Коефіцієнт корисної дії (η) у процентах для апаратів класу 1 слід обчислювати за формулою
η = m · c(t2 – t1)·100%/B·QPH (5)
де m - витрата горячої води під час випробувань, кг/год ° С;
с - теплоємкість води, кДж/кг °С;
t2 - температура води, що виходить з апарата, °С;
t1 - температура води, що входить у апарат, °С.
Коефіцієнт корисної дії для апаратів класу 2 слід обчислювати за формулою
η = 100 – [(tв.г.- tп)/tmax]· [C´+ (h-1)· B´·K]·100, (6)
де tв.г - температура вихідних газів у точці відбору проб продуктів згоряння, °С;
tп - температура повітря, що надходить на горіння, °С;
tmax - жаровиробництво газу без обліку вологи повітря повинно прийматися:
1) для природного газу 2010 °С;
2) для зрідженого газу 2100 °С;
h - коефіцієнт розрідження продуктів згоряння;
С´, В´, К- поправочні коефіцієнти.
Коефіцієнт розрідження продуктів згоряння (h) слід визначати за вмістом кисню у продуктах згоряння за формулою
(7)
де - вміст кисню у повітрі приміщення, % за об'ємом;
- вміст кисню у продуктах згоряння за даними аналізу проби, % за об'ємом;
або за вмістом двоокису вуглецю у продуктах згоряння за формулою
(8)
де - максимальний вміст двоокису вуглецю в продуктах згоряі ня, % за об'ємом , приймається
1) для природного газу 11,7;
2) для зрідженого газу 14,0.
- вміст двоокису вуглецю у продуктах згоряння за даними аналізу проби, % за об'ємом.
Значення коефіцієнтів С ' і К залежно від температури газів, що відходять, мають прийматися за таблицею 5.
Таблиця 5
|
tв.г,°C |
С´ |
К |
|
100 |
0,82 |
0,78 |
|
200 |
0,83 |
0,78 |
|
300 |
0,84 |
0,79 |
|
400 |
0,86 |
0,80 |
Значення коефіцієнта В ´ приймається:
1) для природного газу 0,81;
2) для зрідженого газу 0,85.
5.5.3. Вміст оксиду вуглецю у сухих нерозведених продуктах згоряння (CO) у процентах за об'ємом (п. 2.1 таблиця 1 п. 3) слід визначати при роботі апарата на номінальному тиску і перепаді температур води (25 ± 5) °С. Температура води на вході в апарат має дорівнювати (60 ± 5) °С.
Розрахунок проводять за формулою
CO = COпр · h, (9)
де COпр - вміст окису вуглецю у продуктах згоряння за даними аналізу проби, % за об'ємом.
Відбір продуктів згоряння слід проводити пробовідбірником. Пробовідбірник повинен бути виконаний у вигляді трубки, заглушеної з одного кінця, з отвором для відбору продуктів згоряння діаметром 2 мм з кроком 10 мм по всій довжині. Встановлюється пробовідбірник на всю глибину патрубка для відбору продуктів згоряння.
5.5.4. Температуру продуктів згоряння на виході з апарата (п. 2.1 таблиця 1 п. 4) слід визначати при роботі апарата на номінальній тепловій потужності і перепаді температур води на вході і виході з апарата (25 ± 5) °С. Вимір температури слід проводити у центрі вертикального патрубка для відводу продуктів згоряння на відстані 250 мм від зрізу патрубка.
5.5.5. Перевірку апарата на відповідність вимогам п. 3.8 слід проводити при номінальному тиску газу.
Витрати води, що протікає через апарат, необхідно зменшувати до припинення роботи основного пальника або до переходу на режим зниженої теплової потужності. Перевірку слід проводити п'ятикратне в граничних значеннях діапазону регулювання. За кінцевий результат треба приймати середнє арифметичне п'яти вимірів.
5.5.6. Номінальну теплову потужність запального пальника (п. 2.1 таблиця 1 п. 5) треба визначати за методикою п. 5.5.1 при непрацюючому основному пальнику. При цьому слід приймати η = 100%.
5.5.7. Перевірку апарата на відповідність вимогам п. 3.6 слід проводити за допомогою відбірного зонда, що встановлюється у місцях можливих витоків. Вміст СО2 у відібраних пробах не повинен перевищувати СО2 приміщення більше як на 0,1 %.
5.5.8. Перевірка герметичності газових комунікацій апарата (п.3.10).
5.5.8.1. Перевірку герметичності газових комунікацій слід проводити об'ємним методом на пристрої, схема якого наведена на кресленні 2.
Перевірку слід проводити повітрям тиском 15 кПа. Тривалість випробувань - не менше 5 хв з наступним перерахуванням в дециметри кубічні на годину.
Допустимий розхід витоку встановлюється за величиною,
що визначається за формулою (0,1/23) · N дм3 /год, але не більше 0,1 дм3 /год.
При цьому слід перевіряти герметичність:
комунікацій;
запірного пристрою;
газових клапанів запобіжних і регулюючих пристроїв.
5.5.8.2. Перевірку герметичності газових комунікацій слід проводити при відкритих клапанах, віггкпитому запірному пристрої, закритих соплах основного і запального пальника і закритому датчику тяги (при його наявності).
5.5.8.3. Перевірку герметичності запірного пристрою слід проводити при відкритих клапанах і закритому запірному пристрої.
5.5.8.4. Перевірка герметичності газових клапанів запобіжних і регулюючих пристроїв.
Перевірку герметичності клапана терморегулятора проводять при відкритому газовому клапані безпеки, що спрацьовує при відсутності запального полум'я, відкритому запірному пристрої, закритому соплі запального пальника і закритому датчику тяга (якщо він є). Для апаратів, що мають режим зниженої теплової потужності, герметичність клапана терморегулятора не контролюють.
Для апаратів, у яких запірний пристрій поєднаний з клапаном терморегулятора або клапаном безпеки, перевірку проводять як для запірного пристрою.
Перевірку герметичності газового клапана безпеки, що спрацьовує при відсутності запального полум'я, перевіряють при відкритому запірному пристрої, відкритому клапані терморегулятора,відкритих соплах основного і запального пальників і закритому датчику тяги (якщо він є).
5.5.8.5. При приймально-здавальних випробуваннях герметичність газових комунікацій слід визначати за падінням тиску у два етапи:
при закритих клапанах і закритому запірному пристрої;
при відкритих клапанах і закритому запірному пристрої.
Допускається перевіряти герметичність газових комунікацій об'ємним методом за допомогою лічильника бульбашок повітря. Перевірку слід проводити повітрям тиском 15 кПа.
Розрахунок норм герметичності надано в додатку
5.5.9. Міцність і щільність теплообмінника апарата і водоведучих деталей (п. 3.11) треба перевіряти гідравлічним тиском 150% від максимального робочого тиску протягом 20 хв. Для апаратів з робочим тиском більше 70 кПа він мас бути не менш за 400 кПа. При приймально-здавальних випробуваннях тривалість випробувань - 5 хв.
Теплообмінник і водоведучі деталі вважають такими, що витримали випробування, якщо не буде течі і залишкових деформацій.
Перевірку необхідно проводити при цілковитому заповненні водою теплообмінника і водоведучих деталей.
5.5.10. Працездатність запального пальника (пп. 3.12; 3.13) треба перевіряти при роботі апарата на номінальному тиску газу:
за п. 3.12 п'ятикратним розпалюванням основного пальника;
за п. 3.13 п'ятикратним включенням та виключенням основного пальника і дією протягом 15 с потоку повітря, скерованого перпендикулярно до площини передньої стінки апарата зі швидкістю 2 м/с, виміряною на відстані 1 м від оглядового отвору.
Допускається відрив полум'я з його відновленням.
5.5.11. Стійкість горіння основного пальника апарата (п. 3.14) слід перевіряти візуально за малюнком горіння.
Випробування слід проводити:
на проскок полум'я - на мінімальному тиску газу і мінімально відкритому клапані терморегулятора;
на відрив полум'я - на максимальному тиску газу і максимально відкритому клапані терморегулятора.
Перевірку необхідно проводити на кожному режимі не менше 5 хв.
5.5.12. Працездатність апарата при зміні розрідження у димоході (п. 3.15) слід перевіряти при приєднанні апарата до димоходу з регу-люсмою спонукальною тягою візуально по вигляду полум'я. Відрив полум'я не допускається.
Перевірку слід проводити при номінальному тиску газу.
5.5.13. Перевірку на відповідність п. 3.16 (перелік 1) слід проводити відліком часу від моменту запалювання запального пальника до моменту спрацювання клапана безпеки.
Перевірку відповідності вимогам п. 3.16 (переліки 2, 3) слід проводити після роботи апарата на номінальному тиску не менше 5 хв, за відліком часу.
перелік 2 - від згасання запального пальника до спрацювання клапана безпеки;
перелік 3 - від припинення розрідження у димоході до згасання основного пальника.
Час рахувати як середнє арифметичне п'яти вимірів.
При перевірці кнопка газового клапана безпеки, що спрацьовує при відсутності запального полум'я, не повинна бути натиснена.
Перевірку відповідності п. 3.16 (перелік 4) слідпроводити включенням з порушенням порядку включення.
При цьому не повинно відбуватися надходження газу на основний пальник при запалюванні запального пальника.
Перевірку відповідності п. 3.16 (перелік 5) слід проводити відключенням води. При цьому не допускається подача газу на основний пальник.
5.5.14. Коригований рівень звукової потужності (п. 3.17) визначають за ГОСТ 12.1.028.
5.5.15. Перевірку на відпопі.пгність п. 3.18 слід проводити звіркою матеріалів, закладених у документацію на апарат, з Переліком матеріалів, дозволених Мінздравом.
5.5.16. Стійкість деталей з неметалевих матеріалів до впливу вуглеводних газів (п. 3.19) має перевірятися таким чином:
— стійкість деталей з неметалевих матеріалів, що контактують з вуглеводними газами, до їх впливу слід визначати за ГОСТ 9.030, занурюючи попередньо зважені деталі у рідкий пснтан на 24 год. Після вилучення з пентану зразки висушуються протягом 1 хв і зважуються, потім залишаються на відкритому повітрі на 24 год і знову зважуються;
— для випробувань на проникнення з листа матеріалу, що випробовується, слід вирізати прокладку діаметром 8 × 19 мм. Прокладка стискається у пристрої на 20% своєї товщини, попередньо заповненому 0,5 г рідкого пентану. Пристрій зважується і залишається на відкритому повітрі при температурі (20 ±1) °С. Наступне зважування відбувається через 24 год і проникнеї ня матеріалу прокладки в грамах за годину по пентану визначається з точністю до третього десяткового знака;
— для випробування на проникнення після «швидкісного старіння» пристрій зі з'єднанням, що випробовується, звільнити від пентану через нижню пробку і помістити в сушильну камеру при температурі (110 ± 1) °С на 7 днів, після чого провести ще раз випробування на проникнення за умов, що описані вище;
— випробування на твердість за Шором А слід проводити за ГОСТ 263 на зразках матеріалу у стані поставки і після старіння в сушільній камері при температурі (110 ± 1) °С протягом 7 днів.
5.5.17. Перевірку апарата на відповідність п. 2.1 таблиці 1 пп. 6,7 слід проводити при максимальному тиску газу перед апаратом і максимальній температурі води на виході у точках максимального нагріву.
Різницю температур нагріву поверхонь апарата і оточуючого середовища (t) у градусах за Цельсіем слід визначати за формулою
t = t1- t2 , (10)
де t1 - температура повітря у точках виміру, °С;
t2 - температура повітря у приміщеннях, °С.
5.5.18. Випробування апарата на транспортну тряску (п. 3.20) повинні проводитися на стенді протягом (35 ± 1) хв при середньому перевантаженні 2,4g і частоті 120 ударів на хвилину. Упакований апарат має бути жорстко закріплений на стенді.
Після випробувань візуально перевіряють стан упаковки. Порушення упаковки не допускається.
Вважається, що апарат витримав випробування, я. .що після тряски не знайдено механічних пошкоджень, послаблення кріплення.
Далі апарат перевіряють на відповідність вимогам пп 3.10, 3.11.
5.5.19. Перевірку апарата на відповідність вимогам пп. 3.21, 3.22 слід проводити за методикою РД 51-02-110-89 «Аппараты отопительные газовые бытовые с водяным контуром. Методы испытания на надежность».
5.5.20. Перевірку за пп, 3.1 (на відповідність зразку-еталону при його наявності), 3.2-3.5; 3.7; 3.23.1; 3.24.2; 3.24.2; 3.25.1; 3.25.2 слід проводити зовнішнім оглядом.
Перевірку за п. 2.1 таблиці 2 проводять за допомогою вимірювального інструменту.
5.5.21. Перевірку апарата на дію кліматичних факторів (п. 1.1) слід проводити за методикою РД 51-02-118-93 «Апаратура побутова, що працює на газовому паливі. Програма і методика кліматичних випробувань».
6. ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
6.1. Транспортування
6.1.1. Апарати транспортують залізничним транспортом у критих вагонах чи автомобільним транспортом у відповідності з правилами перевезення вантажу, що діють на транспорті конкретного виду.
Розміщення вантажу при перевезенні апаратів залізницею має відповідати «Технічним умовам навантаження і кріплення вантажу МПС».
Допускається апарати формувати у пакети. Габаритні розміри пакетів за ГОСТ 24597. Апарати, сформовані у пакети, встановлюються:
на плоскі піддони за ГОСТ 9078 (запаковані у дерев'яну обрешітку) вантажопідйомністю не більше 1 т;
на ящикові піддони за ГОСТ 9570 (запаковані у ящики з гофрованого картону).
Апарати, встановлені на плоскі піддони, скріплюють за ГОСТ 21650 металевою стрічкою за ГОСТ 3560 або ГОСТ 6009, або ГОСТ 503.
6.2. Збереження
6.2.1. Збереження апаратів - за умовами збереження 2(С) за ГОСТ 15150.
7. ВКАЗІВКИ ЩОДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ
7.1. Апарати слід встановлювати і експлуатувати дотримуючись Будівельних Норм і Правил СНіП 2.04.08-87 «Газоснабжение» і Правил безпеки у газовому господарстві.
7.2. При появі у приміщенні запаху газу слід терміново припинити користування апаратом.
7.3. Забороняється користуватися апаратом у випадку несправності його газопровідних та водопровідних комунікацій.
7.4. Технічне обслуговування, усунення несправностей повинні проводити організації, що обслуговують апарати.
8. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
8.1. Підприємство-виробник повинно гарантувати відповідність апаратів вимогам цього стандарту при умові дотримання правил монтажу, зберігання та експлуатації, вказаних у цьому стандарті та посібнику з експлуатації.
