Н.1.5.3 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо величина перехідного опору відповідає вимогам таблиці 3.
Н.2 Визначення перехідного опору покриття за допомогою комірок з порожнистих циліндрів
Н.2.1 Сутність методу
Н.2.1.1 Методика призначена для проведення типових випробувань і дозволяє визначити змінення захисної здатності покриття в електроліті.
Н.2.1.2 Сутність методу полягає у вимірюванні перехідного опору системи "покриття – труба" після витримки зразків у 3%-ному розчині NaCl.
Н.2.2 Вимоги до зразків
Н.2.2.1 Випробування заводських покриттів проводять на зразках, вирізаних з ізольованих труб або безпосередньо на трубах з покриттям. Розміри зразків –150мм х 150мм (нормуються не жорстко). Для інших типів покриттів зразки підготовляються шляхом нанесення покриття (згідно з НД на дане покриття) на сталеву пластину розміром 150 мм х .
Н.2.2.2 Кількість паралельних зразків для заданих умов випробувань – не менше 5 шт.
Н.2.2.3 Зразки з дефектами покриття до випробувань не допускаються.
Н.2.2.4 Товщина і діелектрична суцільність зразків повинні відповідати вимогам НД на випробовуване покриття.
Н.2.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Тераомметр типу Е6-14, Е6-13А згідно з ГОСТ 22261 з діапазоном вимірювань від 1.104 Ом до 1.1014 Ом
Циліндри 4 з інертного матеріалу розмірами:
- діаметр – від до ;
- висота – від до .
Циліндри можуть бути вирізані з хімічних склянок об'ємом 250 см3 марки НН згідно з ГОСТ 23932 і ГОСТ 25336 або поліетиленових труб згідно з ГОСТ 18599.
Кришки зі склотекстоліту – згідно з ГОСТ 12652
Дріт платиновий діаметром від 0,5 мм до 0,8 мм – згідно з ГОСТ 10821 або стрижень графітовий
Циліндр мірний на 1000 см3 – згідно з ГОСТ 1770
Колба кругла плоскодонна об'ємом 1000 см3 – згідно з ГОСТ 1770
Проводи з'єднувальні – згідно з ГОСТ 6323 або аналогічні
Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше 10%
Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом
Натрій хлористий кваліфікації ХЧ – згідно з ГОСТ 4233
Спирт етиловий – згідно з ГОСТ 18300
Вода дистильована – згідно з ГОСТ 6709
Пластилін
Н.2.4 Підготовка до випробувань
Н.2.4.1 До зразків з покриттям за допомогою пластиліну (герметика) 8 прикріплюють скляні чи поліетиленові циліндри 3. У прикріплений до зразка циліндр заливають 3%-ний розчин NaCl до мітки на рівні не менше від поверхні покриття. Циліндр накривають склотекстолітовою кришкою 5 (рисунок Н.3).
Н.2.4.2 Поверхню покриття знежирюють ватою, змоченою етиловим спиртом.
Н.2.5 Проведення випробувань
Н.2.5.1 Випробування проводять за температури (205) °С.
Н.2.5.2 Перехідний опір покриття зразка вимірюють за допомогою тераомметра 7 при зануренні платинового (графітового) електрода 4 в розчин.
Н.2.5.3 Вихідний перехідний опір покриття вимірюють після витримки зразків у цих умовах протягом 3 діб. До подальших випробувань допускають тільки ті зразки, перехідний опір яких не менше значень, зазначених у таблиці 3 даного стандарту.
Н.2.5.4 При тривалих випробуваннях (100 діб) через кожні 25 діб вимірюють перехідний опір покриття. Якщо хоча б в одному циліндрі опір менше значення, регламентованого вимогами даного стандарту, випробування припиняють.
Н.2.5.5 Не рідше одного разу на 10 діб перевіряють рівень розчину в циліндрах і, доливаючи дистильовану воду, доводять його до первісного.
Н.2.6 Обробка результатів випробувань
Н.2.6.1 Середнє значення перехідного опору покриття , Ом.м2, на кожнім зразку обчислюють за формулою:
,(H.4)
де і – номер зразка;
j – номер вимірювання;
n – кількість вимірювань на і-ому зразку;
– опір і-ого зразка при j-му вимірюванні, Ом;
S – площа контакту зразка з розчином, м2, рівна
(H.5)
де D – внутрішній діаметр циліндра, м.
|
|
|
1 – металевий зразок; 2 – випробуване покриття; 3 – порожнистий циліндр; 4 – графітовий електрод; 5 – електроліт; 6 – кришка зі склотекстоліту; 7 – тераомметр; 8 – пластилін |
|
Рисунок Н.3 – Комірка для визначення перехідного опору захисного покриття |
Н.2.6.2 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо перехідний опір покриттів на всіх п'ятьох зразках не нижче значень, зазначених у таблиці 3 даного стандарту.
Н.2.6.3 Питомий об'ємний опір покриття , Ом.м, (при необхідності) обчислюють за формулою:
(Н.6)
де R – опір захисного покриття, виміряний за допомогою тераомметра, Ом;
S – площа ділянки захисного покриття, обмежена периметром порожнистого циліндра, м2;
b – товщина покриття, м.
Н.3 Оформлення результатів випробувань
Запис результатів проводять за формою Н.1
Форма Н.1
назва приймальної організації
АКТ
визначення перехідного опору захисного покриття
Конструкція і тип захисного покриття
Товщина покриття, мм
Кількість випробовуваних зразків, шт
Перехідний опір, Ом.м2
Необхідний перехідний питомий опір покриття, (за таблицею 3 цього стандарту), Ом.м2
|
Дата вимірювання |
Номер вимірювання |
Результат вимірювання |
Висновок |
|
|
1 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
5 |
|
|
Перехідний опір покриття, Ом.м2
|
(відповідає, не відповідає необхідному значенню)
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
(посади осіб, що проводили контроль) |
особистий підпис |
(ім'я, прізвище)
|
||
|
|
|
|
|
|
|
(дата) |
|
|
Додаток П
(довідковий)
Випробування захисного покриття на діелектричну суцільність
П.1 Сутність методу
П.1.1 Випробування полягає у виявленні можливої пористості (несуцільності) та інших дефектів покриття за допомогою сканувального електрода, на який подається постійна чи імпульсна напруга.
П.1.2 Пористість виявляється іскрою, що проскакує між металом труби і електродом у дефектних місцях покриття, а також звуковим чи світловим сигналом, що видає дефектоскоп.
П.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом
Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше ± 10 %
П.3 Підготовка до випробувань
П.3.1 Перед початком випробувань необхідно визначити товщину захисного покриття методом неруйнівного контролю.
П.3.2 Вимірювання товщини покриття треба проводити відповідно до 7.1.3.4.
П.4 Проведення випробувань
П.4.1 Даний вид контролю слід виконувати тільки на сухій, без поверхневої вологи поверхні.
П.4.2 Перед випробуванням слід відрегулювати напругу для отримання довжини іскри, що перевищує, як мінімум, у 4 рази мінімальну товщину покриття, але не менше .
П.4.3 Заземлити прилад і трубу. Ввімкнути живлення, подати високу напругу на сканувальний електрод і переміщати його, не відриваючи від поверхні контрольованого покриття. Відносна швидкість переміщення електрода по поверхні покриття повинна бути приблизно 0,2 м/с.
П.5 Обробка результатів
Захисне покриття вважається таким, що витримало контроль, якщо під напругою згідно з таблицею 3 не було проскакування іскор, а також звукових чи світлових сигналів.
П.6 Виявлені дефектні місця на трубі чи трубопроводі повинні бути відмічені і виправлені відповідно до вимог НД.
П.7 Оформлення результатів випробувань
Запис результатів проводять за формою П.1.
Форма П.1
назва приймальної організації
АКТ
контролю суцільності захисного покриття
Тип і конструкція захисного покриття
Діаметр труб (трубопроводу), мм
Кількість випробувальних труб, шт.
Напруга на щупі дефектоскопа, кВ
Необхідна напруга (за таблицею 3 цього стандарту), кВ
|
Дата вимірювання |
Номер партії, ділянка трубопроводу |
Товщина захисного покриття, мм |
Напруга на щупі дефектоскопа, кВ |
Результат дефектоскопії |
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
5 |
|
Суцільність захисного покриття партії труб (ділянки трубопроводу)
|
(відповідає, не відповідає необхідному значенню)
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
(посади осіб, що проводили контроль) |
особистий підпис |
(ім'я, прізвище)
|
||
|
|
|
|
|
|
|
(дата) |
|
|
Додаток Р
(довідковий)
Вимоги до установок електрохімічного захисту, обладнання та матеріалів
Р.1 Засоби електрохімічного захисту повинні забезпечувати катодну поляризацію споруд згідно з вимогами даного стандарту незалежно від умов застосування.
Р.2 Вимоги до катодних станцій і дренажів
Р.2.1 Всі елементи знову розроблених катодних станцій і дренажів повинні забезпечувати імовірність їхньої безвідмовної роботи при середньому часі наробітку на відмовлення 10000 годин не менше 0,9 (при довірчій імовірності 0,8).
Р.2.2 Катодні станції, поляризовані автоматичні і неавтоматичні, а також посилені дренажі повинні мати плавне або ступеневе регулювання вихідних параметрів за напругою або струмом від 10 % до 100 % номінальних значень.
Пульсація струму на виході катодних станцій допускається не більше 3 % на всіх режимах.
Р.2.3 Засоби катодного і електродренажного захисту повинні забезпечувати безпеку обслуговування за класом захисту 01 згідно з ГОСТ 12.2.007.0.
Р.2.4 Рівень шуму, що створюється засобами катодного і електродренажного захисту, на всіх частотах не повинен перевищувати 60 дБ.
Р.2.5 Напруга спрацьовування захисту катодних перетворювачів повинна бути менше зворотної напруги застосованих вентилів, але не менше 250 В.
Р.2.6 Рівень індустріальних радіоперешкод, створюваних катодними станціями і дренажами, відповідно до ГОСТ 16842 не повинен перевищувати значень, передбачених ГОСТ 23511; рівень гармонійних складових струму захисту при підключенні до рейкових мереж залізниць не повинен перевищувати норм даного стандарту.
Р.2.7 За умовами експлуатації пофарбовані поверхні катодних станцій і дренажів повинні відноситися до групи умов експлуатації VI згідно з ГОСТ 9.104, мати показники зовнішнього вигляду не нижче IV класу відповідно до ГОСТ 9.032.
Р.2.8 Конструкція і схема катодних станцій і дренажів повинні забезпечувати можливість безперервної роботи без профілактичного обслуговування і ремонту не менше 6 міс.
Р.2.9 Технічний огляд, профілактичне обслуговування і поточний ремонт катодних станцій і дренажів слід проводити згідно з вимогами Р.6 і додатково при зміні параметрів електрохімічного захисту.
При цьому проводять:
-технічне обслуговування відповідно до вимог інструкції з експлуатації заводу-виготовлювача.
Усі види несправностей і відмов у роботі слід фіксувати в польовому журналі з указанням часу їхнього виявлення, способу і часу усунення згідно з НД.
Р.2.10 Виробниче устаткування, що застосовується для проведення робіт з комплексного захисту споруд від корозії, повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003. Машини і механізми, які застосовуються для профілактичного обслуговування і поточного ремонту засобів ЕХЗ, а також при ремонтно-будівельних роботах, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.004.
Р.2.11 Автоматичні пристрої катодного і дренажного захисту повинні забезпечувати стабільність струму або потенціалу з похибкою, що не перевищує 2,5 % заданого значення.
Р.2.12 Катодні станції і дренажі повинні відповідати ГОСТ 15150 у частині кліматичного виконання V категорії розміщення І для роботи за температур від 223 К (мінус 40 °С) до 323 К (50 °С) в атмосфері типу II і при відносній вологості до 98 % за температури 298 К (25 °С).
Р.2.13 Катодні станції і дренажі повинні мати ступінь захисту від впливу навколишнього природного середовища і від зіткнення зі струмоведучими частинами не нижче ІР34 згідно з ГОСТ 14254 (для автоматичних поляризованих дренажів допускається ступінь захисту не нижче ІР23 за умови забезпечення ступеня ІР34 для блоків управління), допускати транспортування за умовами 8 і збереження за умовами 5, для південних районів – за умовами 6 згідно з ГОСТ 15150 і відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.007.0 і ПУЭ.
