Верховний Суд України
Лист
від 22.06.2007 р. N 6-3/2007
Головам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя
Верховний Суд України має інформацію щодо неоднозначного застосування судами загальної юрисдикції законодавства з питань оскарження в судах рішень комісій з розслідування виробничих травм, визнання нещасними випадків, пов'язаних чи не пов'язаних з виробництвом, а саме Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону праці", Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1112 від 25.08.2004 року.
Безпосередньо судами у порушення вимог закону приймались рішення за позовами регіональних відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) про визнання недійсними чи скасування актів форми Н-1 та Н-5, а також визнання нещасними випадків такими, що не пов'язані з виробництвом.
Така практика судів обмежує право працівників на соціальний захист у разі ушкодження здоров'я на виробництві та унеможливлює одержання останніми страхових виплат та інших видів соціальної допомоги відповідно до чинного законодавства України.
З метою чіткого дотримання законодавства звертаємо увагу на таке.
Захист прав, свобод та інтересів працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, здійснюється у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Питання розслідування нещасного випадку на виробництві згідно з Законом України "Про охорону праці" відноситься до сфери організації здорових і безпечних умов праці на підприємстві, а не до сфери регулювання питань соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Статтею 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено право виконавчих органів Фонду звертатися до суду за вирішенням спорів щодо сум страхових внесків, розміру шкоди та прав на відшкодування, накладення штрафів та з інших питань, але факт нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який пов'язаний з виробництвом, не може бути оскаржений Фондом (його регіональними відділеннями).
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1112 від 25.08.2007 року, не містить норм, які б надавали права робочим органам Фонду на оскарження актів форми Н-1, Н-5 (або форми НПВ).
Відповідно до пункту 59 цього Порядку право на оскарження змісту актів форми Н-5, Н-1 (або форми НПВ) мають роботодавці, потерпілий або члени його сім'ї чи особа, яка представляє його інтереси. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному трактуванню не підлягає. Фонд не належить до числа осіб, яким надано право оспорювати зміст актів зазначених форм.
Пункт 58 Порядку передбачає, що у разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право призначати повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії. Таким чином, законодавством визначено конкретний механізм щодо оскарження обставин та причин нещасного випадку.
Оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпають і не порушують прав Фонду, то його робочі органи, в т. ч. й сам Фонд не можуть звертатися до суду з позовом щодо оскарження таких актів.
З метою однакового застосування законодавства, запобігання порушенням норм матеріального та процесуального права прошу врахувати зазначену інформацію в подальшій роботі та довести зміст цього листа до відома судів першої інстанції.
Заступник Голови Верховного Суду України А. Г. Ярема
