Наявність у комплекті того чи іншого захисного засобу визначається необхідністю його використання відповідно до правил безпеки.
46. Перед кожним використанням захисного засобу персонал зобов'язаний:
а) перевірити його справність і відсутність зовнішніх пошкоджень, почистити і витерти пил; гумові рукавиці перевірити, чи немає проколів;
б) перевірити за штампом, для якої напруги допустиме використання даного захисного засобу і чи не закінчився термін його періодичного випробування.
Забороняється користуватися захисними засобами, у яких закінчився термін випробування, бо такі засоби вважаються непридатними.
47. Захисні засоби, що перебувають в експлуатації, повинні проходити випробування в такі терміни:
покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму,— один раз на рік, напругою 1 кВ протягом 1 хв;
інструмент з ізолюючими ручками — один раз на рік, напругою 2 кВ протягом 1 хв;
рукавиці гумові діелектричні — один раз на 6 місяців, напругою 2,5 кВ протягом 1 хв;
калоші гумові діелектричні — один раз на рік, напругою 3,5 кВ протягом 1 хв.
48. Кожна електроустановка повинна забезпечуватись запобіжними плакатами, що попереджують про небезпеку при наближенні до частин, які перебувають під напругою, забороняють оперувати комутаційними апаратами, якими може подаватись напруга на місце, відведене для робіт, повідомляють працюючий персонал про місце, підготовлене до роботи, і нагадують про вжиті заходи.
49. Залежно від призначення плакати поділяють на:
а) застережні — «Під напругою — небезпечно для життя»;
б) заборонні — «Не вмикати — працюють люди»;
в) дозволяючі — «Працювати тут»;
г) нагадуючі — «Заземлено».
Плакати можуть бути постійними й переносними. Переносні треба виготовляти з ізоляційного матеріалу, а постійні — з листового металу або пластичних матеріалів.
50. Для захисту людей, які працюють на вимкнених струмоведучих частинах обладнання або електроустановці, від ураження електричним струмом у разі помилкової подачі напруги на вимкнену дільницю повинне використовуватись переносне заземлення.
51. Проводи для закорочування і для заземлення повинні виготовлятися з гнучких мідних жил і мати переріз не менший за 25 мм2.
VIII. Способи оживлення потерпілого від
ураження електричним струмом
52. Як установлено численними дослідженнями, небезпека електричного струму полягає в тому, що внаслідок проходження через тіло людини фібріляційного струму, зумовленого прикладанням різниці потенціалів, відбувається судорожне скорочення м'язів, у тому числі м'язів, що здійснюють дихальний рух грудної клітки і роботу серця.
Внаслідок порушення нормальної роботи серця або диханя чи того й другого одночасно настає смерть. Фібріляційним струмом, що, безумовно, призводить до смертельного ураження людини, вважається струм силою 0,1 А. Сила струму визначається не тільки значенням напруги, а й опором тіла людини в момент доторкування до струмоведучої частини.
53. Сучасні методи оживлення організму передбачають два основних прийоми, які слід застосувати негайно після встановлення факту відсутності дихання і пульсу у потерпілого від ураження електричним струмом:
а) штучне дихання ритмічним вдуванням повітря із свого рота в рот або в ніс потерпілого (10-12 разів за хвилину);
б) підтримання у потерпілого штучного кровообігу непрямим (закритим) масажем серця. Для цього стискують м'яз серця ритмічними натисканнями на передню стінку грудної клітки в її нижній третині (60-70 разів за хвилину).
Ні в якому разі не можна натискувати нижче від краю грудини на м'які тканини, цим можна пошкодити розміщені в черевній порожнині органи.
Слід також уникати натискання на кінці ребер, бо не може призвести до їх перелому.
В оживленні беруть участь дві особи, у крайньому разі допомогу може подати й одна людина, яка по черзі проводить штучне дихання і масаж серця (див. Правила).
IX. Порядок розслідування тяжких, групових і смертельних
нещасних випадків електротравматизму
54. На підставі Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, введеного в дію з 1 липня 1966 р., про всі тяжкі, групові й смертельні нещасні випадки від електротравматизму керівник організації, де стався нещасний випадок, зобов'язаний негайно повідомити в інспекцію з енергонагляду районного енергетичного управління, яка здійснює енергонагляд за даною організацією, і технічному інспекторові праці.
55. Технічний інспектор праці та інженер енергонагляду з участю залучених до розслідування представників адміністрації й комітету профспілкової організації даної установи негайно розслідують і в 7-денний строк складають акт про нещасний випадок.
Такий порядок затверджений Держенергонаглядом і погоджений з відділом охорони праці ВЦРПС 19 вересня 1968 р.
X. Електробезпека під час виконання окремих робіт
56. Напруга електроінструмента і переносних електричних світильників не повинна бути:
а) вищою за 220 В — у приміщеннях без підвищеної небезпеки;
б) вищою за 36 В — у приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщеннями.
57. Якщо неможливо забезпечити роботу електроінструмента, що має напругу 36 В, допускається застосовувати електроінструмент на напругу 220 В при наявності пристроїв захисного вимикання або надійного заземлення корпусу електроінструмента з обов'язковим використанням захисних засобів (діелектричні рукавиці, калоші, килимки).
58. Корпус електроінструмента на напругу понад 36 В повинен мати спеціальний затискач для приєднання заземлюючого проводу з розпізнавальним знаком «З» або «Земля».
59. Штепсельні з'єднання, призначені для вмикання електроінструмента і переносних електричних світильників, повинні мати недоступні для доторкування струмоведучі частини і додатковий заземлюючий контакт.
60. У приміщеннях з підвищеною небезпекою дозволяється застосовувати переносні електричні світильники на напругу не вищу за 36 В. У приміщеннях особливо небезпечних і поза приміщеннями дозволяється застосовувати переносні електричні світильники напругою не вищою як 12 В.
61. Перевірка на відсутність замикань на корпус і стану ізоляції проводів, відсутності обриву заземляючої жили (проводу) електроінструмента, переносних електричних світильників, а також ізоляції знижувальних трансформаторів здійснюється мегомметром не рідше як один раз на місяць особою з кваліфікаційною групою не нижчою за III.
62. Перед видачею на руки електроінструмент повинен бути перевірений на стенді або приладом (типу нормометра) щодо справності заземлюючого проводу і відсутності замикання на корпус.
Для приєднання електроінструмента до мережі використовують шланговий провід.
63. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:
а) передавати електроінструмент іншим особам;
б) розбирати електроінструмент і виконувати будь-які ремонтні роботи (як самого електроінструмента, так і проводів, з'єднань тощо);
в) триматися за провід електроінструмента.
XI. Електричне зварювання
64. Усі електрозварювальні установки з джерелами змінного і постійного струму, призначені для зварювання в особливо небезпечних умовах, повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання напруги холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з видержкою часу не більш як 0,5 с.
65. Усі електрозварювальні установки, призначені для роботи в приміщеннях з підвищеною небезпекою і які мають напругу холостого ходу понад 36 В, повинні бути оснащені пристроями автоматичного вимикання напруги холостого ходу або її обмеження до 36 В.
66. Як зворотний провід, що з'єднує зварюваний виріб з джерелом струму, можна використовувати гнучкі проводи, а також, де це можливо, стальні шини будь-якого профілю достатнього перерізу. Використовувати як зворотний провід мережі заземлення, металеві конструкції будинків, комунікацій і незварювальне технологічне обладнання забороняється.
67. Затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується зворотний провід, а також аналогічні затискачі зварювальних випрямлячів і генераторів, у яких обмотки збудження приєднуються до розподільчої електричної мережі без розділювального трансформатора, потрібно заземляти.
68. До роботи на зварювальних апаратах допускаються особи, які мають кваліфікаційну групу допуску не нижчу за II.
