- |
Перед початком дезінфекції приміщення обробляють із застосуванням інсектицидних засобів, зареєстрованих і дозволених до застосування в Україні. |