За узгодженням із споживачем допускається відвантажувати в одному пакованні плити різних типів та розмірів, різні за зовнішнім виглядом лицьової поверхні згідно зі специфікацією замовлення споживача.
6.3.3 Транспортне маркування плит здійснюють згідно з ГОСТ 14192.
6.3.4 Транспортне маркування виконують на етикетці, яку наклеюють на кожне транспортне паковання. Транспортне маркування повинно містити:
- найменування підприємства-виробника, його товарний знак та адресу;
- умовні познаки плит;
- кількість плит у пакованні (шт./м2) та, за необхідності, при комплектному постачанні – кількість кожного типу плит, що входять до пакування;
- штамп служби технічного контролю;
- номер партії, дату виготовлення;
- масу транспортного паковання (брутто);
- маніпуляційний знак № 3 "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192;
- знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 у разі сертифікації плит.
6.3.5 При пакуванні і маркуванні плит необхідно дотримуватися вимог ДСТУ Б В. 2.6-2, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 21650, ГОСТ 26598, ДБН Г 1-4.
7 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
7.1 Транспортування плит у запакованому стані здійснюється усіма видами транспорту із дотриманням правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту та умов, які забезпечують механічне навантаження і розвантаження продукції.
7.2 Умови транспортування плит повинні забезпечувати їх збереження від механічних пошкоджень та забруднення.
7.3 Плити повинні транспортуватися в контейнерах складеними на ребро і розсортованими за типами.
Плити повинні бути складені лицьовою поверхнею одна до одної з дерев'яними прокладками між рядами.
7.4 Допускається перевезення плит без контейнерів.
При перевезенні без контейнерів плити повинні бути встановлені в один ряд на ребро лицьовими поверхнями одна до одної з прокладкою між ними картону і закріплені від можливого переміщення.
7.5 Плити повинні зберігатись у запакованому стані не більше ніж у два ряди по висоті в складських приміщеннях або на майданчиках окремо за розмірами, типами, видами лицьових поверхонь, класом бетону при стиску.
Допускається зберігати в одній упаковці плити різних розмірів, що підібрані відповідно до специфікації замовника.
7.6 Умови транспортування та зберігання плит – згідно з ГОСТ 15150 – 7 Ж1.
8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
8.1 Якість сировинних матеріалів повинна бути засвідчена документами про якість відповідних матеріалів та контролюватися при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297.
8.2 Визначення геометричних розмірів плит, відхилень від прямолінійності ребер та площинності граней, відбитості кутів, відбитості і притуплення ребер виконують згідно з ГОСТ 26433.1 з похибкою не більше .
8.3 Довжину і ширину плити вимірюють по двох протилежних ребрах опорної поверхні, товщину – по середині бокових і торцевих граней. Кожний результат вимірювання оцінюють окремо.
8.4 Глибину відбитості кутів, відбитості і притуплення ребер вимірюють з похибкою не більше штангенглибиноміром згідно з ГОСТ 162 або кутником згідно з ГОСТ 3749 і лінійкою згідно з ГОСТ 427 по перпендикуляру від вершини кута або ребра, утвореного кутником, до пошкодженої поверхні.
8.5 Відхилення від площинності граней визначають прикладанням лінійки у середині кожної бокової та торцевої граней та вимірюванням утвореного зазору між ребром лінійки і гранню.
Відхилення від прямолінійності ребер визначають прикладанням ребра лінійки до кожного ребра бокових і торцевих граней та вимірюванням утвореного зазору між ребром лінійки і ребром плити.
За результат приймають найбільше значення від усіх одержаних результатів вимірювання.
8.6 Фактуру рельєфної поверхні, колір, зовнішній вигляд і якість лицьової поверхні визначають порівнянням плит із зразком-еталоном при зовнішньому огляді відібраних для контролю плит.
Плити оглядають з відстані від до . Поверхня плит повинна бути рівномірно освітлена природним світлом або лампою денного освітлення з інтенсивністю від 300 люкс до 400 люкс. Плити, які пофарбовані у світліший або темніший тони від зразків-еталонів, відбраковують. Плити, фактура рельєфної поверхні яких відрізняється від фактури поверхні зразка-еталона, відбраковують.
8.7 Відпускну міцність та міцність бетону плит при стиску визначають згідно з ГОСТ 10180, ГОСТ 17624, ГОСТ 22690.
8.8 Середню густину бетону плит визначають згідно з ГОСТ 12730.1
8.9 Морозостійкість визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0), ДСТУ Б В.2.7-48 (ГОСТ 10060.1) на зразках-кубах або згідно з ДСТУ Б В.2.7-42 безпосередньо на плитах.
Після проведення потрібного числа циклів заморожування-відтавання основні та контрольні зразки насичують водою відповідно до 6.5 ДСТУ Б В.2.7-48 (ГОСТ 10060.1).
При оцінці морозостійкості за втратою маси втрату маси Δm з точністю до 1 % обчислюють за формулою:
, (1)
де m1 – середнє арифметичне значення маси основних зразків, насичених водою, до випробування на морозостійкість, г;
m2 – середнє арифметичне значення маси основних зразків, насичених водою, після потрібного числа циклів заморожування-відтавання, г.
При оцінці морозостійкості за втратою міцності основні зразки-куби після визначення втрати маси та контрольні зразки-куби випробовують на стиск згідно з ГОСТ 10180.
Втрату міцності ΔR з точністю до 1 % обчислюють за формулою:
, (2)
де RK – середнє арифметичне значення міцності при стиску контрольних зразків, МПа;
R0 – середнє арифметичне значення міцності при стиску основних зразків після потрібного числа циклів заморожування-відтавання, МПа.
8.10 Водопоглинання визначають згідно з ГОСТ 12730.3 на зразках-кубах або згідно з ДСТУ Б В.2.7-42 на плитах.
Водопоглинання за масою Wb з точністю до 1 % обчислюють за формулою:
, (3)
де m1 – середнє арифметичне значення маси зразків, насичених водою, г;
m – середнє арифметичне значення маси зразків, висушених до постійної маси, г.
8.11 Масу плит визначають зважуванням на вагах згідно з ГОСТ 29329 кожної з трьох відібраних для контролю плит.
8.12 Якість маркування та пакування плит перевіряють зовнішнім оглядом не менше п'яти випадково відібраних пакувань з партії.
8.13 Радіологічний контроль плит проводять згідно з ДБН В. 1.4-2.01.
9 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
9.1 Плити приймають партіями згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 та даним стандартом.
До партії включають плити одного типу, одного виду, одного класу за міцністю при стиску і марки за морозостійкістю, які виготовлені за однією технологією з матеріалів одного виду та якості протягом однієї зміни.
Допускається при невеликому змінному виробітку, який не перевищує , включати до складу партії плити, виготовлені протягом кількох змін, але не більше одного тижня. Обсяг партії не повинен перевищувати .
9.2 Вхідний контроль сировинних матеріалів виробник плит повинен проводити згідно з ГОСТ 24297 відповідно до переліку матеріалів, що підлягають вхідному контролю, затвердженим у встановленому порядку, який діє на підприємстві-виробнику.
9.3 Для перевірки відповідності плит вимогам цього стандарту виробник проводить приймально-здавальні та періодичні випробування.
9.4 Приймально-здавальним випробуванням підлягає кожна партія плит за показниками:
9.5 Періодичні випробування здійснюють на плитах, що пройшли приймально-здавальні випробування, за показниками:
9.6 Плити за показниками зовнішнього вигляду і геометричних параметрів, якості лицьових поверхонь слід приймати за результатами вибіркового контролю відповідно до таблиці 1.
Таблиця 1
У штуках
|
Обсяг партії плит |
Обсяг вибірки |
Приймальне число |
Бракувальне число |
|
281-500 |
20 |
5 |
6 |
|
501-1200 |
32 |
7 |
8 |
|
1201-3200 |
50 |
10 |
11 |
|
3201-10000 |
80 |
14 |
15 |
|
10001-35000 |
125 |
21 |
22 |
|
більше 35000 |
200 |
21 |
22 |
9.7 Вибірковий контроль здійснюють згідно з ГОСТ 23616.
За результатами поштучного перевіряння плит, що входять до вибірки, повинна бути виявлена кількість дефектних плит за кожним показником.
Плиту слід вважати дефектною за даним показником, якщо вона не відповідає вимогам даного стандарту за цим показником.
Партію плит приймають за кожним із показників згідно з 9.6, якщо число дефектних плит у вибірці менше або відповідає приймальному числу, або бракують, якщо число дефектних плит більше або відповідає бракувальному числу.
9.8 Плити з партії, не прийнятої внаслідок вибіркового контролю, повинні прийматися поштучно. При цьому якість плит слід перевіряти за показниками, за якими партія не була прийнята.
9.9 Випробування проводять за усіма показниками при зміні сировини або технологічних параметрів.
9.10 Середню густину, відпускну міцність і міцність при стиску бетону плит визначають для кожного показника випробуванням трьох контрольних зразків-кубів з ребром довжиною або .
9.11 Морозостійкість визначають випробуванням десяти зразків-кубів (п'яти основних та п'яти контрольних) з ребром або , які досягли 28-добового віку.
Відбір проб бетонної суміші, виготовлення зразків потрібно здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 (ГОСТ 10181) і ГОСТ 10180. Формування зразків-кубів слід проводити за тією ж технологією, з бетонної суміші того ж складу і з тими ж параметрами ущільнювання, що й плити. Середня густина бетону зразків не повинна відрізнятися від густини бетону партії плит більше ніж на 3 %.
Допускається визначати морозостійкість випробуванням шести плит, відібраних з партії.
Основні та контрольні зразки повинні тверднути в однакових з плитами партії умовах до досягнення відпускної міцності. У подальшому основні зразки до початку випробування на морозостійкість і контрольні до закінчення випробування повинні тверднути за нормальних умов у камері нормального тверднення за температури (20 ± 2) °С та відносної вологості повітря не менше 95 %.
9.12 Водопоглинання визначають випробуванням трьох кубів-зразків або трьох плит у віці 28 діб.
9.13 Споживач має право проводити перевірку відповідності плит вимогам даного стандарту із дотриманням вимог цього стандарту.
9.14 Підприємство-виробник зобов'язане супроводжувати кожну партію плит або частину партії, яку відвантажує споживачу, документом про якість встановленої форми, в якому вказують:
9.15 Вимоги безпеки розділу контролюють у процесі підготовки та постановки продукції на виробництво, у процесі виробництва та на вимогу органів Держнагляду.
10 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТУВАННЯ
10.1 Плити використовують для личкування стін і цоколів кам'яних і бетонних будівель і споруд.
10.2 Плити необхідно використовувати згідно з проектною документацією.
10.3 Застосування плит масою більше виконується з використанням засобів малої механізації за дотримання вимог безпеки та охорони праці згідно зі СНиП ІІІ-4.
11 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
11.1 Виробник гарантує відповідність плит вимогам даного стандарту при додержанні умов транспортування, зберігання та застосування, встановлених даним стандартом.
11.2 Гарантійний термін зберігання плит – 2 роки з дати виготовлення.
Після закінчення гарантійного терміну зберігання перед використанням плити повинні бути перевірені на відповідність показників середньої густини, міцності при стиску, морозостійкості та геометричних параметрів вимогам даного стандарту.
11.3 При відповідності показників плит вимогам цього стандарту вони можуть бути використані за призначенням.
Гарантійний термін експлуатації виробів становить 20 років із дня улаштування за дотримання правил транспортування, зберігання, улаштування і експлуатування.
Код УКНД 91.100.30
Ключові слова: плити, технічні вимоги, контролювання, приймання, транспортування, зберігання, безпека, гарантії.
