Страница 3: ДСТУ Б В.1.1-21-2009 (ІSО 13785-2:2002, МОD). СТУ Б В.1.1-21-2009 (ІSО 13785-2:2002, МОD). Защита от пожара. Конструкции внешних стен с фасадной теплоизоляцией. Метод крупномасштабных огневых испытаний (43993)

8 ЗАСОБИ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

8.1 Під час випробування використовують чотири прилади для вимірювання густини теплового потоку 3, 4, 5 і 6 (рисунок 2), які мають бути встановлені на зразку для випробування на віддалі від верхнього краю віконного прорізу. Один пристрій має бути встановлений вздовж центральної лінії віконного прорізу, по одному – на головному фасаді та на крилі фасаду за від внутрішнього кутового з'єднання, та ще один – на відстані від вертикального краю віконного прорізу якомога далі від внутрішнього кута.

Під час встановлення приладів для вимірювання густини теплового потоку слід звернути увагу на те, щоб уникнути пошкодження підтримуючої рами для зразка (наприклад, використанням спеціальних дюбелів), коли необхідно дотримуватись точних розмірів. Датчики теплового потоку необхідно встановлювати так, щоб чутлива поверхня була врівень із зовнішньою поверхнею зразка, наскільки це можливо. Для зразків із нерівною зовнішньою поверхнею (профільною, гофрованою тощо) датчики теплового потоку мають бути розташовані врівень із частиною профілю, яка найбільше виступає (але не з'єднання).

Необхідно використовувати тільки прилади, які реєструють повний тепловий потік. Прилади теплового потоку повинні бути надійними, простими для монтажу та в експлуатації, не чутливими до протягів та бути стабільними під час калібрування. Точність датчиків повинна бути у межах ±3 %, повторюваність та відтворюваність результатів вимірювань 0,5 %. Датчики теплового потоку необхідно калібрувати за всією шкалою значень.

8.2 На зовнішній поверхні зразка має бути встановлено сім термопар в оболонці або зварними. У разі використання термопар в оболонці це мають бути термопари типу К, хромель-алюмелеві з діаметром дроту та зовнішнім діаметром (1,5 ±0,1) мм. Гарячий спай повинен бути ізольований і незаземлений. Якщо термопари зварні, то вони мають бути з максимальним діаметром . Гарячий спай термопар має бути в контакті з зовнішньою поверхнею зразка. Використання термопар з мідним диском рекомендується для вимірювання температури поверхні, а зварні термопари без оболонки – для вимірювання температури газу. Термопари повинні мати 1 клас точності відповідно до ІЕС 60584-2.

Три термопари (Т1 – ТЗ, рисунок 2) мають бути встановлені для вимірювання температури гарячих потоків газів та полум'я, яке виривається з віконного прорізу. Термопари повинні бути розташовані на відстані від верхнього краю віконного прорізу безпосередньо на лінії, яка паралельна верхньому краю віконного прорізу, та пропущені через стіну випробувальної установки. Одну термопару розташовують у горизонтальному центрі віконного прорізу та по одній термопарі з кожного боку на відстані від вертикального краю віконного прорізу.

8.3 Чотири термопари (Т4 – Т7, рисунок 2) мають бути розташовані по горизонталі на висоті від верхнього краю віконного прорізу у точках, які утворені перетином з вертикальними лініями, на яких розташовані прилади для вимірювання густини теплового потоку, що визначені у 8.1 (3 – 6, рисунок 2).

Гарячі спаї чотирьох термопар установлюють урівень із зовнішньою поверхнею ізолювального шару на відстані від зовнішньої поверхні зразка так, щоб не пошкодити зразок та бути нерухомими під час випробувань.

8.4 Під час випробування зразків фасадів, які містять декілька шарів матеріалів, усередині кожного шару необхідно встановити по чотири термопари. Повітряний зазор всередині зразка також вважається шаром матеріалу. Термопари розташовують на висоті над верхнім краєм віконного прорізу у точках, які утворені перетином з вертикальними лініями, на яких розташовані прилади для вимірювання густини теплового потоку.

Приклади розташування шарів матеріалів та рекомендації з монтажу термопар:

• основа: термопари встановлюють урівень із зовнішньою поверхнею основи, яка піддається вогневому впливу;
• ізоляція: гарячі спаї термопар встановлюють на зовнішній поверхні ізоляції.

8.5 За необхідності використовують інші засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів вогневого впливу та поширення полум'я по зразку.

1. Під час випробування використовують цифрові системи збору інформації, які здатні реєструвати вищезазначені дані з інтервалом не більше ніж 20 с.
2. Для забезпечення візуального спостереження одночасно за головним фасадом та боковим крилом використовують хоча б одну систему відеоспостереження.

9 КОНДИЦІЮВАННЯ ЗРАЗКА

9.1 Зразок, змонтований на випробувальній установці, має бути витриманий до випробувань протягом проміжку часу, достатнього для приведення в однакові умови всіх частин зразка. Температура навколишнього середовища під час кондиціювання має бути не менше ніж 10 °С та не більше ніж 30 °С.

Тривалість кондиціювання має відповідати інструкції виробника для приведення складових фасаду до однакових умов.

9.2 Під час кондиціювання зразок має бути захищений від атмосферних опадів та утримуватись у температурному діапазоні, визначеному виробником.

10 УМОВИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПІД ЧАС ВИПРОБУВАННЯ

1. Температура навколишнього середовища під час калібрування та випробування має бути не менше ніж 10 °С та не більше ніж 30 °С.
2. Під час калібрування та випробування не повинно бути туману та атмосферних опадів.
3. Під час калібрування та випробування на зразку та на випробувальному обладнанні не має бути видимої вологи.
4. Під час калібрування та випробування швидкість вітру не повинна перевищувати 2 м/с.

11 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

Для проведення випробування необхідно:

1. до початку випробування переконатися, що умови навколишнього середовища відповідають розділу 10 цього стандарту;
2. не більше ніж за 1 хв до запалювання пальника увімкнути цифрові системи збору інформації;

"

c) для випробування використати таку ж кількість пального, яка була визначена під час калібрування;

1. запалити пальник;
2. визначити візуальним спостереженням поширення фронту полум'я, записати спостереження та сфотографувати зразок;
3. протягом впливу полум'я продовжувати спостереження та реєстрацію даних до самозатухання зразка;

g) надати можливість зразку остигнути у природних умовах, а потім видалити кожний шар та зареєструвати пошкодження.

12 ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

1. Оцінювання результатів випробування зразка проводять на основі візуальних спостережень та зареєстрованих значень. Необхідно провести усереднення значень густини теплового потоку та температурних даних в інтервалі протягом 1 хв для уникнення миттєвих коливань у значеннях.
2. Термопари, що встановлені всередині зразка, надають інформацію про поширення полум'я всередині кожного шару зразка та всередині будь-яких порожнин.

13 ТОЧНІСТЬ МЕТОДУ

Точність методу випробування не визначена. Результати планових серій міжлабораторних випробувань будуть наведені по мірі їх проведення та аналізування.

14 ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАННЯ

Протокол випробування повинен містити таку інформацію:

1. назву та адресу випробувальної лабораторії;
2. дату та ідентифікаційний номер протоколу;
3. назву та адресу замовника;
4. опис зразка, який містить креслення виробу вже складеного, фотографії, перелік використаних матеріалів та складових, з'єднань та фітінгів;
5. дату отримання виробу та дату проведення випробування;
6. посилання на цей стандарт;

g) відомості про кондиціювання зразка, умови навколишнього середовища (температура повітря, атмосферний тиск, відносна вологість повітря, швидкість вітру тощо);

h) відомості про засоби вимірювальної техніки та їх розташування на зразку;

і) залежності величини густини теплового потоку від часу, які отримані під час калібрування для відстаней та ;

j) залежності витрати пального від часу;

k) залежності значень температури від часу, які отримані під час калібрування, що виміряні трьома термопарами (Т1 -ТЗ, рисунок 2), розташованими над віконним прорізом (також мають бути включені середні значення температури);

l) залежності значень температури від часу, які отримані під час випробування, що виміряні трьома термопарами (Т1 -ТЗ, рисунок 2), розташованими над віконним прорізом (також мають бути включені середні значення температури);

Примітка. За порівнянням середніх значень залежностей (див. k) та l) умови вогневого впливу мають бути подібними як для калібрування, так і для випробування зразка.

m) залежності значень густини теплового потоку від часу (на відстані від верхнього краю віконного прорізу) під час калібрування (також має бути наведено середнє значення густини теплового потоку);

n) залежності значень густини теплового потоку від часу (на відстані від верхнього краю віконного прорізу) під час випробування (також має бути наведено середнє значення густини теплового потоку);

o) залежності різниці середніх значень густини теплового потоку (на відстані від верхнього краю віконного прорізу), які отримані під час калібрування та під час випробування зразка (різниця між середніми значеннями густини теплового потоку, наведеними у m) и n);

Примітка. Збільшення теплового потоку (на відстані від верхнього краю віконного прорізу) під час випробування зразка у порівнянні з отриманими даними калібрування (негорючого облицювання) може бути найкращим показником для оцінювання поведінки зразка. Це може бути використано для визначення рівня пошкодження зразка разом з іншими даними вимірювань густини теплового потоку та значення температури.

p) залежності всіх інших значень температури та густини теплового потоку від часу;

q) зареєстровані візуальні спостереження за поширенням полум'я (вертикальне та горизонтальне) по зразку або всередині зразка, а також фотографії (особливо дані щодо зони, яка згоріла або пошкоджена, та пошкодження, руйнування лицьової поверхні зразка по висоті над віконним прорізом);

r) будь-які відхилення від процедури випробувань або дії, які є необов'язковими або довільними.

ДОДАТОК А

(обов'язковий)

СТАНДАРТИЗОВАНЕ МОДЕЛЬНЕ ВОГНИЩЕ ПОЖЕЖІ

На рисунку А.1 наведена установка для стандартизованого пропанового модельного вогнища пожежі. На рисунку А.2 показана залежність витрати пального від часу. Залежно від калібрування випробувального обладнання ці витрати (швидкість подавання пального) можуть відрізнятися у різних лабораторіях. Розташування пальників (труб) може відрізнятися від наведеного на рисунку А.1

Пальне: комерційний пропан

Витрата пального: максимум 120 г/с, див. рисунок А.2

1 – зразок основної стіни (головна стіна); 2 – бокова стіна (крило фасаду); 3 – вогнева камера; 4 – пальник (чотири перфоровані труби діаметром , завдовжки , покриті керамічною ізоляцією завтовшки ); 5 – проріз у вогневу камеру

Рисунок А.1 – Установка для стандартизованого пропанового модельного вогнища пожежі

Рисунок А.2 – Залежність витрати пального від часу

ДОДАТОК В

(довідковий)

АЛЬТЕРНАТИВНІ МОДЕЛЬНІ ВОГНИЩА

В.1 Рідинні модельні вогнища

Рідинні модельні вогнища з такими рідинами, наприклад, як гептан або ацетон можуть використовуватись як альтернативні до стандартизованого модельного вогнища. Наприклад, для виконання вимог цього стандарту достатньо приблизно гептану.

В.2 Модельне вогнище з деревини

Модельне вогнище з деревини може бути використано як альтернативне до стандартизованого модельного вогнища. Для цього, наприклад, може бути використане таке модельне вогнище пожежі.