Страница 13: ПУЭ ПУЭ:2006. Правила устройства электроустановок. Раздел 2. Изменение № 2 Глава 2.4 ПУЕ:2006 Глава 2.5 ПУЕ:2006 (41440)

Горизонтальне зміщення грозозахисного троса від крайньої фази на великих переходах повинне бути не меншим за: 1,5 м – для напруги 110 кВ; 2,0 м – для 150 кВ; 2,5 м – для 220 кВ; 3,5 м –для 330 кВ; 4,0 м – для 500 і 750 кВ.

2.5.100 На ПЛ 35 кВ і нижче із штировими та стрижневими ізоляторами при будь-якому розташуванні проводів відстань між ними за умовами їх зближення в прогоні повинна бути не меншою від значень, обчислених за формулою:

,(2.5.25)

де deл – відстань між проводами відповідно до 2.5.124 для умов внутрішніх перенапруг, м;

f – стріла провисання за вищої температури після залишкової деформації проводу в прогоні, м.

При f > 2 відстань dш допускається визначати відповідно до 2.5.97 і 2.5.98.

Відстань між проводами на опорі і в прогоні ПЛЗ незалежно від розташування проводів на опорі та району за ожеледдю повинна бути не меншою за:

0,4 м – для ПЛЗ 6-10 кВ; 0,45 м – для ПЛЗ 20 кВ і 0,5 м – для ПЛЗ 35 кВ.

2.5.101 На двоколових опорах відстань між найближчими проводами різних кіл за умовами роботи проводів у прогоні повинна задовольняти вимоги 2.5.97-2.5.99, 2.5.102; при цьому зазначені відстані повинні бути не менше ніж: 2 м – для ПЛ до 20 кВ із штировими і 2,5 м з підвісними ізоляторами; 2,5 м – для ПЛ 35 кВ із стрижневими і 3 м з підвісними ізоляторами; 4 м – для ПЛ 110 кВ; 5 м – для ПЛ 150 кВ; 6 м – для ПЛ 220 кВ; 7 м – для ПЛ 330 кВ; 8,5 м – для ПЛ 500 кВ.

На двоколових опорах ПЛЗ відстань між найближчими проводами різних кіл повинна бути не меншою за 0,6 м для ПЛЗ із штировими ізоляторами і 1,5 м – для ПЛЗ з підвісними ізоляторами.

2.5.102 Проводи ПЛ різних напруг вище ніж 1 кВ можна підвішувати на спільних опорах.

Допускається підвішувати на спільних опорах проводи ПЛ до 10 кВ і до 1 кВ за дотримання таких умов:

- ПЛ до 1 кВ слід виконувати за розрахунковими умовами ПЛ вищої напруги;

- проводи ПЛ до 10 кВ слід розміщувати вище від проводів ПЛ до 1 кВ, причому відстань між найближчими проводами ПЛ різних напруг на опорі, а також всередині прогону за температури навколишнього середовища плюс 15°С без вітру повинна бути не меншою за 2 м;

- кріплення проводів вищої напруги на штирових ізоляторах повинне бути подвійним.

У мережах до 35 кВ включно з ізольованою нейтраллю, які містять відрізки спільного підвішування з ПЛ більш високої напруги, електромагнітний і електростатичний вплив останніх не повинен викликати зміщення нейтралі за нормального режиму мережі понад 15 % фазної напруги.

До мереж із заземленою нейтраллю, які піддаються впливу ПЛ більш високої напруги, спеціальні вимоги стосовно наведеної напруги не висуваються.

Проводи ПЛЗ можна підвішувати на спільних опорах з проводами ПЛ 6-20 кВ, а також з проводами ПЛ і ПЛІ* до 1 кВ.

Відстань по вертикалі між найближчими проводами ПЛЗ і ПЛ 6-20 кВ на спільній опорі і в прогоні за температури плюс 15 °С без вітру повинна бути не меншою за 1,5 м.

У разі підвішування проводів ПЛЗ 6-20 кВ і ПЛ до 1 кВ або ПЛІ на спільних опорах необхідно дотримуватися вимог:

• ПЛ до 1 кВ або ПЛІ необхідно виконувати за розрахунковими умовами ПЛЗ;
• проводи ПЛЗ 6-20 кВ необхідно розміщувати вище від проводів ПЛ до 1 кВ або ПЛІ;

- відстань по вертикалі між найближчими проводами ПЛЗ 6-20 кВ і проводами ПЛ до 1 кВ або ПЛІ на спільній опорі і в прогоні за температури плюс 15 °С без вітру повинна бути не меншою за 0,5 м для ПЛІ і 1,5 м – для ПЛ;

-кріплення проводів ПЛЗ 6-20 кВ на штирових ізоляторах слід виконувати посиленим.

Ізолятори і арматура

2.5.103 На ПЛ 110 кВ і вище слід застосовувати підвісні ізолятори, допускається використовувати стрижневі ізолятори.

На ПЛ 35 кВ слід застосовувати підвісні або стрижневі ізолятори.

На ПЛ 20 кВ і нижче слід застосовувати:

1. на проміжних опорах – будь-які типи ізоляторів;
2. на опорах анкерного типу – підвісні ізолятори.

2.5.104 Вибір типу і матеріалу (скло, фарфор, полімерні матеріали) ізоляторів здійснюється з урахуванням кліматичних умов (температури та зволоження) і умов забруднення.

На ПЛ 330 кВ і вище рекомендується застосовувати, як правило, скляні ізолятори, а в умовах значного забруднення – полімерні ізолятори; на ПЛ 35-220 кВ – скляні, полімерні і фарфорові; слід віддавати перевагу скляним або полімерним ізоляторам.

На ПЛ, які проходять у особливо складних для експлуатації умовах (гори, болота тощо), на ПЛ, що споруджуються на двоколових і багатоколових опорах, на ПЛ, що живлять тягові підстанції електрифікованих залізниць, і на великих переходах незалежно від напруги необхідно застосовувати скляні або полімерні підвісні ізолятори.

1. Кількість підвісних і тип штирових, стрижневих ізоляторів для ПЛ вибирають відповідно до глави 1.9 ПУЕ.
2. Ізолятори та арматуру вибирають за навантаженнями в нормальних і аварійних режимах роботи ПЛ за кліматичних умов, зазначених у 2.5.76.

Зусилля від навантажень у ізоляторах і арматурі не повинні перевищувати значень руйнівних навантажень (механічних або електромеханічних для ізоляторів і механічних для арматури), установлених державними стандартами та технічними умовами і поділених на коефіцієнт надійності за матеріалом .

2.5.107 Коефіцієнти надійності за матеріалом для ізоляторів і арматури повинні бути не менше ніж:

1)У нормальному режимі:

• за найбільших навантажень 2,5
• за середньорозрахунковихнавантажень для ізоляторів підтримувальних ізоляційних підвісів 5,0
• за середньорозрахункових навантажень для ізоляторів натяжних ізоляційних підвісів 6,0

2)в аварійному режимі (2.5.108):

• для ПЛ 400-750 кВ 2,0
• для ПЛ 330 кВ і нижче 1,8

Штирі і гаки розраховують як елементи опори.

1. В розрахунковому аварійному режимі роботи дволанцюгових та багатоланцюгових підтримувальних і натяжних ізоляційних підвісів з механічною зв'язкою між ланцюгами ізоляторів необхідно приймати обрив одного ланцюга. При цьому розрахункові навантаження від проводів і тросів приймаються для кліматичних умов, зазначених у 2.5.76, у режимах, які дають найбільше значення навантажень, і не повинні перевищувати 90 % механічного (електромеханічного) руйнівного навантаження необірваного ланцюга ізоляторів.
2. Кріплення проводів до підвісних ізоляторів і кріплення тросів слід виконувати за допомогою глухих підтримувальних або натяжних затискачів. На проміжних опорах великих переходів проводи і троси слід кріпити до них за допомогою глухих або спеціальних затискачів (наприклад, багатороликових підвісів).

2.5.110 Кріпити проводи до штирових ізоляторів слід за допомогою дротових в'язок або спеціальних затискачів (у тому числі затискачів з обмеженою міцністю затискання проводів).

2.5.111 Підтримувальні ізоляційні підвіси ПЛ 750 кВ повинні бути дволанцюговими з окремим кріпленням ланцюгів до опори, а для проміжно-кутових опор 330 кВ і вище – дволанцюговими.

На ПЛ 110 кВ і вище в умовах важкодоступної місцевості, а також на великих переходах рекомендується використовувати дволанцюгові підтримувальні і натяжні ізоляційні підвіси з окремим кріпленням ланцюгів до опори.

2.5.112 Дво- і триланцюгові натяжні ізоляційні підвіси необхідно кріпити до опори окремо. Натяжні ізоляційні підвіси з кількістю ланцюгів більше ніж три допускається кріпити до опори не менше ніж у двох точках. При цьому для захисту проводів шлейфів (петель) від пошкоджень у разі ударів їх об арматуру на них слід встановлювати запобіжні муфти в місцях наближення проводів шлейфа до арматури ізоляційного підвісу.

На ПЛ 330 кВ і вище в натяжних ізоляційних підвісах з окремим кріпленням ланцюгів до опори слід передбачати механічне з'єднання між усіма ланцюгами підвісу, яке виконується з боку проводів. Крім цього, з боку прогону слід встановлювати екранну захисну арматуру.

У дволанцюгових підтримувальних ізоляційних підвісах ланцюги слід розташовувати вздовж осі ПЛ.

Конструкція натяжних ізоляційних підвісів розщеплених фаз і вузли кріплення до опори повинні забезпечувати окремий монтаж кожного проводу розщепленої фази.

2.5.113 В одному прогоні ПЛ допускається не більше одного з'єднання на кожний провід і трос.

У прогонах перетину ПЛ з вулицями (проїздами), інженерними спорудами, згаданими в 2.5.190-2.5.225, 2.5.240-2.5.248, водними просторами одне з'єднання на кожний провід (трос) допускається:

• для сталеалюмінієвих проводів перерізом за алюмінієм 240 мм2 і більше;
• для сталевих тросів перерізом 120 мм2 і більше;
• для фази, розщепленої на три сталеалюмінієві проводи з перерізом за алюмінієм 150 мм2 і більше.

Не допускається з'єднання проводів (тросів) у прогонах перетину ПЛ між собою на перетинаючих (верхніх) ПЛ, а також у прогонах перетину ПЛ з надземними і наземними трубопроводами для транспортування горючих рідин і газів.

2.5.114 Міцність затискання проводів і тросів у з'єднувальних і натяжних затискачах повинна становити не менше 90% розривного зусилля проводів і канатів під час розтягування.

Захист ПЛ від перенапруг, заземлення

1. ПЛ 110-750 кВ з металевими, залізобетонними і дерев'яними опорами від прямих ударів блискавки слід захищати тросами по всій довжині.
2. Захист ПЛ 35 кВ від прямих ударів блискавки виконують тільки на підходах до підстанцій. На перехідних опорах великих переходів слід встановлювати захисні апарати – вентильні розрядники (РВ), обмежувачі перенапруги нелінійні (ОПН), трубчасті розрядники (РТ) та іскрові проміжки (ІП). Розмір ІП рекомендується приймати відповідно до глави 4.2. У разі збільшення кількості ізоляторів електричну міцність ІП слід скоординувати з електричною міцністю ізоляційних підвісів залежно від висоти опори.

На опорах ПЛЗ 6-35 кВ рекомендується забезпечувати захист проводів від дії дуги супровідного струму в разі грозового перекриття ізоляторів.

2.5.117 Захист підходів ПЛ до підстанцій слід виконувати відповідно до вимог глави 4.2.

1. Ізоляційні підвіси одиночних металевих і залізобетонних опор, а також крайніх опор відрізків ПЛ з такими опорами, та інші місця з послабленою ізоляцією на ПЛ з дерев'яними опорами слід захищати захисними апаратами.
2. У разі виконання захисту ПЛ тросами від грозових перенапруг необхідно керуватися такими настановами:
3. одностоякові металеві та залізобетонні опори з одним тросом повинні мати кут захисту не більше ніж 30°, а опори з двома тросами – не більше ніж 20°;
4. на металевих опорах з горизонтальним розміщенням проводів і з двома тросами кут захисту відносно зовнішніх проводів для ПЛ 110-330 кВ повинен бути не більше ніж 20°, для ПЛ 500 кВ – не більше ніж 25°, для ПЛ 750 кВ – не більше ніж 22°. У районах за ожеледдю 3 і більше і в районах з інтенсивним галопуванням проводів для ПЛ 110-330 кВ допускається кут захисту до 30°;
5. на залізобетонних і дерев'яних опорах портального типу кут захисту відносно крайніх проводів допускається не більше ніж 30°;
6. у разі захисту ПЛ двома тросами відстань між ними на опорі повинна бути не більшою за 5-кратну відстань по вертикалі від тросів до проводів, а якщо висота підвісу тросів на опорі більша за 30 м, відстань між тросами повинна бути не більшою за 5-кратну відстань по вертикалі між тросом і проводом на опорі, помножену на коефіцієнт, що дорівнює , де h – висота підвісу троса на опорі;
7. на великих переходах:

- кількість тросів повинна бути не меншою за два з кутом захисту не більше ніж 20°;

- у разі розташування переходу за межами довжини захисного підходу ПЛ до РП і підстанцій з підвищеним захисним рівнем у районах за ожеледдю 3 і більше, а також у районах з інтенсивним галопуванням проводів кут захисту допускається до 30°;

- горизонтальне зміщення троса від центра крайньої фази повинне бути не меншим за: 1,5 м – для ПЛ 110 кВ; 2 м – для ПЛ 150 кВ; 2,5 м – для ПЛ 220 кВ; 3,5 м – для ПЛ 330 кВ і 4 м – для ПЛ 500-750 кВ. На переходах з прогонами довжиною понад 1000 м або висотою опор вище 100 м рекомендується встановлювати захисні апарати (2.5.116).

2.5.120 Відстані по вертикалі між тросом і проводом ПЛ всередині прогону без урахування відхилення їх вітром за умовами захисту від грозових перенапруг повинні бути не меншими від поданих у табл. 2.5.26 і не меншими від відстані по вертикалі між тросом і проводом на опорі.

Для проміжних значень довжин прогонів відстані визначають за допомогою лінійної інтерполяції.

Таблиця 2.5.26 – Найменші відстані між тросом і проводом всередині прогону

На підходах ПЛ 220-330 кВ до підстанцій (на відрізках довжиною 1-3 км) і ПЛ 500-750 кВ (на відрізках довжиною 3-5 км), якщо троси не використовуються для ємнісного відбору, плавлення ожеледі або зв'язку, їх необхідно заземлювати на кожній опорі.

На ПЛ 150 кВ і нижче, якщо не передбачене плавлення ожеледі або організація каналів високочастотного зв'язку на тросі, ізолювальне кріплення троса слід виконувати тільки на металевих або залізобетонних анкерних опорах.

На відрізках ПЛ з неізолювальним кріпленням троса і струмом КЗ на землю, який перевищує 15 кА, а також на підходах до підстанцій заземлення троса слід виконувати з установленням перемички, яка шунтує затискач.

У разі використання тросів для влаштування каналів високочастотного зв'язку їх ізолюють від опор на всій довжині каналів високочастотного зв'язку і заземлюють на підстанціях і підсилювальних пунктах через високочастотні загороджувачі.