ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.6
3.3 Гіпсові в'яжучі виготовляються з природного гіпсового каменю за ГОСТ 4013.
3.4 Пакування
3.4.1 Гіпсові в'яжучі відвантажуються упакованими у мішки або навалом у спеціалізованому транспорті.
Для пакування в'яжучих застосовуються п'яти- шестишарові з закритою горловиною паперові мішки М-НМ, БМ або БМП за ГОСТ 2226.
Допускається використовувати паперові мішки імпортного виробництва з показниками міцності не нижче ніж за ГОСТ 2226, а також за згодою із споживачем - чотиришарові паперові мішки.
3.4.2 Середня маса нетто в'яжучого в мішку, як правило, дорівнює (50±0,5) кг.
3.4.3 Гранична маса брутто мішка з в'яжучим не повинна перевищувати .
3.4.4 Мішки з в'яжучим можуть пакуватись у транспортні пакети на піддони за ГОСТ 9078 з використанням засобів пакетування за діючими нормативними документами. Маса нетто пакета, як правило, не перевищує .
3.4.5 Для роздрібної торгівлі гіпсові в'яжучі пакуються в поліетиленові банки, поліетиленові або паперові пакети, які забезпечують необхідну герметичність в'яжучих. Маса нетто окремої упаковки може бути від 1 до . Відхилення від маси нетто однієї упаковки не перевищує 1 %. Банки чи пакети з в'яжучим укладаються в транспортну тару, що відповідає нормативній документації.
3.5 Маркування
3.5.1 Маркування наносять на кожен мішок для гіпсових в'яжучих на будь-якій його частині. Воно має бути чітким і містити:
- найменування підприємства-виготовлювача або його товарний знак;
- найменування в'яжучого за даним стандартом;
- середню масу нетто в'яжучого у мішку;
- маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192. Транспортне маркування за ГОСТ 14192 наносять також на мішки верхнього ряду.
3.5.2 Маркування для транспортних пакетів наносять на мішки верхнього ряду, які мають бути укладені так, щоб маркування було чітко видимим. Воно має містити інформацію за 3.5.1, за винятком середньої маси нетто в'яжучого у мішку та додатково вказується:
- середня маса нетто в'яжучого у пакеті;
- кількість мішків у пакеті.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.7
3.5.3 Для роздрібної торгівлі кожна упаковка і тара мають супроводжуватися інструкцією по застосуванню і етикеткою, на якій наведено:
- найменування підприємства-виготовлювача або його товарний знак;
- повне найменування в'яжучого;
- позначення даного стандарту;
- номер партії і дату виготовлення;
- масу нетто однієї упаковки, кг;
- кількість упаковок (для тари);
- маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192.
3.5.4 Маркування в'яжучого, що відвантажується без упаковки, наносять на ярлик, який прикріплюють до транспортного засобу будь-яким способом, що забезпечує його збереження при транспортуванні.
Ярлик має містити таку саму інформацію, що і маркування мішка з в'яжучим.
4 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
4.1 Гіпсові в'яжучі (частково чи повністю зневоднений порошок природного гіпсу) відповідають четвертому класу небезпечності за ГОСТ 12.1.005 та відносяться до речовин малонебезпечних згідно з класифікацією за ГОСТ 12.1.007, виявляють фіброгенну дію, не є алергенами і не викликають захворювання силікозом.
4.2 Гіпсові в'яжучі пожежо- і вибухобезпечні.
4.3 Сировина, що використовується для виробництва гіпсових в'яжучих, за радіаційною безпекою повинна відповідати вимогам ДБН В. 1.4-0.01, ДБН B.I.4-0.02, ДБН B.I.4-1.01, ДБН B.I.4-2.01.
Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у гіпсових в'яжучих не повинна перевищувати 370 Бк/кг.
4.4 Гранично допустима концентрація гіпсового пилу в повітрі робочої зони повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
4.5 При виробництві гіпсових в'яжучих працюючі повинні забезпечуватись спецодягом за ГОСТ 27574 і ГОСТ 27575, спецвзуттям - за ГОСТ 28507, захисними окулярами - за ГОСТ 12.4.013, респіраторами ШБ-1 "Лепесток" - за ГОСТ 12.4.028.
Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.
4.6 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення за ГОСТ 12.4.021 та СНіП 2.04.05, освітлення - за СНіП 11-4, водопровідною системою та каналізацією - за СНіП 2.04.01, питною водою - за ГОСТ 2874, побутовими приміщеннями - за СНіП 2.09.04.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.8
4.7 Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і СП №4088.
4.8 У виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки у відповідності з ГОСТ 12.1.004 та електробезпеки за ГОСТ 12.1.019.
4.9 Рівні вмісту шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок повинні відповідати вимогам СН-245 і СП №4946.
4.10 Технологічні стічні води скидаються в каналізацію відповідно до вимог СанПіН № 4630-88.
4.11 Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, СП № 1042 і ГОСТ 12.3.002.
4.12 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог СНіП ІІІ-4 і ГОСТ 12.3.009.
5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
5.1 Гіпсові вяжучі приймають партіями. Партією вважається добовий випуск гіпсового в'яжучого однієї групи, класу і марки.
5.2 Кожна партія гіпсового в'яжучого підлягає приймально-здавальним випробуванням за показниками:
- границя міцності при стиску і вигині;
- термін тужавлення;
- тонина помелу.
Для гіпсових в'яжучих, що використовуються у фарфоро-фаянсовій, керамічній, машинобудівній та інших галузях промисловості (крім будівельної), додатково визначають:
- об'ємне розширення;
- домішки, не розчинні в соляній кислоті;
- вміст металевих домішок;
- водопої літання.
5.3 За результатами приймально-здавальних випробувань визначають групу, клас і марку в'яжучого.
5.4 Для проведення приймально-здавальних випробувань і контрольних перевірок від кожної партії в'яжучого відбирають пробу масою від 5 до .
5.5 Порядок відбору проб
5.5.1 Із потоку гіпсового в'яжучого при його транспортуванні до місця зберігання або пакування та з транспортних засобів відбирають 10 окремих проб масою від 1,0 до кожна і об'єднують в одну.
5.5.2 Для контрольних перевірок упакованих в'яжучих відбирають будь-яких 10 мішків з в'яжучим і з кожного з них з глибини пробовідбірником
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с9
відбирають пробу масою від 1,0 до ; із транспортних засобів проби відбирають у чотирьох місцях.
5.5.3 Відібрані проби за 5.5.1 і 5.5.2 старанно перемішують, потім квартуванням відбирають для випробувань кінцеву пробу масою від 5 до , яку ділять на дві рівні частини і зберігають у закритому посуді. Одну пробу використовують для випробувань, іншу зберігають протягом гарантійного терміну за 8.1 при температурі (20±3)°С як арбітражну.
5.6 Маркування проб та протокол відбору проб повинні містити:
- найменування підприємства-виготовлювача гіпсового в'яжучого;
- позначення проби в'яжучого;
- дату виготовлення;
- місце і дату відбору проб;
- посади та прізвища осіб, що відбирали проби.
5.7 Приймання в'яжучих технічним контролем підприємства-виготовлювача здійснюють за результатами приймально-здавальних випробувань, які документуються за формою згідно з рекомендованим додатком Г.
5.8 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним з показників, які вказані у 5.2, проводять повторні випробування за цим показником на подвоєній кількості проб. При незадовільних результатах повторних випробувань партія гіпсового в'яжучого прийманню не підлягає.
5.9 Кожна партія гіпсового в'яжучого або її частина, що поставляється одному замовнику, повинна супроводжуватися документом про якість, в якому повинно бути наведено:
- найменування підприємства-виготовлювача і його адреса;
- номер партії і дата;
- об'єм продукції, що відвантажується;
- найменування і умовне позначення продукції;
- результати випробувань для гіпсових в'яжучих, що призначені для фарфоро-фаянсової, керамічної та інших галузей промисловості (крім будівельної);
- позначення даного стандарту.
Документ про якість повинен бути підписаний особою, що відповідає за технічний контроль виготовлювача.
5.10 Виготовлювач визначає питому поверхню, вміст гідратної води та модифікаційний склад гіпсових в'яжучих періодично з інтервалом не більше 6 місяців і за вимогою споживача надає відповідну інформацію.
5.11 Споживач має право проводити контрольну перевірку гіпсових в'яжучих згідно з вимогами даного стандарту.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.10
6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
6.1 До випробувань проби гіпсових в'яжучих, зразки та прилади повніші бути витримані не менше 3 год при температурі (20±3)??С. Відносна вологість у приміщенні повинна бути (65±10) %.
6.2 Визначення границі міцності при стиску
6.2.1 Суть метолу полягає у визначенні мінімальних навантажень, які руйнують зразок.
6.2.2 Для проведення випробувань використовують:
- чашку, виготовлену із корозійностійкого матеріалу;
- лінійку завдовжки ;
- ручну мішалку (рисунок В. 1);
- мірний циліндр місткістю за ГОСТ 1770;
- ваги з похибкою зважування не більше ;
- форму із корозійностійкого матеріалу для виготовлення зразків-балочок розмірами 40х40х160 мм (рисунок В.2). Верхня і нижня крайки поздовжніх і поперечних стінок форми повинні бути відшліфованими і щільно прилягати до дна форми. Кут між сторонами і дном форми повинен бути (90±0,5)??. Відхилення габаритних розмірів форм від номінальних не повинно перевищувати по довжині і по ширині і висоті. Дозволяється застосовувати форми для зразків-балочок за ГОСТ 310.4;
- прилад для визначення міцності при стиску, що складається із двох металевих натискних пластин (рисунок В.З) твердістю за Роквеллом HRC не менше 61. Викривлення пластин не повинно перевищувати ;
- прес для визначення границі міцності зразків при стиску з граничним навантаженням 10-20 тс.
6.2.3 Визначення міцності зразків, виготовлених із гіпсового тіста стандартної консистенції, проводять через 2 год після контакту гіпсового в'яжучого з водою.
6.2.4 Для виготовлення зразків беруть пробу гіпсового в'яжучого масою від 1,0 до . Гіпсове в'яжуче протягом 5-20 с засипають в чашку з водою, взятою у кількості, необхідній для отримання тіста стандартної консистенції, інтенсивно перемішують ручною мішалкою протягом 60 с до отримання однорідного тіста, яке заливають у форми. Попередньо внутрішню поверхню металевих форм змащують мінеральним маслом середньої в'язкості. Відсіки форми заповнюють одночасно, для чого чашку з гіпсовим тістом рівномірно переміщують над формою. Для видалення затягнутого повітря після заповнення форму струшують 5 разів, для чого її піднімають за торцеву сторону на висоту від 8 до і опускають. Після настання початку тужавлення надлишки гіпсового тіста знімають лінійкою, пересуваючи її по верхніх крайках форми перпендикулярно до поверхні зразків. Через (15±5) хв після закінчення тужавлення зразки витягають
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.11
із форми, маркують і зберігають у приміщенні для випробувань.
6.2.5 Отримані після випробувань при вигині шість половинок балочок зразу піддають випробуванням при стиску. Зразки розміщують між двома пластинами таким чином, щоб бокові грані, які при виготовленні прилягали до поздовжніх стінок форм, знаходились на площинах пластин, а упори пластин щільно прилягали до торцевої гладкої грані зразка (рисунок В.4). Зразок разом з пластинами піддають стисненню на пресі. Час з початку рівномірного навантаження зразка до його руйнування повинен складати від 5 до 30 с, середня швидкість наростання навантаження при випробуванні повинна бути (10??5) Н (кгс) за секунду.
Границю міцності при стиску одного зразка Ri в мегапаскалях (або кілограм-сили на квадратний сантиметр) визначають за формулою
, (1)
де Рi - величина руйнівного навантаження, Н (кгс);
Si - площа робочої поверхні пластин, рівна 25 см2.
Границю міцності при стиску вираховують, як середнє арифметичне результатів випробувань усіх зразків, без найбільшого і найменшого результатів:
(2)
де Ri стис. ...., Rn стис. - результати визначення границі міцності при стиску окремих зразків в МПа або кгс/см2;
n - кількість зразків, результати визначення границі міцності яких враховані при обчисленні.
6.3 Визначення границі міцності на розтяг при вигині
6.3.1 Суть методу полягає у визначенні мінімальних навантажень, які руйнують зразок.
6.3.2 Для проведення випробувань зразки, виготовлені за 6.2, встановлюють на опори таким чином, щоб ті грані їх, які були горизонтальними при виготовленні, знаходились у вертикальному положенні. Схема розташування зразка на опорних валиках показана на рисунку В.5.
Розрахунок границі міцності при вигині Rвиг в мегапаскалях (або кілограм-сили на квадратний сантиметр) виконують за формулою
Rвиг = МПа ( кгс/см2) (3)
де F - руйнівне навантаження в МПа або кгс/см2 .
Границю міцності при вигині вираховують як середнє арифметичне результатів трьох випробувань.
ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.12
6.4 Визначення стандартної консистенції (нормальної густоти) гіпсового тіста
6.4.1 Стандартна консистенція (нормальна густота) характеризується діаметром розпливу гіпсовою тіста, що витікає із циліндра при його піднятті на висоту не метис ніж . Діаметр розпливу повинен бути рівним (180??5) мм. Кількість води є основним критерієм для визначення властивостей гіпсового в'яжучого: часу тужавлення, границі міцності, об'ємного розширення та водопоглинання. Кількість води виражається у відсотках, як відношення маси води, необхідної для отримання гіпсової суміші стандартної консистенції, до маси гіпсового в'яжучого в грамах.
6.4.2 Для визначення стандартної консистенції застосовують:
- чашку із корозійностійкого матеріалу місткістю понад 500 см3 ;
- ручну мішалку, що має більше ніж три петлі (рисунок B.1);
- скло діаметром понад , на яке нанесено ряд концентричних кіл діаметром 150- через кожні , а кола діаметром від 170 до - через кожні . Кола можна нанести на аркуш білого паперу і розмістити його між двома скляними пластинами;
