6.9.3.15 При заміні зруйнованої штукатурки в окремих місцях або на великих ділянках поверхонь потрібно визначити межі дефектного шару шляхом простукування.
Весь дефектний шар необхідно повністю зчистити з поверхні, залишивши його тільки на тих ділянках, де він міцно з'єднаний з основою. На очищеній поверхні не повинно залишатися решток старого розчину.
6.9.3.16 Для кращого зчеплення з розчином кам'яні поверхні можна насікти зубилом або сокирою нахиленими бороздками глибиною З...5 мм з відстанню між ними 5...8 см.
6.9.3.17 Штукатурні тяги (карнизи) реставруються залежно від ступеня їх пошкодження. Невеликі тріщини обережно, щоб не зруйнувати профіль тяги, розрізають, змочують водою і підмазують гіпсовим розчином. Після цього місце підмазування потрібно акуратно затерти спеціальними невеличкими терками.
6.9.3.18 При великому руйнуванні тяг і їх розривах потрібно перевірити міцність ділянок, що залишилися. На невеликих ділянках довжиною 1...1,5 м тяги відтворюють напівтертушками, терками, лінійками тощо. При цьому потрібно уважно стежити за тим, щоб профіль тяги на пошкоджених місцях точно відповідав профілю всієї тяги. Особливо якісно повинні бути виконані і затерті місця стиків старої і нової відтвореної тяги.
6.9.3.19 При пошкодженні ділянок тяги довжиною більше їх потрібно витягувати шаблоном заново.
6.9.3.20 Внутрішні тяги виконують з вапняно-гіпсового розчину, який наноситься шарами за декілька разів. Пошкоджені місця зарівнюють розчином, а місця стиків старої і нової тяги вирівнюють шліфувальною шкуркою.
6.9.3.21 Технологія виготовлення профільованих елементів штукатурного декору;
витягування карнизів і тяг ділиться на три категорії:
- проста або звичайна за малоскладними шаблонами;
- чиста за складними шаблонами;
- особливо чиста, яка накривається ущільненим накриттям.
6.9.3.22 Перехрещення балок на стелі утворюють клітки, які називаються кесонними колодязями. Кесони за формою можуть бути квадратними, ромбоподібними, прямокутними, багатокутними та іншої форми.
У процесі штукатурення кесонів необхідно слідкувати за тим, щоб днища кесонів були точно вирівняні по маяках, після цього за навішаними правилами на балках витягають тяги і розробляють кути. Необхідно слідкувати, щоб бічні сторони кесонів були на одному рівні з верхніми витягнутими бічними кроквами.
6.9.3.23 Штукатурення круглих колон виконують правилами по гіпсових або алебастрових маяках, які оточують колону, з врахуванням ентазису.
Якщо основи колон дерев'яні, необхідно зробити зондажі під карнизом (архітравом) і розкрити базу колони, зберігаючи всі профілі. Дерев'яні конструкції повинні бути обстежені інженерами-технологами, спеціалістами та працівниками спеціалізованої реставраційної лабораторії.
6.9.3.24 Якщо на колоні є капітель або інша декоративна ліпнина, які перешкоджають обстеженню, їх необхідно частково або повністю демонтувати на підставі акта, затвердженого керівником генпідрядної організації.
6.9.3.25 Антисептування деревини слід проводити стійкими до штукатурних розчинів антисептиками.
6.9.3.26 Готуючись до нанесення штукатурки і протезування дерев'яних елементів колони, вичинки тощо необхідно скласти акт на приховані види робіт.
6.9.4 Фарбувальні і шпалерні роботи
6.9.4.1 Малярні роботи завершають весь комплекс робіт із опорядження пам'яток.
6.9.4.2 При виконанні малярних робіт із нанесення на поверхні водних і неводних фарб утворюються лакофарбові покриття, призначені для захисту конструкції вір корозії, загнивання, поглинання вологи, дії вогню, хімічних речовин, створення в приміщеннях потрібного санітарного стану, архітектурно-художнього оздоблення будинків споруд або їх окремих приміщень.
6.9.4.3 Роботи з фарбування найчастіше виконуються методом повного відтворення, що допускає використання сучасних матеріалів (на основі полімерних водорозчинних смол або з обмеженим вмістом розчинників) та вдосконалених технологій за умови неприпустимості створення фальшивого історичного вигляду та застосування не сумісних з оригіналом за фізико-хімічними властивостями, кольором і текстурою ма- теріалів.
6.9.4.4 Будь-які сучасні матеріали не повинні спотворити істотно важливих рис історичного, архітектурного або культурного матеріалу.
6.9.4.5 Слід пам'ятати, що перевага надається первинним матеріалам. Якщо вико- ристання такого матеріалу технічно та економічно невигідно, тоді можна викорис- товувати сумісні замінники.
6.9.4.6 Малярні роботи в залежності від числа технологічних операцій поділяються на три категорії якості:
- просте фарбування - опорядження поверхонь підсобних складських та інших допоміжних і тимчасових споруд пам'ятки;
- поліпшене фарбування - опорядження приміщень, у яких в процесі експлуатації перебувають люди;
- високоякісне фарбування - опорядження основних приміщень пам'яток, унікальних споруд, а також у випадках, коли на це є спеціальні вказівки в проекті.
6.9.4.7 Малярні складові в залежності від призначення їх у покритті поділяють на такі види: ґрунтовки (скріплення покриття з поверхнею), шпаклівки і підмазочні пасти (вирівнювання поверхні, що підлягає фарбуванню), фарбувальні складові (надання поверхні декоративних, захисних і технічних властивостей).
6.9.4.8 Кожна ґрунтовка повинна відповідати визначеній групі фарбувальних складових.
Вапняні ґрунтовки потрібно застосовувати при фарбуванні вапняними фарбами внутрішніх і зовнішніх поверхонь по штукатурці, бетону і цеглі.
Купоросні і галунові ґрунтовки слід застосовувати для внутрішніх поштукатурених і бетонних поверхонь при нанесенні клейових і силікатних фарб з лугостійкими пігментами. Ґрунтовки на основі рідкого скла використовують при фарбуванні силікатними фарбами.
Місця примикання перегородок, дверних блоків, вбудованих шаф та антресолей до стін і стелі, а також місця з'єднання між собою конструкцій з різних матеріалів потрібно обробляти безусадковою шпаклівкою, попередньо проклеївши їх паперовими смугами.
6.9.4.9 Підготовлені внутрішні поверхні слід фарбувати, дотримуючись таких вимог:
- температура повітря всередині приміщень повинна бути не нижче 10 °С;
- відносна вологість повітря - не більше 60 %;
- вологість підготовлених оштукатурених і бетонних поверхонь повинна становити не більше 8 %.
6.9.4.10 Технологією виконання малярних робіт передбачається підготовка поверхонь під фарбування і нанесення фарбувальних сумішей (ґрунтовок і фарб). При підготовці обштукатурених, бетонних, цегляних або дерев'яних поверхонь під фарбування водними (клейовими, казеїновими, вапняними, силікатними, цементними) сумішами потрібно очищати їх, обезпилювати, загладжувати і грунтувати.
6.9.4.11 Послідовність виконання операцій із підготовки поверхонь до фарбування або обклеювання шпалерами:
- очищення поверхні;
- розрізування і заповнення тріщин і раковин;
- очищення і знепилення;
- часткове підмазування нерівностей на поверхні;
- шліфування підмазаних місць.
6.9.4.12 Підмазування нерівностей та їх шліфування необхідно виконувати при приготуванні поверхонь до поліпшеного та високоякісного фарбування.
6.9.4.13 Ґрунтувальні суміші потрібно застосовувати залежно від виду поверхні, яку треба фарбувати, і способу фарбування.
Склад підмазувальних сумішей і шпаклівок залежить від того, під яке фарбування потрібно готувати поверхні.
6.9.4.14 При підготовці дерев'яних поверхонь під фарбування олійними фарбами слід виконувати такі операції: очищення поверхні; вирізування сучків і засмолків;
прооліфлення; часткове підмазування; шліфування; прооліфлення підмазаних місць ґрунтування (перше фарбування).
6.9.4.15 Суміші для підготовки дерев'яних поверхонь під фарбування рекомен- дується застосовувати такі самі, як і під олійні фарбування.
Фарбувати дерев'яні поверхні олійними сумішами дозволяється тільки після повного висихання деревини.
6.9.4.16 Дерев'яні підлоги рекомендується фарбувати сумішами, що створюють міцні і стійкі до витирання плівки.
6.9.4.17 При підготовці металевих поверхонь під фарбування неводними фарбами слід виконувати такі операції: очищення поверхні; антикорозійна обробка, часткове підмазування; шліфування підмазаних місць і грунтування (перше фарбування).
6.9.4.18 Вапняними сумішами рекомендується фарбувати внутрішні і зовнішні по- штукатурені, кам'яні і дерев'яні поверхні. Фарбувати металеві поверхні вапняними сумішами не дозволяється, оскільки вапно спричинює підвищену корозію металу.
6.9.4.19 Поверхню стель і стін перед фарбуванням потрібно старанно підготувати тому, що від якості підготовки залежить вигляд оздоблених поверхонь. Підготовчі операції включають видалення пилу, бруду, жирових плям, очищення старого набілу до твердої основи, промивання всієї поверхні теплою водою з мильним порошком. У процесі миття потрібно виявляти дефекти поверхні: подряпини, тріщини, відлущення старої фарби, штукатурки, тощо, які усуваються при подальшій підготовці поверхні шпаклюванням, підмазуванням прошпакльованих місць і шліфуванням.
6.9.4.20 3 поверхонь, раніше пофарбованих вапняними фарбами, покриття потрібно знімати повністю. Тонкі шари фарб знімають, змиваючи поверхню теплою водою за допомогою губки, пензля або швабри, товсті - спочатку потрібно розмочити гарячою водою, а потім зішкребти скребком або дротяною щіткою .
6.9.4.21 Нерівності, тріщини і щілини на поверхні, що підлягає фарбуванню a6q наклеюванню шпалер, потрібно зарівняти гіпсовим розчином.
6.9.4.22 Шпалерами обклеюють тільки внутрішні поштукатурені бетонні і дерев'яні поверхні, а також поверхні, облицьовані листами індустріального виробництва у ви- падку, коли це передбачено проектом.
Вид і колір шпалер повинен відповідати вказаному в проекті. За відсутності вказівок у проекті вид і колір шпалер погоджується з замовником.
6.9.4.23 Вологість поштукатурених поверхонь, які підготовлені до виконання шпалерних робіт, повинна бути не більше 8 %, а для бетонних - 12 %.
При виконанні шпалерних робіт температура в приміщенні повинна бути не нижча
10 °С, відносна вологість повітря - не більше 70 %, а освітленість - 100 лк.
6.9.5 Реставрація облицювання штучним мармуром
6.9.5.1 Штучний мармур (брусковий та прасований) застосовується для оздоблення інтер'єрів: стін, колон, пілястр та архітектурних деталей.
6.9.5.2 Оздоблення штучним мармуром повинні виконувати майстри-мармурувальники, котрі мають практику роботи або пройшли спеціальний курс навчання.
6.9.5.3 Штучний брусковий мармур виготовляється із високоякісного гіпсу: формувального, лікарського, високообпалювального.
Колір фону і прожилок (плям) утворюється від барвників-пігментів, які є домішками до гіпсу. Пігменти повинні бути світло- і атмосферостійкими. Сухі пігменти можна вводити у кількості не більше ніж 20 % від маси гіпсу.
6.9.5.4 Прасованим мармуром називається штукатурка, яка складається з двох-трьох шарів накривок. Лицьова поверхня останніх після нанесення емульсії і розмалювання під мармур полірується гарячими прасками.
6.9.5.5 Реставрація полягає в обережному розчищенні хімічними методами.
6.9.5.6 Механічні дії слід виконувати дуже обережно, щоб не пошкодити поверхню мармуру.
6.9.5.7 Втрати прасованого штучного мармуру відновлюються за таких обставин:
- при незначних втратах відновлюються тільки місця втрат, а вся прилегла площа полірується;
- при значних ушкодженнях використовують новий прасований мармур по всій ушкодженій поверхні;
- при втраті блиску поверхня полірується воскуванням.
6.9.5.8 Втрати брускового штучного мармуру відновлюються за таких обставин:
- при незначних ушкодженнях розчищається та відновлюється тільки верхній шар гіпсовою масою, близькою за складом до первинної, потім пошкоджені місця шліфують;
- при великих ушкодженнях - поверхню зрубують в межах карти і виконують послідовно всі процеси обробки поверхні під брусковий мармур.
6.10 Виконання ремонтно-реставраційних робіт на фасадах
6.10.1 Загальні підходи до ремонтно-реставраційних робіт на фасадах
6.10.1.1 При виконанні ремонтно-реставраційних робіт на фасадах необхідно керуватись даними нормами та чинними нормативними документами на будівельні та ремонтні роботи в тій частині, яка не суперечить нормам на виконання реставраційних робіт.
6.10.1.2 Основною метою ремонтно-реставраційних робіт на фасадах є максимальне збереження автентичності пам'ятки та характерних для окремих будівельних періодів рис, які ілюструють історичні етапи розвитку будівництва.
6.10.1.3 Слід ідентифікувати, зберігати і консервувати фасади та їх функціональні частини, які є важливими у визначенні загального історичного характеру будівлі (двері, фрамуги, вікна, знаки, стовпи, колони).
6.10.1.4 Якщо тип і характер пофарбування е важливою (характеризуючою) ознакою у визначенні загального історичного характеру пам'ятки, її декору або певного історичного етапу розвитку будівництва або будівельної технології, то їх необхідно зберігати при реставрації і зміна природи пофарбування забороняється.
6.10.1.5 Забороняється радикально змінювати вид і оздоблення фасадів та їх елементів, які є важливими у визначенні загального історичного характеру будівлі та знімати історичний матеріал з фасаду в процесі пристосування під нове призначення.
6.10.1.6 При реставрації фасаду потрібно консервувати історичний матеріал; допускається часткова заміна пошкоджених частин фасаду, коли існують їх прототипи.
