ДБН В.2.4-1-99. . Мелиоративные системы и сооружения


2.40 Поливна (рисова) карта повинна бути обмежена по периметру каналами нижчої ланки зрошувальної, скидної та дренажної мереж і є частиною поля рисової сівозміни. Площа поля сівозміни, що включає суміжні поливні карти, повинна бути від 50 до 150 га.

ДБН В.2.4 -1- 99 С. 12

2.41 Картові зрошувачі, картові скиди, скиди-зрошувачі зі спорудами, які є нижчою ланкою зрошувальної, скидної та дренажної мережі, як правило, слід проектувати з автоматизованим регулюванням глибини води в чеках.

2.42 Зрошувальна норма рису повинна включати:

• сумарну величину випаровування з поверхні рисового поля і транспірації рослин;

• об'єм зрошувальної води, що витрачається на первинне насичення грунтового шару і утворення шару затоплення;

• об'єм бічної та вертикальної фільтрації;

• об'єм води, що витрачається на створення проточності або на періодичну зміну води в чеках;

• об'єм поверхневих скидів;

• об'єм технічних втрат на витікання води через водовипуски.

2.43 Тривалість періоду первинного затоплення рисових посівів не повинна перевищувати 12-16 діб.

2.44 При визначенні максимальної витрати каналів зрошувальної мережі на рисовій системі необхідно додатково вводити коефіцієнт запасу та коефіцієнт водообігу, а також враховувати частку рису в загальній площі сівозміни.

Коефіцієнт запасу, який враховує збільшення водоподачі в період первинного затоплення рисових карт, слід приймати рівним 1,1 для всіх каналів, за винятком картових зрошувачів.

2.45 Для картових та ділянкових зрошувачів, а також для каналів, які обслуговують частину полів сівозміни, частку вмісту рису в сівозміні необхідно приймати рівною 1,0; для інших зрошувальних каналів вищого порядку - 0,75.

Коефіцієнт водообігу, який дорівнює відношенню часу первинного затоплення рисових карт на всій зрошувальній системі до часу первинного затоплення площі, яку обслуговує даний канал, слід приймати за даними таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Коефіцієнти водообігу поля

Тип каналів за підпорядкуванням

Кількість підпорядкованих каналів, шт

коефіцієнт водообігу

1

Картові зрошувачі за кількістю чеків на карті

2-3

1

4

2

_6_

2 - 3

2

Ділянкові розподільники за кількістю підпорядкованих картових зрошувачів

2

1

4

2

_6_

2 - 3

3

Господарські розподільники останнього порядку за кількістю підпорядкованих йому ділянкових розподільників

4

2

_6_

2-3

7 8

4 4

4

Господарські розподільники передостаннього порядку за кількістю підпорядкованих господарських розподільників останнього порядку

2 4

1 2

5 6

3 3

7 8

4 4

ДБН В.2.4-1-99 С. 13

Тривалість періоду первинного затоплення рисових чеків, карт і полів повинна становити відповідно від 0,5 до 1,5 доби, від 1 до 3 діб і від 2 до 6 діб.

2.46 Середню тривалість періоду первинного затоплення рису на сівозмінній ділянці та в цілому по господарству при монокультурі рису на освоєних ділянках рекомендується приймати за даними таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Тривалість затоплення рису на сівозмінній ділянці

Кількість

Коефіцієнт

Частка рису в господарстві , %

господарських

водообігу

100

60

57,1

50

42,9

40

розподільників, иіт

Тривалість затоплення, діб

4

2

12

-

-

6

-

-

5

3

12

8

-

-

-

4

6

2-3

12

-

-

6

-

-

7

4

12

-

6

-

6

-

8

4

12

-

-

6

-

-

2.47 Мінімальну витрату зрошувальних каналів слід визначати з урахуванням вмісту рису в сівозміні.

Максимальну витрату каналів водозбірно-скидної мережі всіх порядків необхідно визначати з урахуванням вмісту рису в сівозміні та коефіцієнта запасу.

Вміст рису в сівозміні для картових дрен-скидів, а також для колекторів, які обслуговують частину полів сівозміни, слід приймати рівним 1,0; для колекторів вищого порядку -0,75. Коефіцієнт запасу при визначенні максимальної витрати води у водозбірно-скидній мережі, як правило, слід приймати 1,5.

Пропускну здатність каналів водозбірно-скидної мережі необхідно перевіряти на пропуск зливових витрат 10%-ї забезпеченості.

Мінімальну витрату каналів водозбірно-скидної мережі всіх порядків слід визначати з урахуванням вмісту рису в сівозміні.

2.48 Дренажні та скидні води рисових систем, як правило, слід використовувати для зрошення повторно. Недоцільність їх використання повинна бути обгрунтована.

2.49 За конструкцією рисові карти залежно від способу подачі, відводу води та кількості чеків необхідно проектувати:

а) з роздільною подачею і скиданням води, коли вздовж однієї з довгих сторін рисової карти розміщено картовий зрошувач, виконаний в насипі, як правило, двостороннього командування, а по іншій - картовий скидний канал. Довжину рисової карти необхідно приймати від 400 до 1200 м, ширину - від 150 до 250 м, залежно від фільтраційних властивостей грунту. Рисова карта повинна поділятися поперечними валиками на чеки. Площа чека повинна бути від 2 до 6 га, кількість чеків на карті - 4 - 5.

б) з роздільною подачею і скиданням води та двома чеками площею 6 га кожний. Довжина рисових карт повинна бути від 400 до 600 м, ширина - від 200 до 300 м;

ДБН В.2.4-1-99 С. 14

в) із суміщеною функцією подачі та скидання води - карта широкого фронту подачі та скидання води (КШФ), коли подача води здійснюється за рахунок переповнення заглибленого каналу (скиду-зрошувача). Довжину поливних карт широкого фронту слід приймати не більше 1200 м. Площа чека або карти-чека в цьому випадку може прийматися від 6 до 12 га. При розбивці карт широкого фронту на окремі чеки необхідно в місцях примикання поперечних валиків до скиду-зрошувача передбачати на останньому водопідпірні споруди.

Карти широкого фронту подачі та скидання води, як правило, слід застосовувати при уклонах місцевості до 0,001 і розміщувати довгою стороною вздовж горизонталі місцевості, з плануванням кожної карти під одну відмітку (карти-чеки).

Вибір конструкції рисових карт слід здійснювати на основі порівняння техніко-економічних показників варіантів.

2.50 Канали і дрени рисових систем повинні забезпечувати:

а) первинне затоплення окремої рисової карти не більше ніж на 3 доби, а сівбу рису в цілому по господарству - за 12 - 16 діб;

б) підтримування розрахункового шару води в чеках у необхідні агрономічні строки;

в) низхідний відтік вологи на затопленому полі. Інтенсивність відтоку слід визначати за даними дослідів в аналогічних природних умовах;

г) скидання води та зниження рівня підземних вод для просушування чеків перед збиранням врожаю;

д) зниження рівня грунтових вод у неполивний період на глибину, яка забезпечує аерацію родючого шару грунту;

е) умови нормального сільськогосподарського виробництва на прилеглих до системи землях та незайнятих рисом полях рисової сівозміни (підтримування підземних вод на необхідній глибині, усунення заболочування та засолення).

2.51 Картові зрошувачі слід проектувати з відмітками рівнів води, які забезпечують затоплення найвищого чека розрахунковим шаром води.

При проектуванні планувальних робіт різниця відміток поверхні сусідніх чеків не повинна перевищувати 0,4 м.

2.52 По периметру чеків необхідно улаштовувати канавки трапецеїдального або прямокутного перерізу завглибшки від 0,5 до 0,8 м.

На рисових системах необхідно передбачати перепади рівнів води не менші:

а) 15 - 20 см на водовипусках з витратою до 1 м3/с;

б) 20 - 25 см на регулювальних спорудах з витратою понад 1 м3/с.

2.53 Кожне поле сівозміни, як правило, повинне мати самостійний підвід води та окремий водовідвід. При цьому слід забезпечити одночасну подачу води в усі підрозділи (відділення, бригади) господарства та рисівницькі ланки.

ДБН В.2.4-1-99 С. 15

Системи лиманного зрошення

2.54 Системи лиманного зрошення слід проектувати в районах нестійкого зволоження, коли використання місцевого поверхневого стоку для регулярного зрошення за природними умовами є технічно неможливим або економічно недоцільним.

Лиманне зрошення необхідно передбачати в малонаселених районах при використанні степових ділянок, річкових долин, заплав річок, закритих улоговин, схилів під природні сіножаті, кормові (багаторічні та однорічні трави, кукурудза і соняшник на силос, кормовий буряк), зернові та зернобобові культури з уклонами місцевості до 0,005, з добре обдернованою поверхнею на незасолених і малозаселених грунтах.

2.55 Залежно від водного джерела, способу регулювання та глибини затоплення лимани слід поділяти на види (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 - Види лиманів

Тип лиманів

залежно від

Вид лиманів

джерела зрошення

за способом регулювання води

за глибиною затоплення

Заплавні, які затоплюються паводковими

Багатоярусні з регулюванням тривалості затоплення

Мілководні середнього затоплення, глибоководні

водами річок

Проточні з регулюванням тривалості затоплення

Глибоководні

Комбіновані

Мілководні та глибоководні

Затоплювані талими водами, що стікають з територій, розміщених вище

Одноярусні

Багатоярусні роздільного або послідовного затоплення

-

Мілководні та глибоководні

Підживлювані з каналів обводнювальних та зрошувальних систем

Багатоярусні роздільного або послідовного затоплення

Мілководні

2.56 За глибиною наповнення лимани поділяються на:

а) мілководні глибиною затоплення від 15 до 40 см;

б) середнього затоплення завглибшки " 40 " 70 см;

в) глибоководні глибиною затоплення понад 70 см.

2.57 При проектуванні лиманів розрахункову забезпеченість визначають на основі техніко-економічних розрахунків.

2.58 Площа лиману нетто А nt , га, визначається за формулою

(12)

де V - об'єм стоку розрахункової забезпеченості з 1 км2, тис. м3;

А - водозбірна площа, км2;

I nbr - середньовиважена норма лиманного зрошення брутто, яка визначається за даними спеціальних досліджень, тис. м3 /га.

ДБН В.2.4-1-99 С. 16

2.59 Заплавні системи лиманного зрошення слід застосовувати в долинах річок або на широких вирівняних ділянках заплави. Заплавні лимани слід заповнювати водами річкових па-водків. Технічні схеми лиманів необхідно вибирати, як правило, залежно від умов пропускання максимальних паводкових витрат річки через територію зрошуваного масиву, по окремих трактах або в обхід лиманів. Вибір оптимального варіанта повинен бути обгрунтований техніко-економічним розрахунком.

2.60 Глибоководні лимани необхідно проектувати, як правило, на заплавах і надзаплавних ділянках першої тераси. Лимани середнього і мілкого затоплення слід розміщувати на зниженнях заплавних терас. Мілководні лимани на схилах слід улаштовувати на вирівняних ділянках, придатних для лиманного зрошення за ґрунтовими умовами з уклоном місцевості, що не перевищує 0,002.

2.61 При уклонах поверхні землі менше ніж 0,001 необхідно передбачати одноярусні лимани, при уклонах понад 0,001 слід улаштовувати багатоярусні лимани. Кількість ярусів, їх розміри та конфігурація повинні встановлюватися на основі раціонального використання весняного стоку, найменшого об'єму робіт. При цьому повинні бути забезпечені рівномірне зволоження лиманів та нормальні умови проведення сільськогосподарських робіт.

2.62 Відстань між дамбами (ширина ярусу лиману) L, м, необхідно визначати за формулою

(13)

де hinf - шар води біля нижньої дамби, м;

hsup - шар води біля верхньої дамби, приймається не менше ніж 0,05 м;

inot - середній уклон місцевості.

Шар води біля нижньої дамби призначається за умови забезпечення рівномірного зволоження грунту. При цьому середня глибина затоплення лиману повинна дорівнювати нормі лиманного зрошення, вираженій шаром води в метрах.