а) для особи, відповідальної за електрогосподарство школи,— у складі директора школи (голови), представника енергонагляду енергосистеми і представника технічної інспекції профспілки;
б) для решти персоналу — у складі особи, відповідальної за електрогосподарство, яка пройшла перевірку в комісії (п. «а»), і представників від адміністрації школи та місцевкому.
9. Відповідальним за електрогосподарство школи з правом обслуговування установок до 1000 В може призначатись особа, якій за результатами перевірки знань присвоєна IV кваліфікаційна група допуску до експлуатації електроустановок.
10. До обслуговування електротехнічних установок і до роботи з машинами та механізмами, що мають електропровід, допускають осіб, які мають І кваліфікаційну групу допуску. Особи з І кваліфікаційною групою, хоч і не мають спеціальної електротехнічної підготовки, повинні мати елементарне уявлення про небезпеку електричного струму, про заходи безпеки під час роботи на обслуговуваній дільниці, а також бути практично ознайомлені з правилами подання першої допомоги потерпілим від дії електричного струму.
11. До неелектротехнічного персоналу, якому достатньо присвоєння І кваліфікаційної групи допуску, належать:
а) персонал, що обслуговує електроустановки, стенди для перевірки електромонтажних робіт тощо, якщо за покладеними на нього функціями йому не потрібне присвоєння вищої кваліфікаційної групи;
б) персонал, що обслуговує пересувні машини і механізми з електроприводом;
в) персонал, що працює з електроінструментом;
г) персонал, що працює в приміщеннях і поза ними, де в разі виникнення несприятливих умов і відсутності необхідних знань з електробезпеки може виникнути небезпека ураження електричним струмом.
12. Присвоєння І кваліфікаційної групи допуску є не що інше, як проведення безпосередньо на робочому місці інструктажу з техніки електробезпеки і перевірки засвоєння його змісту.
Ніяких комісій для перевірки знань персоналу з метою присвоєння І кваліфікаційної групи створювати не треба. І кваліфікаційна група з техніки безпеки може присвоюватись однією особою, що відповідає за електрогосподарство, або за її письмовою вказівкою електротехнічним персоналом, що має III кваліфікаційну групу.
13. І кваліфікаційна група допуску присвоюється після перевірки знань з техніки електробезпеки безпосередньо на робочому місці того, кого перевіряють, і фіксується в журналі з обов'язковим підписом того, хто перевіряє, і того, кого перевіряють.
Посвідчення про перевірку знань при цьому видавати не треба.
Загальновиробничі інструктажі проводяться для персоналу, що має І кваліфікаційну групу допуску, додатково на загальних підставах із вказівкою адміністрації школи.
IV. Виконання робіт
14. Роботи, що виконуються в діючих електроустановках напругою до 1000 В, щодо заходів безпеки поділяють на чотири категорії;
а) роботи, що виконуються після повного зняття напруги, тобто на обладнанні, яке повністю вимкнуто;
б) роботи, що виконуються при частковому знятті напруги, а саме: на вимкнутих частинах обладнання, в той час як інші його частини перебувають під напругою;
в) роботи, що виконуються без зняття напруги поблизу і на струмоведучих частинах, що перебувають під напругою;
г) роботи, що виконуються без зняття напруги далеко від струмоведучих частин, що перебувають під напругою.
15. Роботи в електроустановках з використанням драбин повинні виконуватися двома особами.
Дозволяється, як виняток, виконувати короткочасні роботи з драбинами далеко від струмоведучих частин електроустановок, що перебувають під напругою, одноособово за умови використання справних приставних драбин або стрем'янок завдовжки не більш як 2,5 м, що мають гумові або стальні наконечники.
При цьому забороняється працювати з двох верхніх східців, ставити драбину на хитку, нестійку основу, прив'язуватися запобіжним пасом до східців драбини.
Учні шкіл ремонтні роботи не проводять і участі в них не беруть.
16. Щоб забезпечити безпеку робіт, які виконуються в колах вимірювальних приладів і пристроїв релейного захисту, для всіх вторинних обмоток вимірювальних трансформаторів струму й напруги слід зробити постійне заземлення.
Якщо треба розірвати коло струму вимірювальних приладів і реле, коло вторинної обмотки трансформатора струму слід попередньо закоротити на спеціально призначених для цього затискачах.
17. До виконуваних за розпорядженням робіт з повним або частковим зняттям напруги в установках напругою до 1000 В належать: ремонт магнітних пускачів, пускових кнопок, автоматів, рубильників, реостатів, контакторів та аналогічної пускової й комутаційної апаратури за умови, що вона встановлюється поза щитами й зборками; ремонт окремих електроприймачів (електродвигунів, електрокалориферів тощо), окремо розміщених магнітних станцій і блоків керування, а також заміна плавких вставок відкритого типу; ремонт освітлювальної проводки.
18. Зазначені роботи виконуються оперативно-ремонтним або ремонтним персоналом одноосібно або двома особами, що мають кваліфікаційну групу допуску не нижчу за III.
19. Замінювати плавкі вставки запобіжників, що згоріли, при наявності рубильників треба після зняття напруги.
20. Якщо напругу зняти неможливо (на групових щитах, зборках) замінювати плавкі вставки запобіжників під напругою потрібно в запобіжних окулярах, діелектричних рукавицях, користуючись діелектричними кліщами. До цих робіт допускають кваліфікованих електромонтерів тільки з IV групою допуску.
Вмикання і вимикання на зборках і щитах, де ця операція утруднена, мають виконувати дві особи, з яких одна повинна мати кваліфікаційну групу допуску не нижчу за III.
21. Щоб запобігти помилковій подачі напруги до місця робіт, вживають таких заходів: вивішують на приводах розмикачів або рубильниках плакати: «Не вмикати — працюють люди», в установках до 1000 В використовують ізолюючі прокладки в рубильниках, автоматах і т. д.
22. У порядку поточної експлуатації можуть виконуватися: ремонт освітлювальної апаратури і заміна ламп (при знятій напрузі); догляд за щітками та їх заміна на електродвигунах, догляд за кільцями й колекторами електричних машин, заміна пробкових запобіжників тощо.
Роботи, що проводяться в порядку поточної експлуатації, може виконувати особа, що має кваліфікаційну групу не нижчу за III.
V. Електричне освітлення
23. Штепсельні розетки на 12... 36 В повинні відрізнятися від розеток на 127... 220 В, вилки для розеток на 12... 36 В не повинні підходити до розеток на 127...220 В.
24. Гвинтові гільзи патронів для ламп у мережах, де обов'язково треба заземляти корпуси світильників на нульовий провід, мають приєднуватись до нульового, а не до фазного проводу.
25. Переносні світильники напругою 12... 36 В приєднують до переносних знижувальних трансформаторів за допомогою гнучких шлангових проводів.
26. Випробування і вимірювання опору ізоляції проводів, кабелів і заземлюючих пристроїв виконують не рідше як один раз на три роки.
27. Випробування ізоляції стаціонарних трансформаторів з вторинною напругою 12... 36 В проводять не рідше як один раз на рік, переносних трансформаторів — один раз на три місяці.
28. Випробовувати ізоляцію силових кабелів, силових та освітлювальних електропроводок дозволяється мегомметром на напругу 2500 В.
29. Опір ізоляції силових та освітлювальних електропроводок повинен бути не меншим як 0,5 МОм.
30. Якщо знято плавкі вставки, опір ізоляції вимірюється на ділянці між сусідніми запобіжниками або за останніми запобіжниками між будь-яким проводом і землею, а також між двома будь-якими проводами. Під час вимірювання опору в силових колах повинні бути вимкнені електроприймачі, а також апарати, прилади і т. д.
VI. Заземлення електроустановок
31. Щоб забезпечити безпеку людей відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), необхідно побудувати заземлюючі пристрої і до них надійно приєднати металеві частини електроустановок і корпуси електрообладнання, які внаслідок пошкодження ізоляції можуть бути під напругою.
Роботи в електроустановках із заземленою нейтраллю (380/220 В) виконують у більш небезпечних умовах, оскільки доторкування до струмоведучих частин і конструкцій, що перебувають під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, призводить до ураження струмом фазної напруги.
32. Заземлення електроустановок необхідно виконувати:
а) при напрузі 500 В і вище — в усіх випадках;
б) при напрузі понад 36 В змінного струму і 110 В постійного струму — в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх електроустановках.
Заземлення електроустановок не потрібне при номінальних значеннях напруги 36 В і нижче змінного струму та 110 В і нижче постійного струму в усіх випадках, за винятком вибухонебезпечних установок.
До частин, що мають заземлитися, належать:
а) корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників тощо;
б) приводи електричних апаратів;
в) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів і трансформаторів місцевого освітлення на напругу 36 В, а також корпуси останніх;
г) каркаси розподільних щитів, щитів керування, шаф, металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, стальні труби електропроводки та інші металеві конструкції електрообладнання;
д) металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів.
33. В електроустановках з глухим заземленням нейтралі у разі замикання на землю має забезпечуватись надійне автоматичне вимикання пошкоджених ділянок мережі.
34. В електроустановках напругою до 1000 В з глухим заземленням нейтралі повинен бути обов'язково металевий зв'язок корпусів електрообладнання із заземленою нейтраллю джерела живлення, який виконується нульовим проводом або за допомогою заземлюючих провідників, прокладених разом або в безпосередній близькості до фазних.
35. В електроустановках з глухим заземленням нейтралі забороняється заземлювати корпуси електрообладнання без здійснення металевого зв'язку з нейтраллю трансформатора.
У колі нульових проводів, якщо вони одночасно використовуються для заземлення, не повинно бути роз'єднувальних апаратів і запобіжників.
36. В електроустановках з ізольованою нейтраллю, що мають напругу понад 36 В, повинна передбачатися можливість виявлення і швидкого відшукання замикань на землю за допомогою пристроїв контролю ізоляції. Використовувати «землю» як фазний або нульовий провід в електроустановках напругою до 1000 В забороняється, бо це може призвести до уражень електричним струмом.
37. Кожна заземлювана установка повинна приєднуватись до заземлювача або до заземлюючої магістралі за допомогою окремого відгалуження.
Послідовно вмикати в заземлюючий провідник кілька заземлюваних частин забороняється.
Приєднання заземлюючих провідників до заземлювачів повинно виконуватись зварюванням, а до корпусів апаратів, машин і т. п.— зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.
Кінці заземлюючих гнучких провідників, що використовуються для приєднання до корпусів апаратів, машин тощо, повинні мати приварені наконечники.
Заземлюючі провідники, розміщені в приміщеннях, повинні бути доступними для огляду.
Ця вимога не стосується нульових жил і металевих оболонок кабелів, трубопроводів захованої електропроводки, а також провідників заземлення, прокладених у трубах.
38. Поточний ремонт заземлюючих пристроїв проводять не рідше як один раз на рік.
До нього входить перевірка стану елементів заземлюючого пристрою, перевірка наявності кола між контуром заземлення і заземлюючими елементами, вимірювання опору заземлюючого пристрою (для підстанції не рідше як один раз на три роки).
39. Максимально допустиме значення опору заземлюючих пристроїв електроустановок напругою до 1000 В дорівнює 4 Ом.
40. Капітальний ремонт заземлюючого пристрою виконується в строки, встановлювані відповідальним за електрогосподарство.
Повний опір петлі «фаза—нуль» в установках з глухим заземленням нейтралі перевіряється після закінчення монтажних робіт перед допущенням установки в експлуатацію і не рідше як один раз на п'ять років після введення.
41. Значення опору повинно бути таким, щоб при замиканні між фазами і заземлюючими провідниками виникав струм короткого замикання, що перевищує не менш ніж у 3 рази номінальний струм найближчої плавкої вставки або в 1,5 раза — струм відмикання максимального розчіплювача відповідного автоматичного вимикача.
42. Як заземлюючі провідники можуть використовуватись:
а) металеві конструкції будівель (ферми, колони тощо);
б) стальні труби електропроводок;
в) алюмінієві оболонки кабелів;
г) у будівлях — стальні круглі провідники діаметром не менше ніж 5 мм;
д) у будівлях — прямокутні провідники перерізом не менш як 24 мм2;
е) голі мідні або алюмінієві провідники при відкритому прокладанні відповідно перерізом 4 і 6 мм2;
є) ізольовані проводи мідні або алюмінієві відповідно перерізом 1,5 i 2,5 мм2;
ж) заземлюючі жили кабелів і багатожильних проводів у спільній захисній оболонці з фазними жилами мідними або алюмінієвими відповідно перерізом 1 і 1,5 мм2.
VII. Використання захисних засобів в електроустановках
43. Для безпечного виконання робіт і операцій під час обслуговування електроустановок потрібно використовувати захисні засоби, їх поділяють на основні й додаткові.
44. Основними захисними ізолюючими засобами в електроустановках до 1000 В є діелектричні рукавиці, інструмент з ізолюючими ручками і покажчики напруги, що працюють на принципі протікання активного струму.
45. Додатковими захисними засобами в електроустановках до 1000 В є діелектричні калоші, діелектричні гумові килимки та ізолюючі підставки.
