Горизонтальне зміщення грозозахисного троса від крайньої фази на великих переходах повинне бути не меншим за: 1,5 м – для напруги 110 кВ; 2,0 м – для 150 кВ; 2,5 м – для 220 кВ; 3,5 м –для 330 кВ; 4,0 м – для 500 і 750 кВ.
2.5.100 На ПЛ 35 кВ і нижче із штировими та стрижневими ізоляторами при будь-якому розташуванні проводів відстань між ними за умовами їх зближення в прогоні повинна бути не меншою від значень, обчислених за формулою:
,(2.5.25)
де deл – відстань між проводами відповідно до 2.5.124 для умов внутрішніх перенапруг, м;
f – стріла провисання за вищої температури після залишкової деформації проводу в прогоні, м.
При f > 2 відстань dш допускається визначати відповідно до 2.5.97 і 2.5.98.
Відстань між проводами на опорі і в прогоні ПЛЗ незалежно від розташування проводів на опорі та району за ожеледдю повинна бути не меншою за:
0,4 м – для ПЛЗ 6-10 кВ; 0,45 м – для ПЛЗ 20 кВ і 0,5 м – для ПЛЗ 35 кВ.
2.5.101 На двоколових опорах відстань між найближчими проводами різних кіл за умовами роботи проводів у прогоні повинна задовольняти вимоги 2.5.97-2.5.99, 2.5.102; при цьому зазначені відстані повинні бути не менше ніж: 2 м – для ПЛ до 20 кВ із штировими і 2,5 м з підвісними ізоляторами; 2,5 м – для ПЛ 35 кВ із стрижневими і 3 м з підвісними ізоляторами; 4 м – для ПЛ 110 кВ; 5 м – для ПЛ 150 кВ; 6 м – для ПЛ 220 кВ; 7 м – для ПЛ 330 кВ; 8,5 м – для ПЛ 500 кВ.
На двоколових опорах ПЛЗ відстань між найближчими проводами різних кіл повинна бути не меншою за 0,6 м для ПЛЗ із штировими ізоляторами і 1,5 м – для ПЛЗ з підвісними ізоляторами.
2.5.102 Проводи ПЛ різних напруг вище ніж 1 кВ можна підвішувати на спільних опорах.
Допускається підвішувати на спільних опорах проводи ПЛ до 10 кВ і до 1 кВ за дотримання таких умов:
- ПЛ до 1 кВ слід виконувати за розрахунковими умовами ПЛ вищої напруги;
- проводи ПЛ до 10 кВ слід розміщувати вище від проводів ПЛ до 1 кВ, причому відстань між найближчими проводами ПЛ різних напруг на опорі, а також всередині прогону за температури навколишнього середовища плюс 15°С без вітру повинна бути не меншою за 2 м;
- кріплення проводів вищої напруги на штирових ізоляторах повинне бути подвійним.
У мережах до 35 кВ включно з ізольованою нейтраллю, які містять відрізки спільного підвішування з ПЛ більш високої напруги, електромагнітний і електростатичний вплив останніх не повинен викликати зміщення нейтралі за нормального режиму мережі понад 15 % фазної напруги.
До мереж із заземленою нейтраллю, які піддаються впливу ПЛ більш високої напруги, спеціальні вимоги стосовно наведеної напруги не висуваються.
Проводи ПЛЗ можна підвішувати на спільних опорах з проводами ПЛ 6-20 кВ, а також з проводами ПЛ і ПЛІ* до 1 кВ.
Відстань по вертикалі між найближчими проводами ПЛЗ і ПЛ 6-20 кВ на спільній опорі і в прогоні за температури плюс 15 °С без вітру повинна бути не меншою за 1,5 м.
У разі підвішування проводів ПЛЗ 6-20 кВ і ПЛ до 1 кВ або ПЛІ на спільних опорах необхідно дотримуватися вимог:
- відстань по вертикалі між найближчими проводами ПЛЗ 6-20 кВ і проводами ПЛ до 1 кВ або ПЛІ на спільній опорі і в прогоні за температури плюс 15 °С без вітру повинна бути не меншою за 0,5 м для ПЛІ і 1,5 м – для ПЛ;
-кріплення проводів ПЛЗ 6-20 кВ на штирових ізоляторах слід виконувати посиленим.
Ізолятори і арматура
2.5.103 На ПЛ 110 кВ і вище слід застосовувати підвісні ізолятори, допускається використовувати стрижневі ізолятори.
На ПЛ 35 кВ слід застосовувати підвісні або стрижневі ізолятори.
На ПЛ 20 кВ і нижче слід застосовувати:
2.5.104 Вибір типу і матеріалу (скло, фарфор, полімерні матеріали) ізоляторів здійснюється з урахуванням кліматичних умов (температури та зволоження) і умов забруднення.
На ПЛ 330 кВ і вище рекомендується застосовувати, як правило, скляні ізолятори, а в умовах значного забруднення – полімерні ізолятори; на ПЛ 35-220 кВ – скляні, полімерні і фарфорові; слід віддавати перевагу скляним або полімерним ізоляторам.
На ПЛ, які проходять у особливо складних для експлуатації умовах (гори, болота тощо), на ПЛ, що споруджуються на двоколових і багатоколових опорах, на ПЛ, що живлять тягові підстанції електрифікованих залізниць, і на великих переходах незалежно від напруги необхідно застосовувати скляні або полімерні підвісні ізолятори.
Зусилля від навантажень у ізоляторах і арматурі не повинні перевищувати значень руйнівних навантажень (механічних або електромеханічних для ізоляторів і механічних для арматури), установлених державними стандартами та технічними умовами і поділених на коефіцієнт надійності за матеріалом .
2.5.107 Коефіцієнти надійності за матеріалом для ізоляторів і арматури повинні бути не менше ніж:
1)У нормальному режимі:
2)в аварійному режимі (2.5.108):
Штирі і гаки розраховують як елементи опори.
2.5.110 Кріпити проводи до штирових ізоляторів слід за допомогою дротових в'язок або спеціальних затискачів (у тому числі затискачів з обмеженою міцністю затискання проводів).
2.5.111 Підтримувальні ізоляційні підвіси ПЛ 750 кВ повинні бути дволанцюговими з окремим кріпленням ланцюгів до опори, а для проміжно-кутових опор 330 кВ і вище – дволанцюговими.
На ПЛ 110 кВ і вище в умовах важкодоступної місцевості, а також на великих переходах рекомендується використовувати дволанцюгові підтримувальні і натяжні ізоляційні підвіси з окремим кріпленням ланцюгів до опори.
2.5.112 Дво- і триланцюгові натяжні ізоляційні підвіси необхідно кріпити до опори окремо. Натяжні ізоляційні підвіси з кількістю ланцюгів більше ніж три допускається кріпити до опори не менше ніж у двох точках. При цьому для захисту проводів шлейфів (петель) від пошкоджень у разі ударів їх об арматуру на них слід встановлювати запобіжні муфти в місцях наближення проводів шлейфа до арматури ізоляційного підвісу.
На ПЛ 330 кВ і вище в натяжних ізоляційних підвісах з окремим кріпленням ланцюгів до опори слід передбачати механічне з'єднання між усіма ланцюгами підвісу, яке виконується з боку проводів. Крім цього, з боку прогону слід встановлювати екранну захисну арматуру.
У дволанцюгових підтримувальних ізоляційних підвісах ланцюги слід розташовувати вздовж осі ПЛ.
Конструкція натяжних ізоляційних підвісів розщеплених фаз і вузли кріплення до опори повинні забезпечувати окремий монтаж кожного проводу розщепленої фази.
2.5.113 В одному прогоні ПЛ допускається не більше одного з'єднання на кожний провід і трос.
У прогонах перетину ПЛ з вулицями (проїздами), інженерними спорудами, згаданими в 2.5.190-2.5.225, 2.5.240-2.5.248, водними просторами одне з'єднання на кожний провід (трос) допускається:
Не допускається з'єднання проводів (тросів) у прогонах перетину ПЛ між собою на перетинаючих (верхніх) ПЛ, а також у прогонах перетину ПЛ з надземними і наземними трубопроводами для транспортування горючих рідин і газів.
2.5.114 Міцність затискання проводів і тросів у з'єднувальних і натяжних затискачах повинна становити не менше 90% розривного зусилля проводів і канатів під час розтягування.
Захист ПЛ від перенапруг, заземлення
На опорах ПЛЗ 6-35 кВ рекомендується забезпечувати захист проводів від дії дуги супровідного струму в разі грозового перекриття ізоляторів.
2.5.117 Захист підходів ПЛ до підстанцій слід виконувати відповідно до вимог глави 4.2.
- кількість тросів повинна бути не меншою за два з кутом захисту не більше ніж 20°;
- у разі розташування переходу за межами довжини захисного підходу ПЛ до РП і підстанцій з підвищеним захисним рівнем у районах за ожеледдю 3 і більше, а також у районах з інтенсивним галопуванням проводів кут захисту допускається до 30°;
- горизонтальне зміщення троса від центра крайньої фази повинне бути не меншим за: 1,5 м – для ПЛ 110 кВ; 2 м – для ПЛ 150 кВ; 2,5 м – для ПЛ 220 кВ; 3,5 м – для ПЛ 330 кВ і 4 м – для ПЛ 500-750 кВ. На переходах з прогонами довжиною понад 1000 м або висотою опор вище 100 м рекомендується встановлювати захисні апарати (2.5.116).
2.5.120 Відстані по вертикалі між тросом і проводом ПЛ всередині прогону без урахування відхилення їх вітром за умовами захисту від грозових перенапруг повинні бути не меншими від поданих у табл. 2.5.26 і не меншими від відстані по вертикалі між тросом і проводом на опорі.
Для проміжних значень довжин прогонів відстані визначають за допомогою лінійної інтерполяції.
Таблиця 2.5.26 – Найменші відстані між тросом і проводом всередині прогону
Довжина прогону, м |
Найменша відстань між тросом і проводом по вертикалі, м |
Довжина прогону, м |
Найменша відстань між тросом і проводом по вертикалі, м |
100 |
2,0 |
700 |
11,5 |
150 |
3,2 |
800 |
13,0 |
200 |
4,0 |
900 |
14,5 |
300 |
5,5 |
1000 |
16,0 |
400 |
7,0 |
1200 |
18,0 |
500 |
8,5 |
1500 |
21,0 |
600 |
10,0 |
|
|
На підходах ПЛ 220-330 кВ до підстанцій (на відрізках довжиною 1-3 км) і ПЛ 500-750 кВ (на відрізках довжиною 3-5 км), якщо троси не використовуються для ємнісного відбору, плавлення ожеледі або зв'язку, їх необхідно заземлювати на кожній опорі.
На ПЛ 150 кВ і нижче, якщо не передбачене плавлення ожеледі або організація каналів високочастотного зв'язку на тросі, ізолювальне кріплення троса слід виконувати тільки на металевих або залізобетонних анкерних опорах.
На відрізках ПЛ з неізолювальним кріпленням троса і струмом КЗ на землю, який перевищує 15 кА, а також на підходах до підстанцій заземлення троса слід виконувати з установленням перемички, яка шунтує затискач.
У разі використання тросів для влаштування каналів високочастотного зв'язку їх ізолюють від опор на всій довжині каналів високочастотного зв'язку і заземлюють на підстанціях і підсилювальних пунктах через високочастотні загороджувачі.