Подача і укладання маркірованих кришок на банки повинні бути механізовані. Повинні бути блокувальні пристрої для автоматичної зупинки машин під час неукладання і скидання кришки, витраті запасу кришок у магазині, при знятті банок і для припинення видачі кришок із магазина за відсутності банок.
Башти закупорювальних машин повинні бути огороджені. Огорожа повинна бути зблокована з пусковим пристроєм.
6.8.19. Експлуатація автоклавів і стерилізаторів повинна відповідати вимогам Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, експлуатаційної документації заводу-виготовлювача.
6.8.20. Не дозволяється під`єднувати автоклави до мереж передачі пари, води і стисненого повітря з надмірним тиском понад 0,393 МПа (3,93 кгс/см2) 0,03 МПа (0,3 кгс/см2).
6.8.21. Автоклавні сітки повинні мати інвентарний номер і проходити тех-нічне опосвідчення до початку експлуатації, після ремонту і щомісячно. Дані проведених опосвідчень заносяться в спеціальний журнал.
Випробовування автоклавних сіток проводиться вантажем, що перевищує в 1,25 рази вантажність сітки протягом 10 хвилин. Випробовування необхідно проводити не рідше одного разу в рік.
6.8.22. Автоклав повинен бути обладнаний:
запірною арматурою на трубопроводах, що підводять і відводять пару чи во-ду в автоклав і з автоклава;
швидкодійним затвором, що забезпечує герметичність і надійність кріплення кришки до корпусу;
блокувальними пристроями, які виключають можливість вмикання автоклава під тиск у разі негерметично закритої кришки і можливості відкривання кришки за наявності залишкового тиску в автоклаві більшого ніж 0,0049 МПа
(0,05 кгс/см2), блокувальним пристроєм, що виключає можливість відкриття кри-шки автоклава за наявності надлишкового тиску;
запобіжним клапаном, установленим на патрубку, безпосередньо приєднаному до автоклава;
приладами (манометром, термометром) для вимірювання тиску і температури в автоклаві;
краном для продування і контролю відсутності тиску в автоклаві перед його відкриванням.
Робоче середовище, що виходить із запобіжного клапана і крана для продування, повинно відводитись у безпечну для обслуговуючого персонала сторону.
6.8.23. Противаги кришок автоклавів повинні бути огороджені. Зусилля, що прикладаються для закриття або відкриття кришки автоклава жінками, не повинно перевищувати 100 Н (10 кгс).
6.8.24. Стерилізатор безперервної діі повинен мати блокувальний пристрій, що вимикає привод апарата в разі заклинення банок у напрямних та в носіях.
6.8.25. В автоклавні сітки жерстяні банки повинні завантажуватися за допомогою “водяної подушки” або інших пристосувань. Робоче місце укладальника повинно бути оснащено автоклавною сіткою, ємкістю, наповненою водою, дерев`яним веслом для розрівнювання банок і візком для збирання деформованих банок. Скляні банки повинні завантажуватися в автоклавні сітки з переміщуваним дном.
6.8.26. Робоче місце укладальника повинно бути оснащено транспортером для подачі банок з готовою продукцією, обертовим накопичувальним столом, автоклавною сіткою з переміщуваним дном, спеціальною тарою для збирання склобою, щипцами і гаком для прибирання склобою.
6.8.27. Не дозволяється вмикати автоклав у разі несправностей: заземлення, запобіжних клапанів і блокувальних пристроїв, вентилів на паровій і водяній лініях, пропуску пари з автоклава, кріплення противаг, кріплення продувного повітряного крана, манометрів, кріплення затискачів кришки автоклава, за наявності тріщин.
6.8.28. Не дозволяється вмикати автоклав за незаповненої парової сорочки. Перед початком роботи пароводяну сорочку слід заповнювати до рівня контрольного крана киплячою водою.
6.8.29. Раніше чим відкрити кришку автоклава, необхідно перекрити подачу пари, знизити тиск усередині автоклава до нуля, пересвідчитися у відсутності тиску і спрацюванні блокувального пристрою.
6.8.30. Підіймання кришки проводити обережно, уникаючи опіків обличчя або рук.
6.8.31. Під час роботи необхідно стежити за показаннями приладів, не перевищувати робочий тиск понад 0,35 МПа (3,5 кгс/см2).
6.8.32. Один раз у зміну необхідно проводити продувку манометра і підрив запобіжного клапана. Обидві операції слід проводити з дотриманням правил обережності в поводженні з парою і гарячою водою.
6.8.33. Не дозволяється знаходитись у зоні роботи тельфера, захаращувати проходи, ставити сітки одна на одну в три ряди і вище.
6.8.34. Під час закривання автоклава кришкою важіль затискача необхідно на-дійно зафіксувати.
6.8.35. Відкривати і закривати парові і водяні вентилі треба плавно, без рив-ків.
6.8.36. Під час проведення перевірки герметичності банок слід додержуватися таких вимог:
пуск пари у ванну дозволяється тільки після наповнення ванни водою. Рівень гарячої води у ванні повинен виключати можливість її переливання через край під час дії механізму підійманя і опускання банок.
6.8.37. Нахил і конструкція підвідної вітки транспортера або стрічки повинні виключати виникнення сильних ударів між банками, а також їх випадання на підлогу або всередину бака.
6.8.38. Зовнішня бокова поверхня бака повинна мати теплову ізоляцію з наступним покриттям ізоляції вологостійким матеріалом.
6.8.39. Відстань від підлоги до поверхні ванни повинна складати не менше ніж 1,0 м і не більше ніж 1,2 м.
6.8.40. Під час перевірки банок на герметичність необхідно:
плавно опускати або підіймати партію банок, що перевіряються;
перевертати банки, що знаходяться під шаром води, і діставати із бака (спеціальними щипцями) випадково запалих банок;
застосовувати низьковольтне (не більше 12 В) електричне освітлення ванни.
6.8.41. Ванна повинна бути обладнана термометром у металевій оправі, який має знаходитись у зручному для спостереження місці.
6.8.42. У відділенні підпайки негерметичних банок після стерилізації повинен бути установлений місцевий відсмоктувач для видалення газів.
6.9. Вимоги до сировини і переробки умовно придатної сировини
6.9.1. Сировина і допоміжні матеріали повинні бути визнані ветеринарним наглядом підприємства придатними на харчові цілі і відповідати вимогам від-повідних стандартів і технічних умов, затверджених у встановленому порядку.
6.9.2. На обкачування повинна подаватися остигла, охолоджена або розморожена сировина у відрубах (крім вертикального способу обкачування), після туалету, без ослизнення і забруднення.
Температура сировини всередині м`язів (біля костей) повинна бути не менша ніж 4оС.
6.9.3. Процеси обкачування, жилування, приготування фаршу, шприцюван-ня фаршем, виготовленим із сировини, одержаної від переробки забійних хворих тварин, допущеної ветеринарним наглядом до використання на виготовлення ковбасних виробів, повинні проводитися на окремому устаткуванні, окремих столах, в окремій тарі, в окремому приміщенні або в окрему зміну, під контролем ветеринарного і санітарного врача.
6.9.4. Завідувач виробничої дільниці повинен своєчасно довести до відому працюючих про надходження сировини на переробку від тварин хворих і позитивно реагуючих на туберкулін і бруцельоз і забезпечити відповідні ветеринарно-санітарні вимоги і такі заходи щодо захисту працівників від зараження туберкульозом і бруцельозом, зокрема:
до роботи повинні допускатися особи, що отримали дозвіл органів охорони здоров`я, навчені правилам особистої гігієни і які здали санітарний мінімум з профілактики цих захворювань;
до роботи забороняється допускати осіб, яким не виповнилося 18 років, ва-гітних жінок;
працівники з порізами, саднами і іншими пошкодженнями шкіри рук повин-ні допускатися до виконання виробничих процесів тільки в гумових рукавичках після попередньої обробки пошкодженої ділянки шкіри йодним настоєм або клеєм БФ-6;
працюючі на технологічних процесах повинні забезпечуватися необхідним спеціальним одягом, взуттям, ЗІЗ;
повинен бути організований контроль за виконанням працюючими правил особистої гігієни, за станом і використанням спеціального одягу, за своєчасним проведенням знезаражування спеціального одягу, виробничих приміщень, технологічного устаткування, ручного інструменту і інвентаря у відповідності з Правилами з охорони праці працівників підприємств м`ясної промисловості від зараження туберкульозом, Правилами з охорони праці працівників підприємств м`ясної промисловості від зараження бруцельозом.
Після закінчення переробки м`яса, одержаного від хворих тварин усі при-міщення, технологічне устаткування, інвентар, спецодяг і взуття необхідно піддавати відповідній дезінфекції. Усі приміщення цехів дезінфікують шляхом рясного зрошування 0,25%-ним активованим освітленим розчином хлорного вапна або 0,5%-ним активованим розчином хлораміну, або 0,5%-ним розчином 1-хлорбета-нафтолу з експозицією одна година.
Металеві предмети і інвентар (ножі, піхви, сікачі, пили тощо) обробляють у стерилізаторах насиченою парою. Тривалість оброблення залежить від температури і тиску пари (60 хв. при 100оС, 40 хв. при 110оС).
Предмети прибирання (ганчірки, віники та ін.) знезаражують після кожного прибирання зануренням на 2 год. у розчин хлорного вапна, що містить не менше ніж 5% активного хлору, або кип`ятінням у 2%-ному розчині соди протягом 15 хв.
Халати, комбінезони і рушники після роботи необхідно переносити в цупких мішках у пральню, де попередньо слід замочувати в 1%-ному розчині лугу або в 2%-ному розчині соди з експозицією 2 год., після чого кип`ятити на протязі 30 хв., а потім прати. Замість кип`ятіння спецодяг можна дезінфікувати шляхом занурення на 4 год. в 5%-ний розчин хлораміну (5л розчину на 1 кг білизни) або на 1-2 год. в 1%-ний активований розчин хлораміну, після чого слід прати.
Під час дезінфекції кольорової білизни для запобігання обезбарвленню рекомендується замочувати її на 2 години в 0,5%-ному розчині 1-хлор-бета-нафтолу.
Фартухи, нарукавники, непромокальні куртки, гумове взуття і гумові рукави-чки щоденно після закінчення роботи слід мити ганчіркою, змоченою 2%-ним освітленим розчином хлорного вапна з вмістом активного хлору не менше ніж 0,1%.
Після закінчення роботи руки треба обробляти 1%-ним розчином хлораміну протягом 5 хв., після чого - мити водою з милом. Для захисту шкіри рук від сухості і появи тріщин рекомендується після кожного знезаражування їх змащувати вазелі-ном.
Прибиральний інвентар, а також тридобовий запас мийних і дезінфікуючих засобів повинен зберігатися у спеціально відведених місцях.
6.10. Робота з хімічними речовинами у лабораторії
6.10.1 Усі роботи з їдкими, отруйними, пахучими, легкозаймистими, вибухонебезпечними речовинами, димними кислотами і розчинами аміаку проводяться в ізольованих (від загального приміщення лабораторії) і забезпечених належною вентиляцією приміщеннях або у витяжних шафах.
6.10.2. Під час переливання горючих рідин і сильнодіючих хімічних речовин необхідно додержуватись таких вимог:
скляні сулії з рідинами місткістю понад 10 л транспортувати на спеціальному візку, на якому дозволяється розлив рідин із сулій не знімаючи їх з візка;
працювати в окулярах, гумових чоботах, гумових рукавичках і фартухах;
для усунення самочинного спалаху рідин від електричного заряду застосовувати воронки з заглибленням в ній мідної заземленої сітки;
газові пальники і електронагрівальні прилади повинні бути вимкнені.
6.10.3. Луги, кислоти та інші шкідливі речовини необхідно набирати в піпетку через гумову грушу і спеціальні автоматичні піпетки, не дозволяється засмоктувати рідини в піпетку ротом.
6.10.4. Під час складання розчинів кислот, лугів і отруйних речовин необ-хідно:
вливати кислоту у воду а не навпаки;
відбирати сухі реактиви шпателем, склом, ложкою.
Легкозаймисті рідини необхідно нагрівати тільки на водяній або масляній бані, користуючись при цьому зворотним холодильником.
6.10.5. Легкозаймисті рідини повинні зберігатися у лабораторних приміщеннях у товстостінних банках (скляних) з притертими пробками і написами назви рідини. Банки повинні бути поміщені в спеціальний металевий ящик, який щільно закривається кришкою, стінки і дно якого викладені негорючим матеріалом.
Загальний запас вогненебезпечних рідин, що одночасно зберігаються в кожному приміщенні лабораторії, не повинен перевищувати 2-3 л.
6.10.6. Зберігання в лабораторному приміщенні низькокиплячих рідин (ді-етиловий ефір, ацетон тощо) забороняється. Після закінчення роботи ці рідини повинні бути винесені на зберігання в спеціальне приміщення (склад).
6.10.7. Нагрівання посудин з низькокиплячими вогненебезпечними рідина-ми, що в них знаходяться, на відкритому вогні, а також на всіх електронагріваль-них приладах забороняється. Рідини з температурою кипіння понад 100оС повинні нагріватися на електронагрівальних приладах закритого типу - колбонагрівачах.
6.10.8. Усі роботи, що з`вязані навіть з невеликим випарюванням в атмосферу лабораторії сильно пахнучих отруйних речовин - бензолу, нітробензолу, хлороформу, діетилового спирту, спиртів, ефірів органічних кислот, тощо, повинні проводитись тільки у витяжній шафі.
Швидкість повітря в перерізі відкритих на 0,15-0,20 м стулок шафи повинна бути в межах 0,5-0,7 м/с. Під час роботи з особливо шкідливими речовинами швидкість повітря повинна бути в межах від 1,0 до 1,5 м/с.
6.10.9. Під час нагрівання легкозаймистих рідин у кількості понад 0,5 л необ-хідно під прилад ставити кювети достатньої ємкості для запобігання розливу рідини в разі аварії.
6.10.10. Посудини, в яких проводились роботи, повинні бути негайно промиті.
6.10.11. Відпрацьовані хімічні речовини необхідно збирати в спеціальну тару, що щільно (герметично) закривається, і яка в кінці робочого дня повинна видалятися з лабораторії для регенерації або знешкодження цих рідин. Зливання відпрацьованих легкозаймистих та горючих рідин у каналізацію не дозволяється.
6.10.12. У місцях, де виконуються роботи з кислотами, лугами та іншими сильнодіючими хімічними реактивами, необхідно завжди мати запас нейтралізуючих речовин і аптечку.
