Для будівництва і реконструкції магістральних мереж і розподільних теплових мереж мають бути переважно застосовані попередньо теплоізольовані труби, фасонні вироби та арматура згідно з ДСТУ Б В.2.5-31 та чинною нормативною документацією. Термостійкість ізоляційного матеріалу повинна відповідати розрахунковій температурі теплоносія магістрального трубопроводу і забезпечувати термін експлуатації магістрального трубопроводу не менше 25 років.

Для виготовлення трубопроводів і їх деталей повинні бути використані матеріали та напівфабрикати згідно з стандартами і технічними умовами додатка 2 НПАОП 0.00-1.11, ДБН В.2.5-22, ДСТУ Б В.2.5-31 та ДСТУ-Н Б В.2.5-35.

Проектування, монтаж, приймання та експлуатація водяних розподільних теплових мереж та мереж гарячого водопостачання з попередньо теплоізольованих труб з полімерних матеріалів -згідно з ДСТУ-Н Б В.2.5-35 та ДБН В.2.5-22.

12.3 Для будівництва трубопроводів розподільних теплових мереж, як правило, застосовують попередньо теплоізольовані труби, не чутливі до впливу внутрішньої та зовнішньої корозії:

  • за проектної температури теплоносія (вода) до 115 °С і нижче та проектного тиску не вище 1,6 МПа труби з реактопластів (вуглепластиків та високотемпературних склопластиків на основі епоксидних смол), сталеві труби та труби з ковкого чавуну за нормативною документацією, що затверджена у встановленому порядку;
  • за проектної температури теплоносія не вище 90 °С та проектного тиску не вище 1,6 МПа - труби із структурованого поліетилену РЕ-Х згідно з ДСТУ Б В.2.7-143, ДСТУ Б В.2.5-21 та ДСТУ Б В.2.5-31;
  • за проектної температури теплоносія не вище 80 °С та проектного тиску не вище 1,6 МПа - труби із структурованого поліетилену РЕ-Х згідно з ДСТУ Б В.2.7-143, ДСТУ Б В.2.5-21 та ДСТУ Б В.2.5-31, труби з поліпропілену ПП-80 типу 3 згідно з ДСТУ Б В.2.7-144 та ДСТУ Б В.2.5-31, труби з хлорованого полівінілхлориду ХПВХ згідно з ДСТУ Б В.2.7-142.

Допускається використання труб з інших термостійких полімерних матеріалів згідно з чинною нормативною документацією, що затверджена у встановленому порядку Мінрегіонбудом України.

Термостійкість ізоляційного матеріалу повинна відповідати проектній температурі теплоносія магістрального трубопроводу і забезпечувати термін експлуатації магістрального трубопроводу не менше 25 років.

Труби для будівництва розподільних теплових мереж із термостійких полімерних матеріалів на основі поліетилену та поліпропілену повинні мати антидифузійний прошарок згідно з нормативною документацією, що затверджена у встановленому порядку.

12.4 Для мереж гарячого водопостачання повинні бути використані попередньо теплоізольовані труби з полімерних матеріалів: труби із структурованого поліетилену РЕ-Х згідно з ДСТУ Б В.2.7-143, ДСТУ Б В.2.5-21 та ДСТУ Б В.2.5-31, труби з поліпропілену ПП-80 типу 3 згідно з ДСТУ Б В.2.7-144 та ДСТУ Б В.2.5-31, труби з хлорованого полівінілхлориду ХПВХ згідно з ДСТУ Б В.2.7-142.

Допускається використання труб з інших термостійких полімерних матеріалів згідно з чинною нормативною документацією, що затверджена у встановленому порядку Мінрегіонбудом України.

12.5 Максимальну відстань між рухомими опорами труб на прямих відрізках слід визначати розрахунком на міцність, виходячи з можливості максимального використання несучої здатності труб і за допустимим прогином, який приймають не більше 0,02 dy, м.

12.6 Для вибору труб, арматури, обладнання і деталей трубопроводів, а також для розрахунку трубопроводів на міцність та при визначенні навантажень від трубопроводів на опори труб та будівельні конструкції розрахунковий тиск і температуру теплоносія слід приймати:

а)для парових мереж:

  • при отриманні пари безпосередньо від котлів - за номінальним значенням тиску і температурою пари на виході із котлів;
  • при отриманні пари з регульованих відборів або протитиску турбін - за тиском і температурою пари, прийнятими на виводах від ТЕЦ для даної системи паропроводів;
  • при отриманні пари після редукційно-охолоджувальних установок, редукційних установок або охолоджувальних установок (РОУ, РУ, ОУ) - за тиском і температурою пари після установки;

б)для подавального та зворотного трубопроводів водяних теплових мереж:

  • тиск - за найбільшим тиском у подавальному трубопроводі після вихідної запірної арматури на джерелі теплової енергії при роботі мережних насосів з урахуванням рельєфу місцевості (без урахування втрат тиску в мережах), але не менше 1,0 МПа; у випадку теплової потужності джерела більше 1000 МВт і діаметрі трубопроводів Dy ≥ розрахунковий тиск приймати не менше 1,7 МПа;
  • температуру - за температурою в подавальному трубопроводі при розрахунковій температурі зовнішнього повітря для проектування систем опалення;

в)для конденсатних мереж:

  • тиск - за найбільшим тиском у мережі при роботі насосів з урахуванням рельєфу місцевості;
  • температуру після конденсатовідвідників - за температурою насичення при максимально можливому тиску пари безпосередньо перед конденсатовідвідниками; після конденсатних насосів - за температурою конденсату в баках-збірниках;

г)для подавального і циркуляційного трубопроводів мереж гарячого водопостачання:

  • тиск - за найбільшим тиском у подавальному трубопроводі при роботі насосів з урахуванням рельєфу місцевості;
  • температуру - згідно зі СНиП 2.04.01.

12.7 Розрахунковий тиск і розрахункову температуру теплоносія слід приймати єдиними для всього трубопроводу, незалежно від його протяжності від джерела теплової енергії до теплового пункту кожного споживача або до обладнання на теплових мережах, що змінює параметри теплоносія (теплообмінники, регулятори тиску і температури, редукційно-охолоджувальні установки та насосні). Після зазначеного обладнання слід приймати параметри теплоносія, що встановлені для цього обладнання.

12.8 Параметри водяної теплової мережі, що підлягає реконструкції, слід приймати за параметрами в існуючій мережі.

12.9 На виводі теплової мережі від джерела теплової енергії, на тепловій мережі та на вводі в ЦТП слід встановлювати сталеву запірну арматуру.

Для трубопроводів теплової мережі, окрім теплових пунктів і мережі гарячого водопостачання, не допускається застосування арматури з сірого чавуну в районах із розрахунковою температурою зовнішнього повітря для проектування системи опалення нижче мінус 10 °С.

Арматуру для секціонування при підземному канальному та безканальному прокладанні слід встановлювати тільки в камерах та павільйонах у місцях, доступних для обслуговування.

Запірну арматуру при підземному канальному прокладанні трубопроводів слід встановлювати в камерах. При безканальному прокладанні, як правило, запірна арматура без електропривода встановлюється безкамерне, допускається установка арматури в камерах.

У вузлах для спуску, продування, дренажу застосовувати арматуру із сірого чавуну не допускається. На вузлах для видалення повітря дозволяється застосовувати арматуру двосторонньої дії без обслуговуючого персоналу.

На трубопроводах теплових мереж допускається застосовувати арматуру із латуні та бронзи за температури гарячої води до 200 °С.

На вводі в ІТП із сумарним тепловим навантаженням на опалення та вентиляцію 0,2 МВт і більше слід застосовувати сталеву запірну арматуру. При навантаженні ІТП менше 0,2 МВт або розрахунковій температурі теплоносія 115 °С і нижче допускається передбачати на вводі арматуру із ковкого або високоміцного чавуну.

У межах теплових пунктів допускається передбачати арматуру із ковкого, високоміцного та сірого чавуну.

12.10 При встановленні чавунної арматури на теплових мережах слід забезпечувати захист її від згинальних зусиль.

12.11 Застосовувати запірну арматуру як регулювальну не допускається.

12.12 Для теплових мереж, як правило, використовують арматуру з кінцями під приварку або фланцеву.

Муфтову арматуру допускається застосовувати умовним проходом dy < із тиском теплоносія 1,6 МПа і нижче та температурою 115 °С і нижче для випадків застосування водогазопровідних труб.

12.13 Для запірної арматури на водяних теплових мережах dy ≥ з тиском Р ≥ 1,6 МПа і dу ≥ з Р > 2,5 МПа, а на парових мережах dy ≥ з Р ≥ 1,6 МПа слід передбачати обвідні трубопроводи з запірною арматурою (розвантажувальні байпаси). Діаметр умовного проходу розвантажувальних байпасів визначається проектною організацією.

12.14 Кульову арматуру dy ≥ слід застосовувати з редуктором. Запірну арматуру dy ≥ слід застосовувати з електроприводом. Арматуру, для відкривання та закривання якої необхідно зусилля більше 250 Н, слід застосовувати з електричними приводами.

При дистанційному керуванні запірною арматурою арматуру на байпасах слід застосовувати також з електроприводом.

12.15 Запірну арматуру з електроприводом при підземному прокладанні слід розташовувати в камерах із надземними павільйонами або в підземних камерах з природною вентиляцією, яка забезпечує параметри повітря відповідно до технічних умов на електроприводи до арматури.

При надземному прокладанні теплових мереж на низьких опорах для запірної арматури з електроприводом слід встановлювати металеві кожухи, які виключають доступ сторонніх осіб та захищають запірну арматуру та електропривод від атмосферних опадів, а на транзитних магістралях, як правило, - павільйони. При прокладанні на естакадах або високих окремо розташованих опорах слід влаштовувати навіси для захисту арматури від атмосферних опадів.

12.16 Запірну арматуру на теплових мережах слід встановлювати:

а) на всіх трубопроводах виведення теплової мережі від джерела теплової енергії, незалежно від параметрів теплоносія і діаметрів трубопроводів, а також на конденсатопроводах на вводі до бака-збірника конденсату; при цьому не допускається дублювання арматури всередині і зовні будинку;

б) на трубопроводах водяної теплової мережі dy ≥ на відстані не більше одна від одної (запірна арматура для секціонування) з обладнанням перемички між подавальним і зворотним трубопроводами діаметром, який дорівнює 0,3 діаметра трубопроводу, але не менше ; на перемичці слід передбачати запірну арматуру і контрольний вентиль між ними dy = .

Допускається збільшення відстані між арматурою для секціонування для трубопроводів dy 400- - до , для трубопроводів dy ≥ - до , а для трубопроводів надземного прокладання dy ≥ - до при забезпеченні спуску води і заповнення секціонованої ділянки одного трубопроводу за проміжок часу, що не перевищує вказаний у 12.18.

На парових і конденсатних теплових мережах запірну арматуру для секціонування допускається не встановлювати;

в)у водяних і парових теплових мережах - на трубопроводах вузлів відгалужень незалежно від діаметра.

12.17 У нижніх точках трубопроводів водяних теплових мереж і конденсатопроводів, а також секціонуючих відрізків трубопроводів повинні бути штуцери із запірною арматурою для спуску води (спускні пристрої).

12.18 Спускні пристрої водяних теплових мереж слід передбачати, виходячи із забезпечення тривалості спуску води та заповнення секціонуючої ділянки (одного трубопроводу), в залежності від умовного діаметра трубопроводів:

dy не більше - не більше 2 год;

dу не менше та не більше - не більше 4 год;

dy не менше - не більше 5 год.

Якщо спуск води з трубопроводів у нижніх точках не забезпечено за вказаний період, слід додатково встановлювати проміжні спускні пристрої.

12.19 Грязьовики у водяних теплових мережах слід встановлювати: на подавальному трубопроводі при вводі в тепловий пункт, безпосередньо після першої запірної арматури; не більше одного на зворотному трубопроводі перед регулювальними пристроями, насосами, водомірами та діафрагмами. Перед механічними водомірами і пластинчастими теплообмінниками по току води слід встановлювати сітчасті феромагнітні фільтри.

Грязьовики у вузлах встановлення секціонуючої запірної арматури не встановлюють.

12.20 Улаштування обвідних трубопроводів навколо грязьовиків і регулювальних клапанів не допускається.

12.21 У вищих точках трубопроводів теплових мереж, у тому числі на кожній секціонуючій ділянці, повинні бути штуцери із запірною арматурою для випуску повітря (повітряні клапани), умовний прохід яких приймають згідно з додатком В.

Для можливості заповнення трубопроводів мережної води та їх дренування, як правило, трубопроводи обладнують автоматичними повітряними клапанами. Клапани слід установлювати над запірною арматурою.

У вузлах трубопроводів на відгалуженнях до запірної арматури і в місцях згину трубопроводів заввишки менше обладнання для випуску повітря допускається не встановлювати.

12.22 Спуск води із трубопроводів у нижніх точках водяних теплових мереж слід здійснювати із кожної труби окремо з розривом струменя в скидні колодязі з наступним відведенням води самопливно або пересувними насосами в систему каналізації. Температура води, яку скидають, має бути знижена до 40 °С за рахунок охолодження в системах споживачів.

Спуск води безпосередньо в камери теплових мереж або на поверхню землі не допускається. При надземному прокладанні трубопроводів незабудованою територією спуск води допускається в бетоновані приямки з відведенням з них води кюветами, лотками або трубопроводами.

Допускається відведення води із скидних колодязів або приямків у водні об'єкти (природні) і на поверхню ґрунту за умови погодження з природоохоронними органами.

При відведенні води в побутову каналізацію на самопливному трубопроводі слід встановлювати зворотний клапан або гідрозатвор у разі можливості зворотного току води.

Допускається спуск води безпосередньо з однієї ділянки трубопроводу в прилеглу до нього ділянку, а також із подавального трубопроводу в зворотний.

12.23 У нижніх точках парової мережі та перед вертикальними підйомами слід здійснювати постійний дренаж паропроводів. У цих же місцях, а також на прямих відрізках паропроводів через кожні 400- при супутному уклоні і через 200- при зустрічному уклоні слід здійснювати пусковий дренаж паропроводів.