• улаштування водосховищ добового або декадного регулювання внутрішньо-системного стоку.
8.14 Впровадження засобів автоматизації і телемеханізації слід передбачати насамперед на закритих зрошувальних системах.
8.15 Протифільтраційні заходи слід вибирати залежно від поєднання гідрогеологічних умов, протяжності каналів, фільтраційних властивостей грунту, необхідного зменшення втрат та з переважним використанням місцевого матеріалу. Прийняті протифільтраційні заходи слід обґрунтовувати техніко-економічними розрахунками.
8.16 Економічний ефект Е, грн., від реконструкції на 1 га площі нетто для окремого господарства рекомендується визначати за формулою
E=Ew+Ed+Es+Ep, (30)
де Ew - ефект від підвищення водозабезпеченості шляхом автоматизації вимірювання та обліку зрошувальної води, грн.;
Ed - ефект від оптимізації меліоративного режиму на базі досконалих типів дренажу, грн.;
Es - ефект від реконструкції зрошувальної мережі, облицювання каналів, будівництва трубчастої мережі, застосування досконалої техніки і способів поливу, грн;
Ер - ефект від планування зрошуваних земель, грн.
Реконструкція осушувальних систем
8.17 Реконструкція здійснюється на основі проекту (робочого проекту), складеного за матеріалами спеціальних вишукувань і обстежень у відповідності з 8.11.
8.18 У проекті реконструкції повинні бути детально розглянуті такі питання: причини і характер перезволоження грунтів на раніше осушених землях; вибір способу осушення і обгрунтування параметрів регулювальної мережі; обгрунтування необхідності ремонту або ре-
ДБН В.2.4-1-99 С. 76
конструкції елементів осушувальної мережі, споруд та доріг; обгрунтування необхідності улаштування додаткових каналів, колекторів, дрен, споруд та. доріг.
8.19 При перебудові відкритої осушувальної мережі на закриту траси дрен слід намічати у поперечному напрямку до мережі відкритих каналів, а на слабоводопроникних грунтах у місцях перетину дрени з каналами, що ліквідуються, передбачати поглинальні колонки з засипкою їх фільтруючим матеріалом до орного шару грунту.
8.20 У процесі виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією осушувальних систем, щоб уникнути заболочування земель, слід передбачати пропускання транзитом об'ємів води, які скидаються з осушувальних систем, що лежать вище на водозборі, а також заходи щодо запобігання негативному впливу будівництва на якість води в каналах та водотоках, розміщених нижче за течією.
8.21 Незадовільне сільськогосподарське використання осушених земель або неякісне виконання експлуатаційних заходів не може бути підставою для реконструкції осушувальних систем.
9 ОЦІНКА ВПЛИВУ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (ОВНС)
9.1 При підготовці розділу ОВНС слід керуватися вимогами Закону України "Про екологічну експертизу", державними будівельними нормами ДБН А.2.2-1, а також іншими законодавчими та нормативними природоохоронними актами.
9.2 У процесі розробки ОВНС повинні бути розглянуті та вивчені такі питання:
• джерела, види впливу меліоративних систем і споруд на навколишнє природне середовище;
• показники і категорії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навколишнього природного середовища, методи контролю;
• оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища.
9.3 Як джерело впливу на навколишнє природне середовище слід розглядати комплекс робіт у період, що передує будівництву меліоративних систем, у період будівництва, експлуатації, розширення, реконструкції систем, а також наслідки аварійних ситуацій.
9.3.1 Основні види можливого впливу меліоративних систем та споруд на стан навколишнього природного середовища визначаються, виходячи з конкретних природних умов об'єкта, що проектується, з урахуванням:
• зміни природного ландшафту;
• порушення структури та забруднення грунтів;
• вилучення сільськогосподарських угідь, вирубання лісів;
• зміни рівневого та хімічного режиму ґрунтових та підземних вод;
• затоплення та підтоплення земель меліоративної системи та прилеглих до них земель;
• забруднення водоприймачів дренажним стоком;
ДБН В.2.4-1-99 С. 77
• зміни умов та ефективності господарської діяльності на території меліоративної системи;
• зміни санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації;
• зміни умов життя населення.
9.4 Вплив меліоративної системи на компоненти навколишнього середовища повинен оцінюватися за такими параметрами:
• інтенсивність впливу;
• періодичність впливу;
• просторові межі впливу.
9.5 Критерії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навколишнього середовища наведено в таких нормативних документах:
• ГОСТ 17.4.3.03;
• СНіП 2.06.15;
• ГОСТ 17.1.3.05, ГОСТ 17.1.3.06, ГОСТ 17.1.3.04, ГОСТ 17.1.3.11.
9.6 Для запобігання можливого негативного впливу осушення на річковий стік, виходячи з конкретних умов об'єкта, що проектується, необхідно передбачати:
• точне визначення та облік у водогосподарському балансі потреб у воді для зволоження осушених земель;
• мінімальну зміну площі річкових водозборів, які включають меліоративні системи;
• створення стокорегулювальних водосховищ на малих річках, притоках річок-водоприймачів;
• створення достатньої кількості регулювальних водопідпірних споруд на меліоративній мережі;
• максимальне збереження існуючих та створення нових лісонасаджень, у тому числі захисних лісових смуг;
• суворе дотримання запроектованого режиму експлуатації меліоративної системи, особливо в частині керування водорегулювальними спорудами.
9.7 У заходах для запобігання зниження рівня ґрунтових вод на прилеглій території
залежно від величини зниження та ширини зони впливу меліоративної системи ( з урахуван- ням їх сезонних змін), гідрогеологічних умов, рельєфу місцевості, умов водного живлення об'єкта, що меліорується, та характеру меліоративної системи, що проектується, слід передбачати:
• створення захисних каналів (головних дрен ) з підтриманням у них, необхідних рівнів води;
• двостороннє регулювання водного режиму осушуваних земель; при цьому в умовах Українського Полісся слід проектувати, як правило, осушувально-зволожувальні меліоративні системи з акумуляцією дренажного стоку та подальшим використанням його у разі потреби для зрошення осушуваних земель;
ДБН В.2.4-1-99 С. 78
• реконструкцію осушувальних систем односторонньої дії, що не забезпечують регулювання водного режиму в необхідному напрямку;
• створення осушувально-зволожувальних систем на базі вертикального дренажу або в поєднанні з горизонтальним;
• вибір такої схеми розміщення осушувальної мережі, щоб по контуру осушуваного масиву досягалось найменше зниження рівня грунтових вод;
• посилення інфільтраційного живлення грунтових вод на прилеглій території шляхом затримання поверхневого стоку на вододільних ділянках, створення ставів та водосховищ.
9.8 Можливі екологічні наслідки зміни рівня грунтових вод слід оцінювати для різних ділянок прилеглої території залежно від величини зниження, характеру господарського використання території та природного ландшафту.
9.9 Оцінка впливу меліоративної системи на навколишнє середовище повинна визначатися у відповідності з ДБН А.2.2-1.
Рибозахисні заходи та обладнання
9.10 При проектуванні водозаборів на рибогосподарських водоймах необхідно передбачати, за погодженням з органами рибоохорони, установку спеціальних пристроїв для запобігання попаданню риби у водозабірні споруди.
9.11 Рибозахисні, рибопропускні споруди слід проектувати, керуючись СНіП 2.06.01, СНіП 2.06.07.
9.12 При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію нових, реконструкції та розширенні діючих меліоративних об'єктів на рибогосподарських водоймах необхідно, за погодженням з органами рибоохорони, передбачати у проектах і кошторисах та здійснювати заходи щодо збереження рибних запасів, а при будівництві гребель - також заходи щодо використання водосховищ під рибне господарство.
Захисні лісові насадження
Залежно від природних умов захисні лісові смуги (лісосмуги) слід проектувати за таким призначенням: полезахисні, водоохоронні, грунтозахисні та для озеленення.
9.14 Площа, яку передбачають під створення полезахисних лісосмуг, не повинна перевищувати 4 % площі зрошення. Площу лісосмуг уздовж магістральних та розподільних каналів слід установлювати залежно від довжини каналу та ширини лісосмуги з урахуванням створення вільного доступу до каналів для очищення та ремонту. Довжину лісосмуги необхідно приймати не менше ніж 60 % довжини каналу.
Площі для інших груп лісосмуг (уздовж доріг, навколо ставів, біля поселень, насосних станцій, тваринницьких комплексів) слід визначати, керуючись РСН 320.
9.15 Полезахисні лісові смуги необхідно розміщувати в двох взаємно перпендикулярних напрямках:
ДБН В.2.4-1-99 С. 79
• поздовжньому (основні) - поперек переважних для даної місцевості вітрів (суховійних, що викликають пилові бурі, заметільних);
• поперечному (допоміжні) - перпендикулярно поздовжнім.
9.16 При організації території зрошуваних земель слід передбачати розміщення полів сівозмін та окремі поливні ділянки довгою стороною перпендикулярно напрямку вітрів, що мають перевагу, або з відхиленням від нього не більше ніж на 300.
9.17 На схилах, що зазнають водної ерозії, крутістю понад 1,5° поздовжні грунтово-захисні та водоохоронні лісові смуги необхідно розміщувати поперек схилів за горизонталями, узгоджуючи із загальною організацією території, агрономічними та гідротехнічними протиерозійними заходами.
Охорона тварин
9.18 На лінійних спорудах (каналах, трубопроводах) слід передбачати спеціальні переходи для диких тварин. Конструкцію та кількість переходів необхідно приймати на підставі даних про шляхи міграції тварин залежно від їх кількості, видових, морфологічних особливостей та особливостей поведінки.
9.19 Для водопою та виходу копитних тварин, які потрапили в канали, слід передбачати на трасі магістральних каналів через кожні 800 м положисті ділянки.
9.20 Не допускається знищення деревно-чагарникової рослинності хімічними засобами у місцях масового перебування тварин.
Охорона вод
9.21 Заходи та вимоги щодо охорони водних та зв'язаних з ними природних ресурсів при проектуванні меліоративних систем повинні визначатися на основі положень Водного кодексу України, схем комплексного використання та охорони водних ресурсів, а також схем розвитку меліорації басейну, регіону.
9.22 При проектуванні у складі меліоративної системи водосховищ як джерела водозабору або приймачів поворотних вод, заходи щодо охорони вод повинні визначатися відповідно до СНіП 2.04.02.
9.23 Скидні води перед надходженням їх у водоприймачі повинні очищатися за допомогою біоінженерних споруд.
9.24 На меліоративних системах та прилеглих до них територіях необхідно передбачати заходи щодо охорони вод від виснаження, зміни водного режиму природних комплексів, які охороняються, збереження або поліпшення водного режиму та умов водокористування. У складі проекту слід провадити розрахунки гранично допустимих скидів (ГДС).
9.25 Лісомеліоративними заходами для охорони вод від забруднення необхідно передбачати створення водоохоронних лісових зон та лісосмуг, які відповідають загальній системі захисного лісорозведення. Водоохоронні зони слід створювати уздовж берегів водойм, водосховищ зі збереженням природної рослинності та насадженням дерев і чагарників, що мають господарську цінність та високий водоохоронний ефект.
ДБН В.2.4-1-99 С. 80
9.26 Санітарно-гігієнічні заходи слід передбачати для забезпечення санітарних вимог до режиму (витрати, запаси, рівні поверхневих та підземних вод) та якості вод, що визначаються ГОСТ 17.1.3.04, ГОСТ 17.1.3.05, ГОСТ 17.1.3.06, ГОСТ 17.1.3.11.
9.27 При використанні водних об'єктів меліоративних систем або водних джерел, що перебувають у зоні їх впливу, для господарсько-питного водопостачання вимоги до охорони джерел та водопровідних споруд визначаються СНіП 2.04.02.
ДБН В.2.4-1-99 С. 81
Додаток А
(обов'язковий)
Терміни та визначення
Терміни та визначення
1 Аерозольне зрошення — дрібнодисперсне зво-
ложення, дощування дрібнорозпиленою водою з метою
поліпшення мікроклімату в приземному шарі повітря,
регулювання температурного режиму й поліпшення
водного живлення рослин.
2 Вертикальний меліоративний дренаж - вид дренажу, який дає змогу за допомогою дренажних свердловин керувати водним і сольовим режимами грунтів.
3 Водоприймач гідромеліоративної мережі - природний або штучний водотік або водойма, а також зниження рельєфу, в які відводяться води з осушуваних земель або скидаються води з якої-небудь території.
4 Вологозарядковий полив — полив за підвищеною нормою у позавегетаційний період для створення до початку посівного періоду досить високих запасів вологи у грунті.
5 Внутрішньогрунтове зрошення - спосіб зрошення, при якому грунт зволожується капілярним шляхом з труб-зволожувачів, укладених у підорному шарі.
6 Гідромеліорація - сукупність заходів та споруд, які забезпечують поліпшення природних умов сільськогосподарського використання земель шляхом регулювання водного режиму грунтів.
7 Гідромеліоративна система — комплекс взаємодіючих споруд та технічних засобів для гідромеліорації земель.
8 Гідромодуль - питома витрата води, яку потрібно подати за одну секунду на один гектар під час поливу конкретної культури.
9 Горизонтальний меліоративний дренаж - система закритих штучних водотоків, призначених для осушення території й регулювання рівня ґрунтових вод і розміщених на невеликій глибині майже паралельно поверхні землі з певним уклоном.
