Страница 3: ДБН Б.2.2-1-01. (Проект. Перша редакція) Містобудування. Планування і забудова населених пунктів (40681)

2.29 . Вибір території для будівництва повинен бути підтверджений техніко-економічними розрахунками шляхом порівняння варіантів можливого розміщення будівництва, що намічається з урахуванням раціонального використання земельних ділянок, відшкодування землекористувачам збитків, що спричиняються вилученням земельних ділянок і витрат сільськогосподарського виробництва, пов’язаних з вилученням сільськогосподарських угідь.

2.30. На території сільського населеного пункту в залежності від функціонального призначення слід виділяти сельбищну і виробничу зони. При формуванні функціональних зон сільського поселення необхідно керуватись основними положеннями Державного земельного і Містобудівного кадастрів населених пунктів. Сельбищна зона включає громадський центр, територію житлової забудови, вулиці, бульвари, проїзди, майданчики для стоянки автомобілів, парки, сквери, водоймища. Виробнича зона включає ділянки підприємств для виробництва і переробки сільськогосподарської та іншої продукції, ремонту, технічного обслуговування і зберігання сільськогосподарської техніки і автотранспорту, комунально-складські та інші об’єкти, дороги, проїзди і майданчики для стоянки автомобілів‚ інші території.

ПРИМІТКИ:1. У межах населеного пункту знаходяться виробничі і комунально-складські об’єкти, що віддалені від сельбищної зони на відстань, не більше 300 м. Генеральні плани на виробничі об’єкти, а також фермерські господарства, що розміщені поза межами населеного пункту‚ розробляються окремо.

2. До території сільського населеного пункту належать також присадибні землі, в тому числі землі фермерських і індивідуальних господарств, а також майданчики комунальних об’єктів, що знаходяться в межах населеного пункту.3. На перехідний період територіальні резерви сельбищної та виробничої зон поселень намічаються виходячи з концепції зростання чисельності населення на перспективу при збереженні колективних (кооперативних) форм ведення господарства в галузях тваринництва.

2.31. . При розвитку та реконструкції сільських населених пунктів належить передбачити:

• упорядкування функціонального зонування, що склалося, з метою поліпшення санітарно-гігієнічних умов;
• винесення сільськогосподарських підприємств з сельбищної зони (при відповідному обгрунтуванні – за межі поселень);
• винесення транзитних автомобільних шляхів;
• заходи щодо захисту від затоплення, зсувів, селей, підтоплення підгрунтовими водами, тощо;
• упорядкування і благоустрій мережі вулиць і проїздів з максимально можливим збереженням планувальної структури, що склалася;
• удосконалення забудови на сонові збереження існуючих капітальних і придатних до тривалої експлуатації будинків і споруд, поступову заміну старого житлового фонду;
• забезпечення найсприятливіших умов для ведення всіх форм сільськогосподарської діяльності (включаючи оренду, фермерське, особисте підсобне та інші види господарювання) всіма жителями, зокрема тими, що проживають у безсадибних житлових будинках;
• поліпшення культурно-побутового обслуговування і завершення формування громадського центру поселення шляхом будівництва об’єктів, яких невистачає;
• найбільш ефективне використання території населеного пункту за рахунок освоєння земель, непридатних для сільськогосподарського використання;
• здійснення заходів щодо інженерного обладнання, зовнішнього благоустрою і озеленення території.

2.32. Генеральні плани сільських поселень, фермерських господарств, проекти окремих виробничих, комунальних, транспортних, інженерних об’єктів і споруд слід розробляти на основі схеми генерального плану території сільської Ради. При удосконаленні планувальної структури та організації вуличної мережі сільських поселень належить керуватись діючими нормами.

2.33. Проектування самостійної мережі доріг для прогону особистої худоби, підвезення добрив і проїзду вантажного транспорту до ділянок сельбищної території сільських населених пунктів допускається з відповідним обгрунтуванням.

2.34. В умовах реконструкції сільських населених пунктів будівництво і капітальний ремонт житлових будинків, що знаходяться в межах нормативних санітарно-захисних зон, не допускається: існуючий житловий фонд передбачається до виносу на території, що резервуються з цією метою 

Приміська зона

2.35. До чинників, які визначають пригородну зону (зону впливу населеного пункту), слід відносити: рівень урбанізації, щільність транспортної мережі, маятникова міграція, щільність населення, ринкова вартість нерухомості і землі, розміщення рекреаційнихтериторій, транспортна доступність, розміщення промислових об'єктів, технопарків, що знаходяться в кооперації з промисловими виробництвами населеного пункту та інше . Перелік чинників, що визначають зону впливу населеного пункту і розрахунок індексів впливу, наведено в табл. 1

2.36. Межі зони впливу повинні співпадати з кордонами районів, з кордонами земель місцевих рад, окремих господарств.

Для агломерації населених пунктів може створюватися одна зона впливу з кооперацією на її території однотипних об'єктів.

2.37. Для встановлення кордонів зон впливу необхідно проводити розрахунки рівня індексу зон впливу (ІЗВ), який є середньозваженим, по більшості чинників, показником із загального об'єму впливу населеного пункту на прилеглу територію:

ІЗВ =

Таблиця 1

де

n - кількість чинників, що розглядаються;

Фі - кількісний показник чинника, що представляє собою відношення числових значень даного чинника до середнього по зоні;

Р - площа території, що розглядається

2.38. Території зон впливу, які призначені для територіального розвитку населених пунктів, розміщення об'єктів комунального і виробничого характеру і споруд транспортної інфраструктури, промислових виробництв технопарків, розміщення котеджної забудови, садових товариств, розміщення місць відпочинку тощо. Згідно із Законом України про місцеве самоврядування на території зони впливу можуть створюватися асоціації і об'єднання для вирішення спільних господарських інтересів.

2.39. Використання територій приміських зон, містобудівна діяльність в їх межах здійснюється в інтересах населення міста і населених пунктів приміської зони відповідно до законів України.

2.40. Зонування і використання території приміських зон міст, включаючи природоохоронні заходи, визначається містобудівною документацією з обліком землі і лісоустроительной документацією.

2.41. До складу приміської зони повинен входити лісопарковий пояс органічно об’єднаний із зеленими насадженнями загального користування населених пунктів. Для міст і інших населених пунктів, розташованих у безлісныхрайонах, потрібно замість зеленої зони передбачати створення з навітряного боку для вітрів переважаючого напрямку захисні смуги зелених насаджень. Для розміщення таких смуг потрібно використати землі держфонду, та інші землі, які не створюють незручності для населення.

2.42. При плануванні приміської зони організовувати місця масового відпочинку і місця лікувально-оздоровчого призначення на зручних, здорових і живописнихтериторіях, а також враховувати потреби міста в різних видах господарського обслуговування і постачання населення.

1. 3.       У межах приміської зони можуть знаходитися:

а) лісопарки, позаміські парки, розсадники і інші види зелених насаджень;

б) будинки і містечки відпочинку, пансіонати, мотелі і кемпінги, пляжі, фізкультурні і спортивні споруди і пристрої, туристські, мисливські і риболовецькі бази, молодіжні табори відпочинку, піонерські табори, спецшколи для відпочинку дітей і установи що призначаються для обслуговування відпочинку населення;

в) лікувальні установи і санаторії (при наявності відповідних природно-оздоровчих чинників);

г) вищі і спеціальні учбові заклади, науково-дослідні установи;

д) сільськогосподарські підприємства;

е) транспортні пристрої і установи (аеродроми, залізничні, сортувальні станції і ;

ж) электропідстанції і високовольтні лінії електропередачі;

з)споруди водопроводу, канализації, очищення, звалища, сміттєперероблюючі заводи.

При відповідному обгрунтуванні в приміській зоні поза лісопарковим поясом допускається розміщувати:

• o        промислові підприємства, переважно пов'язані з обслуговуванням міста, також підприємства, що мають технологічний зв'язок з підприємствами, розташованими в місті, або використовуючі на території зони родовища корисних копалин, за умови усунення негативного впливу підприємств на оточуюче середовище ;
• • o        склади державних резервів, транспортно складські комплекси, склади легкозаймистихрідин, вибухонебезпечних і отруйних речовин;
  • інші споруди, що призначаються для обслуговування міста нешкідливі в санітарному відношенні.

2.43. Лісопарки, позаміські парки і місця масового відпочинку населення слід, як правило, влаштовувати в кращих лісових масивах і найбільш живописнихмісцях приміської зони по можливості поблизу водоймищ, які придатні для водного спорту і купання.

Найбільш цінні місця масового відпочинку в зоні впливу повинні мати зручний зв'язок з містом, для чого потрібно використовува по можливості існуючі автомобільні і залізниці, а також водні шляхи.

2.44. Кращі за природними якостями території зони впливу, включаючи місця історичних подій і дільниці пам'ятників культури, потрібно виділяти в зону охорони ландшафту з режимом заповідника, що забезпечує збереження природної краси і особливостей природи і пам'ятників.

2.45. Автомобільні дороги (І, ІІ, і ІІІ категорії ) і залізниці ( І, ІІ, категорії) в межах приміських зон в умовах нового будівництва необхідно прокладати поза територією населених пунктів з наближенням до міської межі населених пунктів не ближче, як за 100м. У випадку, якщо по планувальних умовах не має можливості забезпечити цей норматив, вздовж дороги перерахованих вище категорій, в умовах нового будівництва або реконструкції встановлюються шумозахисні екрани, але відстань не має бути меншою за 50м.

Транспортні коридори не повинні перетинати території населених пунктів, а за відсутності такої можливості, повинні бути ізольовані від території цих населених пунктів із будівництвом шумозахиснихекранів.

На підході до крупних, великих , крупнихі найкрупніших міст траси коридорів мають пройти за їх межами по обхідних автомобільних дорогах і залізницях на відстані від забудови більше, як за 100м.

2.46. Автомобільні дороги загальної транспортної системи України, перетинаючи межі населених пунктів, перестають бити дорогами і переходять до категорії вулиць. На виході за межі території населених пунктів вони відповідно змінюють свою функцію.

2.47. Планувальний розвиток зони впливу має здійснююватися з урахуванням інтересів і за кошти, як територіальних громад, що входять в її межі, так і за рахунок основного міста.

За рахунок цих коштів повинна проводитися інженерна підготовка територій, транспортне будівництво, випрямлення і розчищення русел рік, озерне будівництво, озеленення територій, будівництво об'єктів інфраструктури, рекреациійне будівництво.

ДОДАТКИ

Додаток 2.1

(рекомендований)

Таблиця 1

Орієнтовна величина радіусів зон різної містобудівної якості стосовно міського центру по групах поселень