ВБН В.2.2-45-1-2004. Проектирование телекоммуникаций. Линейно-кабельные сооружения

Обладнання заземлень

8.14 Під час проектування заземлювальних пристроїв, що забезпечують нормальну роботу лінійно-кабельних споруд і безпеку для обслуговуючого персоналу, необхідно керуватися вимогами і нормами:

- ГОСТ 464;

Руководства по проектированию, строительству и эксплуатации заземлений в установках проводной связи и радиотрансляционных узлов;

Рекомендаций по вопросам оборудования заземлений и заземляющих проводок ЛАЦ и НУП;

- КНД 45-136.

Місця обладнання захисних і лінійно-захисних заземлень визначаються проектом.

8.15 Під час обладнання заземлювальних пристроїв НПП (НРП], телефонних розподільних шаф (ШР, ШРП), абонентських пунктів, кабельних ящиків і тросів підвісних кабелів рекомендується передбачати:

- металеві стержні довжиною 5 м і діаметром 12 мм у ґрунтах з питомим опором до 200 Ом • м;

С. 40 ВБН В.2.2-45-1-2004

- кутову сталь 50x50x5 довжиною 2,5 м у ґрунтах з питомим опором понад 200 Ом • м.

При техніко-економічному обґрунтуванні допускається обладнання заземлювальних пристроїв з використанням глибинних заземлювачів.

8.16 Необхідне (нормоване) значення опору захисного або робочо-захисного заземлювального пристрою забезпечується за допомогою використання природних заземлювачів (прокладені під землею металеві труби, металеві конструкції, арматура будинків та їхніх бетонних фундаментів та інше, за винятком трубопроводів горючих і вибухонебезпечних сумішей, каналізації, центрального опалення і побутового водопроводу, розташованих поза будинками, в яких розміщено обладнання зв'язку або станція ПМ).

Як захисний заземлювальний пристрій допускається використовувати протектори, що установлюються для захисту металевих цистерн НПП (НРП) від ґрунтової корозії. Для забезпечення захисту абонентських пунктів від небезпечних напруг та струмів за допомогою абонентських захисних пристроїв використовується контур захисного заземлення будівлі. Допускається використовувати для заземлення водопровідні труби будинку. Окремий контур заземлення передбачається тільки за наявності в ТУ на абонентське обладнання (пристрій) спеціальних вказівок.

8.17 Опір лінійно-захисних заземлювальних пристроїв для ліній зв'язку і проводового мовлення на ділянках небезпечного впливу ліній електропередачі, контактної мережі електрифікованих залізниць, а також впливу радіоелектронних засобів та імпульсних впливів (за винятком грозових розрядів) визначається за розрахунками згідно з нормативною документацією і не повинен перевищувати значень, установлених ГОСТ 464.

9 ПОЗНАЧЕННЯ ТРАС ПІДЗЕМНИХ КАБЕЛІВ ЗВ'ЯЗКУ НА МІСЦЕВОСТІ

9.1 Проектом визначаються певні технічні рішення стосовно позначення трас підземних кабельних ліній зв'язку на місцевості.

Залежно від реальних умов проходження траси, марки кабелю і технічних можливостей експлуатаційного підприємства траса кабелю на місцевості може бути позначена одним з наведених далі способів (або їх комбінаціями):

установленням замірних стовпчиків (попереджувальних знаків);

спеціальними пасивними маркерами;

прокладанням спеціального проводу над діелектричним оптичним кабелем;

- прокладанням над кабелем сигнально-інформаційних пластикових стрічок.

9.2 Установлення залізобетонних замірних стовпчиків має передбачатися відповідно до вимог КНД 45-112 та Правил охорони ліній зв'язку.

На підземних лініях проводового мовлення замірні стовпчики не встановлю­ються.

ВБН В.2.2-45-1-2004 С. 41

9.3 Пасивні маркери встановлюються над кабелями на прямолінійних ділянках траси через 100 м, а також на кожній муфті, на кожному повороті, перетинах із підземними комунікаціями, автодорогами й залізничними коліями, річками, на криволінійних ділянках траси в місцях відхилення траси від прямої лінії більше ніж на 1 м.

Закладання маркерів у ґрунт передбачається на глибину 0,6 м за глибини прокладання кабелю 1,2 м і не менше ніж 0,4 м у разі прокладання кабелю у скель­них ґрунтах.

У процесі будівництва глибина закладання маркера може бути змінена за­лежно від технічних характеристик маркерів і приладів для визначення місця їх уста­новлення.

9.4 Для організації трасопошукових робіт на кабелі ОКм відповідно до

КНД 45-136 передбачається встановлення КВП. На ВОЛЗ, що проектуються, гальванічні розриви броні кабелів і улаштування виводу на КВП рекомендується виконувати в муфтах.

На наявних ВОЛЗ розрив броні кабелів і улаштування виводу на КВП до­пускається виконувати по трасі на кабелі. КВП обладнуються через 8-12 км.

9.5 Прокладання у ґрунті спеціального сигнального проводу або сигнальної стрічки на глибині від 0,4 м до 0,6 м над діелектричним оптичним кабелем дає змогу організувати трасопошукові роботи в охоронній зоні кабелю.

Прокладання сигнального проводу та стрічки може бути виконане кабеле­укладачем, одночасно з прокладанням кабелю, або вручну, у готову траншею, заси­пану на половину глибини ґрунтом.

10 УТРИМАННЯ КАБЕЛІВ ПІД НАДЛИШКОВИМ ПОВІТРЯНИМ ТИСКОМ

10.1 Утримання кабельних ліній під надлишковим повітряним тиском передбачається з урахуванням норм і вимог:

Руководства по содержанию электрических кабелей связи под избыточным воздушным давлением на магистральной и внутризоновых первичных сетях;

Руководства по содержанию кабельных линий городских телефонных сетей под избыточным воздушным давлением;

інструкцій фірм, заводів-виробників щодо встановлення, монтажу та експлуатації обладнання утримання кабелів під надлишковим повітряним тиском.

Проектами необхідно передбачати розміщення у приміщенні чергового персоналу обладнання дублювання аварійної сигналізації про зниження надлишкового тиску в кабелях.

Оптичні та електричні кабелі з гідрофобним заповненням під надлишковий повітряний тиск не встановлюються.

С. 42 ВБН В.2.2-45-1-2004

11 УЛАШТУВАННЯ ВВОДІВ КАБЕЛІВ У ВУЗЛИ ЗВ'ЯЗКУ

Вводи кабелів зв'язку в будівлі АМТС, ОПТС, АТС, ОПП (ОРП) та інші будівлі зв'язку здійснюються через спеціально обладнані приміщення вводу кабелів (шахти), що розміщуються в підвальному (цокольному) приміщенні, а в будинках без підвалу – на першому поверсі, з улаштуванням приямка.

У технічних будівлях вузлів зв'язку необхідно передбачати одне приміщення для вводу кабелів. Улаштування двох (або більше) приміщень вводу має бути обґрунтоване.

Розташування приміщень та їхню площу вибирають залежно від складу обладнання та кількості кабелів, які вводяться.

Висота приміщень вводу кабелів має бути не менше ніж 3,5 м від підлоги до низу виступаючої частини перекриття в разі вертикального розташування розгалужувальних муфт (перчаток), у разі горизонтального їх розташування висота приміщень вводу кабелів має бути не менше ніж 2,5 м.

Розміщення обладнання з утримання кабелів під надлишковим повітряним тиском передбачається поруч із шахтою в окремому приміщенні, суміжному з приміщенням вводу – компресорною.

11.3 До приміщень вводу кабелів і компресорних висуваються вимоги щодо забезпечення пожежної безпеки, які викладено в розділі 15.

Вводи кабелів зв'язку необхідно передбачати з урахуванням забезпечення мінімальної довжини проходження кабельної лінії всередині будівель до станційного обладнання, допустимих радіусів вигину, максимального використання наявних металоконструкцій, а також зручності під час технічного обслуговування.

Для вводу кабелів у будівлю підприємства зв'язку в отвір фундаменту або стіни встановлюється ввідний блок із азбестоцементних або бетонних труб. Ємність блока визначається проектом залежно від кількості кабелів, що вводяться, з урахуванням резервних каналів та каналів, що передбачаються для розвитку мережі зв'язку.

Ввідний блок у фундаменті або стіні будівлі має бути ретельно забетонований. Бетонна суміш має заповнювати весь вільний простір між окремими трубами, а також між трубами та стінами фундаменту.

Ввідний блок має закінчуватися станційним кабельним колодязем, розміщеним поблизу будівлі, але не далі ніж за 30 м від нього. Тип та розміри станційного колодязя визначаються ємністю ввідного блока.

Нижній ряд блока має бути вищим від рівня підлоги приміщення вводу кабелів не менше ніж на 0,2 м. Ввідний блок повинен мати ухил не менше ніж 5° у бік станційного колодязя.

Вхідні отвори в канали у блоці – як вільні, так і зайняті кабелями – у приміщенні вводу кабелів і станційних колодязях мають бути надійно загерметизовані згідно з вимогами 15.12.

ВБН В.2.2-45-1-2004 С. 43

11.9 Для викладання та монтажу кабелів у приміщеннях вводу кабелів мають передбачатися металоконструкції, що складаються з опорних конструкцій, металевих жолобів і консолей. Взаємне розташування металоконструкцій має визначатися проектом.

11.10 Установлення металоконструкцій у приміщеннях вводу кабелів має виконуватися з урахуванням таких основних вимог:

опорні конструкції, металеві жолоби і консолі можуть встановлюватися в один або кілька рядів;

центральний прохід між металоконструкціями має бути не менше ніж 1,5 м (між кінцями консолей), а бокові проходи (між кінцями консолей і стіною) не менше ніж 0,8 м;

відстань між консолями по вертикалі має бути не менше ніж 0,2 м, а відстань від підлоги до першої консолі – 0,3 м (у разі горизонтального розпаювання кабелів) або 0,15 м (у разі вертикального розпаювання кабелів).

11.11 Вводи кабелів у будівлі телефонних станцій мають передбачатися:

підземними або підвісними кабелями за ємності телефонних станцій 100 і менше номерів;

підземними кабелями за ємності телефонних станцій понад 100 номерів;

із двох напрямків за ємності станції понад 10000 номерів.

11.12 Багатопарні кабелі телефонного зв'язку ємністю понад 100 х 2 у приміщенні вводу мають розпаюватися в розгалужувальних муфтах (перчатках) на кабелі ємністю 100x2 і прокладатися у приміщення кроса через отвори в між­поверхових перекриттях або в комунікаційних вертикальних шахтах (стояках) на металевих жолобах. У комунікаційних вертикальних шахтах (стояках) не допуска­ється спільне прокладання кабелів зв'язку із кабелями електроживлення та контрольними кабелями.

Отвори в перекриттях після прокладання кабелів мають бути загерметизовані.

11.13 В окремих випадках розпаювання багатопарних кабелів допускається виконувати не у приміщеннях їх вводу, а у спеціальних приміщеннях перчаточних, які мають розташовуватися безпосередньо біля приміщення кроса.

У приміщення вводу кабелів АТС ємністю понад 300 номерів не допускається вводити абонентські кабелі зв'язку ємністю менше ніж 100 х 2.

На ділянці від станційних розгалужувальних муфт до лінійного боку кроса повинні використовуватися станційні кабелі з ізоляцією та оболонкою із полівінілхлориду марки ТСВ у разі поодинокого прокладання або ТСВнг, ТСВнд у разі групового прокладання (у пучках).

При вводі в технічні будівлі оптичних кабелів (ОК) з мідними жилами дистанційного живлення і металевим бронепокриттям чи металевим центральним силовим елементом у приміщенні вводу кабелів необхідно передбачати:

- установлення і монтаж станційної розгалужувальної муфти для виділення з лінійних ОК проводів (ланцюгів) дистанційного живлення і бронепокриттів (сталевих дротів, стрічок);

С. 44 ВБН В.2.2-45-1-2004

установлення щитків КВП-2 і підімкнення до них з'єднувальних проводів від металевої броні чи оболонки лінійних кабелів;

прокладання ОК від станційної розгалужувальної муфти до місця з'єднання зі станційними кабелями в ЛАЦ (оптичний крос);

прокладання кабелів з металевими провідниками для підімкнення до КВП-2 шини станційного захисного заземлення.

11.17 При вводі в технічні будівлі броньованих електричних кабелів з захисними ізолюючими шланговими пластиковими покриттями поверх металевої оболонки і броні у приміщеннях вводу кабелів необхідно передбачати:

установлення і монтаж комбінованих електроізолювальних газонепроникних (на симетричних високочастотних кабелях) та електроізолювальних (на коаксіальних кабелях) муфт;

демонтаж броні кабелів і збереження ізолювального шлангового покриття поверх металевих оболонок до місць встановлення газонепроникних муфт;

- встановлення щитків КВП-2 і підімкнення до них з'єднувальних кабелів від броні та оболонок лінійних кабелів і найближчої шини станційного захисного заземлення.

11.18 Прокладання лінійних оптичних кабелів із приміщення вводу кабелів до місця з'єднання зі станційними кабелями, а також станційних оптичних кабелів має виконуватися по кабельних жолобах, окремими пакетами.

За відсутності в ЛАЦ вільних місць на кабельних жолобах для прокладання ОК необхідно передбачати встановлення додаткових жолобів, а за відсутності такої можливості допускається підвішування кабелю знизу жолоба або прокладання його в одному пакеті з електричними кабелями за умови дотримання допустимого радіуса вигину.

У разі прокладання по кабельних жолобах симетричні високочастотні кабелі зв'язку, по яких передаються сигнали з високим рівнем передавання, необхідно об'єднувати в один пакет, а з низьким рівнем – в інший пакет. Відстань між пакетами високого і низького рівнів має бути не менш як 50 мм.

Лінійні та розподільні кабелі з дистанційним живленням (ДЖ] на ділянках від вводу в будівлю до ввідного обладнання необхідно прокладати по окремих кабельних жолобах (на об'єктах, що проектуються) чи окремо в одних пакетах з наявними кабелями, що мають ДЖ.

У разі вводу всіх типів кабелів з металевими оболонками і бронею в тунелі метрополітену необхідно передбачати встановлення електроізолювальних муфт.

Вводи лінійних металевих кабелів в металеві цистерни НПП здійснюються через ввідні патрубки, що мають бути загерметизовані.

У разі вводу лінійних кабелів з алюмінієвими або сталевими оболонками в цистерни НПП на відстані від 3 м до 5 м від цистерни встановлюються ізолювальні муфти та щитки КВП-2 з підімкненням до їхніх клем проводів від оболонок, броні кабелів і захисного заземлення.

ВБН В.2.2-45-1-2004 С. 45

11.24 Кабельними підземними вводами обладнуються житлові, адміністративні, громадсько-побутові будівлі, приміщення операторів, в яких кількість проектованих абонентських пристроїв більше ніж три.

У будівлі з кількістю абонентів три і менше абонентські пристрої слід підмикати до кабельного ящика, який встановлюється на опорі повітряної лінії.

11.25 Кабельні підземні вводи в будівлі обладнуються через блоки кабельної каналізації з використанням тунелів, технічних підвалів. При цьому всередині будівель кабелі необхідно прокладати в каналах, які вбудовано у стіни, і вмикати їх у телефонні розподільні коробки, що встановлюються у спеціальних шафах або нішах.

У виняткових випадках, за відсутності в будівлі вбудованих у стіни каналів, технічних підвалів або коли прокладання кабелів по цих спорудах неможливе, кабель необхідно вводити в будівлі відкритим способом на бокових або внутрішніх (дворо­вих) стінах будівель. При цьому він має бути захищений від механічних пошкоджень на висоті до 3 м.

У будівлі, які розташовано всередині кварталів, кабельні вводи можуть здійсню­ватися з використанням кабельної каналізації, побудованої всередині кварталу, а також з використанням внутрішньоквартальних колекторів (зчепів). За довжини кабельної каналізації до 30 м до будівлі кабельний колодязь не встановлюється, а за довжини 30 м і більшої – на одному з вводів встановлюється колодязь типу ККС-1 або ККС-2. Трубопровід на ділянці від колодязя кабельної каналізації до будівлі виконується з поліетиленових труб із зовнішнім діаметром 63 мм.