Герметизувальну суміш потрібно наносити на поверхню конструкції, попередньо висушену до вологості, що не перевищує 2 %.

Гідроізоляційні суміші слід наносити на поверхні, що ізолюються, після затвердіння гермети-зувальних сумішей.

4.70 Для влаштування гідроізоляції з боку впливу вологи використовуються розчинові суміші груп Г1 і Г2.

4.71 Зазначені в 4.70 розчинові суміші можуть застосовуватися:

- для захисту фундаментів і підвальних приміщень;

- для захисту цоколів і парапетів будинків і споруд;

- для гідроізоляції вологих і сирих кімнат (ванних, душових, туалетів);

- для гідроізоляції резервуарів та споруд локалізації витікань нафтопродуктів (група Г1), терас, балконів та інших конструкцій і споруд.

4.72 Товщину шару покриття і спосіб його нанесення слід підбирати залежно від умов експлуатації та тиску води. При поперемінному зволоженні покриттів (цоколі, парапети) товщина шару має бути 2-3 мм для групи Г1 та 1,5-2 мм - для групи Г2. Покриття наносять жорсткою щіткою в два шари (обмащувальний метод), причому другий шар - у напрямку, перпендикулярному до затверділого, але ще вологого першого шару.

При влаштуванні гідроізоляції фундаментів, підвальних приміщень, терас, балконів, ванних, душових і туалетів товщина шару повинна бути 2,5-3,5 мм для групи Г1 і 2-2,5 мм - для групи Г2. У цьому разі також використовується обмащувальний метод. Суміш наноситься в два шари, і при нанесенні наступного шару напрямок промазування змінюється.

Улаштовуючи гідроізоляцію резервуарів і споруд локалізації витікань нафтопродуктів потрібно використовувати комбінований метод, при якому першим шаром буде обмащувальна гідроізоляція завтовшки 1,5-2 мм, другим - штукатурна гідроізоляція завтовшки 2-3 мм (група Г1). Для нанесення шарів суміші потрібно користуватися шпателем. Загальна товщина шару для групи Г1 - 4-5 мм, для групи Г2 - 2,5-3 мм.

Від способу нанесення залежить консистенція розчинової суміші. Матеріали групи Г2 наносяться тільки щіткою.

С.20 ДБН В. 2.6-22-2001

4.73 Перед нанесенням гідроізоляційної суміші поверхню конструкції слід Грунтувати матеріалами групи С3. Кути стичних елементів конструкції мають бути закруглені радіусом не менш як 30 мм.

4.74 Гідроізоляційну суміш потрібно наносити на заґрунтовану поверхню після зникнення "водяного дзеркала", тобто не раніше як через 4 год після грунтування.

4.75 Виконуючи гідроізоляційні роботи в приміщеннях або всередині резервуара, спочатку наносять гідроізоляційну суміш на поверхню стін, потім на поверхню підлоги.

4.76 Гідроізоляція біля водоподавальних і водовідвідних труб, а також у місцях розташування конструкцій, що переривають суцільність гідроізоляційного покриття, має бути виконана перед улаштуванням гідроізоляції всієї поверхні, що ізолюється.

4.77 Гідроізоляція в місцях стикування з водовідвідними трубами не повинна мати стовщень, що перешкоджають стіканню води.

4.78 Нанесений шар гідроізоляційної суміші потрібно захищати від швидкого висихання. Наступний шар слід наносити на затверділий попередній шар. При цьому треба стежити, щоб поверхня попереднього шару була вологою.

4.79 Температурні шви в гідроізоляційному шарі слід влаштовувати в місцях, визначених проектом виконання робіт.

Для ущільнення температурних швів потрібно використовувати силіконові герметизувальні суміші або герметизувальні стрічки.

4.80 Для збільшення міцності і тріщиностійкості гідроізоляційного покриття можна використовувати склосітку товщиною до 0,4 мм з розмірами комірок 5х5 мм, яка є стійкою до впливу лужного середовища. Сітка повинна розміщуватись посередині гідроізоляційного покриття (між шарами). Ефективнішим є об'ємне армування з використанням полімерної фібри.

4.81 Після влаштування гідроізоляції основи з застосуванням сухих сумішей потрібно виконати заходи щодо захисту гідроізоляційного покриття. Для цього можна нанести штукатурні суміші групи Ш4 або наклеїти керамічну плитку, використовуючи сухі суміші групи К3.

Захисні суміші допускається наносити лише після приймання робіт з улаштування гідроізоляції зі складанням акта на приховані роботи.

На поверхні, оброблені матеріалами групи Г1 чи Г2, захисні покриття (штукатурні суміші, керамічну плитку) потрібно влаштовувати через 3 доби з моменту нанесення гідроізоляційного покриття.

Якщо для опорядження гідроізоляційного шару використовують водостійкі полімерні суміші, то їх наносять не раніше як через 7 діб з моменту влаштування гідроізоляційного покриття, яке повинно мати вологість не більше 4 %.

УТЕПЛЕННЯ ФАСАДІВ

4.82 Вимог даного розділу потрібно дотримуватись, виконуючи роботи з утеплення фасадів із застосуванням сухих будівельних сумішей для утворення на всій поверхні фасаду міцної, стійкої до атмосферного старіння та водостійкої теплоізоляційної оболонки, що містить шари:

- клейової суміші, яку готують із сухої суміші (групи Т1);

- утеплювача (органічного й мінерального);

- гідроізоляційної суміші, яку готують із сухих сумішей (групи Т2);

- спеціальної склосітки;

- ґрунтовки (групи С3);

- декоративної опоряджувальної суміші (штукатурної або фарбувальної), яку готують із сухої суміші (групи Ш3 або Ф2).

4.83 Матеріали, вироби та напівфабрикати, що застосовуються для утеплення фасадів, повинні задовольняти вимоги чинних стандартів, технічних умов або сертифікатів якості та розділу 3 даних Норм.

ДБН В. 2.6-22-2001 С.21

4.84 До початку робіт з утеплення фасадів мають бути виконані:

- герметизація швів між блоками й панелями на фасаді будинку;

- закладення місць сполучення віконних, балконних і дверних блоків з елементами огороджувальних конструкцій;

- улаштування гідроізоляції та підлоги на балконах;

- встановлення огорож балконів;

- прокладання всіх комунікацій і закладання всіх комунікаційних каналів;

- монтаж мереж забезпечення телефонізації, радіофікації й телебачення;

- засклення вікон і балконних дверей або встановлення склопакетів.

4.85 Роботи з утеплення фасадів будинків мають виконуватися в такій послідовності:

- огляд і обстеження стану будинкового фасаду;

- встановлення риштувань і підіймально-транспортного устаткування;

- підготовка поверхні стін і цоколя до виконання робіт з утеплення будинку;

- прикріплення перфорованих профілів до цоколя будинку по його периметру;

- приготування клейової суміші;

- грунтування поверхні огороджувальних конструкцій;

- визначення місць деформаційних швів і їх влаштування;

- нанесення клейової суміші на поверхню теплоізоляційних плит;

- закріплення теплоізоляційних плит на поверхні огороджувальних конструкцій;

- закріплення плит утеплювача на поверхні огороджувальних конструкцій за допомогою дюбелів з шайбами і патронами;

- приготування гідрозахисної суміші;

- нанесення гідрозахисної суміші на поверхню плит утеплювача, закріпленого на огороджувальних конструкціях;

- закріплення перфорованих кутиків на торцях першого поверху будинку і на торцях балконних і дверних прорізів по всьому фасаду будинку;

- приклеювання армувальної сітки до поверхні утеплювача та нанесення другого шару гідрозахисної суміші;

- герметизація (ущільнення) місць прилягання плит утеплювача до віконних, дверних коробок і до парапету будинків;

- грунтування поверхні огороджувальних конструкцій ґрунтувальною сумішшю;

- приготування декоративної суміші;

- нанесення декоративної суміші на поверхню огороджувальних конструкцій;

- закріплення в нижніх частинах віконних прорізів козирків з металу;

- улаштування навісу з гідроізоляційним шаром у верхній частині будинку, з'єднаного з покрівлею;

- перевірка якості отриманого декоративного покриття.

4.86 У процесі огляду й обстеження фасаду будинку потрібно встановити стан огороджувальних конструкцій будинку, а також стан покрівлі:

- наявність пошкоджень у цоколі й стінах, у місцях з'єднання стін і цоколя, в місцях прилягання віконних і дверних блоків до огороджувальних конструкцій будинку;

- наявність пошкоджень покрівлі в місцях прилягання її до огороджувальних конструкцій;

- наявність нерівностей (виступів і западин) на поверхні стін і цоколя глибиною (висотою) понад 10мм;

- наявність і характер, а також площу забруднень на поверхні огороджувальних конструкцій.

За результатами огляду складається акт, розраховуються обсяги робіт з підготовки поверхні конструкцій до утеплення фасаду і визначається спосіб закріплення теплоізоляційних плит.

4.87 Залежно від стану поверхонь, що ізолюються, а також від типу плит утеплювача розчино-ву суміш на поверхню плит можна наносити маяками, смугами або суцільним шаром.

C.22 ДБН В. 2.6-22-2001

Маяками розчинову суміш наносять у тому разі, коли поверхня стіни має нерівності до 10 мм і проектом передбачено застосування пінополістирольних плит. Маяки з розчинової суміші діаметром близько 100 мм (5-6 маяків) рівномірно розподіляються в центральній частині плити на 2/3 її поверхні розміром 0,5х1,0 м. Крім цього, розчинову суміш наносять ще й по периметру плити смугами, що розташовуються на відстані 20 мм від її країв. Смуги повинні мати розриви, щоб при наклеюванні плити не утворювались повітряні пробки.

Смугами розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня стіни має нерівності до 5 мм, а за утеплювач використано пінополістирольні плити. Розчинову суміш наносять смугами на відстані 20 мм від країв плити по всьому її периметру, а потім посередині. Смуги, нанесені по периметру, повинні мати розриви, щоб під час наклеювання плити не утворювалися повітряні пробки.

Суцільним шаром розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня огороджувальної конструкції рівна, без виступів і западин, а також коли за утеплювач використовують мінеральні плити. Шар суміші наносять на всю поверхню плити і вирівнюють зубчастою теркою або шпателем із зубцями завдовжки 6-8 мм.

4.88 Риштування потрібно встановлювати й перевіряти правильність їх встановлення згідно з паспортом і доданими до нього документами - комплектувальною відомістю і вказівками з експлуатації. Після встановлення риштування треба захищати сіткою або плівкою.

4.89 Підготовку поверхні огороджувальних конструкцій слід виконувати відповідно до вимог 4.7 даних Норм.

4.90 Тріщини на поверхні треба розчистити від залишків зруйнованого матеріалу, заґрунтувати матеріалами групи С3, потім вирівняти сумішами групи С2.

4.91 Тріщини та нерівності розміром менше 2 мм заповнювати розчиновою сумішшю не потрібно. Нерівності основи розміром до 2 мм допускається залишати без вирівнювання. Якщо на поверхні конструкції є виступи й западини завглибшки понад 10 мм, їх потрібно заповнити розчиновою сумішшю, приготовленою з сухих сумішей групи С2, а виступи заввишки понад 10мм вирівняти механічним способом за допомогою електричної свердлильної машини, обладнаної сталевою щіткою або шліфувальним кругом. За незначних обсягів робіт виступні місця слід обрубати скарпелем або зубилом.

4.92 Після визначення кількості та місцезнаходження (визначається проектом) деформаційних швів можна приступати до закріплення теплоізоляційних плит. Плити закріплюють через 5 діб після закінчення робіт з підготовки поверхні огороджувальних конструкцій. Кількість кріпильних елементів на 1 м2 плити та їх розміщення визначаються проектом.

4.93 Теплоізоляційні плити потрібно вибирати відповідно до вимог нормативних документів, чинних у будівництві, системі протипожежного нормування і технічних розрахунків, з урахуванням вимог до опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.

4.94 Для закріплення теплоізоляційних плит слід використовувати розчинові суміші, що готуються з сухих сумішей групи ТІ та інших сумішей, властивості яких не нижчі за ті, що викладені в розділі 3 даних Норм.

4.95 Використовуючи мінераловатні плити, розчинову суміш треба наносити на всю поверхню плити. Якщо використовуються полістирольні плити, то розчинову суміш наносять згідно з 4.87 даних Норм.

4.96 Розмір щілин між плитами може бути не більшим за 2 мм. Якщо під час закріплення плит до поверхні огороджувальних конструкцій між плитами утворяться щілини, ширина яких становить понад 2 мм, їх потрібно заповнювати смужками, вирізаними з полістирольних або мінерало-ватних плит.

4.97 Після 3 діб з моменту приклеювання теплоізоляційні плити додатково прикріплюють до зовнішніх стін з'єднувальними елементами (дюбелями з патронами та шайбами).

4.98 Для захисту теплоізоляційних плит від механічних пошкоджень та атмосферних впливів потрібно використовувати сухі суміші групи Т2, армовані склосіткою. Гідроізоляційне покриття

ДБН В. 2.6-22-2001 С.23

влаштовується в два шари; товщина першого шару - 1-2 мм. Після нанесення першого шару наклеюється склосітка, потім наноситься другий шар, товщина якого залежить від декоративного покриття. При використанні декоративних штукатурок загальна товщина захисного покриття повинна становити не менш як 3 мм, а при використанні фасадних фарб - не менше 5 мм.

4.99 Між віконними й дверними коробками та теплоізоляційними мінераловатними плитами потрібно вкладати шари ущільнювального матеріалу, за який використовуються герметизувальні матеріали на основі силіконового або акрилового зв'язуючого.

Вертикальні ребра (на першому поверсі всі, а на решті поверхів - лише біля прорізів вхідних і балконних дверей) перед приклеюванням армувальної сітки потрібно зміцнити перфорованими кутиками розмірами 25х25х0,5 мм. Профіль кутика вдавлюють у свіжонанесену клейову суміш, потім зашпакльовують тією самою сумішшю.

4.100 Після приклеювання кутових профілів шматки армувальної сітки, приклеєні до кожної із стін, які утворюють кут, накладаються на профіль з утворенням складки завширшки не менш як 100 мм.

До нижнього краю теплоізоляційних плит, закріплених на цоколі будинку, потрібно прикріпити кутовий перфорований профіль, втопити його в клейову суміш і зашпаклювати тією самою сумішшю. Склосітку, що закріплюється на всій поверхні стіни, слід приклеювати шаром клейового розчину, який покриває стіну до фундаменту. Під час приклеювання армувальної сітки потрібно стежити за тим, щоб склосітка ніде не стовбурчилася й не виступала над поверхнею розчину. Спочатку укладають одну смугу армувальної сітки зверху донизу, потім суміжну смугу з'єднують з першою внапуск шириною близько 100 мм.