Максимальне значення пробного тиску встановлюється розрахунками на міцність згідно з НД, погодженою з Держнаглядохоронпраці України.

Конструктор зобов’язаний вибрати таке значення пробного тиску в зазначених границях, яке б забезпечувало найбільше виявлення дефектів в елементі, що піддається гідравлічному випробуванню.

5.14.3. Гідравлічне випробування котла, його елементів і окремих виробів проводиться після термообробки і всіх видів контролю, а також виправлення виявлених дефектів.

5.14.4. Завод -виготовлювач зобов’язаний вказувати в Інструкції з монтажу і експлуатації мінімальну температуру стінки при гідравлічному випробуванні в процесі експлуатації котла, виходячи з умов попередження крихкого руйнування.

Гідравлічне випробування повинно проводитись водою з температурою не нижче 5 і не вище 40 °С.

Різниця температур металу і оточуючого повітря під час випробування не повинна викликати утворення вологи на поверхнях об’єкта випробувань. Вода, що використовується для гідравлічного випробування, не повинна забруднювати об’єкт або викликати інтенсивну корозію.

5.14.5. При заповненні котла, автономного пароперегрівача, економайзера водою повинно бути вилучене повітря із внутрішніх порожнин. Тиск слід піднімати рівномірно до досягнення пробного.

Загальний час підняття тиску вказується в Інструкції з монтажу і експлуатації котла; якщо такої вказівки в Інструкції немає, то час підняття тиску повинен бути не менше 10 хв.

Час витримки під пробним тиском повинен бути також не менше 10 хв. Після витримки під пробним тиском тиск знижують до робочого, при якому проводять огляд всіх зварних, вальцьованих, клепаних і роз’ємних з’єднань.

Тиск води при випробуванні повинен контролюватись двома манометрами, із яких один повинен бути класу точності не нижче 1,5.

Використання стиснутого повітря або газу для підняття тиску не допускається.

5.14.6. Об’єкт вважається таким, що витримав випробування, якщо не буде виявлено видимих залишкових деформацій, тріщин або ознак розриву, протікання в зварних, вальцьованих, роз’ємних клепаних з’єднаннях і в основному металі.

У вальцьованих і роз’ємних з’єднаннях допускається поява окремих крапель, які з витримкою часу не збільшуються за розмірами.

5.14.7. Після проведення гідравлічного випробування необхідно забезпечити видалення води.

5.14.8. Гідравлічне випробування на підприємстві -виготовлювачі повинно проводитись на спеціальному випробувальному стенді, який має відповідну огорожу і задовольняє вимоги безпеки та Інструкції з проведення гідровипробувань, затвердженої головним інженером підприємства.

5.14.9. Допускається гідравлічне випробування проводити одночасно для декількох елементів котла, пароперегрівача або економайзера або для всього виробу в цілому, якщо при цьому виконуються такі умови:

а) в кожному із елементів, які суміщаються, значення пробного тиску є не менше за вказане в статті 5.14.2;

б) проводиться суцільний контроль неруйнівними методами основного металу і зварних з’єднань тих елементів, в яких значення пробного тиску приймається менше за вказане в статті 5.14.2.

5.15. Виправлення дефектів у зварних з’єднаннях

5.15.1. Недопустимі дефекти, виявлені в процесі виготовлення, реконструкції, монтажу, ремонту, налагодження, випробування і експлуатації, повинні бути усунені з наступним контролем виправлених ділянок.

5.15.2. Технологія виправлення дефектів і порядок контролю встановлюється НД, розробленою відповідно до вимог даних Правил і НД.

5.15.3. Відхилення від прийнятої технології виправлення дефектів повинні бути погоджені з її розроблювачем. Видалення дефектів належить проводити механічним способом із забезпеченням плавних переходів в місцях виборок. Максимальні розміри і форма виборок, що підлягають зварюванню, встановлюються НД.

Допускається застосування способів термічного різання (стругання) для видалення внутрішніх дефектів з наступною обробкою поверхні виборки механічним способом.

Повнота видалення дефектів повинна бути перевірена візуально і методом неруйнівного контролю (капілярної або магнітопорошкової дефектоскопії або травленням) згідно з вимогами НД.

5.15.4. Виправлення дефектів без заварки місць їх виборки допускається у випадку збереження мінімально допустимої товщини стінки деталі в місці максимальної глибини виборки.

5.15.5. Якщо при контролі виправленої ділянки будуть виявлені дефекти, то допускається проводити повторне виправлення в тому самому порядку, що і попереднє.

Виправлення дефектів на одній і тій самій ділянці зварного з’єднання допускається проводити не більше трьох разів.

Не вважаються повторно виправленими з’єднання, які розрізаються на зварному шві з видаленням металу шва і зони термічного впливу.

У випадку вирізки дефектного зварного з’єднання труб і наступного вварювання вставки у вигляді відрізка труби два заново виконані зварні з’єднання не вважаються такими, що виправлялись.

5.16. Паспорт і маркування

5.16.1. Кожний котел, автономний пароперегрівач і економайзер повинен постачатись підприємством-виготовлювачем замовнику з паспортом встановленої форми (додаток 2).

Котли, які працюють з високотемпературними органічними теплоносіями (ВОТ), повинні постачатись з паспортом, складеним згідно з формою, вказаною в додатку 3.

До паспорта повинна бути прикладена Інструкція з монтажу і експлуатації, що містить вимоги до ремонту і контролю металу при монтажі і експлуатації в період розрахункового терміну служби.

Паспорт котла і Інструкція з монтажу і експлуатації повинні бути складені (перекладені) українською або, за вимогою замовника, – іншою мовою.

Допускається прикладати до паспорта роздрук розрахунків, виконаних на комп’ютері (ЕОМ).

Елементи котлів (барабани, колектори, вигини труб та ін.), що призначені для реконструкції або ремонту, повинні постачатись підприємством-виготовлювачем з посвідченням про якість виготовлення, яке містить дані в обсязі вимог відповідних розділів паспорта (додатки 2, 3).

5.16.2. На днищах барабанів або на корпусах котлів, а також на колекторах повинні бути нанесені тавруванням (з врахуванням вимог ст. 5.3.6) такі дані:

а) назва або товарний знак заводу-виготовлювача;

б) заводський номер виробу;

в) рік виготовлення;

г) розрахунковий тиск в МПа (кгс/см2);

д) розрахункова температура стінки в °С і марка сталі (тільки на колекторах пароперегрівача).

Конкретні місця розміщення вказаних даних вибирає підприємство -виготовлювач і вказує їх в Інструкції з монтажу і експлуатації.

5.16.3. На кожному котлі, автономному пароперегрівачі і економайзері до днища барабана або корпусу їх повинна бути прикріплена заводська табличка з маркуванням паспортних даних, нанесених ударним способом.

Допускається маркування іншими способами, що забезпечують чіткість та довговічність зображення, які рівноцінні ударному способу.

5.16.4. На табличці парового котла повинні бути нанесені такі дані:

а) назва, товарний знак підприємства-виготовлювача;

б) позначення котла за ГОСТ 3619-89;

в) номер котла за системою нумерації підприємства-виготовлювача;

г) рік виготовлення;

д) номінальна паропродуктивність в т/год;

е) робочий тиск на виході в МПа (кгс/см2);

ж) номінальна температура пари на виході в °С.

5.16.5. На табличці водогрійного котла повинні бути нанесені такі дані:

а) назва, товарний знак підприємства-виготовлювача;

б) позначення котла за ГОСТ 21563-82;

в) номер котла за системою нумерації підприємства-виготовлювача;

г) рік виготовлення;

д) номінальна теплопродуктивність в ГДж/год (Гкал/год);

е) робочий тиск на виході в МПа (кгс/см2);

ж) номінальна температура води на виході в °С.

5.16.6. На табличці автономного пароперегрівача повинні бути нанесені такі дані:

а) назва, товарний знак підприємства-виготовлювача;

б) номер пароперегрівача за системою нумерації підприємства-виготовлювача;

в) рік виготовлення;

г) номінальна паропродуктивність в т/год;

д) робочий тиск на виході в МПа (кгс/см2);

е) температура пари на виході в °С.

5.16.7. На табличці автономного економайзера повинні бути нанесені такі дані:

а) назва, товарний знак підприємства-виготовлювача;

б) номер економайзера за системою нумерації підприємства-виготовлювача;

в) рік виготовлення;

г) граничний робочий тиск в економайзері в МПа (кгс/см2);

д) номінальна витрата води в т/год;

е) температура води на виході в °С.

6. АРМАТУРА, ПРИЛАДИ І ЖИВИЛЬНІ ПРИСТРОЇ

6.1. Загальні положення

6.1.1. Для управління роботою, забезпечення безпечних умов і розрахункових режимів експлуатації котли повинні бути оснащені:

а) пристроями, які запобігають підвищенню тиску (запобіжними пристроями);

б) покажчиками рівня води;

в) манометрами;

г) приладами для вимірювання температури середовища;

д) запірною і регулюючою арматурою;

е) приладами безпеки;

ж) живильними пристроями.

6.1.2. Крім вказаного в ст. 6.1.1 в проекті котла повинна бути передбачена така кількість арматури, засобів вимірювання, автоматики і захистів, яка необхідна для забезпечення регулювання режимів, контролю параметрів, відключення котла, надійної експлуатації, безпечного обслуговування, ремонту.

6.1.3. Оснащення контрольно-вимірювальними приладами котлів теплових електростанцій повинно відповідати вимогам галузевої НД, погодженої з Держнаглядохоронпраці України.

6.2. Запобіжні пристрої

6.2.1. Кожний елемент котла, внутрішній об’єм якого обмежений запірними органами, повинен бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню понад допустимий тиск шляхом випуску робочого середовища в атмосферу або утилізаційну систему.

6.2.2. На прямоточних парових котлах, у яких перша (по ходу води) частина поверхні нагріву відключається під час розпалювання або зупинки котла від решти поверхні нагріву запірними органами, необхідність встановлення, кількість і розміри запобіжних клапанів для першої частини визначаються підприємством – виготовлювачем котла.

6.2.3. Як запобіжні пристрої допускається використовувати:

а) важільно -вантажні запобіжні клапани прямої дії;

б) пружинні запобіжні клапани прямої дії;

в) імпульсні запобіжні пристрої (ІЗП), які складаються з імпульсного клапана (ІК) і головного запобіжного клапана (ГЗК).

Використання інших захисних пристроїв допускається після погодження з Держнаглядохоронпраці України.

6.2.4. На парових котлах тиском більше 4 МПа (40 кгс/см2) (за винятком пересувних котлів) повинні встановлюватись тільки імпульсні запобіжні клапани; на пересувних котлах повинні встановлюватись пружинні запобіжні клапани.

Діаметр проходу (умовний) важільно-вантажних і пружинних клапанів повинен бути не менше 20 мм.

Допускається зменшення умовного проходу клапанів до 15 мм для котлів паропродуктивністю до 0,2 т/год і тиском до 0,8 МПа (8 кгс/см2) при встановленні двох клапанів.

6.2.5. На кожному паровому і водогрійному котлі і пароперегрівачі, який відключається по робочому середовищі, повинно бути встановлено не менше двох запобіжних пристроїв.

Допускається не встановлювати запобіжні клапани і ІЗП на водогрійних котлах з камерним спалюванням палива, які обладнані автоматичними пристроями згідно зі ст. 6.7.4.

6.2.6. Умовний прохід трубок, що з’єднують імпульсний клапан з головним запобіжним клапаном ІЗП, повинен бути не менше 15 мм.

6.2.7. Сумарна пропускна спроможність запобіжних пристроїв, що встановлюються на паровому котлі, повинна бути не менше номінальної паропродуктивності котла.

Розрахунок пропускної спроможності запобіжних пристроїв парових і водогрійних котлів повинен проводитись згідно з ГОСТ 24570-81.

6.2.8. Пропускна спроможність запобіжних клапанів повинна бути підтверджена відповідними випробуваннями головного зразка клапана даної конструкції, які проведені заводом – виготовлювачем клапанів, і вказана в паспорті клапана.

6.2.9. Запобіжні пристрої повинні встановлюватись:

а) у парових котлах з природною циркуляцією без пароперегрівача – на верхньому барабані або сухопарнику;

б) у парових прямоточних котлах, а також у котлах з примусовою циркуляцією – на вихідних колекторах або вихідному паропроводі;

в) у водогрійних котлах – на вихідних колекторах або на барабані;

г) у проміжних пароперегрівачів допускається встановлення всіх запобіжних пристроїв пароперегрівача – на стороні входу пари;

д) у економайзерів, які відключаються по воді,– не менше ніж по одному запобіжному пристрою на вході і виході води.

6.2.10. При наявності у котла пароперегрівача, який не відключається, частина запобіжних клапанів з пропускною спроможністю не менше як 50 % сумарної пропускної спроможності всіх клапанів повинна бути встановлена на вихідному колекторі пароперегрівача.

6.2.11. В парових котлах з робочим тиском більше 4 МПа (40 кгс/см2) імпульсні запобіжні клапани (непрямої дії) повинні бути встановлені на вихідному колекторі пароперегрівача, який не відключається, або на паропроводі до головного запірного органу, при цьому у барабанних котлах для 50 % клапанів від сумарної пропускної спроможності відбір пари для імпульсів повинен проводитися від барабана котла.

При непарному числі однакових клапанів допускається відбір пари для імпульсів від барабана не менше ніж для 1/3 і не більше ніж 1/2 встановлених на котлі клапанів.

В блочних установках у випадку розміщення клапанів на паропроводі безпосередньо біля турбін допускається для імпульсів всіх клапанів використовувати перегріту пару, при цьому для 50 % клапанів повинен подаватись додатковий електричний імпульс від контактного манометра, підключеного до барабана котла.