Страница 3: ДСТУ Б В.2.3-12-2004. СТУ Б В.2.3-12-2004. Сооружения транспорта. Ограждение дорожное металлическое барьерного типа. Общие технические условия (44119)

При встановленні огородження на кривій у плані радіусом менше 150 м або на вертикальній кривій радіусом менше 500 м слід приймати довжину прямої секції балки згідно з таблицею 8 та таблицею 9.

Таблиця 8У метрах

Таблиця 9У метрах

Для кривих у плані радіусом менше 40 м секції балок слід виготовляти криволінійними в горизонтальній площині, а для вертикальних кривих радіусом менше 100 м  криволінійними в вертикальній площині.

1. Довжина робочої частини секції балки повинна бути кратною кроку стояків. Якщо у мостового огородження відстань між стояками різна, кожна секція балки підлягає цифровому позначенню, починаючи з кінцевої частини огородження.
2. З'єднання секцій балок слід передбачати в місці кріплення до балок консолі, консолі-розпірки або стояка. При необхідності, допускається одне з'єднання в іншому місці тільки на перехідній ділянці огородження. Отвори для кріплення балки до консолі, консолі-розпірки або стояка повинні мати не менше ніж подвійний поздовжній розмір.
3. З'єднання секцій балок між собою повинно передбачатися тільки за допомогою болтів. Допускається розміщення болтів на вертикальних частинах профілю балки, розташованих з боку проїзної частини дороги.
4. Початкова за рухом транспорту частина секції балки повинна мати розміри і конфігурацію, що забезпечують щільне накладання на неї кінцевої частини попередньої секції та збігання всіх отворів для кріплення. Вісь отворів секції балки повинна бути перпендикулярною до поверхні площини їх розміщення, похибка вимірювання ± 1 мм.

5.4.15Огородження довжиною більше 120 м повинно мати секцію (секції) балки для компенсації лінійного температурного розширення металу (надалі — компенсаційні балки). Поздовжній розмір отворів з'єднання цієї балки з стрічкою балок повинні бути більше трьох  десяти діаметрів болтів.

Компенсаційні балки в огородженнях МО та МД необхідно розташовувати в місцях розміщення деформаційних (температурних) швів штучної споруди.

1. Консолі та консолі-розпірки повинні мати конструкцію, яка здатна підтримувати балку у вертикальному положенні і не допускати її зниження при наїзді транспортного засобу. Довжина консолі та консолі-розпірки повинна бути не меншою ніж зазначена в 5.3.4.
2. Нижня частина консолі і консолі-розпірки в місці кріплення до балки повинна мати у три рази меншу міцність на вигин (зминання) ніж верхня.
3. Консолі повинні мати отвори для кріплення до них балок (з'єднання балок) та отвори для кріплення самої консолі до стояка.
4. Стояк повинен відповідати вимогам призначеності: утримувати балку безпосередньо або через консоль на відповідній висоті та забезпечувати вимоги 5.2.4 та 5.3.5. Верх стояка повинен бути нижче на 50  100 мм від верхньої частини балки.
5. Довжина стояка огороджень ДО, ДД визначається з урахуванням характеристик ґрунту ділянки дороги, де передбачається встановити огородження, а також необхідністю його укріплення, в першу чергу стояків початкової і кінцевої ділянок, бетонуванням або іншим чином.
6. Довжина стояка огороджень МО, МД визначається з урахуванням висоти елементів кріплення стояка до несучої конструкції штучної споруди.
7. Крок встановлення та розміри світлоповертальних елементів, їх питомий коефіцієнт сили світла  згідно з ДСТУ 2587.
8. Елемент повинен бути закріплений на балці у місці, де він не створює перешкоду для ковзання транспортного засобу вздовж балки при наїзді. Допускається прикріплення елемента до кронштейна і встановлення останнього на консолі або стояку огородження.
9. Кінцевий елемент повинен мати закруглення радіусом 200  300 мм з кутом розвороту від 120° до 180° та конструкцію кріплення до передньої частини секції балки початкової ділянки або до задньої частини секції балки кінцевої ділянки огородження.
10. Кінцевий елемент повинен бути виготовлений з такого ж профілю, що і секція балки або з сталі листової, яка має таку ж товщину, що і секція балки, або більшу на 0,2  1,0 мм.
11. Елементи та деталі кріплення до несучої конструкції споруди стояка огородження МО, МД повинні відповідати вимогам 5.2.5 та 5.2.6.
12. Головки болтів та інших деталей кріплення, що з'єднують секції балок між собою та до консолі або стояка (та в інших випадках виходу головок болтів на лицьову поверхню балки) повинні мати овальну поверхню та мінімальну товщину за розрахунком. Під такі головки не допускається підкладати шайби, а також інші деталі або елементи огородження.

5.4.28З'єднання консолі з стояком повинно бути виконаним за допомогою болта, шайби та гайки. Шайба повинна, бути встановлена під гайкою. Головка болта повинна бути всередині консолі.

5.4.29Всі елементи огороджень та деталі кріплення повинні бути захищені від корозії згідно з СНиП 2.03.11 з урахуванням агресивності середовища, де вони встановлюються. Підготовка поверхні перед фарбуванням  згідно з ГОСТ 9.402.

5.4.30Матеріал захисту огородження від корозії повинен бути нанесений на підприємстві-виробнику огородження. За потреби, фарба і лак згідно з ГОСТ 9.032 (вертикальна розмітка, фарбування) може бути нанесена на місці складання і встановлення огородження.

Ґрунтовка згідно з ГОСТ 9109, яка зазнала пошкодження, повинна бути відновлена перед нанесенням фарби, лаку.

5.4.31Підприємство-виробник може застосовувати покриття балки, консолі, стояка речовиною, яка надасть надійного захисту металу від корозії і не погіршить їх естетичного вигляду. У разі використання цинкового гарячого покриття згідно з ГОСТ 9.307, товщина шару цинку повинна бути не менше 0,07 мм.

5.5Комплектність

5.5.1Підприємство-виробник повинно постачати огородження в розібраному вигляді комплектно.

5.5.2До складу комплекту огородження повинні входити елементи (таблиця 10), виготовлені за одними технічними умовами та деталі кріплення в кількості, яка необхідна для створення стримувальної системи на конкретному об'єкті.

Таблиця 10

5.5.3Комплект постачання огородження повинен бути складений з комплектів відповідних ділянок.

5.5.4До складу комплектів огородження кожної марки надаються запасні елементи, кількість яких дорівнює 5 % від кількості елементів в складі основного комплекту робочої ділянки, але не менше двох секцій балок, трьох стояків, трьох консолей, п'яти світлоповертальних елементів та відповідної кількості деталей (наборів) кріплення.

5.6Маркування та пакування

5.6.1Елементи огородження повинні бути зібрані в пакети за ділянками.

5.6.2Укладання елементів в пакети і спосіб закріплення здійснюються відповідно до пакувального листа, схеми пакетування і укладання, розробленими підприємством-виробником огородження. Маса одного пакета не повинна перевищувати 3 тонни.

1. Світлоповертальні елементи повинні бути укладені в тару (ящик).
2. Деталі кріплення повинні бути укладені в тару (ящик) за наборами. Тара повинна бути виготовлена за кресленнями підприємства-виробника огородження.

5.6.5Кожний пакет та ящик повинен мати нанесене на ярлику маркування:

-найменування марки огородження та ділянки або елемента, номера набору деталей кріплення;

- порядковий номер пакета (ящика);

• кількість елементів (наборів) в пакеті (ящику);
• маса пакета (ящика);
• тавро (штамп) відділу технічного контролю або підрозділу, який здійснив пакування;
• відмітка-запис про натурні випробування;
• назва підприємства-виробника.

5.6.6На ярлику пакета компенсаційних балок повинна бути нанесена діагональна смуга червоного або жовтого кольору шириною 40 мм з чорним написом „компенсаційна" шрифтом згідно з ДСТУ 4100 висотою 30 мм.

6 Вимоги безпеки і охорони довкілля

6.1У виробничих приміщеннях для виготовлення елементів огородження повинні бути забезпечені санітарні норми мікроклімату згідно з ДСН 3.3.6.042.

6.2Пожежна безпека приміщень по виготовленню елементів огородження повинна бути забезпечена у відповідності до вимог ГОСТ 12.1.004.

6.3Забезпечення безпечних умов завантаження, транспортування і розвантаження пакетів елементів огородження та деталей в тарі повинно здійснюватись згідно з ГОСТ 12.3.002 та ГОСТ 12.3.009.

6.4При встановленні та монтажу огородження на автомобільній дорозі, штучній споруді, забезпечення безпеки дорожнього руху повинно відповідати ІНУВ.3.2-218-051, забезпечення охорони праці  ДНАОП-5.1.14-1.1.

6.5Відходи виробництва повинні бути зібранні і вивезені до місця їх організованого складування або включені у виробничий цикл.

7 Правила приймання

7.1Підтвердження відповідності конкретної конструкції огородження вимогам призначеності і надійності згідно з 5.1 та 5.2 повинно бути визначене випробуваннями в умовах експлуатації (натурними, випробовуваннями) її дослідної ділянки у складі стримувальної системи на спеціальному полігоні.

7.2Для перевірки відповідності елементів огородження вимогам цього стандарту підприємство-виробник повинно проводити приймально-здавальні та періодичні випробування.

7.3Обсяг випробувань та їх періодичність повинні визначатись технічними умовами на конкретну марку огородження або групу огороджень.

1. При приймально-здавальних випробуваннях елементи огородження підлягають суцільному контролю.
2. Періодичним випробуванням підлягають випадково вибрані огородження, які пройшли приймально-здавальні випробування.
3. Якщо при проведенні періодичних випробувань буде виявлена невідповідність огородження будь-якій технічній вимозі за підрозділами 5.4, 5.5, 5.6, приймання виробів повинно бути припинено до усунення причин виникнення недоліків.

8 Методи контролювання

8.1 Натурні випробування

8.1.1На випробування підприємство-виробник повинен передати у комплекті конструкцію огородження з визначеною стримувальною здатністю та можливим максимальним поперечним прогином.

8.1.2Проведення натурних випробувань та оформлення відповідних документів може бути здійснено лабораторією, сертифікованою у встановленому порядку.

8.1.3Вимоги до полігону і його оснащення, транспортного засобу, об'єкту випробування, а також порядок проведення випробування та оформлення його результатів повинні бути визначені програмою та методикою проведення випробувань, розробленими, узгодженими і затвердженими в установленому порядку.

8.1.4Дослідна ділянка стримувальної системи (початкова, робоча та кінцева ділянки) огороджень груп ДО, ДД повинна бути влаштована за Інструкцією по монтажу огородження. Випробування огороджень груп МО, МД, проводяться шляхом улаштування залізобетонних плит із закладними деталями для кріплення стояків.

8.1.5Під час випробувань на конструкцію огородження повинні здійснюватись наїзди згідно з прийнятим видом навантаження (таблиця 1). Типи транспортних засобів та параметри наїздів повинні відповідати визначеним в таблиці 2.

8.1.6Позитивний висновок про відповідність конструкції конкретної марки огородження вимогам призначеності дається у тому разі, якщо:

• під час контакту легкового автомобіля з огородженням були виконані вимоги 5.1.3 та 5.1.5;
• конструкція огородження забезпечила мінімальні інерційні перевантаження згідно з 5.1.4.

8.1.7Позитивний висновок щодо надійності конструкції даної марки огородження дається, якщо при наїзді легкового автомобіля виконані вимоги 5.2.4, а при наїзді вантажного автомобіля, автобуса, або сідельного автопоїзду не була зруйнована балка огородження і транспортний засіб не переїхав її, не перевернувся.

Максимальний поперечний прогин балки (W) під час наїзду порівнюється з рядом чисел, наведеним у таблиці 5; ближче більше значення із ряду приймається у позначені марки огородження.

8.2Приймально-здавальні та періодичні випробування.

1. Контроль елементів огороджень (якості оброблення, складання, фарбування, комплекту постачання, маркування, пакування) здійснюється візуально.
2. Контроль товщини заготовок елементів огородження і їх деталей (балки, стояка, консолей) а також розмірів отворів повинен бути здійснений штангенциркулем згідно з ГОСТ 166, тип ШЦ-П, діапазон вимірювання 0  200 мм, похибка вимірювання ± 0,05 мм.
3. Контроль якості зварних швів і їх розмірів повинен бути проведений згідно з ГОСТ 3242.
4. Контроль якості антикорозійного покриття повинен бути проведений згідно з ГОСТ 9.307, ГОСТ 9.402, СНиП 2.03.11.
5. Контроль відхилення від прямолінійності секції балки в просторі (5.4.8) повинен бути проведений лінійкою перевірочною, довжина 1000 мм, тип ШМ за ГОСТ 8026. Лінійку приставляють робочою площиною (встановлюють на ребро) до лицьової поверхні балки і штангенциркулем (8.2.2) вимірюють простір між ними.