ДБН В.2.4-1-99. . Мелиоративные системы и сооружения


3.22 Регулювальна мережа повинна бути, як правило, закритою. Відкриту мережу допускається застосовувати:

• для попереднього осушення масиву в період будівництва закритого дренажу;

• у грунтах із вмістом у верхньому метровому шарі каміння розміром понад 30 см у кількості 2% і більше;

• при осушенні сіножатей;

• за наявності закисного заліза в ґрунтових водах осушуваного масиву понад 14 мг/л;

• у випадках, коли відстань між каналами регулювальної мережі за розрахунком становить не менше ніж 100 м;

• при заляганні на глибині менше 1 м скельних та інших, рівних їм за складністю розробки, грунтів;

• на першому етапі осушення торфових болотних ділянок відповідно до 3.11.

3.23 Проектування відкритої регулювальної мережі у плані необхідно здійснювати з урахуванням таких основних вимог:

• канали систематичної регулювальної мережі слід розміщувати, як правило, паралельно один одному з урахуванням меж землекористування та полів сівозміни;

• довжина каналів повинна бути від 700 до 1500 м, менша довжина допускається при осушенні країв масиву;

• сполучення каналів регулювальної мережі з провідними каналами слід передбачати під прямим або близьким до нього кутом;

• канали регулювальної мережі слід розміщувати перпендикулярно до основного напрямку потоку поверхневих вод (поперечна схема). При уклонах місцевості менше за 0,005 допускається розміщувати відкриті осушувачі та закриті дрени уздовж уклону місцевості (поздовжня схема);

• при осушенні заплав канали слід розміщувати у напрямку потоку паводкових вод (уздовж заплави);

• вибіркову регулювальну мережу (тальвегові канали) необхідно проектувати за найбільш низькими місцями поверхні та мінерального дна болота;

• закриті та відкриті збирачі слід улаштовувати тільки за поперечною схемою.

3.24 При перетині каналів регулювальної мережі з лініями електропередачі і лініями зв'язку відстані до їх опор слід приймати відповідно до діючих правил охорони ліній зв'язку та електричних мереж.

3.25 Попереднє осушення відкритою мережею каналів слід проектувати у разі необхідності поліпшити умови будівництва закритого дренажу та культуртехнічних робіт (для

ДБН В.2.4-1-99 С. 45

зниження рівня грунтових вод нижче глибини закладання дренажу). Як правило, канали по-переднього осушення не повинні перетинати траси закритих збирачів.

3.26 Уклони дна каналів, які гідравлічно не розраховуються, слід приймати, як правило, не менше за 0,0003 (як виняток, при плоскому рельєфі - 0,0002) і не більше ніж 0,0005 - для піщаних, 0,003 - для суглинкових і 0,005 - для глинистих грунтів. Прийняті уклони повинні забезпечувати нерозмиваючі швидкості при пропусканні розрахункових витрат (додаток Н). При розмиваючих швидкостях необхідно передбачати кріплення русла або споруди, які да-ють можливість зменшити уклон каналу - перепади, швидкотоки.

3.27 Параметри поперечних перерізів каналів слід приймати у відповідності з таблицею 2.6.

Глибина приймається виходячи з умов забезпечення необхідної норми осушення за прийнятою у проекті схемою осушувальної мережі.

Мінімальна глибина каналів у мінеральних грунтах - 1,1 м, у торфах - 1,3 м (після осідання торфу).

При двоетапному осушенні глибину каналів на першому етапі необхідно приймати з урахуванням можливості нормального приєднання до них матеріального дренажу.

3.28 Дно регулювальних каналів, що впадають у канали, які гідравлічне не розрахо-вуються, повинне бути вище дна приймального каналу на 10 см, а дно регулювальних ка-налів, що впадають у канали, які гідравлічно розраховуються (з витратою води понад

0,5 м3/с), допускається розміщувати нижче рівня меженних вод у них не більше ніж на 10 см.

3.29 Відстані між каналами систематичної відкритої регулювальної мережі встанов-люються залежно від типу водного живлення, геологічних та ґрунтових умов масиву на ос-нові дослідних даних, отриманих на діючих осушувальних системах, збудованих в ана-логічних умовах, а також за рекомендаціями науково-дослідних організацій або за формула-ми, наведеними в додатку У.

3.30 Виходячи з умов механізованої обробки полів, відстані між каналами систематичної відкритої регулювальної мережі не повинні бути меншими за 200 м. Відстані, менші ніж 200 м, допускаються тимчасово при попередньому осушенні торфовищ та за неможли-вості через будь-які причини здійснити осушення закритим дренажем.

3.31 При розрахунку міждренних відстаней регулювальної мережі слід враховувати водопроникність підстилаючих шарів торфовищ та піщаних відкладень верхніх шарів грунтів.

Якщо осушувана площа підстилається слабопроникним грунтом (глина, оглеєні суг-

линки) , то дію провідних каналів не враховують.

Закрита регулювальна мережа

  1. За розміщенням у плані закрита регулювальна мережа проектується систематич-

ною вибірковою.

Систематичну регулювальну мережу при уклонах місцевості 0,005 і більше слід проектувати перпендикулярно до основного напрямку потоку ґрунтових вод (поперечна схема). При уклонах

ДБН В.2.4-1-99 С. 46

менше ніж 0,005 та відсутності помітного уклону дзеркала грунтових вод розміщення закритої регулювальної мережі може бути як поперечним, так і поздовжнім.

3.33 Закриту регулювальну мережу слід проектувати з безнапірних неметалевих труб (гончарних та пластмасових), що витримують тиск грунту, тимчасове динамічне навантаження та несприйнятливі до впливу агресивного середовища.

3.34 При осушенні торфовищ неглибокого залягання закрита регулювальна мережа розміщується у мінеральному грунті, що підстилає торф. У середньопотужних та глибоких торфовищах, а також в опливних грунтах дренаж улаштовується після первинного осушення боліт та осідання торфу.

При цьому гончарні трубки з'єднуються перфорованими муфтами або укладаються на дощаті стелажі.

3.35 Перетин дрен з природними та штучними перешкодами (канали, дороги, лісонасадження, підземні комунікації) не допускається. При пересіканні з лініями електропередач відстань до опор повинна бути не менше ніж 5,0 м.

3.36 Мінімальний діаметр труб для закритої регулювальної мережі приймається 50 мм для гончарних труб та 43 мм - для пластмасових. Уклони дрен та закритих збирачів при мінімальному діаметрі повинні бути 0,003 і більше. У грунтах, які містять сполуки закисного заліза, уклони дрен повинні бути не менше ніж 0,005. Допускається збільшення діаметра дрен за неможливості забезпечити мінімальний допустимий уклон, в умовах припливу підземних вод, при підвищеному вмісті у ґрунтових водах закисного заліза, на осушувальних системах з підґрунтовим зволоженням за умови виконання 3.45.

3.37 При мінімальному діаметрі довжину дрен та закритих збирачів слід приймати не більше ніж 250 м , а у дрібнозернистих водонасичених пісках та мулах - не більше за 150 м. При осушенні країв масиву довжину дрен рекомендується приймати не менше ніж 50 м.

3.38 Підключення закритої регулювальної мережі до колекторів слід проектувати внапусток або впритул з використанням з'єднувальної арматури.

При цьому підключення повинне передбачатися, як правило, під кутом 60 - 90°. З'єднання дрен з колекторами діаметром 150 мм і більше слід здійснювати через допоміжні колектори меншого діаметра.

3.39 При відповідному обгрунтуванні допускається проектування дренажних колодязів з затопленням гирлової частини колектора.

3.40 Глибина закладання закритої регулювальної мережі визначається нормою осушення, водопроникністю грунтів, величиною осідання і спрацювання торфу. Мінімальна глибина приймається від 1,0 до 1,1 м для мінеральних грунтів та 1,3 м — для торфовищ після їх осідання. Збільшення глибини закладання регулювальної мережі понад 1,5 м повинне бути обгрунтоване.

На землях з розвинутим мікрорельєфом в особливих випадках глибину закладання регулювальної мережі при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні слід приймати 0,8 м.

ДБН В.2.4-1-99 С. 47

3.41 Стики і перфорацію дренажних труб слід захищати захисно-фільтруючими матеріалами на основі мінеральних, синтетичних або полімерних волокон (склополотно, поліетиленполотно, полотно неткане меліоративне).

3.42 При проектуванні закритого дренажу на слабопроникних грунтах необхідно передбачати, як правило, улаштування об'ємних фільтрів (обсипок) завтовшки не менше ніж 20 см. При проектуванні закритих збирачів об'ємний фільтр повинен бути виконаний до підошви орного горизонту. Як об'ємний фільтр необхідно використовувати місцеві природні або штучні матеріали: піщано-гравійну суміш, крупнозернистий пісок із вмістом часток діаметром понад 0,5 мм не менше 40% (за масою), гравій, щебінь, шлак, подрібнену деревно-чагарникову рослинність, тирсу, керамзит, торф із ступенем розкладання не більше ніж 15%, грунт, вийнятий із дренажної траншеї, та обструктурений грунтовий шар. Коефіцієнт фільтрації об'ємного фільтра повинен буги не менше ніж 1 м/добу.

3.43 Застосування закритої регулювальної мережі з пластмасових труб, які укладаються безтраншейним способом, допускається:

а) на мінеральних грунтах та попередньо осушених торфовищах з коефіцієнтом фільтрації 0,3 м/добу і більше;

б) у грунтах з коефіцієнтом фільтрації менше ніж 0,3 м/добу з заповненням дренажної щілини фільтруючими матеріалами, які забезпечують гідравлічний зв'язок дрени з надлишковими водами орного шару;

в) за наявності в грунтах не більше ніж 4% кам'янистих включень діаметром від 30 до 60 см;

г) за наявності пнів не більше ніж 3%;

д) за наявності 3% і менше похованої деревини діаметром не більше ніж 10 см.

3.44 Якщо грунтові води осушуваної території містять до 3 мг/л закисного заліза, заходи щодо охорони закритого дренажу від замулювання залізистими сполуками допускається не передбачати.

3.45 За наявності закисного заліза від 3 до 14 мг/л в ґрунтових водах осушуваної території необхідно передбачати спеціальні заходи для захисту дрен від завохрення згідно з додатком Ф.

Особливості проектування дренажу в садах, виноградниках, парках, лісорозсадниках та сільських населених пунктах

3.46 Глибина закладання дрен повинна прийматися з урахуванням глибини розгалуження кореневої системи і не повинна перевищувати 1,2 -1,5 м.

При поперечному дренажі у мінеральних грунтах довжина дрен не повинна переви-щувати 200 м і 150 м — при поздовжньому дренажі мінеральних грунтів та торфових боліт.

3.47 Розрахунок міждренної відстані слід провадити, керуючись додатком Ф.

ДБН В.2.4-1-99 С. 48

3.48 Розрахунок параметрів дренажу слід виконувати на найбільші розрахункові значення дренажного стоку для конкретних видів плодових та декоративних культур згідно з 2.202-2.213.

3.49 Колектори, траси яких проходять паралельно рядам чагарників та дерев, повинні прокладатися на відстані від них не менше ніж 20 м.

Якщо це неможливо, слід проектувати короткі поперечні дрени. Відрізки колекторів, що проходять поруч з окремими великими деревами, необхідно ретельно герметизувати.

3.50 Для запобігання проникненню коріння рослин у дрени слід провадити кругове обсипання дрен жужелицею, що містить сірчаний колчедан.

3.51 На схилових ділянках, передбачених під посадку виноградника, дренаж слід проектувати, застосовуючи поперечну і косокутну схеми розміщення дрен.

3.52 На виноградниках, де вимагається застосування поздовжньої схеми розміщення дрен, необхідно передбачати ловильні дрени. Відстані між осушувальними і ловильними дренами повинні дорівнювати трикратній міждренній відстані. Оптимальна глибина дрен -від 1,0 до 1,2м.

3.53 Норма осушення сільських населених пунктів повинна визначатися конструктивними особливостями житлових та виробничих будівель і споруд та встановлюватися на основі детальних гідрогеологічних вишукувань та досліджень.

3.54 Для підтримання встановлених норм осушення проектуються дренажні системи, аналогічні застосованим на сільськогосподарських землях.

3.55 Проектування осушувальних та захисних заходів слід виконувати з урахуванням прогнозів підтоплення, керуючись вимогами СНіП 2.02.01, а також СНіП 2.06.15.

3.56 При розрахунку дренажу на території сільських населених пунктів слід ураховувати додаткове живлення грунтових вод, спричинене порушенням природного водного балансу.

Безуклонний та малоуклонний дренажі. Кротовий дренаж

3.57 Безуклонний (і=0) та малоуклонний (0,0003 < і < 0,0010) дренажі застосовуються при осушенні й підґрунтовому зволоженні рівнинних та малоуклонних заболочених та перезволожених земель з легкими мінеральними грунтами і торфовищами (К>0,1-0,3 м/добу), що підстилаються добре проникними грунтами. Безуклонний та малоуклонний дренаж може бути трубчастим (з керамічних та пластмасових труб) або безтрубчастим (кротовим). Трубчастий дренаж закладається звичайно на глибину від 0,8 до 1,2 м від поверхні грунту до верху труби у порівняно добре проникному грунті.

3.58 Кротовий дренаж, як самостійний захід, улаштовується в потужних торфовищах слабого та середнього ступеня розкладення, в торфовищах неглибокого залягання, що підстилаються зв'язними грунтами, та в мінеральних кротостійких грунтах. Грунти, в яких улаштовуються кротові безуклонні дрени, повинні бути без піщаних прошарків, каміння, похованої деревини, а також без підтікання підзолу. Глибина кротових дрен з урахуванням використання їх з метою зволоження приймається від 0,7 до 0,9 м. робочий (діючий) діаметр -

ДБН В.2.4-1-99 С. 49

не менше ніж 10 см, причому у торфі - від 20 до 25 см. Відстань між кротовими дренами приймається залежно від механічного складу грунтів: найменша відстань від 3 до 4 м для глинистих грунтів, найбільша - від 10 до 15 м для добре проникних торфовищ

( К >1,5 м/добу). Безуклонний кротовий дренаж зберігається у торфовищах протягом 3 років, глинистих та суглинкових грунтах - 2 роки. Після закінчення цього терміну кротовий дренаж потрібно поновити.

Кротовий дренаж проектується у слабопроникних грунтах у разі відсутності каміння, де дрени можуть зберігатися не менше 3-х років, та в торфовищах потужністю не менше ніж