МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИНАКАЗ09.07.2003 р. № 314
Про заходи з профілактики захворювань на сибірку
Епідемічна ситуація щодо сибірки залишається напруженою. Протягом 1979 - 1993 років в Україні мали місце поодинокі випадки захворювань людей. З 1994 року реєструвались спалахи в Автономній Республіці Крим (1994 р.), Донецькій (1997 р.), Херсонській (1999 р.) та Київській(2001 р.) областях, де постраждало 65 осіб, з них померло - 3 особи.
Ускладнення епізоотичної та епідемічної ситуації з сибірки значною мірою пов'язано з недостатнім охопленням щепленнями тварин і відповідно збільшенням прошарку неімунного поголів'я тварин, які є джерелом зараження людей. Основні причини виникнення захворювань серед людей - порушення ветеринарно-санітарних правил утримання, забою худоби та реалізації м'ясної продукції без проведення санітарно-ветеринарної експертизи.
Прогноз щодо сибірки в Україні несприятливий. На її території нараховується понад 10 000 стаціонарно неблагополучних пунктів, щороку виявляються нові. Їх існування становить потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникнення захворювань у людей.
З метою проведення заходів з профілактики сибірки
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Методичні рекомендації з епідеміології та профілактики сибірки у людей (додається).
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації:
2.1. Проводити не менше 1 разу у 2 роки семінари з клініки, лабораторної діагностики, лікування, епідеміології та профілактики сибірки для лікарів та середніх медичних працівників.
3. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного та повітряного транспорту:
3.1. Проводити комплекс заходів з профілактики сибірки відповідно до Методичних рекомендацій.
3.2. Передбачати окремим розділом в Комплексному плані організаційних, протиепідемічних та профілактичних заходів щодо зооантропонозних інфекцій заходи, спрямовані на недопущення захворювань людей на сибірку. Щороку в I кварталі вносити необхідні зміни та доповнення до плану.
3.3. Двічі на рік разом з державною службою ветеринарної медицини аналізувати повноту охоплення щепленнями проти сибірки тварин в колективних та індивідуальних господарствах всіх форм власності для проведення комплексу профілактичних заходів, спрямованих на недопущення епідускладнень серед населення.
3.4. Провести спільно з державною службою ветеринарної медицини облік існуючих стаціонарно неблагополучних за сибіркою пунктів, внести їх до кадастру.
3.5. Щороку спільно з державною службою ветеринарної медицини перевіряти здійснення комплексу заходів проти сибірки в господарствах, на об'єктах підвищеного епідемічного ризику з вжиттям відповідних заходів.
3.6. Посилити контроль за станом санітарного та протиепідемічного режиму в тваринницьких господарствах, забійних пунктах і на підприємствах з переробки сировини та продуктів тваринного походження усіх форм власності.
3.7. Вести облік, реєстрацію та епідрозслідування випадків професійних захворювань на сибірку відповідно до діючих нормативних документів.
3.8. Направляти виділені штами збудника сибірки для ідентифікації в лабораторію особливо небезпечних інфекцій Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України.
3.9. Подавати до Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України копії карт епідеміологічного обстеження вогнища сибірки.
4. Центральній санітарно-епідеміологічній станції МОЗ України (Некрасова Л. С.):
4.1. Надавати установам та закладам охорони здоров'я, державної санітарно-епідеміологічної служби організаційно-методичну і практичну допомогу з питань епідеміології та профілактики сибірки.
5. Уважати також, що не застосовується на території України "Инструкция и методические указания по лабораторной, клинической диагностике, профилактике и лечению сибирской язвы у людей", затверджені заступником Міністра охорони здоров'я СРСР 15.07.80, Москва.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника Головного санітарно-епідеміологічного управління Бережнова С.П.
Перший заступник Державного секретаря,О.В.ЛапушенкоГоловний державний санітарний лікар України
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерстваохорони здоров'я Українивід 09.07.2003 № 314
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ЕПІДЕМІОЛОГІЇТА ПРОФІЛАКТИКИ СИБІРКИ У ЛЮДЕЙ
1. Загальні відомості про збудника сибірки
Сибірка (Anthrax) - особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зооантропонозів, спричиняється спороносною паличкою сибірки, перебігає залежно від місця проникнення збудника, у шкірній - 98% або генералізованій (кишковій, легеневій, септичній)формі - 2%.
Збудник сибірки Bacillus anthracis зустрічається в 2 формах - бацилярній (вегетативній) та споровій, має здатність утворювати капсулу. В чутливому організмі продукує екзотоксин. Здатність утворювати капсулу і продукувати специфічний екзотоксин обумовлює вірулентність збудника. Поза організмом людини та тварини палички сибірки можуть утворювати спори.
У грунті та інших об'єктах зовнішнього середовища спори можуть десятиріччями зберігати свої біологічні властивості, в тому числі вірулентність.
В чутливому організмі, а також у зовнішньому середовищі при вологості 80-100%, температурі (tо- 30 ) пори переходять у вегетативні форми. Висушування не впливає на спори.
Збудник сибірки в залежності від біологічної форми існування має різну стійкість. Вегетативні форми гинуть при нагріванні до tо55 C а 40 хвилин, 75 С - за одну хвилину, при кип'ятінні - негайно. Під впливом прямих сонячних променів відмічається загибель їх через 8 годин. До низьких температур виявляють велику резистентність: при температурі мінус 10 С зберігають життєздатність до 24 днів, при мінус 24 С - до 12 днів. У трупах, що не зазнавали розтину, в літню пору вони відмирають за 1-3 доби.
Вегетативні форми чутливі до дії різних дезінфікуючих речовин. 5-10 % розчини хлораміну, свіжий 5 % розчин хлорного вапна, 6% перекис водню убивають їх за 4-5 хвилин.
Спори збудника сибірки відрізняються винятковою стійкістю. Від дії прямого сонячного світла вони гинуть через 20 і більше діб. Спори залишаються життєздатними при температурі на протязі декількох годин, при кип'ятінні гинуть за 60 хвилин; в автоклаві при 132 С гинуть за 60 хвилин, обробка сухим жаром при температурі 120 С вбиває через 2 години. У висушеному стані вони зберігаються понад 40 років.
Спори досить стійкі до дії хімічних речовин 5-10 % розчини хлораміну вбивають їх через кілька діб, 6 % розчин перекису водню - через 1 рік в освітленому розчині хлорного вапна при вмісті 5% активного хлору спори гинуть через 1 годину.
2. Епізоотологія сибірки
Резервуаром збудника сибірки є контамінований спорами сибірки грунт, в якому збудник зберігається тривалий час.
Зараження тварин відбувається, в основному, двома шляхами -аліментарним або трансмісивним - передачею збудника від хворих тварин, які мають виражену бактеріемію здоровим тваринам. Трансмісивна передача може здійснюватись сліпнями, мухою-жигалкою та іншими кровосисними комахами.
Хворі на сибірку тварини є заразливими на протязі всього періоду хвороби, виділяючи збудника у зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями. Після їх загибелі заразними є всі органи і тканини, в тому числі шкури, вовна, кістки, роги, копита, кров.
Найбільш сприйнятливими до сибірки є корови, кози, вівці, буйволи, верблюди, коні, віслюки і травоїдні дикі тварини, менш сприйнятливі свині. Собаки, кішки, промислові тварини (норки), дикі хижі тварини хворіють на сибірку рідко, при умові масивного їх інфікування.
З лабораторних тварин чутливі до сибірки білі миші, морські свинки, кролики, сірійські хом'яки. Білі миші, морські свинки і кролики при зараженні збудником сибірки в залежності від інфікуючої дози гинуть на протязі 1-4 діб, іноді в більш пізні терміни (на 8-10 добу).
У сприйнятливих до сибірки тварин захворювання переважно перебігає у септичний формі. У більш стійких до сибірки видів тварин (свині) процес приймає, як правило локалізовану форму у вигляді серозно-геморагічного або некротичного запалення лімфатичних залоз, пащі і глотки. Захворюваність тварин різко зростає в червні-вересні.
При захворюванні тварин утворюється епізоотичне вогнище.
Епізоотичне вогнище - це місце знаходження джерела або чинників передачі збудника (господарство або окрема ферма, населений пункт або його частина, район та ін.), в межах якого можлива передача збудника сприйнятливим до сибірки тваринам.
Здатність спор збудника сибірки тривалий час зберігатися в грунті, забезпечує існування стаціонарно-неблагополучних пунктів.
Стаціонарно-неблагополучним щодо сибірки пунктом слід вважати населений пункт, господарство, тваринницькі ферми з приміщеннями і прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, а також окремі їх ділянки, урочища та інші об'єкти, в яких мали місце випадки захворювання тварин на сибірку, незалежно від їх кількості та строки давності.
Грунтовими вогнищами сибірки вважаються скотомогильники, біотермічні ями та інші місця захоронення трупів тварин, які загинули від сибірки.
Загрозливою зоною з сибірки вважають територію, яка має будь-які господарські зв'язки з неблагополучним за сибіркою пунктом і де є загроза виникнення захворювання тварин.
Неблагополуччя тваринницького господарства щодо сибірки, межу загрозливої території визначають місцеві органи державної служби ветеринарної медицини, враховуючи грунтово-географічні, природно-кліматичні умови і господарсько-економічні зв'язки господарств, населених пунктів, заготівельних і переробних організацій, підприємств (перегін тварин на сезонні пасовища, наявність ринків збуту, шкіряно-сировинних підприємств, заготівельних баз тощо.).
Специфічна профілактика сибірки у тварин полягає в проведенні регулярних планових щеплень сприйнятливих до цього захворювання тварин, в господарствах, підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності, однією із дозволених до використання вакцин в порядку і терміни, передбачені інструкціями для їх застосування.
3. Епідеміологія сибірки
Основними джерелами збудника сибірки для людини є хворі, загиблі від сибірки сільськогосподарські або промислові тварини, а факторами передачі - м'ясопродукти і сировина (молоко, шкіра, шерсть, кістки тощо), отримані від цих тварин при їх вимушеному забої.
Епізоотичне вогнище сибірки, в якому виникло захворювання людей, одночасно є епідемічним вогнищем.
Вогнищем сибірки може бути:
а)місце утримання тварин, хворих на сибірку;
б)місце забою і розробки туш, хворих на сибірку тварин;
в)місце захоронення трупів, хворих на сибірку тварин;
г)приміщення, де зберігалася і перероблялася сировина, напівфабрикати і продукція, які призвели до зараження людини;
Зараження людини сибіркою виникає внаслідок проникнення збудника через пошкоджену шкіру тіла (подряпини, садна, дрібні порізи) та слизові оболонки при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, знятті шкіри, розробці туш хворих тварин. Зараження можливе при контакті з різними видами сировини, отриманої від хворих тварин, при вживанні в їжу м'яса хворих тварин, а також аспіраційним та трансмісивним (через укуси кровосисних комах) шляхами. Не виключається зараження через контамінований збудником грунт або предмети, забруднені збудником.
Достовірних даних про передачу сибірки від хворої людини здоровій в практиці немає. Людина, хвора на сибірку не має епідеміологічного значення і являє собою "біологічний тупик".
Захворюваність на сибірку серед людей носить в основному спорадичний характер, але нерідко може набувати групового характеру і спалаху. Основними причинами зараження людей сибіркою є:
В побутових умовах:
- здійснення (без попереднього ветеринарного огляду) подвірного вимушеного забою хворих тварин, розробка туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин без дотримання ветеринарно-санітарних правил;
- порушення правил особистої гігієни при догляді за хворими тваринами;
- приготування і вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин;
- контакт з випадково придбаними м'ясопродуктами, вовною, шкірами, волосом, щетиною та іншою продукцією тваринництва, без відповідного лабораторного дослідження на наявність збудника сибірки;
- контакт з контамінованим спорами сибірки грунтом при земляних роботах;
- при укусах кровосисними комахами.
У виробничих умовах:
- порушення правил особистої гігієни при догляді за хворими тваринами, при вимушеному забої, розробці туш або при маніпуляції з інфікованими продуктами і сировиною тваринного походження;
- недотримання вимог ветеринарно-санітарних правил, встановлених для підприємств, на яких проводять заготівлю, обробку, зберігання, транспортування і реалізацію продукції тваринництва;
- контакт з контамінованим спорами сибірки грунтом при будівельних, агротехнічних, гідромеліоративних та інших земляних роботах;
- порушення режиму роботи із збудником сибірки (піддослідними тваринами) працівниками лабораторій, де проводиться робота з цим збудником.
4. Профілактичні заходи
Проводяться у відповідності з Комплексним планом організаційних, протиепідемічних та профілактичних заходів щодо зооантропонозних інфекцій, де передбачається розділ щодо профілактики сибірки, який розробляється спільно з державною службою ветеринарної медицини на кожній адміністративній території (республіка, область, місто, район), погоджується із зацікавленими службами та відомствами, що залучаються до його реалізації, і затверджується органами виконавчої влади. Щороку до цього розділу вносяться, при необхідності, відповідні зміни. Термін дії комплексного плану 5 років.
