3.94 Розміщення дамб у плані слід передбачати на основі гідрологічних та гідравлічних розрахунків водотоків з урахуванням топографічних особливостей місцевості та вимог охорони навколишнього середовища.
3.95 При проектуванні дамб розрахункове значення максимальних рівнів води необхідно приймати залежно від розрахункової забезпеченості витрат води для даного класу дамби. Клас захисної дамби приймається не нижче класу об'єкта, який захищається.
3.96 Перевищення гребеня дамб над рівнем води для основного розрахункового випадку слід визначати згідно з СНіП 2.06.05 з урахуванням стиснення потоку річки захисними дамбами, вітрового нагону та висоти накату хвилі, а також осідання тіла дамби і основи. Величину запасу по висоті незатоплюваних дамб необхідно приймати рівною 0,5 м, а для затоплюваних - 0,3 м. Відмітка гребеня дамби повинна бути не нижче відмітки рівня води при проходженні витрати води розрахункової забезпеченості, яка відповідає перевірочному розрахунковому випадку.
3.97 Відсипку тіла дамб слід передбачати з місцевих грунтів, які відповідають вимогам СНіП 2.06.05. Допускається застосування торфу із ступенем розкладу 50% і більше, за умови покриття укосів та гребеня дамби захисним шаром з мінерального грунту не менше ніж 0,5 м. Резерви грунту для відсипки дамб необхідно розміщувати з зовнішнього боку польдера на відстані подвійної висоти дамб на глинистих грунтах та чотирикратної висоти дамб - на легких мінеральних та торфових грунтах.
3.98 Ширину гребеня захисних дамб слід приймати за умови виконання будівельних робіт та експлуатації. При висоті дамб понад 1,5 м ширина гребеня повинна бути не менше 3,0 м. Експлуатаційну дорогу необхідно передбачати уздовж дамб з боку обвалованої території. При відповідному обгрунтуванні допускається розміщувати експлуатаційну дорогу на гребені дамби з улаштуванням з'їздів та роз'їздів не ближче ніж через 0,5 км.
ДБН В.2.4-1-99 С. 55
3.99 Укоси дамб необхідно захищати від розмивної дії атмосферних опадів, водного потоку, хвилі збійної течії на заворотах, льодоходу.
3.100 Закладання укосів дамб при напорі до 3 м слід приймати за таблицею 3.4 з урахуванням фізико-механічних властивостей грунтів тіла дамб та технології виконання робіт, а при напорі понад 3 м - відповідно до СНіП 2.06.05.
Таблиця 3.4 - Закладання укосів дамб при напорі до 3 м
|
|
Дамба, що не затоплюється |
Дамба, що затоплюється |
||
|
Грунт дамби
|
зовнішній укіс |
внутрішній укіс |
зовнішній укіс |
внутрішній укіс |
|
Глинистий (зв'язний) |
1,5-2,5 |
1,5-2,0
|
1,5-2,5 |
2,5-3,0 |
|
Піщаний (незв'язний) торф |
2,0-3,0
|
1,5-2,5
|
2,0-3,0
|
3,0-4,0
|
3.101 У дамбах, що затоплюються, необхідно передбачати влаштування шлюзів-регуляторів або водозливів для вирівнювання рівнів води у верхньому та нижньому б'єфах під час проходження паводків. Поріг водозливу слід визначати на відмітці максимального рівня літньо-осіннього паводка розрахункової забезпеченості. Довжину водозливу Ь, м, визначають за формулою для незатопленого водозливу з широким порогом:
, (28)
де Qp - розрахункова витрата води, м3 /с;
т - коефіцієнт витрати (в середньому 0,36);
Н - висота шару води на порозі водозливу, м.
( 29 )
де W - об'єм грунту обвалованої території (польдера) від поверхні землі до відмітки
гребеня дамби, м3;
t - час, за який рівень води підвищується від відмітки порога водозливу до відмітки
гребеня дамби Н (визначається за гідрографом паводка), с.
3.102 Розрахунок продуктивності насосних станцій для зимових та літніх польдерів, а також розрахунок магістрального каналу польдерної системи слід здійснювати згідно з методикою, викладеною у ВСН 33-2.2.12.
3.103 У складних гідрогеологічних умовах (у шаруватих грунтах) та при безуклонній поверхні допускається при відповідному обгрунтуванні влаштування безуклонних та мало-уклонних магістральних каналів (менше ніж 0,0002), довжина яких визначається кривою спаду при роботі насосної станції.
Акумулююча ємкість таких каналів повинна враховуватися при встановленні продуктивності насосної станції.
ДБН В.2.4-1-99 С. 56
Особливості проектування регулювальної мережі польдерних систем
3.104 Біля дамб обвалування з внутрішнього боку польдера слід влаштовувати при-дамбовий канал для перехоплення води, що фільтрується на польдер.
3.105 При тривалому затопленні площі польдера або високому рівні ґрунтових вод та для запобігання підтопленню його площі слід проектувати поблизу дамб осушувачі частіше і трохи нижче, ніж у центральній частині польдера.
3.106 На першому етапі (перший рік) будується піонерна мережа каналів на глибину від 0,4 до 0,5 м для скидання поверхневих та ґрунтових вод. На другому етапі (другий та наступні роки) канали слід доводити до проектних розмірів.
Робота стаціонарних або тимчасових насосних станцій на обох етапах будівництва каналів є обов'язковою.
3.107 У кошторисах слід передбачати витрати на виконання робіт, пов'язаних з відведенням води, тобто тризмінну експлуатацію пересувних, а надалі постійних стаціонарних насосних станцій до здачі їх у експлуатацію.
3.108 Гончарний дренаж слід укладати на другому етапі будівництва в період меженного рівня ґрунтових вод.
Кф < 0,3 м/добу і 63 мм - у грунтах з Кф = 0,3 м/добу.
3.110 В особливих випадках (застосування безуклонного дренажу, проектування дрен підвищеної протяжності, ловильні дрени, високий вміст закисних сполук заліза тощо) діаметр труб при відповідному обгрунтуванні може бути збільшений.
3.111 Захистити дрени від замулювання та підвищити їх водоприймальну здатність можна за допомогою рулонних захисно-фільтруючих матеріалів.
3.112 Безтраншейний дренаж слід проектувати переважно на легких та середніх за механічним складом грунтах з коефіцієнтом фільтрації 0,3 м/добу і більше.
3.113 Вибір варіанта конструкцій безтраншейного дренажу слід приймати на основі техніко-економічного розрахунку.
3.114 На осушених закритим дренажем польдерних землях найбільш прогресивним способом зволоження слід вважати дощування.
Вертикальний дренаж (ВД)
3.116 Площі для будівництва ВД слід вибирати на основі гідрогеологічних карт, звітів інженерно-геологічних та гідрогеологічних вишукувань та зйомок на даній та суміжних територіях.
До складу матеріалів гідрогеологічного обгрунтування щодо можливості застосування ВД на даній території повинні входити: характеристики геологічної будови на глибину до регіонального водоупору, водоносних горизонтів та ділянок напірного живлення, їх гідрогеологічні параметри, оцінка взаємозв'язку ґрунтових вод з напірними і поверхневими водами, хімічний склад підземних та поверхневих вод, природно-кліматичні характеристики.
ДБН В.2.4-1-99 С. 57
Потужність водоносного пласта т, коефіцієнти фільтрації К і водопроникності Т повинні бути відповідно: т =15 м, К = 5 м/добу, Т = 100 м2 /добу.
Гідрогеологічні розрахунки ВД повинні містити прогноз формування рівня грунтових вод у передпосівний та посівний періоди при роботі свердловин у різних режимах та в різні за водністю роки, оцінку сумарного дренажного стоку з осушуваного масиву.
ВД на осушувальних системах поділяється на систематичний, вибірковий та комбінований.
3.117 Систематичний ВД влаштовується на великих однорідних масивах та являє собою мережу приблизно рівнодебітних свердловин, рівномірно розміщених на осушуваній території у кутах квадратної або рівносторонньої трикутної сітки. Скидною мережею від свердловин є підземні трубопроводи або неглибокі канали.
3.118 Вибірковий вертикальний дренаж - невпорядкована система свердловин, дебіт, кількість та розміщення яких визначаються конфігурацією і ступенем обводненості осушуваної території.
3.119 Комбіновані системи, в яких поєднується спільна робота горизонтального та вертикального дренажу, застосовують на об'єктах, які мають складні гідрогеологічні умови. У таких системах ВД виконує, головним чином, допоміжну роль.
3.120 На масивах зі слабофільтруючими верхніми шарами та торфовищах, що підстилаються суглинками, слід влаштовувати горизонтальний дренаж, а окремі локальні ділянки з достатньо водопроникними грунтами, нижче яких залягає водоносний горизонт великої водопроникності, слід осушувати свердловинами.
3.121 При комбінованому дренажі свердловини розміщують насамперед у місцях розвантаження напірних вод та інтенсивного бічного припливу.
Ці свердловини можна використовувати як джерела води для зрошення.
3.122 Конструкція свердловини та її параметри визначаються гідрогеологічними умовами та літологією порід осушуваного масиву, необхідним дебітом та зниженням рівня грунтових вод, технологією буріння і параметрами насосно-силового обладнання.
Закрита та відкрита регулювальні мережі на слабопроникних грунтах
3.123 Умови застосування закритої та відкритої регулювальних мереж необхідно визначати згідно з 3.20 - 3.31, 3.32 - 3.45.
3.124 Улаштування закритої регулювальної мережі повинно передбачатися в комплексі з глибоким розпушуванням або кротуванням грунтів та заходами щодо організації поверхневого стоку.
За неможливості проведення цих заходів допускається осушення слабопроникних грунтів відкритою мережею з використанням їх під сіножаті.
ДБН В.2.4-1-99 С. 58
3.125 Систематичну мережу закритих збирачів із засипкою дренажних труб фільтруючими матеріалами до орного шару необхідно проектувати у випадках, якщо за даними вишукувань або спостережень на осушуваних системах з аналогічними ґрунтовими умовами в підорних горизонтах не формується крива депресії. Водопроникність грунтів при цьому, як правило, становить менше ніж 0,01 м/добу, а щільність сухого грунту перевищує 1,6-1,7 г/см3 . Мінімальна глибина закритих збирачів по всій довжині повинна бути не менше ніж 0,8 м.
У шаруватих грунтах за наявності окремих прошарків з коефіцієнтом фільтрації менше 0,01 м/добу, що руйнуються у процесі проведення глибокого розпушування або кротування, рекомендується влаштовувати закритий дренаж.
3.126 При розрахунку параметрів дренажу при осушенні важких мінеральних грунтів слід враховувати водно-фізичні характеристики матеріалу засипки дренажних траншей, що впливають на осушувальну дію дренажу.
3.127 Підбір складу піщано-гравійних сумішей для фільтруючих засипок дрен слід провадити відповідно до ВСН 33-2.2.03.
3.128 Відстані між дренами або збирачами (закритими, відкритими) слід визначати, як правило, за даними польових досліджень на дослідних ділянках, а також об'єктах-аналогах, на яких протягом не менше ніж 5 років забезпечується необхідний водно-повітряний режим грунтів.
3.129 У разі відсутності даних натурних спостережень або об'єктів-аналогів відстань між дренами або збирачами визначається розрахунками (додаток У).
3.130 Відстані між закритими дренами (збирачами) з урахуванням глибокого розпушування слід приймати тільки у разі наявності даних про зміну водопроникності підорних горизонтів грунтів у часі (за даними об'єктів-аналогів) та вирішення питання глибокого розпушування в процесі сільськогосподарського використання земель.
3.131 Під час проектування закритої регулювальної мережі слід передбачати заходи, що забезпечують її будівництво при вологості грунту, що відповідає напівтвердій та тугопла-стичній консистенції.
3.132 Будівництво дренажу в грунтах м'якопластичної, текучопластичної та текучої консистенції не допускається.
3.133 При осушенні грунтів з постійним надлишковим зволоженням закритою регулювальною мережею слід попередньо відвести поверхневі води.
Попереднє осушення здійснюється, як правило, мережею відкритих каналів або шляхом влаштування кротовин з виведенням у відкриту мережу.
3.134 Поперечний переріз каналів попереднього осушення слід проектувати за умови мінімального об'єму земляних робіт. Глибина каналів повинна прийматися рівною глибині закритої регулювальної мережі, а при локальному грунтово-напірному живленні - на 20 см нижче.
ДБН В.2.4-1-99 С. 59
Організація поверхневого стоку
3.135 Осушувані землі слід захищати від припливу поверхневих вод з прилеглих водозборів за допомогою влаштування захисної мережі, проектування якої виконується у відповідності з вимогами 3.63-3.65.
3.136 Скидання поверхневого стоку з відповідного водозбору осушуваної площі повинне забезпечуватися, головним чином, за рахунок організації його відведення по поверхні поля у відкриту мережу каналів та водоприймач шляхом планування поверхні (засипання замкнутих знижень, ям, кар'єрів, каналів, що ліквідуються, тощо), влаштування штучних улоговин, розкриття знижень, вивідних борозен, водовбирних споруд.
Вибір заходів щодо організації поверхневого стоку за наявності кількох варіантів слід виконувати на основі техніко-економічних розрахунків з обов'язковим урахуванням максимального збереження гумусового шару.
3.137 Заходи щодо організації поверхневого стоку слід проектувати на грунтах будь-якої водопроникності. При значній кількості заходів, що проектуються, їх слід відображати на окремому планшеті (плані) масштабом 1:2000, на якому позначаються природні водотоки, вододіли та площі басейнів, а також запроектовані споруди.
3.138 На осушуваних землях необхідно передбачати планувальні роботи, які виконуються у будівельний період, а також роботи, які повинні виконуватися після осідання грунту через 1-2 роки після будівництва осушувальної системи.
