4.2.5. Під’їзди і підходи до пожежних водойм, резервуарів і гідрантів повинні бути завжди вільними. Біля місця розташування пожежного гідранта повинен бути встановлений світловий або флуоресцентний покажчик з нанесеним літерним позначенням ПГ, цифровим позначенням відстані у метрах від покажчика до гідранта і внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.
Біля місця розташування пожежної водойми повинен бути встановлений світловий або флуоресцентний покажчик з нанесеним літерним позначенням ПВ, цифровими позначеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, що можуть бути одночасно встановлені на майданчику біля водойми.
4.2.6. Кришки люків колодязів пожежних підземних гідрантів повинні бути очищені від грязі, льоду і снігу, а стояк — звільнений від води. Взимку пожежні гідранти повинні утеплюватись для запобігання промерзанню.
4.2.7. Пожежні гідранти та крани повинні не рідше одного разу на шість місяців підлягати технічному обслуговуванню і перевірятися на роботоздатність шляхом пуску води.
4.2.8. В приміщенні пожежної насосної станції повинні бути вивішені:
– загальна схема протипожежного водопостачання;
– схеми спрінклерних і дренчерних установок підприємства і інструкції з їх експлуатації. На засувках і пожежних насосах–підвищувачах повинно бути вказано їх призначення.
4.2.9. Насосна станція повинна мати телефонний зв’язок або сигналізацію, що зв’язує її з пожежною охороною підприємства або міста (района).
4.2.10. Пожежні насоси водонасосної станції підприємства повинні утримуватися в постійній експлуатаційній готовності і перевірятися на створення потрібного напору шляхом пуску не рідше одного разу на місяць (з відповідним записом у журналі).
4.2.11. Пожежні крани внутрішнього протипожежного водопроводу в усіх приміщеннях необхідно обладнати рукавами та стволами, які повинні знаходитись в опломбованих шафах.
Пожежні рукави повинні бути сухими, скоченими і підключеними до кранів і стволів.
На дверцятах шафи пожежного крана повинні бути вказані: літерне позначення ПК, порядковий номер пожежного крана, номер телефону найближчої пожежної частини.
4.2.12. Виробничі, адміністративні, складські і допоміжні будівлі та приміщення повинні бути забезпечені засобами гасіння пожеж та зв’язку (пожежна сигналізація, телефони) для негайного виклику пожежної допомоги у випадку виникнення пожежі.
4.2.13. Усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам і їх гасіння, повинні мати державний сертифікат якості.
Відповідальність за утримання та своєчасний ремонт пожежної техніки та устаткування, засобів зв’язку і пожежогасіння покладається на власника підприємства. Вогнегасники і засоби виклику пожежної допомоги, що знаходяться у виробничих приміщеннях, лабораторіях і складах, передаються під відповідальність (збереження) керівників цехів, складів та інших посадових осіб.
4.2.14. Використання пожежної техніки для потреб, що не пов’язані з навчанням пожежних формувань та пожежогасінням, не дозволяється.
При аваріях і стихійних лихах застосовувати пожежну техніку дозволяється за наявності дозволу органів пожежного нагляду.
4.2.15. Виїзна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи) і пожежне обладнання повинні знаходитись в справному стані згідно з вимогами п.п.6.4.5. — 6.4.7. Правил пожежної безпеки в Україні. Для їх зберігання повинно бути обладнане спеціальне опалюване приміщення (пожежне депо, бокс).
Для зазначення місця знаходження пожежної техніки і вогнегасних засобів повинні застосовуватись вказівні знаки за ГОСТ 12.4.026–76, які розміщуються на видних місцях на висоті 2–2,5 м як у приміщенні, так і назовні.
4.2.16. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих приміщеннях, на території підприємства, як правило, повинні встановлюватись спеціальні пожежні щити.
4.2.17. Контроль за утриманням і готовністю до дії вогнегасників та інших засобів гасіння пожеж, які знаходяться в цехах, складах, майстернях, лабораторіях, здійснює начальник пожежної охорони або добровільної пожежної дружини підприємства.
4.2.18. Порядок розміщення, обслуговування та застосування вогнегасників повинен дотримуватись у відповідності з вказівками інструкцій підприємств–виготовлювачів, чинних нормативно–технічних документів, а також з такими вимогами:
– не допускається зберігання і застосування вогнегасників з зарядом, що включає галоїдовуглеводневі сполуки, в непровітрюваних приміщеннях площею менше 15 кв. м;
– не дозволяється встановлювати вогнегасники на шляхах евакуації людей з приміщень, що захищаються, за винятком розміщення вогнегасників у нішах;
– вогнегасники повинні розміщуватись на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані не менше 1,2 м від краю дверей при їх відчиненні;
– конструкція і зовнішнє оформлення тумби або шафи для розміщення вогнегасників повинні бути такими, щоб можна було візуально визначити тип вогнегасників, що в них зберігаються.
Вогнегасник повинен встановлюватися таким чином, щоб інструктивний напис на його корпусі лишався видимим.
4.2.19. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення підприємства вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання правилам користування вогнегасниками несуть власники підприємств або орендарі згідно з договором оренди.
4.3. Вимоги пожежної безпеки до технологічного устаткування
4.3.1. Технологічне устаткування за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним. На випадок небезпечних несправностей і аварій необхідно передбачити заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі.
4.3.2. З обслуговуючим персоналом підприємств повинні бути вивчені характеристики пожежної небезпеки речовин та матеріалів, що застосовуються або виробляються (отримуються), та характеристики пожежонебезпечного технологічного устаткування, яке застосовується на підприємстві.
Застосовувати у виробничих процесах і зберігати речовини та матеріали з невивченими параметрами щодо пожежної і вибухової небезпеки не дозволяється.
4.3.3. Технологічне устаткування, апарати, трубопроводи, арматура, в яких циркулюють речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази та пил, повинні, як правило, бути герметичними.
4.3.4. Не дозволяється виконувати виробничі операції на устаткуванні, установках та верстатах з несправностями, які можуть викликати загоряння та пожежу, а також при відключенні контрольно–вимірювальних приладів, за допомогою яких визначаються встановлені режими температури, тиску, концентрації горючих газів, парів і інші технологічні параметри.
4.3.5. Гарячі поверхні трубопроводів та устаткування в приміщеннях, в яких вони викликають небезпеку займання матеріалів або вибуху газів, парів рідин або пилу, повинні ізолюватися негорючими матеріалами для зниження температури поверхні до безпечної величини.
4.3.6. Для контролю за станом повітряного середовища у виробничих та складських приміщеннях, в яких застосовуються або зберігаються речовини і матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори.
При відсутності газоаналізаторів, що серійно виготовляються, повинен здійснюватися періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.
4.3.7. В пожежонебезпечних цехах і на устаткуванні, що створює небезпеку вибуху або займання, у відповідності з вимогами ГОСТ12.4.026–76 повинні бути вивішені знаки, що не дозволяють користування відкритим вогнем, а також попереджають про дотримання обережності при наявності займистих та вибухових речовин.
4.4. Евакуація людей із приміщень і будівель
4.4.1. Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, які знаходяться в приміщеннях будівель, через евакуаційні виходи.
У будівлях та спорудах, що мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, повинні бути розроблені і вивішені на видному місці плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.
4.4.2. Кількість евакуаційних виходів з будівель з кожного поверху і з приміщень слід приймати згідно з вимогами відповідних нормативних актів, але не менше двох.
4.4.3. Ліфти та інші механічні засоби транспортування людей не дозволяється вважати шляхами евакуації.
4.4.4. Ворота для залізничного рухомого складу, а також розсувні та шторні ворота для будь-якого виду транспорту не вважаються за евакуаційні виходи.
4.4.5. Кількість евакуйованих з санітарно–побутових приміщень повинна відповідати чисельності працюючих у зміну; з залів їдалень, зборів і нарад — за кількістю місць в залах, збільшеному на 25 %.
4.4.6. У виробничих і адміністративних будівлях підприємств не дозволяється встановлювати на шляхах евакуації виробниче устаткування, розміщувати готову продукцію, матеріали тощо.
4.4.7. В загальних коридорах влаштування вбудованих шаф, за винятком шаф для комунікацій і пожежних кранів, не допускається.
4.4.8. На шляху евакуації не допускається опорядження стін і підлоги з горючих матеріалів.
4.4.9. Влаштування гвинтових сходів, забіжних сходинок, розсувних та підйомних дверей і воріт, а також обертових дверей і турнікетів на шляхах евакуації не допускається.
4.4.10. У вестибюлях допускається розміщення кімнат охорони, відкритого гардеробу і торгівельних лотків.
4.4.11. Евакуаційні виходи не допускається передбачати через приміщення категорій А і Б і тамбур-шлюзи при них, а також через виробничі приміщення в будівлях IIIб; IV; IVа і V ступенів вогнестійкості* .
Допускається передбачати один евакуаційний вихід через приміщення категорій А і Б з приміщень на тому ж поверсі, в яких розміщене інженерне устаткування для обслуговування вказаних приміщень і в яких виключено постійне перебування людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки приміщення до евакуаційного виходу з нього не перевищує 25 м.
З кожного приміщення категорії В площею понад 1000 кв. м слід передбачати не менше двох виходів (дверей). Виходи повинні розміщуватися так, щоб виключались глухі кути, що перевищують 25 м.
4.4.12. Як другий вихід з другого та вище розташованих поверхів виробничих будівель висотою до 30 м від планувальної позначки землі до відмітки підлоги верхнього поверху допускається передбачати зовнішні металеві сходи у відповідності з вимогами п.2.59. СНиП 2.09.02–85, якщо чисельність працюючих на кожному поверсі (окрім першого) найчисельнішої зміни не перевищує:
– 15 чол. — в багатоповерхових будівлях з приміщеннями будь-якої категорії;
– 50 чол. — в двоповерхових будівлях з приміщеннями категорії В;
– 100 чол. — в двоповерхових будівлях з приміщеннями категорій Г і Д.
4.4.13. Допускається передбачати один евакуаційний вихід:
а) з будь-якого поверху виробничих будівель I і II ступеня вогнестійкості з кількістю надземних поверхів не більше чотирьох з приміщеннями категорії Д при чисельності працюючих в найчисельнішій зміні на кожному поверсі не більше п’яти і площі поверху не більше 300 кв. м;
б) із приміщення, розташованого на будь-якому поверсі (крім підвального і цокольного), якщо цей вихід веде до двох евакуаційних виходів з поверху, відстань від найвіддаленішого робочого місця до виходу із приміщення не перевищує 25 м і чисельність працюючих найчисельнішої зміни не перевищує:
в) із приміщень категорії Д площею не більше 300 кв. метрів і при чисельності працюючих найчисельнішої зміні не більше п’яти, розташованого на будь-якому поверсі (окрім першого), на зовнішні металеві сходи у відповідності з вимогами п.2.59 СНиП 2.09.02–85. Огороджуючі конструкції сходів повинні бути негорючими. При цьому відстань від найвіддаленішого робочого місця до виходу на сходи не повинна перевищувати 25 м.
4.4.14. Евакуаційні виходи з виробничих приміщень, розташованих на антресолях і вставках (вбудуваннях) в одноповерховій будівлі I, II, IIIа ступеня вогнестійкості і передбачених для розміщення інженерного устаткування споруд, при відсутності в них постійних робочих місць, допускається передбачати на внутрішні відкриті металеві сходи, які розташовані в приміщеннях категорій Г і Д і відповідають вимогам п.2.59 СНиП 2.09.02–85.
При цьому відстань від найвіддаленішої точки приміщення з інженерним устаткуванням до евакуаційного виходу із будівлі не повинна перевищувати значень, встановлених в табл.2 СНиП 2.09.02–85. Допускається передбачати один вихід (без влаштування другого) на внутрішні або зовнішні відкриті металеві сходи з вказаних приміщень, в яких відстань від найвіддаленішої точки приміщення до виходу на сходи не перевищує 25 м.
4.4.15. Евакуаційні виходи із підвалів з приміщеннями категорій Г і Д допускається влаштовувати у приміщення категорій Г і Д, розташовані на першому поверсі. Евакуаційні виходи із підвалів з приміщеннями категорій В слід, як правило, передбачати через відособлені сходові клітки, які мають вихід безпосередньо назовні. Допускається використання загальних сходових кліток з улаштуванням відособленого виходу зі сходової клітки назовні, відокремленого на висоту одного поверху глухою протипожежною перегородкою I-го типу.
Виходи з підвалів з приміщеннями категорій В, Г і Д слід передбачати поза зоною дії підйомно-транспортного устаткування.
4.4.16. Евакуаційні виходи із підвалів з приміщеннями категорій В, що не прилягають до зовнішніх стін, допускається передбачати на перший поверх з приміщеннями категорій Г і Д. При цьому сходи для виходу на перший поверх повинні бути огороджені протипожежними перегородками, у підвалі перед сходами слід передбачати тамбур-шлюзи з підпором повітря при пожежі не менше 20 Па (2 кгс/кв. м).
